Рішення

від 26.09.2014 по справі 910/14773/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14773/14 26.09.14

За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Богуслав» до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» 2) Приватного акціонерного товариства «Беарс» простягнення 18922559,00 грн Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача Гончар Н.Б., Гордієць С.С. - представники від відповідача-1не з'явились від відповідача-2не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Богуслав» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» та Приватного акціонерного товариства «Беарс» про стягнення 5153559,00 грн з відповідачів на користь позивача в рахунок часткового погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» за кредитним договором №15/01-КР-05/2012 від 19.03.2012 шляхом звернення стягнення на належні Товариству з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» нежитлові будівлі, земельну ділянку та виробниче обладнання, а також належні Приватному акціонерному товариству «Беарс» виробниче обладнання та транспортний засіб.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням позичальником умов укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» Кредитного договору № 15/01-КР-05/2012 від 19.03.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2014 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/14773/14 та призначено розгляд справи на 07.08.2014.

06.08.2014 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» (відповідача-1) надійшло клопотання про передачу справи №910/14773/14 за підсудністю до Господарського суду Черкаської області.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 розгляд справи було відкладено на 21.08.2014.

21.08.2014 до суду надійшло клопотання відповідача-1 в якому останній просить суд направити матеріали справи №910/14773/14 до Господарського суду Київської області в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на: турбо мілленіум шоколадний рафінер Macintyre та Автонавантажувача Komatsu FB15EX-11, а в частині вимог про визнання права власності на: Технолог.лінія для вир-ва морозива MF50Freeser, Mixplent, Chiller та Фруктопитатель NF-400 - до Господарського суду Черкаської області.

Також 21.08.2014 до канцелярії суду надійшло клопотання, в якому відповідач-1 просить суд передати справу №910/14773/14 за підсудністю до Господарського суду Черкаської області в частині позовних вимог про визнання за позивачем права власності на частину майна.

Аналогічні клопотання були заявлені відповідачем-2.

Клопотання відповідачів про направлення справи за підсудністю судом відхиляються з огляду на таке.

Наведені клопотання мотивовані тим, що в рамках даної справи позивач просить здійснити звернення стягнення на майно шляхом визнання за позивачем права власності, а відтак, за твердженням відповідачів, спір має бути розглянутий за місцезнаходженням майна (виключна підсудність).

Суд відзначає, що предметом спору у даній справі є вимоги позивача про звернення стягнення на майно шляхом визнання права власності в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Тобто, виникнення спору у даній справі обумовлено невиконання відповідачем-1 умов кредитного договору. В свою чергу, позов про визнання права власності подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається або оспорюється певною особою.

Визнання за позивачем права власності в даному випадку є способом звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, а тому правила виключної підсудності в даному випадку не застосовується.

22.08.2014 до Господарського суду міста Києва від відповідача-2 надійшло клопотання про призначення експертизи з метою визначення вартості частини рухомого майна, звернення стягнення на яке є предметом розгляду у даній справі.

Суд не вбачає підстав для задоволення наведеного клопотання та призначення у справі судової експертизи, оскільки в справі наявні звіти про оцінку майна, на яке позивач просить звернути стягнення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.08.2014 розгляд справи відкладено на 29.08.2014.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 29.08.2014, у зв'язку з перебуванням судді Смирнової Ю.М. у відпустці, справу №910/14773/14 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 15.09.2014, у зв'язку з поверненням судді Смирнової Ю.М. з відпустки, справу №910/14773/14 передано для розгляду судді Смирновій Ю.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2014 суддею Смирновою Ю.М. прийнято справу № 910/14773/14 до провадження та ухвалено справу розглядати в судовому засіданні, призначеному на 17.09.2014.

21.08.2014 від відповідача-1 надійшло клопотання про призначення колегіального розгляду справи №910/14773/14.

Клопотання відповідача-1 про призначення колегіального розгляду справи судом відхиляється з підстав його необґрунтованості.

22.09.2014 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь 18922559,00 грн шляхом звернення стягнення на майно шляхом визнання за позивачем права власності на відповідне майно в рахунок погашення часткової заборгованості за Кредитним договором № 15/01-КР-05/2012 від 19.03.2014.

