Постанова

від 19.09.2014 по справі 826/10820/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 вересня 2014 року 08:17 № 826/10820/14

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Кобилянського К.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Грін Партс» до третя особа про Київської міжрегіональної митниці Міндоходів Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, визнання заявленої митної вартості, стягнення надмірно сплачених коштів ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грін Партс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог позивач просив суд:

1. Визнати неправомірним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товару №100270001/2014/300074/2 від 27.03.2014 Київської міжрегіональної митниці Міністерства доходів і зборів України;

2. Визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються у розмірі 166 226,90 гривень.

3. Стягнути з Відповідача різницю між сумами митних платежів в розмірі 28749,00 грн. на поточний рахунок Позивача.

Ухвалами суду від 19.08.2014 відрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 28.08.2014, яке в подальшому відкладалось з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, в порушення норм Митного кодексу України, було необґрунтовано використано резервний метод визначення митної вартості товарів, які переміщувались позивачем через митний кордон України, що призвело до того, що митна вартість товару була значною мірою збільшена. Позивач також зазначає, що у відповідача не було підстав для непогодження із заявленою ним митною вартістю, визначеною за основним методом №1 (ціною договору), а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на недотриманні позивачем вимог ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України в частині надання всіх необхідних для митного оформлення документів.

Третя особа проти позову заперечує та просить суд в позові відмовити, про що зазначає в письмових запереченнях, наданих до матеріалів справи.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу України за відсутності необхідності заслуховувати свідків чи експертів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

21 березня 2014 позивач через свого митного брокера - ТОВ «Аскар ТБК» подав до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів (митний пост «Столичний» 100270001) декларацію митної вартості 100270001/2014/ від 21.03.2014, згідно якої декларуванню підлягав імпортований товар, придбаний у грецької компанії «ВІМАТЕК-Н.ВИДАЛИС С.А.» відповідно до зовнішньоекономічного контракту № 2201/14 від 22.01.2014, а саме:

- товар за кодом 2523900000 (WATERFIX - гідравлічний цемент над швидкого охоплення);

- товар за кодом 3214101090 (VIMACRET - готова полімер цементна ремонтна суміш);

- товар за кодом 3824400000 (VIRESIN - будівельна полімерна емульсія для поліпшення характеристик будівельного розчину);

- товар за кодом 3824907000 (WATERBLOCK-SI - гідроізоляційна пропитка на піритовій основі для просочення стін з бетону).

На підтвердження митної вартості імпортованого товару до митної декларації позивачем були додані наступні документи:

- зовнішньоекономічний контракт № 2201/14 від 22.01.2014;

- прайс-лист б/н від 22.01.14;

- сертифікат ексклюзивного представника компанії «VIMATEC-N.VIDALIS S.A.» від 14.03.2014 з перекладом;

- рахунок фактура-інвойс № Е 221 від 13.03.2014;

- експортна декларація ЕХ1 № 14GREX200100048478 від 14.03.2014;

- міжнародна товарно-транспортна накладна № 469284 від 14.03.2014 (з печаткою про проходження санітарно-епідеміологічного контролю № 3706 К від 21.03.2014);

- сертифікат походження товару № 60/01167 від 13.03.2014;

- сертифікат якості товару від 14.03.2014 з перекладом;

- платіжні доручення в іноземній валюті від 19.02.2013 на суму 14686,81 Євро, від 28.02.2013 на суму 466,02 Євро;

- висновок ТПП № К-273 від 10.02.2014;

Митна вартість товарів була заявлена позивачем за основним методом визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

27 березня 2014 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2014/300074/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано в бік збільшення із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття вказаного спірного рішення про коригування митної вартості стали наступні обставини, про що зазначено в графі 33 рішення, а саме.

Відповідно до п. 4.1. зовнішньоекономічного контракту від 22.01.2014 № 2201/14 всі платежі здійснюються на основі виставлених продавцем проформ-інвойсів шляхом 100% передплати протягом 10 банківських днів з моменту виставлення проформи-інвойсу продавцем. Проформа-інвойс продавця, за якою повинні бути виставлені платежі, органу доходів і зборів не надана.

Відповідно до платіжних документів від 20.02.2014 та від 28.02.2014 загальна сума передплати складала 15152,82 Євро. Сума платежів, виставлена за інвойсом від 13.03.2014

№ Е 221 складає 15259,66 Євро.

У платіжному документі від 20.02.2014 присутнє посилання на контракт № 2201/14DD, в той час як номер наданого до митного оформлення контракту - № 2201/14.

Прайс-лист виробника товару від 22.01.2013 б/н наданий до митного оформлення виданий на умовах EXW містить суб'єктивну спрямованість.

За таких обставин, митну вартість товарів визначено із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.

На думку відповідача, вказані обставини є достатніми підставами для відмови позивачу у визначенні митної вартості товарів за основним методом за ціною контракту.

Окружний адміністративний суд м. Києва відхиляє такі твердження відповідача, як належні та допустимі доказів коригування митної вартості імпортованих товарів за резервним методом, враховуючи наступне.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.

Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач до митного оформлення імпортованих товарів надав повний пакет необхідних документів, згідно з переліком ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Втім, як вже зазначалось, під час митного оформлення товару та визначенні митної вартості товарів, приводом для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що надані позивачем документи містять розбіжності, які позбавляють митний орган можливості погодитись з заявленою митною вартістю.

На підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митним органом запропоновано декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- інші документи, необхідні для ідентифікації товару.

Додатково витребуваних документів позивач не надавав.

Разом з тим, суд вважає передчасним витребування митним органом у позивача додаткових документів, адже згідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надавати додаткові документи на підтвердження числових значень митної вартості імпортованих товарів.

Втім, зазначені в гр. 33 оскаржуваного рішення відповідачем обставини жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товару, враховуючи наступне.

Дійсно, в Договорі (п. 4.1) визначено порядок розрахунків у формі передоплати, протягом 10 днів з дня виставлення продавцем рахунку-проформи. Втім, позивач здійснив оплату на підстав проформи - інвойсу (не рахунку - проформи) № Е 214 від 30.01.2014.

На підтвердження факту оплати позивач надав платіжні доручення від 19.02.2014 та від 28.02.2014, заяви на купівлю валюти № 3 від 11.02.2014 та № 5 від 25.03.2014. При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України рахунок-проформа є підтверджуючим документом митної вартості товару, що не є об'єктом договору купівлі-продажу. Однак, в даному випадку, задекларований товар є об'єктом договору купівлі-продажу і його митна вартість, на підставі цього ж пункту, повинна підтверджуватись рахунком-фактурою, який і був наданий відповідачу на додаток до митної декларації, чого посадовими особами контролюючого органу до уваги не прийнято.

Доводи контролюючого органу про відмінності номеру Договору, що наданий до митного оформлення від номеру договору, що зазначається в платіжних дорученнях від 28.02.2014 та 19.02.2014, а саме, зазначення в платіжних дорученнях номеру 2201/14DD, замість дійсного номеру Договору 2201/14 судом відхиляються, адже як пояснив представник позивача та не спростовано відповідачем, дані обставини зумовлені внутрішніми стандартами заповнення платіжних доручень в іноземній валюті банківської установи AT «ЄВРОГАЗБАНК». Зокрема, у вищезазначеній банківській установі необхідно вказувати номер договору із додаванням до числового значення літер «dd» як позначення дати укладення договору, що розташовується одразу після даної абревіатури.

Враховуючи зазначене, вказування в платіжних дорученнях номеру договору 2201/14DD, замість номеру Договору 2201/14 жодним чином не впливає на митну вартість товару та одночасно не може бути підставою для її коригування.

Стосовно інформації, зазначеної в прайс-листі, суд зазначає, що вказаний документ містить в собі: назву компанії, що здійснює продаж товарів; моделі товару; вартість товару; мінімальне замовлення товару; країну виробництва тощо.

Додатково слід зазначити, що наданий відповідачу прайс-лист не містить жодного посилання на те, що він розповсюджується лише на позивача, а чинним законодавством не передбачений виключний необхідний перелік інформації, яку повинен містити прайс-лист, з огляду на що жодна інформація, викладена в прайс-листі не суперечить його суті.

При цьому, контролюючим органом не доведено того, що певні недоліки, які на думку відповідача мають місце в прайс-листі, якимось чином вплинули на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару, а згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України прайс-лист не є первинним документом, що підтверджує митну вартість товарів та може бути прийнятий до уваги виключно як додаткова інформація.

В оскаржуваному рішенні вказано, що визначена митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, подібного за якісними характеристиками, митне оформлення якого вже здійснювалось за МД № 100270001/2014/249311 від 17.03.2014.

Втім, митним органом не надано ані жодних доказів подібності імпортованого раніше товару, ані самої МД № 100270001/2014/249311 від 17.03.2014.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно та необґрунтовано застосовано другорядний метод визначення митної вартості, а тому рішення Київської міжрегіональної митниці про коригування митної вартості товарів

№ 100270001/2014/300074/2 від 27.03.2014 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Втім, суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення надмірно сплачених коштів в сумі 28749 грн., адже позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до митного органу із відповідною заявою про повернення надміру сплачених платежів за законодавчо визначеною процедурою і Київською міжрегіональною митницею Міндоходів йому було відмовлено у задоволенні такої заяви.

А тому позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Вказана позиція узгоджується із позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 07.09.2012 у справі № 21-242а12, де зазначено, що саме митні органи мають виняткову компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом і визначення митної вартості.

Позовна вимога, якою позивач просить суд визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються у розмірі 166 226,90 грн., задоволенню також не підлягає, адже відповідно до процесуального закону та Митного кодексу України адміністративний суд не наділений повноваженнями визначати/визнавати митну вартість, що також суперечить принципам розподілу влади, визначеним в ст. 6 Конституції України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Партс» задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів від 27.03.2014 №100270001/2014/300074/2 про коригування митної вартості товару.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Партс» (код ЄДРПОУ 37153400) судові витрати в сумі 52,12 грн. (п'ятдесят дві гривні 12 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.М. Кобилянський