Ухвала

від 30.07.2015 по справі 826/10820/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2015 року м. Київ К/800/65272/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Маслія В.І.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Партс" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Партс" до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві, про визнання неправомірними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ «Грін Партс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 27.03.2014 року № 100270001/2014/300074/2; визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються у розмірі 166 226,90 грн.; стягнення різниці між сумами митних платежів в розмірі 28 749,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2014 року позов задоволено частково: визнано неправомірним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару від 27.03.2014 року № 100270001/2014/300074/2. В решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року скасовано Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року в частині задоволених позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 27.03.2014 року № 100270001/2014/300074/2 та постановлено в цій частині нову про відмову у задоволенні позову. В решті постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши і обговоривши доводи касаційних скарг, проаналізувавши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що 21.03.2014 позивачем подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів декларацію митної вартості товару від 21.03.2014 року 100270001/2014/, згідно якої декларуванню підлягав імпортований товар (гідравлічний цемент надшвидкого охоплення, готова полімерцементна ремонтна суміш, будівельна полімерна емульсія для поліпшення характеристик будівельного розчину, гідроізоляційна пропитка на піритовій основі для просочення стін з бетону), придбаний у грецької компанії «ВІМАТЕК-Н.ВИДАЛИС С.А.» відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 22.01.2014 року № 2201/14.

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу пакет документів, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації.

При дослідженні митної декларації та доданих до неї документів, відповідачем було встановлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. В зв'язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, було запропоновано позивачу протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інші документи, необхідні для ідентифікації товару.

Проте, позивачем митному органу додатково витребуваних документів надано не було.

27 березня 2014 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2014/300074/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано в бік збільшення із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів слугували висновки відповідача, які викладені в графі 33 рішення, а саме: не надана проформа-інвойс продавця, за якою повинні бути виставлені платежі; відповідно до платіжних документів від 20.02.2014 року та від 28.02.2014 року, загальна сума передплати складає 15 152,83 Євро. Сума платежів, виставлена за інвойсом від 13.03.2014 року № Е 221 складає 15 259,66 Євро; у платіжному документі від 20.02.2014 присутнє посилання на контракт № 2201/14DD, в той час як номер наданого до митного оформлення контракту - № 2201/14; прайс-лист виробника товару від 22.01.2013 року, адресований виключно ТОВ «Грін Партс» і не розповсюджується на інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що суперечить суті прайс-листа.

Згідно ч. 3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, у наданих позивачем до митного органу документах є розбіжності у числових значеннях складової митної вартості товару, а саме: вартість товару за проформою - інвойсом від 30.01.2014 року № Е 214 та інвойсом від 13.03.2014 року № Е 221 складає 15259,66 Євро, в свою чергу, відповідно до платіжних документів від 20.02.2014 року та від 28.02.2014 року, позивачем здійснено передоплату за товар у розмірі 15152,83 Євро. Саме такого висновку дійшов митний орган, в зв'язку з чим ним правомірно було витребувано у позивача додаткову бухгалтерську документацію. Разом з тим, ТОВ «Грін Партс», отримавши відповідний запит жодних дій та пояснень з приводу виявлених розбіжностей не вчинили і не надали.

Так, п. 4 загаданого Контракту передбачено, що оплата здійснюється на підставі проформи - інвойсів, шляхом внесення 100% передоплати протягом 10 банківських днів з моменту її отримання.

Виходячи з аналізу вказаного вище п. 4 Контракту, оплата мала бути здійснена у формі 100% передоплати, тобто шляхом сплати позивачем 15 259, 66 Євро. Разом з тим, передоплата за поставлений товар, згідно платіжних документів від 20.02.2014 року та від 28.02.2014 року була здійсненна лише на суму 15 152, 83 Євро.

Згідно заявки на купівлю іноземної валюти або банківських металів від 11.02.2014 року № 3 позивачем від АТ «Єврогазбанк» було отримано іноземну валюту у розмірі 15 259, 66 Євро, тобто на всю суму необхідну для передоплати товару.

Отже, у позивача була можливість здійснити 100% передоплату за отриманий товар на суму, яка була передбачена проформа - інвойсом.

Також, матеріали справи містять платіжне доручення на суму 106,83 Євро, відповідно до якого позивачем 01.04.2014 року було здійснено остаточні розрахунки за Контрактом від 22.01.2014 року № 2201/14. Саме вказаної суми було недостатньо позивачу для повної передоплати поставленого товару.

Оскільки перерахування коштів на суму 106, 83 Євро було здійснено позивачем після прийняття Київською міжрегіональною митницею Міндоходів спірного рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2014 року, дане платіжне доручення лише підтверджує розбіжності між сумою 15 259,66 грн., заявленою в проформі-інвойсі від 30.01.2014 року і інвойсі 13.03.2014 року та фактично сплаченою позивачем сумою в розмірі 15 152,83 Євро. Така різниця складає саме 106, 83 Євро (15 259, 66 Євро - 15 152,82 Євро).

Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені методи визначення митної вартості товарів. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За приписами ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Київською регіональною митницею самостійно визначено митну вартість товарів у зв'язку з неподанням повного пакету додаткових документів, які були витребувані відповідачем. Крім того, в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості виявлено відомості, які викликають сумніви та містять протиріччя.

Враховуючи те, що позивачем до митного органу подано було документи, які не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, містяться розбіжності між заявленою ціною в інвойсі та платіжних документах за поставлений товар, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що у відповідача були наявні правові підстави для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару та застосування резервного методу визначення вартості товару, з обґрунтування у своєму рішенні неможливості застосування попередніх методів.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позову.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, оскільки рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Доводи касаційних скарг не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом допущено неправильне застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права, які передбачені статей 225 - 229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.

Керуючись статтями 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін Партс" відхилити, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 19.11.2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: