Постанова

від 10.12.2014 по справі 910/14773/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2014 р. Справа№ 910/14773/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Чорної Л.В.

суддів: Смірнової Л.Г.

Кропивної Л.В.

при секретарі судового засідання Громак В.О.

за участю представників сторін: від позивача - Гончар Н.Б.,

від відповідача 1. - Круглов С.С.;

від відповідача 2.- Попов А.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ «Маргарин»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2014 р.

по справі № 910/14473/14 (суддя Смирнова Ю.М.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк Богуслав»

до 1. товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ «Маргарин»

2. публічного акціонерного товариства «Беарс»

про стягнення 18 922 559,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.09.2014р., враховуючи заяву про збільшення позовних вимог, позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» та приватного акціонерного товариства «Беарс» на користь публічного акціонерного товариства «Банк Богуслав» в рахунок часткового погашення суми заборгованості, а саме суми заборгованості за кредитом у розмірі 18 922 559,00грн. за кредитним договором № 15/01-КР-05/2012 від 19.03.2012р., шляхом звернення стягнення на:

1) предмет іпотеки за Іпотечним договором від 19.03.2012р., укладеним між публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» та товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин», зареєстрованим у реєстрі за №424, а саме: належні товариству з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин»:

- нежитлові будівлі загальною площею - 1411,0 кв.м, що складаються з: адмінбудівлі з прибудовою, цехом та підвалом, позначених на плані літерами А-І, А-ІІ, пд., а, площею 1356,5 кв.м; навіси, позначені на плані літерами а', В; парова котельня, позначена на плані літерою М-І, площею - 54,5 кв.м, реєстраційний номер РПВН 945204, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав», за вартістю - 16 571 378,00 грн.;

- земельну ділянку, загальною площею - 0,5019 га, кадастровий номер 7124985200:03:005:0393, що розташовані в Черкаській області, Черкаський р-н, сільська рада Русько-Полянська, «Кленове» урочище, буд. 5, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав», за вартістю - 509 622,00грн.;

2) предмет застави за Договором застави обладнання №15/01-ЗС-08 від 19.03.2012, укладеним між публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» та товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин», а саме належні товариству з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин»:

- виробниче обладнання: Емкість роб. об'єм 0,8 тн., 2 штуки, заставною вартістю - 48 775,00 грн; Емкість для плавлення жиру (Жиротопка), 2 штуки, заставною вартістю - 51 973,00 грн; Насос високого тиску, 1 штука, заставною вартістю - 19 590,00 грн; Насос ц/б 25 тн.год, 2 штуки, заставною вартістю - 31 983,00 грн; Насос ц/б 10 тн.год, 4 штуки, заставною вартістю - 14 393,00 грн; Холодильна установка на базі двух компресорів фірми «Bitzer» (Німеччина), 1 штука, заставною вартістю - 318 060,00 грн; Гідромодуль на базі двух насосів фірми «Calpeda» (Італія), 1 штука, заставною вартістю - 26 988,00 грн; Навантажувач Toyota 32-8FG10V3300, 1 штука, заставною вартістю - 69 610,00 грн; прямоточний котел LOOS швидкого пару Dampfix, 1 штука, заставною вартістю - 390 747,00 грн; Вотатор з автоматизацією, 1 штука, заставною вартістю - 138 664,00 грн; Декристалізатор, 1 штука, заставною вартістю - 15 992,00 грн; Станція розливу, 1 штука, заставною вартістю - 4 798,00 грн, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав», за вартістю - 1 131 573,00грн.;

3) предмет застави за договором про заставу обладнання №15/01-ЗС-09 від 19.03.2012р., укладеним між публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» та приватним акціонерним товариством «Беарс», а саме належне приватному акціонерному товариству «Беарс» виробниче обладнання: Турбо мілленум шоколадний рафінер Macintyre, 1 штука, заставною вартістю - 54 746,00 грн, Технолог.лінія для вир-ва морозива MF 50Freeser,Mixplent,Chiller, 1 штука, заставною вартістю - 250 462,00 грн, Куттер Зейдельман для переробки м'яса К 20 Ras-pp, 1 штука, заставною вартістю - 9125,00 грн, Обладнання для кнд. Пром-сті (Комплект Машина для глазурування та плавильний змішувач) Baby Flex Enrobe, 1 штука, заставною вартістю - 40663,00 грн, Темрерируюча машина, темперметр AASTE АМК Tempermetr, 1 штука, заставною вартістю - 102 209,00 грн, Фруктопитатель NF-400, 1 штука, заставною вартістю - 21 560,00 грн, Автонавантажувач Komatsu FB15EX-11, 1 штука, заставною вартістю - 34 047,00 грн, Хладотермостат ХТ-3/40-1, 1 штука, заставною вартістю - 4 613,00 грн, Конвекционная печь с вытяжкой и установкой помягч. воды EUROMAT В4 М, 1 штука, 63 931,00 грн, Машина тестомесильная SP10, 1 штука, заставною вартістю - 4 350,00 грн, Раскаточная машина SF 500В*850, 1 штука, заставною вартістю - 12250,00 грн, шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав», за вартістю - 598 026,00грн.;