У вказаній заяві позивач не змінює перелік майна, на яке просить суд звернути стягнення, а змінює лише суму заборгованості, в рахунок погашення якої просить звернути стягнення на відповідне майно.

Заява позивача про збільшення позовних вимог приймається судом до розгляду.

В судовому засіданні 26.09.2014 представники позивача позов підтримали.

Відповідачі, що належним чином повідомлені про місце та час розгляду справи, повноважних представників в судове засідання 26.09.2014 не направили, про причини неявки представників не повідомили.

В попередніх судових засіданнях представники відповідачів проти задоволення позову заперечували, посилаючись на невідповідність вказаної позивачем вартості дійсній вартості майна, на яке позивач просить звернути стягнення. Також, за твердженням відповідачів, позивачем було невірно нараховано суму інфляційних втрат.

В судовому засіданні 26.09.2014 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.03.2012 між Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» (надалі - Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» (позичальник) укладено кредитний договір № 15/01-КР-05/2012 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору Банк на умовах, передбачених цим Договором відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в національній валюті України з загальним лімітом в сумі - 20995625,00 грн, в межах якої надає позичальнику в користування грошові кошти (надалі - кредит) зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі - 5,0% річних, в сумах та терміни, згідно із п. 2.2.5 цього Договору.

За змістом п. 1.4 Кредитного договору кредит позичальнику надається в межах суми ліміту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору на підставі письмової заяви позичальника, викладеної у формі, передбаченій цим Договором (додаток № 1), та за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з цим Договором.

Матеріалами справи (в тому числі відповідними банківськими виписками по рахунку) підтверджується та сторонами не заперечується, що на виконання умов Кредитного договору позивачем було надано відповідачу кредит в сумі 20995625,00 грн.

Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що термін повернення позичальником кредиту - 17.03.2017 або термін, встановлений у відповідності з п.п. 4.3, 4.4 цього Договору.

Ціль кредиту - ведення статутної діяльності (п. 1.3 Договору).

Договором № 1 від 10.09.2012, Договором № 2 від 31.10.2012, Договором № 3 від 31.01.2013, Договором № 4 від 28.02.2013, Договором № 5 від 29.04.2013, Договором № 6 від 31.05.2013, Договором № 7 від 31.07.2013, Договором № 8 від 27.09.2013, Договором № 9 від 31.10.2013 до Кредитного договору вносились зміни щодо вартості забезпечення та зміни графіку сплати нарахованих процентів за користування кредитом.

У відповідності до п. 2.2.5 Кредитного договору (в редакції Договору № 9 від 31.10.2013) позичальник сплачує нараховані проценти в національній валюті України щомісячно на рахунок №206803006502 в АТ «Банк Богуслав». У вказаному пункті Кредитного договору сторони погодили відповідний графік сплати процентів. Решту суми нарахованих процентів, що буде обліковуватись на дату настання терміну повернення на рахунку нарахованих доходів №206803006502, позичальник зобов'язаний сплатити в день настання терміну повернення кредиту.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Спірні правовідносин, що склались між сторонами виникли на підставі Кредитного договору, Договору іпотеки та Договорів застави, а тому вони підпадають під правове регулювання в т.ч. § 6 Глави 49, Глави 71 Цивільного кодексу України та Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про заставу».

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст.ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1056 1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Банком та позичальниками в умовах Кредитного договору (п. 2.2.5) було погоджено обов'язок відповідача-1 по сплаті процентів за користування кредитними коштами та визначено їх розмір.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем-1 (позичальником) своїх зобов'язань зі сплати процентів належним чином виконано не було та допущено прострочення сплати процентів, нарахованих за період з 01.12.2013 по 31.12.2013 в сумі 114000,00 грн, а тому вказана сума 08.01.2014 була винесена позивачем на рахунок простроченої заборгованості.

За приписами ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору сторони домовились, що згідно п. 2 ст. 611, ст.ст. 1052, 1056 Цивільного кодексу України, що зобов'язання позичальника повернути Банку кредит раніше календарної дати, визначеної п. 1.2 цього Договору, виникає у позичальника в разі настання наступних обставин, зокрема, несплати або часткової несплати позичальником в передбачений цим договором строк процентів; при цьому терміном повернення кредиту є десятий календарний день за останнім днем строку, в який позичальник повинен був виконати зазначені в цьому пункті договору зобов'язання.

