Постанова

від 19.11.2014 по справі 826/10820/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/10820/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К.М.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 листопада 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель В.О., Карпушової О.В.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2014 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Партс» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання неправомірним та скасування рішення, стягнення надміру сплачених коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

ТОВ «Грін Партс» звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 27.03.2014 року № 100270001/2014/300074/2; визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо товарів, які імпортуються у розмірі 166 226,90 грн.; стягнення різниці між сумами митних платежів в розмірі 28 749,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.09.2014 року позов задоволено частково: визнано неправомірним та скасовано рішення Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товару від 27.03.2014 року № 100270001/2014/300074/2. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та постановити нову про відмову у задоволенні позову в цій частині. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Апеляційна інстанція не може підтримати таку правову позицію з огляду на слідуюче.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 березня 2014 позивачем подано до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів декларацію митної вартості товару від 21.03.2014 року 100270001/2014/, згідно якої декларуванню підлягав імпортований товар (гідравлічний цемент надшвидкого охоплення, готова полімерцементна ремонтна суміш, будівельна полімерна емульсія для поліпшення характеристик будівельного розчину, гідроізоляційна пропитка на піритовій основі для просочення стін з бетону), придбаний у грецької компанії «ВІМАТЕК-Н.ВИДАЛИС С.А.» відповідно до зовнішньоекономічного контракту від 22.01.2014 року № 2201/14.

На підтвердження митної вартості товару позивачем надано митному органу пакет документів, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації (а.с. 19).

При дослідженні митної декларації та доданих до неї документів, відповідачем було встановлено, що документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. В зв'язку з чим, на підставі ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, було запропоновано позивачу протягом 10 календарних днів надати додаткові документи, а саме:

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією;

- інші документи, необхідні для ідентифікації товару.

Проте, позивачем митному органу додатково витребуваних документів надано не було.

27 березня 2014 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 100270001/2014/300074/2, яким митну вартість товару, що імпортується, скориговано в бік збільшення із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів слугували висновки відповідача, які викладені в графі 33 рішення, а саме:

- не надана проформа - інвойс продавця, за якою повинні бути виставлені платежі;

- відповідно до платіжних документів від 20.02.2014 року та від 28.02.2014 року, загальна сума передплати складає 15 152,83 Євро. Сума платежів, виставлена за інвойсом від 13.03.2014 року № Е 221 складає 15 259,66 Євро.

- у платіжному документі від 20.02.2014 присутнє посилання на контракт № 2201/14DD, в той час як номер наданого до митного оформлення контракту - № 2201/14.

- прайс - лист виробника товару від 22.01.2013 року, адресований виключно ТОВ «Грін Партс» і не розповсюджується на інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що суперечить суті прайс - листа.

Надаючи правову оцінку зазначеним вище обставинам справи, судова колегія виходить з наступного.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частин 1-2 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Виходячи з положень ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, які підтверджують митну вартість товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до митного органу надано повний пакет необхідних документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а тому необґрунтовано застосовано відповідачем другорядний метод визначення митної вартості товару (резервний метод), відповідно до ст. 64 Митного кодексу України.

Такі доводи суду першої інстанції колегія суддів вважає протиправними та необґрунтованими, оскільки в ході апеляційного розгляду справи було встановлено, що при постановленні оскаржуваного судового рішення було проігноровано той факт, що в наданих позивачем до митного органу документах є розбіжності у числових значеннях складової митної вартості товару , а саме: вартість товару за проформою - інвойсом від 30.01.2014 року № Е 214 та інвойсом від 13.03.2014 року № Е 221 складає 15 259, 66 Євро , в свою чергу, відповідно до платіжних документів від 20.02.2014 року та від 28.02.2014 року, позивачем здійснено передоплату за товар у розмірі 15 152,83 Євро . Саме такого висновку дійшов митний орган, в зв'язку з чим ним правомірно було витребувано у позивача додаткову бухгалтерську документацію. Разом з тим, ТОВ «Грін Партс», отримавши відповідний запит жодних дій та пояснень з приводу виявлених розбіжностей не вчинили і не надали.

Так, п. 4 загаданого Контракту передбачено, що оплата здійснюється на підставі проформи - інвойсов, шляхом внесення 100% передоплати протягом 10 банківських днів з моменту її отримання .