4) предмет застави за Договором застави транспортного засобу від 19.03.2012р., укладеного між публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» та приватним акціонерним товариством «Беарс», а саме належний приватному акціонерному товариству «Беарс» (02094, м.Київ, вулиця Попудренка, будинок 52, ідентифікаційний код 16301726) транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat 1.8, рік випуску 2004, легковий седан, колір - сірий, шасі №WVWZZZ3BZ5P015779, реєстраційний №АА3310АК шляхом визнання права власності за публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав», за вартістю предмета застави 111 960,00грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ «Маргарин» звернулось до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2014р. по справі №910/14773/14 скасувати, матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва для виконання ним вимог частини першої статті 17 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.10.2014р. апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ «Маргарин» прийнято до провадження.

Публічне акціонерне товариство «Банк Богуслав» надав письмову довідку з додатками.

Публічне акціонерне товариство «Банк Богуслав» заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2014р. у справі №910/14773/14 без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «БМБ Маргарин» без змін, з підстав викладених у письмовому відзиві.

Публічне акціонерне товариство «Беарс» апеляційну скаргу ТОВ «БМБ Маргарин» підтримує в повному обсязі та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2014р. у справі №910/14473/14.

03.12.2014р. виникла необхідність оголосити перерву, у зв'язку із відсутністю електроенергії у приміщенні суду.

За клопотаннями відповідачів проводиться фіксування судового розгляду з допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМБ «Маргарин» заявило клопотання про призначення судової товарознавчої експертизи для визначення дійсної вартості майна, на яке заявлено вимоги про звернення стягнення.

Публічне акціонерне товариство «Беарс» також заявило клопотання про призначення та проведення товарознавчої експертизи для визначення дійсної вартості майна, на яке заявлено вимоги про звернення стягнення.

При цьому заявник зазначає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги вимоги позивача про звернення стягнення на майно відповідача 2 за ціною: виробниче обладнання - вартість 598 026,00грн., транспортний засіб - 111 960,00 грн.

Публічне акціонерне товариство «Банк Богуслав» заперечує проти заявленого клопотання.

Відповідно до статті 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування.

Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

У вирішенні відповідного питання (до призначення судової експертизи) слід: визначитися з конкретною установою або конкретним експертом, якими проводитиметься експертиза. З цією метою господарський суд, зокрема, витребує у сторін пропозиції стосовно таких установ та/або судових експертів, у тому числі тих, які не є працівниками зазначених установ. Господарський суд не зв'язаний цими пропозиціями, але може враховувати їх у вирішенні питання про призначення і проведення судової експертизи; визначити об'єкти, що підлягають експертному дослідженню; максимально конкретно визначити питання, які мають бути роз'ясненні судовим експертом, та сформулювати їх у логічній послідовності; за необхідності визначити вид (підвид) судової експертизи, до компетенції якої відноситься роз'яснення відповідних питань. Якщо визначення такого виду (підвиду) саме по собі потребує спеціальних знань, його слід віднести на розсуд експертної установи (експерта); визначити обсяг необхідних та достатніх для експертного дослідження матеріалів; здійснити перевірку (огляд) матеріалів, які підлягають направленню на експертизу, з точки зору їх повноти та придатності для проведення експертизи, в тому числі з урахуванням належного відображення ознак об'єктів і зразків, а за невідповідності матеріалів цим критеріям - вжити заходів до усунення недоліків матеріалів шляхом витребування додаткових документів і матеріалів у сторін та інших осіб; у разі потреби забезпечити відібрання зразків, у тому числі за необхідності - з участю спеціаліста; у необхідних випадках розглянути можливість виклику судового експерта для уточнення питань, які ним мають бути роз'яснені, а також для перевірки матеріалів з точки зору їх повноти, достатності та придатності для проведення експертизи; з'ясувати усі інші обставини, пов'язані з проведенням судової експертизи.