Тобто, сторонами у відповідності до положень ст. 6, 626 Цивільного кодексу України було погоджено в умовах Кредитного договору право Банку вимагати від позичальника повернення всієї суми наданого кредиту у випадку невиконання останнім грошового зобов'язання по сплаті в т.ч. процентів за користування кредитними коштами.

Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання позичальником грошового зобов'язання по сплаті процентів за користування кредитом, а тому в силу положень ст. 1056 та п. 4.4 Кредитного договору у відповідача-1 (позичальника) виник обов'язок достроково повернути непогашену суму кредиту у розмірі 20995625,00 грн разом із нарахованими процентами за фактичне користування кредитними коштами.

З огляду на положення п.п. 4.4.1 відповідач-1 зобов'язаний був повернути суму кредиту у розмірі 20995625,00 грн до 20.01.2014.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача-1 на момент звернення з позовом до суду грошового зобов'язання по поверненню на користь позивача кредиту у розмірі 20995625,00 грн.

Однак, в порушення наведених вище положень законодавства та умов Кредитного договору відповідачем-1 (позичальником) свого зобов'язання з дострокового повернення суми кредиту виконано не було, у зв'язку із чим в останнього перед позивачем утворилась заборгованість у розмірі 20995625,00 грн.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Положеннями ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

За змістом п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

З метою забезпечення виконання позичальником (відповідачем-1) взятих на себе зобов'язань за Кредитним договором було укладено іпотечний договір та ряд договорів застави.

19.03.2012 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» укладено Іпотечний договір, посвідчений 19.03.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрований в реєстрі за № 424, із змінами та доповненнями до нього (заборона відчуження № 1 за реєстровим № 425 та заборона відчуження № 2 за реєстровим № 426.

Предметом іпотеки за вказаним Іпотечним договором є:

- нежитлові будівлі загальною площею - 1411,0 кв.м, що складаються з: адмінбудівлі з прибудовою, цехом та підвалом, позначених на плані літерами А-І, А-ІІ, пд., а, площею 1356,5 кв.м; навіси, позначені на плані літерами а', В; парова котельня, позначена на плані літерою М-І, площею - 54,5 кв.м, реєстраційний номер РПВН 945204;

- земельна ділянка, загальною площею 0,5019 га, кадастровий номер 7124985200:03:005:0393, що розташовані в Черкаській області, Черкаський р-н, сільська рада Русько-Полянська, «Кленове» урочище, буд 5 (п'ять).

19.03.2012 між Банком та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» укладено Договір застави обладнання №15/01-ЗС-08, предметом застави за яким є виробниче обладнання, а саме: Емкість роб. об'єм 0,8 тн., 2 штуки, заставною вартістю - 48775,00 грн; Емкість для плавлення жиру (Жиротопка), 2 штуки, заставною вартістю - 51973,00 грн; Насос високого тиску, 1 штука, заставною вартістю - 19590,00 грн; Насос ц/б 25 тн.год, 2 штуки, заставною вартістю - 31983,00 грн; Насос ц/б 10 тн.год, 4 штуки, заставною вартістю - 14393,00 грн; Холодильна установка на базі двух компресорів фірми «Bitzer» (Німеччина), 1 штука, заставною вартістю - 318060,00 грн; Гідромодуль на базі двух насосів фірми «Calpeda» (Італія), 1 штука, заставною вартістю - 26988,00 грн; Навантажувач Toyota 32-8FG10V3300, 1 штука, заставною вартістю - 69610,00 грн; прямоточний котел LOOS швидкого пару Dampfix, 1 штука, заставною вартістю - 390747,00 грн; Вотатор з автоматизацією, 1 штука, заставною вартістю - 138664,00 грн; Декристалізатор, 1 штука, заставною вартістю - 15992,00 грн; Станція розливу, 1 штука, заставною вартістю - 4798,00 грн.