Виходячи з аналізу вказаного вище п. 4 Контракту, оплата мала бути здійснена у формі 100% передоплати, тобто шляхом сплати позивачем 15 259, 66 Євро . Разом з тим, передоплата за поставлений товар, згідно платіжних документів від 20.02.2014 року та від 28.02.2014 року була здійсненна лише на суму 15 152, 83 Євро .

Згідно заявки на купівлю іноземної валюти або банківських металів від 11.02.2014 року № 3 позивачем від АТ «Єврогазбанк» було отримано іноземну валюту у розмірі 15 259, 66 Євро , тобто на всю суму необхідну для передоплати товару .

Наведене вище дає підстави колегії суддів прийти до однозначного висновку, що у позивача була можливість здійснити 100% передоплату за отриманий товар на суму, яка була передбачена проформа - інвойсом .

Крім того, апеляційна інстанція не може не зауважити, що матеріали справи містять платіжне доручення на суму 106,83 Євро, відповідно до якого позивачем 01.04.2014 року було здійснено остаточні розрахунки за Контрактом від 22.01.2014 року № 2201/14. Саме вказаної суми було недостатньо позивачу для повної передоплати поставленого товару .

В свою чергу, оскільки перерахування коштів на суму 106, 83 Євро було здійснено позивачем після прийняття Київською міжрегіональною митницею Міндоходів спірного рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2014 року, дане платіжне доручення лише підтверджує розбіжності між сумою 15 259,66 грн., заявленою в проформі-інвойсі від 30.01.2014 року і інвойсі 13.03.2014 року та фактично сплаченою позивачем сумою в розмірі 15 152,83 Євро. Така різниця складає саме 106, 83 Євро (15 259, 66 Євро - 15 152,82 Євро) .

Частиною 2 ст. 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 «Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, та порядок їх застосування» Митного кодексу України.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Статтею 57 Митного кодексу України передбачені методи визначення митної вартості товарів.

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ст. 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За приписами ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Київською регіональною митницею самостійно визначено митну вартість товарів у зв'язку з неподанням повного пакету додаткових документів, які витребовувались відповідачем. Крім того, в результаті здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості виявлено відомості, які викликають сумніви та містять протиріччя.

Апеляційна інстанція погоджується з доводами апелянта щодо правомірності самостійного визначення митним органом ціни товару за резервним методом. Адже, митна вартість товару не могла бути визначена за першим методом у зв'язку з наявністю сумнівів щодо достовірності відомостей, необхідних для підтвердження заявленої митної вартості та ненадання декларантом інформації щодо вартості товару і висновку про вартісні характеристики товарів, підготовленого спеціалізованою установою.

Чинним законодавством передбачено, що виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості мають митні органи.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного суду України від 10.04.2012 року у справі №21-52а12 , в якому, крім іншого, зазначено, що ненадання належних документів не може вважатись виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів. Отже, оскільки на момент прийняття оскаржуваних рішень позивачем не були надані витребовувані документи, то і підстав для скасування спірного рішення відповідач також не мав.

Враховуючи те, що позивачем до митного органу подано було документи, які не підтверджують числові значення складових митної вартості товару, містяться розбіжності між заявленою ціною в інвойсі та платіжних документах за поставлений товар, судова колегія приходить до однозначного висновку, що у відповідача були наявні правові підстави для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товару та обґрунтованого застосування резервного методу визначення вартості товару. Наведене вище вказує на необґрунтованість позовних вимог в частині скасування спірного рішення митного органу, а, отже, відсутність правових підстав для його скасування.

Висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості позову в частині визнання заявленої декларантом митної вартості товару щодо імпортованих товарів апеляційна інстанція вважає правомірним, оскільки визначення митної вартості товару згідно Митного кодексу України є виключною компетенцією відповідача, а суд, в свою чергу, не вправі перебирати на себе дискреційні повноваження інших органів.

Також, оскільки позовні вимоги щодо стягнення надміру сплачених коштів є похідними від скасування спірного рішення, стосовно якого судовою колегією зроблено висновок про його законність та обґрунтованість, то підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Таким чином, судом першої інстанції невірно надана правова оцінка обставинам справи, оскаржуване судове рішення постановлено з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасуванню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.2014 року в частині задоволених позовних вимог про визнання неправомірним та скасування рішення про коригування митної вартості товару від 27.03.2014 року № 100270001/2014/300074/2 - скасувати та постановити в цій частині нову про відмову у задоволенні позову.

В решті постанову суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 19.11.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Карпушова О.В.