Господарським судам необхідно також враховувати, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Заявлені клопотання не містять назви установи, яка буде проводити експертизу, не конкретизовано питання. Натомість надані: висновок спеціаліста про оцінку транспортного засобу від 03.12.2014р., висновок спеціаліста про оцінку обладнання від 03.12.2014р., висновок спеціаліста про оцінку автовантажувача від 03.12.2014р., звіт про оцінку ринкової вартості основних засобів від 03.12.2014р. та звіт про оцінку ринкової вартості автованавантажувача TAYOTA від 03.12.2014р.

Слід зазначити, що під час розгляду справи судом першої інстанції, зазначені докази не подавались.

В силу статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Зазначеного заявники не довели.

Ознайомившись із заявленими клопотаннями, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд не знайшов підстав для їх задоволення.

В матеріалах справи наявні звіти про оцінку, замовниками яких є відповідачі, і зазначена оцінка передбачена умовами договорів застави, яка не може бути змінена у зв'язку із висновком експерта.

Крім того, оцінка майна станом на день винесення рішення є необов'язковою, оскільки це не торги, а звернення стягнення за договором застави, яким встановлено вартість.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, апеляційний господарський суд встановив наступне.

19.03.2012р. між публічним акціонерним товариством «Банк Богуслав» (надалі - Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» (позичальник) укладено кредитний договір № 15/01-КР-05/2012, за умовами якого Банк на умовах, передбачених цим Договором відкриває позичальнику відновлювальну відкличну кредитну лінію в національній валюті України з загальним лімітом в сумі - 20995625,00 грн, в межах якої надає позичальнику в користування грошові кошти (надалі - кредит) зі сплатою фіксованої процентної ставки за користування кредитом у розмірі - 5,0% річних, в сумах та терміни, згідно із п. 2.2.5 цього Договору. /а.с. 22, т.1/.

Згідно пункту 1.4 Кредитного договору кредит позичальнику надається в межах суми ліміту, зазначеної в п. 1.1 цього Договору на підставі письмової заяви позичальника, викладеної у формі, передбаченій цим Договором (додаток № 1), та за умови належного виконання позичальником своїх зобов'язань згідно з цим Договором.

На виконання умов Кредитного договору позивачем було надано відповідачу кредит в сумі 20 995 625,00 грн., що підтверджується виписками по особовим рахункам.

Пунктом 1.2 Кредитного договору передбачено, що термін повернення позичальником кредиту - 17.03.2017 або термін, встановлений у відповідності з п.п. 4.3, 4.4 цього Договору.

Ціль кредиту - ведення статутної діяльності (п. 1.3 Договору).

Договором № 1 від 10.09.2012р., Договором № 2 від 31.10.2012р., Договором № 3 від 31.01.2013р., Договором № 4 від 28.02.2013р., Договором № 5 від 29.04.2013р., Договором № 6 від 31.05.2013р., Договором № 7 від 31.07.2013р., Договором № 8 від 27.09.2013р., Договором № 9 від 31.10.2013р. до Кредитного договору вносились зміни щодо вартості забезпечення та зміни графіку сплати нарахованих процентів за користування кредитом. /а.с. 34-48, т.1/.

Згідно пункту 2.2.5 Кредитного договору (в редакції Договору № 9 від 31.10.2013р.) позичальник сплачує нараховані проценти в національній валюті України щомісячно на рахунок №206803006502 в АТ «Банк Богуслав». У вказаному пункті Кредитного договору сторони погодили відповідний графік сплати процентів. Решту суми нарахованих процентів, що буде обліковуватись на дату настання терміну повернення на рахунку нарахованих доходів №206803006502, позичальник зобов'язаний сплатити в день настання терміну повернення кредиту.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно п. 2.2.5. Кредитного договору позивальник сплачує нараховані проценти в національні валюті України щомісячно на рахунок№206803006502 в АТ «Банк Богуслав», код Банку 380322, код ЄДРПОУ Банку 34540113, код ЄДРПОУ позичальника 32606706 згідно визначених розмірів та термінів.

Враховуючи порушенням відповідачем 1 своїх зобов'язань зі сплати процентів, останньому нараховано 114 000,00грн. прострочених процентів за період з 01.12.2013р. по 31.12.2013р., які в свою чергу віднесені Банком на рахунок простроченої заборгованості.