19.03.2012 між Банком та Приватним акціонерним товариством «Беарс» укладено Договір про заставу обладнання № 15/01-ЗС-09, предметом застави за яким (в редакції договору № 3 від 29.04.2013 про внесення змін та доповнень до Договору про заставу обладнання № 15/01-ЗС-09 від 29.04.2013) є: Турбо мілленум шоколадний рафінер Macintyre, 1 штука, заставною вартістю - 54746,00 грн, Технолог.лінія для вир-ва морозива MF 50Freeser, Mixplent,Chiller, 1 штука, заставною вартістю - 250462,00 грн, Куттер Зейдельман для переробки м'яса К 20 Ras-pp, 1 штука, заставною вартістю - 9125,00 грн, Обладнання для кнд. Пром-сті (Комплект Машина для глазурування та плавильний змішувач) Baby Flex Enrobe, 1 штука, заставною вартістю - 40663,00 грн, Темрерируюча машина, темперметр AASTE АМК Tempermetr, 1 штука, заставною вартістю -102209,00 грн, Фруктопитатель NF-400, 1 штука, заставною вартістю - 21560,00 грн, Автонавантажувач Komatsu FB15EX-11, 1 штука, заставною вартістю - 34047,00 грн, Хладотермостат ХТ-3/40-1, 1 штука, заставною вартістю - 4613,00 грн, Конвекционная печь с вытяжкой и установкой помягч. воды EUROMAT В4 М, 1 штука, 63931,00 грн, Машина тестомесильная SP10, 1 штука, заставною вартістю - 4350,00 грн, Раскаточная машина SF 500В*850, 1 штука, заставною вартістю - 12250,00 грн.

Крім того, 19.03.2012 між Банком та Приватним акціонерним товариством «Беарс» укладено Договір застави транспортного засобу, за умовами якого заставодавець з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язання, що витікає із Кредитного договору, передає в наступну заставу, а заставодержатель приймає в наступну заставу предмет застави - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat 1.8, рік випуску 2004, легковий седан, колір - сірий, шасі №WVWZZZ3BZ5P015779, реєстраційний №АА3310АК.

Відповідно до п. 1.2 Іпотечного договору іпотекодавець забезпечує предметом іпотеки виконання зобов'язання, зокрема повернути Банку кредит в сумі 20995625,00 грн, щомісячно сплачувати Банку проценти за користування кредитом у розмірі - 5,0% річних, у разі порушення умов Кредитного договору сплатити неустойку (штраф, пеню) в терміни та у розмірі, що передбачені Кредитним договором, виконувати інші зобов'язання, що випливають з Кредитного договору, а також відшкодовувати всі збитки, понесені позивачем в зв'язку з неналежним виконанням або невиконанням позичальником умов Кредитного договору.

За умовами Договорів застави № 15/01-ЗС-08 та №15/01-ЗС-09 заставодавець забезпечує предметом застави виконання зобов'язання позичальника, зокрема, повернути позивачу кредит в сумі 20995625,00 грн, щомісячно сплачувати Банку проценти за користування кредитом у розмірі 5,0% річних, у разі порушення умов Кредитного договору сплатити неустойку (штраф, пеню) в терміни та у розмірі, що передбачені Кредитним договором, виконувати інші зобов'язання що випливають із Кредитного договору, а також відшкодовувати всі збитки, понесені позивачем в зв'язку з неналежним виконанням або невиконанням позичальником умов Кредитного договору.

Оскільки судом встановлено, що позичальником за Кредитним договором (відповідачем-1) не виконано свого зобов'язання з повернення на користь Банку (позивача) суми Кредиту у розмірі 20995625,00 грн, доводи позивача про наявність підстав для звернення стягнення в рахунок погашення наведеної заборгованості на майно, яке є предметом Іпотечного договору та Договорів застави № 15/01-ЗС-08, №15/01-ЗС-09 та Договору застави транспортного засобу є обґрунтованими.

Частиною 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Частиною 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Тобто, передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі №3-139гс11, а тому в силу ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів.

У відповідності до п.п. 6.3, 6.4 Іпотечного договору іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця дострокового виконання в повному обсязі зобов'язання, а в разі такого невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, незалежно від настання строку виконання зобов'язання та отримати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки у випадках, передбачених п.п. 3.3.5 - 3.3.7, 4.6 цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, зокрема, на підставі ст. 7 цього договору шляхом застосування механізму позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановленого законодавством України та цим Договором шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Договорами застави № 15/01-ЗС-08, №15/01-ЗС-09 та Договором застави транспортного засобу передбачено (п. 6.2), що у випадку, коли у момент настання строку виконання зобов'язання (або тієї чи іншої її частини), забезпеченого заставою за цим Договором, воно буде не виконано, або неналежним чином в цілому або в тій чи іншій його частині та (або) настанні обставин, передбачених п. 4.4 Кредитного договору, заставодержатель має право реалізувати своє право застави та звернути стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому цим Договором та законодавством України. Звернення стягнення на предмет застави відбувається на підставі рішення суду; через застосування механізму позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет застави, встановленого законодавством України.

У відповідності до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави. Звернення стягнення на заставлене майно державного підприємства (підприємства, не менше п'ятдесяти відсотків акцій (часток, паїв) якого є у державній власності) здійснюється за рішенням суду.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення оприлюднення та реалізації інших прав юридичних осіб і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

За змістом ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

В ході розгляду справи Відповідачем-1 було надано суду звіт про оцінку нежитлових приміщень та земельної ділянки, що є предметами іпотеки за Іпотечним договором, складеним станом на 12.08.2014. Звіт складено суб'єктом оціночної діяльності ДП «Фінексперт». Відповідно до наведеного звіту вартість об'єктів нерухомого майна становить 17081000,00 грн.

Позивач вартість нерухомого майна, визначеного у вказаному звіті визнав, у зв'язку із чим збільшив розмір суми, в рахунок погашення якої просить суд звернути стягнення на майно. Спір стосовно визначення вартості об'єктів нерухомості між сторонами відсутній. Зазначений звіт суд приймає як належний доказ щодо визначення вартості іпотечного майна.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про заставу» при укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.

У відповідності до Звіту про експертну оцінку ринкової вартості обладнання, складеного суб'єктом оціночної діяльності СПД - ф.о. ОСОБА_4 вартість обладнання, яке є предметом застави за Договором застави обладнання № 15/01-ЗС-08 від 19.03.2012 (в редакції Договору № 3 від 29.04.2013) становить 1131573,00 грн.

Згідно звіту про експертну оцінку обладнання, складеного суб'єктом оціночної діяльності СПД - ф.о. ОСОБА_4 02.04.2013, вартість обладнання, яке є предметом застави за Договором застави обладнання № 15/01-ЗС-09 від 19.03.2012 (в редакції Договору № 3 від 29.04.2013), становить 598025,00 грн.

Вартість транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen, модель Passat 1.8, рік випуску 2004, легковий седан, колір - сірий, шасі №WVWZZZ3BZ5P015779, реєстраційний №АА3310АК, у відповідності до звіту № 09-18, складеного 18.09.2013 суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_5, становить 111960,00 грн.

При цьому, оцінка відповідного майна проводилась на замовлення заставодавців - Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» та Приватного акціонерного товариства «Беарс», а посилання на вказані звіти міститься безпосередньо в самому Договорі № 3 від 29.04.2013 про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання № 15/01-ЗС-08 від 19.03.2012, Договорі № 3 від 29.04.2013 про внесення змін і доповнень до Договору застави обладнання № 15/01-ЗС-09 від 19.03.2012 та Договорі № 6 від 27.09.2013 про внесення змін та доповнень до Договору застави транспортного засобу від 19.03.2012.

Таким чином, вартість заставного майна, яка визначена у договорах застави, та яка зазначена у вищевказаних звітах, приймається судом як належний доказ, що відображає дійсну вартість спірного майна.

Суд відзначає, що підстави для сумніву в об'єктивності вказаних звітів відсутні, визначена у звітах вартість майна погоджена самими сторонами в договорах застави, а доказів здійснення поліпшень майна, які могли б зумовити збільшення вартості майна, суду не надано.

Таким чином, загальна вартість майна, що є предметом Іпотечного договору від 19.03.2012, Договорів застави № 15/01-ЗС-08, №15/01-ЗС-09 від 19.03.2012 та Договору застави транспортного засобу від 19.03.2012, на яке позивач просить суд звернути стягнення в рамках даної справи, становить 18922559,00 грн , що не перевищує суми заборгованості відповідача-1 за кредитом за Кредитним договором № 15/01-КР-05/2012 від 19.03.2012 (20995625,00 грн).