Відповідно до ст. 1052 Цивільного кодексу України у разі невиконання позичальником обов'язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов'язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.4 Кредитного договору сторони домовились, що згідно п. 2 ст. 611, ст.ст. 1052, 1056 Цивільного кодексу України, що зобов'язання позичальника повернути Банку кредит раніше календарної дати, визначеної п. 1.2 цього Договору, виникає у позичальника в разі настання наступних обставин, зокрема, несплати або часткової несплати позичальником в передбачений цим договором строк процентів; при цьому терміном повернення кредиту є десятий календарний день за останнім днем строку, в який позичальник повинен був виконати зазначені в цьому пункті договору зобов'язання.

Таким чином, умовами Кредитного договору сторони передбачили право Банку вимагати від позичальника повернення всієї суми наданого кредиту у випадку невиконання останнім грошового зобов'язання по сплаті в т.ч. процентів за користування кредитними коштами.

Враховуючи прострочення позивальника по поверненню процентів, у останнього виник обов'язок достроково повернути непогашену суму кредиту у розмірі 20995625,00 грн. разом із нарахованими процентами за фактичне користування кредитними коштами.

З огляду на п.п. 4.4.1 відповідач-1 зобов'язаний був повернути суму кредиту у розмірі 20 995 625,00 грн. до 20.01.2014р.

Доказів повернення кредиту на спірну суму матеріали справи не містять.

19.03.2012р. між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» укладено Іпотечний договір, посвідчений 19.03.2012 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Соколовим О.Є. та зареєстрований в реєстрі за № 424, із змінами та доповненнями до нього (заборона відчуження № 1 за реєстровим № 425 та заборона відчуження № 2 за реєстровим № 426, предметом якого є: нежитлові будівлі загальною площею - 1411,0 кв.м, що складаються з: адмінбудівлі з прибудовою, цехом та підвалом, позначених на плані літерами А-І, А-ІІ, пд., а, площею 1356,5 кв.м; навіси, позначені на плані літерами а', В; парова котельня, позначена на плані літерою М-І, площею - 54,5 кв.м, реєстраційний номер РПВН 945204; земельна ділянка, загальною площею 0,5019 га, кадастровий номер 7124985200:03:005:0393, що розташовані в Черкаській області, Черкаський р-н, сільська рада Русько-Полянська, «Кленове» урочище, буд 5 (п'ять).. /а.с. 67, т.1/.

19.03.2012р. між Банком та товариством з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» укладено Договір застави обладнання №15/01-ЗС-08, предметом застави за яким є виробниче обладнання, а саме: Емкість роб. об'єм 0,8 тн., 2 штуки, заставною вартістю - 48775,00 грн; Емкість для плавлення жиру (Жиротопка), 2 штуки, заставною вартістю - 51 973,00 грн.; Насос високого тиску, 1 штука, заставною вартістю - 19 590,00 грн; Насос ц/б 25 тн.год, 2 штуки, заставною вартістю - 31 983,00 грн.; Насос ц/б 10 тн.год, 4 штуки, заставною вартістю - 14 393,00 грн.; Холодильна установка на базі двух компресорів фірми «Bitzer» (Німеччина), 1 штука, заставною вартістю - 318 060,00 грн; Гідромодуль на базі двух насосів фірми «Calpeda» (Італія), 1 штука, заставною вартістю - 26 988,00 грн.; Навантажувач Toyota 32-8FG10V3300, 1 штука, заставною вартістю - 69 610,00 грн.; прямоточний котел LOOS швидкого пару Dampfix, 1 штука, заставною вартістю - 39 0747,00 грн.; Вотатор з автоматизацією, 1 штука, заставною вартістю - 138 664,00 грн.; Декристалізатор, 1 штука, заставною вартістю - 15.992,00 грн.; Станція розливу, 1 штука, заставною вартістю - 4.798,00 грн. /а.с. 85, т.1/.

19.03.2012р. між Банком та приватним акціонерним товариством «Беарс» укладено Договір про заставу обладнання № 15/01-ЗС-09, предметом застави за яким (в редакції договору № 3 від 29.04.2013р. про внесення змін та доповнень до Договору про заставу обладнання № 15/01-ЗС-09 від 29.04.2013р.) є: Турбо мілленум шоколадний рафінер Macintyre, 1 штука, заставною вартістю - 54 746,00 грн., Технолог.лінія для вир-ва морозива MF 50Freeser, Mixplent,Chiller, 1 штука, заставною вартістю - 250 462,00 грн., Куттер Зейдельман для переробки м'яса К 20 Ras-pp, 1 штука, заставною вартістю - 9 125,00 грн., Обладнання для кнд. Пром-сті (Комплект Машина для глазурування та плавильний змішувач) Baby Flex Enrobe, 1 штука, заставною вартістю - 40 663,00 грн., Темрерируюча машина, темперметр AASTE АМК Tempermetr, 1 штука, заставною вартістю - 102 209,00 грн., Фруктопитатель NF-400, 1 штука, заставною вартістю - 21 560,00 грн., Автонавантажувач Komatsu FB15EX-11, 1 штука, заставною вартістю - 34 047,00 грн., Хладотермостат ХТ-3/40-1, 1 штука, заставною вартістю - 4 613,00 грн., Конвекционная печь с вытяжкой и установкой помягч. воды EUROMAT В4 М, 1 штука, 63 931,00 грн., Машина тестомесильная SP10, 1 штука, заставною вартістю - 4 350,00 грн., Раскаточная машина SF 500В*850, 1 штука, заставною вартістю - 12 250,00 грн. /а.с. 106, т.1/.

19.03.2012р. між Банком та приватним акціонерним товариством «Беарс» укладено Договір застави транспортного засобу, за умовами якого заставодавець з метою забезпечення виконання позичальником зобов'язання, що витікає із Кредитного договору, передає в наступну заставу, а заставодержатель приймає в наступну заставу предмет застави - транспортний засіб - автомобіль марки Volkswagen, модель Passat 1.8, рік випуску 2004, легковий седан, колір - сірий, шасі №WVWZZZ3BZ5P015779, реєстраційний №АА3310АК. /а.с. 137, т.1/.

Згідно п. 1.2 Іпотечного договору іпотекодавець забезпечує предметом іпотеки виконання зобов'язання, зокрема повернути Банку кредит в сумі 20 995 625,00 грн., щомісячно сплачувати Банку проценти за користування кредитом у розмірі - 5,0% річних, у разі порушення умов Кредитного договору сплатити неустойку (штраф, пеню) в терміни та у розмірі, що передбачені Кредитним договором, виконувати інші зобов'язання, що випливають з Кредитного договору, а також відшкодовувати всі збитки, понесені позивачем в зв'язку з неналежним виконанням або невиконанням позичальником умов Кредитного договору.

За умовами Договорів застави № 15/01-ЗС-08 та №15/01-ЗС-09 заставодавець забезпечує предметом застави виконання зобов'язання позичальника, зокрема, повернути позивачу кредит в сумі 20 995 625,00 грн., щомісячно сплачувати Банку проценти за користування кредитом у розмірі 5,0% річних, у разі порушення умов Кредитного договору сплатити неустойку (штраф, пеню) в терміни та у розмірі, що передбачені Кредитним договором, виконувати інші зобов'язання що випливають із Кредитного договору, а також відшкодовувати всі збитки, понесені позивачем в зв'язку з неналежним виконанням або невиконанням позичальником умов Кредитного договору.

Відповідно до ч. ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно ч. 1 ст. 574 Цивільного кодексу України застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 573 Цивільного кодексу України заставою може бути забезпечена вимога, яка може виникнути в майбутньому.

Відповідно до ст. 583 Цивільного кодексу України заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель). Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави.

За статтею 3 Закону України «Про заставу» заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Іпотекою може бути забезпечене виконання дійсного зобов'язання або задоволення вимоги, яка може виникнути в майбутньому на підставі договору, що набрав чинності. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Як вже встановлено відповідач - 1 суму кредиту за Кредитним договором у розмірі 209 956 625,00грн. не сплатив.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Передбачений наведеними нормами договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, повинні відповідати загальним положенням про договір, установленим розділом II книги п'ятої Цивільного кодексу України. При дотриманні цих умов іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки з дотриманням умов звернення стягнення та порядку реалізації, передбачених Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрації обтяжень».

Таким чином, у разі встановлення такого способу звернення стягнення у відповідному договорі іпотекодержатель на підставі ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Вказаний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 26.12.2011 р. у справі №3-139гс11, а тому в силу ст. 111-18 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковим для врахування судами при вирішенні подібних спорів.