Оскільки судом встановлено, що відповідачем-1 як позичальником за кредитним договором не виконано зобов'язання з повернення на користь Банку суми кредиту у розмірі 20995625,00 грн, враховуючи, що виконання відповідачем-1 зобов'язань за Кредитним договором було забезпечено внаслідок укладення Іпотечного договору від 19.03.2012, Договорами застави № 15/01-ЗС-08, №15/01-ЗС-09 від 19.03.2012 та Договором застави транспортного засобу від 19.03.2012, вимоги позивача про звернення стягнення шляхом визнання за ним права власності на майно, яке є предметом застави (іпотеки) за наведеними договорами в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання відповідача-1 на наявність помилок у здійсненому позивачем розрахунку інфляційних втрат суд відхиляє, оскільки у поданих позивачем поясненнях від 26.09.2014 позивач просить звернути стягнення на майно саме в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту за Кредитним договором № 15/01-КР-05/2012 від 19.03.2012.

Щодо твердження відповідачів на необхідність визначення у рішенні суду бази оподаткування ПДВ по операціям з передачі іпотечного та заставного майна у власність позивачу суд відзначає, що спір у справі питань оподаткування не стосується і не може бути розглянутий в межах даної господарської справи.

У зв'язку із задоволенням позову судові витрати покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» (19602, Черкаська обл., Черкаський район, село Руська Поляна, «Урочище кленове», будинок 5, ідентифікаційний код 32606706) та Приватного акціонерного товариства «Беарс» (02094, м.Київ, вулиця Попудренка, будинок 52, ідентифікаційний код 16301726) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Богуслав» (04080, м. Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 81, ідентифікаційний код 34540113) в рахунок часткового погашення суми заборгованості, а саме суми заборгованості за кредитом у розмірі 18922559 (вісімнадцять мільйонів дев'ятсот двадцять дві тисячі п'ятсот п'ятдесят дев'ять) грн 00 коп., за Кредитним договором № 15/01-КР-05/2012 від 19.03.2012, шляхом звернення стягнення на :

1) предмет іпотеки за Іпотечним договором від 19.03.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин», зареєстрованим у реєстрі за №424, а саме: належні Товариству з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» (19602, Черкаська обл., Черкаський район, село Руська Поляна, «Урочище кленове», будинок 5, ідентифікаційний код 32606706):

- нежитлові будівлі загальною площею - 1411,0 кв.м, що складаються з: адмінбудівлі з прибудовою, цехом та підвалом, позначених на плані літерами А-І, А-ІІ, пд., а, площею 1356,5 кв.м; навіси, позначені на плані літерами а', В; парова котельня, позначена на плані літерою М-І, площею - 54,5 кв.м, реєстраційний номер РПВН 945204, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» (04080, м. Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 81, ідентифікаційний код 34540113), за вартістю - 16571378 (шістнадцять мільйонів п'ятсот сімдесят одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.;

- земельну ділянку, загальною площею - 0,5019 га, кадастровий номер 7124985200:03:005:0393, що розташовані в Черкаській області, Черкаський р-н, сільська рада Русько-Полянська, «Кленове» урочище, буд 5 (п'ять), шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» (04080, м. Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 81, ідентифікаційний код 34540113), за вартістю - 509622 (п'ятсот дев'ять тисяч шістсот двадцять дві) грн 00 коп.

2) предмет застави за Договором застави обладнання №15/01-ЗС-08 від 19.03.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин», а саме належні Товариству з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» (19602, Черкаська обл., Черкаський район, село Руська Поляна, «Урочище кленове», будинок 5, ідентифікаційний код 32606706):

- виробниче обладнання: Емкість роб. об'єм 0,8 тн., 2 штуки, заставною вартістю - 48775,00 грн; Емкість для плавлення жиру (Жиротопка), 2 штуки, заставною вартістю - 51973,00 грн; Насос високого тиску, 1 штука, заставною вартістю - 19590,00 грн; Насос ц/б 25 тн.год, 2 штуки, заставною вартістю - 31983,00 грн; Насос ц/б 10 тн.год, 4 штуки, заставною вартістю - 14393,00 грн; Холодильна установка на базі двух компресорів фірми «Bitzer» (Німеччина), 1 штука, заставною вартістю - 318060,00 грн; Гідромодуль на базі двух насосів фірми «Calpeda» (Італія), 1 штука, заставною вартістю - 26988,00 грн; Навантажувач Toyota 32-8FG10V3300, 1 штука, заставною вартістю - 69610,00 грн; прямоточний котел LOOS швидкого пару Dampfix, 1 штука, заставною вартістю - 390747,00 грн; Вотатор з автоматизацією, 1 штука, заставною вартістю - 138664,00 грн; Декристалізатор, 1 штука, заставною вартістю - 15992,00 грн; Станція розливу, 1 штука, заставною вартістю - 4798,00 грн, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» (04080, м. Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 81, ідентифікаційний код 34540113), за вартістю - 1131573 (один мільйон сто тридцять одна тисяча п'ятсот сімдесят три) грн 00 коп.

3) предмет застави за Договором про заставу обладнання №15/01-ЗС-09 від 19.03.2012, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» та Приватним акціонерним товариством «Беарс», а саме належне Приватному акціонерному товариству «Беарс» (02094, м.Київ, вулиця Попудренка, будинок 52, ідентифікаційний код 16301726) виробниче обладнання: Турбо мілленум шоколадний рафінер Macintyre, 1 штука, заставною вартістю - 54746,00 грн, Технолог.лінія для вир-ва морозива MF 50Freeser,Mixplent,Chiller, 1 штука, заставною вартістю - 250462,00 грн, Куттер Зейдельман для переробки м'яса К 20 Ras-pp, 1 штука, заставною вартістю - 9125,00 грн, Обладнання для кнд. Пром-сті (Комплект Машина для глазурування та плавильний змішувач) Baby Flex Enrobe, 1 штука, заставною вартістю - 40663,00 грн, Темрерируюча машина, темперметр AASTE АМК Tempermetr, 1 штука, заставною вартістю -102209,00 грн, Фруктопитатель NF-400, 1 штука, заставною вартістю - 21560,00 грн, Автонавантажувач Komatsu FB15EX-11, 1 штука, заставною вартістю - 34047,00 грн, Хладотермостат ХТ-3/40-1, 1 штука, заставною вартістю - 4613,00 грн, Конвекционная печь с вытяжкой и установкой помягч. воды EUROMAT В4 М, 1 штука, 63931,00 грн, Машина тестомесильная SP10, 1 штука, заставною вартістю - 4350,00 грн, Раскаточная машина SF 500В*850, 1 штука, заставною вартістю - 12250,00 грн, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» (04080, м. Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 81, ідентифікаційний код 34540113), за вартістю - 598026 (п'ятсот дев'яносто вісім тисяч двадцять шість) грн 00 коп.;

4) предмет застави за Договором застави транспортного засобу від 19.03.2012, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» та Приватним акціонерним товариством «Беарс», а саме належний Приватному акціонерному товариству «Беарс» (02094, м.Київ, вулиця Попудренка, будинок 52, ідентифікаційний код 16301726) транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat 1.8, рік випуску 2004, легковий седан, колір - сірий, шасі №WVWZZZ3BZ5P015779, реєстраційний №АА3310АК шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» (04080, м. Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 81, ідентифікаційний код 34540113), за вартістю предмета застави 111960 (сто одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят) грн 00 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» (19602, Черкаська обл., Черкаський район, село Руська Поляна, «Урочище кленове», будинок 5, ідентифікаційний код 32606706) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Богуслав» (04080, м. Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 81, ідентифікаційний код 34540113) судовий збір у розмірі 70339 (сімдесят тисяч триста тридцять дев'ять) грн 50 коп.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Беарс» (02094, м.Київ, вулиця Попудренка, будинок 52, ідентифікаційний код 16301726) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Богуслав» (04080, м. Київ, вулиця Нижньоюрківська, будинок 81, ідентифікаційний код 34540113) судовий збір у розмірі 2740 (дві тисячі сімсот сорок) грн 50 коп.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 01.10.2014.

Суддя Ю.М. Смирнова