Згідно п.п. 6.3, 6.4 Іпотечного договору іпотекодержатель має право вимагати від іпотекодавця дострокового виконання в повному обсязі зобов'язання, а в разі такого невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, незалежно від настання строку виконання зобов'язання та отримати задоволення своїх вимог з вартості предмету іпотеки у випадках, передбачених п.п. 3.3.5 - 3.3.7, 4.6 цього договору. Звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається, зокрема, на підставі ст. 7 цього договору шляхом застосування механізму позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановленого законодавством України та цим Договором шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Договорами застави № 15/01-ЗС-08, №15/01-ЗС-09 та Договором застави транспортного засобу передбачено (п. 6.2), що у випадку, коли у момент настання строку виконання зобов'язання (або тієї чи іншої її частини), забезпеченого заставою за цим Договором, воно буде не виконано, або неналежним чином в цілому або в тій чи іншій його частині та (або) настанні обставин, передбачених п. 4.4 Кредитного договору, заставодержатель має право реалізувати своє право застави та звернути стягнення на предмет застави в порядку, передбаченому цим Договором та законодавством України. Звернення стягнення на предмет застави відбувається на підставі рішення суду; через застосування механізму позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет застави, встановленого законодавством України.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. Звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених із метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення оприлюднення та реалізації інших прав юридичних осіб і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Прикінцевими і перехідними положеннями Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» передбачено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Отже, Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень»є спеціальним законом з питань правового режиму регулювання обтяжень рухомого майна. Положення Закону України «Про заставу» застосовуються лише в частині, що не суперечить Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» встановлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються: спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 цього Закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Згідно звіту про оцінку нежитлових приміщень та земельної ділянки, що є предметами іпотеки за Іпотечним договором, складеним станом на 12.08.2014р., який складено суб'єктом оціночної діяльності ДП «Фінексперт» вартість об'єктів нерухомого майна становить 17 081 000,00 грн./а.с. 224, т.2/.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про заставу» при укладанні договору застави за згодою сторін або на вимогу однієї із сторін може бути проведена аудиторська перевірка достовірності та повноти балансу або фінансового стану відповідної сторони договору застави та оцінка предмета застави відповідно до законодавства.

Згідно Звіту про експертну оцінку ринкової вартості обладнання, складеного суб'єктом оціночної діяльності СПД - ф.о. Гудзь О.В. вартість обладнання, яке є предметом застави за Договором застави обладнання № 15/01-ЗС-08 від 19.03.2012р. (в редакції Договору № 3 від 29.04.2013р.) становить 1 131 573,00 грн. /а.с. 45, т.3/.

Згідно звіту про експертну оцінку обладнання, складеного суб'єктом оціночної діяльності СПД - ф.о. Гудзь О.В. 02.04.2013р., вартість обладнання, яке є предметом застави за Договором застави обладнання № 15/01-ЗС-09 від 19.03.2012 (в редакції Договору № 3 від 29.04.2013), становить 598 025,00 грн. /а.с. 65, т. 3/.

Вартість транспортного засобу - автомобіля марки Volkswagen, модель Passat 1.8, рік випуску 2004, легковий седан, колір - сірий, шасі №WVWZZZ3BZ5P015779, реєстраційний №АА3310АК, у відповідності до звіту № 09-18, складеного 18.09.2013 суб'єктом оціночної діяльності Рудь С.М., становить 111 960,00 грн. /а.с. 22, т.3/.

Слід зазначити, що оцінка відповідного майна проводилась на замовлення заставодавців - товариства з обмеженою відповідальністю «БМБ Маргарин» та приватного акціонерного товариства «Беарс», а посилання на вказані звіти міститься безпосередньо в самому Договорі № 3 від 29.04.2013р. про внесення змін та доповнень до Договору застави обладнання № 15/01-ЗС-08 від 19.03.2012р., Договорі № 3 від 29.04.2013р. про внесення змін і доповнень до Договору застави обладнання № 15/01-ЗС-09 від 19.03.2012р. та Договорі № 6 від 27.09.2013р. про внесення змін та доповнень до Договору застави транспортного засобу від 19.03.2012р.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що загальна вартість майна, що є предметом Іпотечного договору від 19.03.2012р., Договорів застави № 15/01-ЗС-08, №15/01-ЗС-09 від 19.03.2012р. та Договору застави транспортного засобу від 19.03.2012р., на яке позивач просить суд звернути стягнення в рамках даної справи, становить 18 922 559,00 грн., що не перевищує суми заборгованості відповідача-1 за кредитом за Кредитним договором № 15/01-КР-05/2012 від 19.03.2012р. (2 0995 625,00 грн.).

Відповідно до п. 4.4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.11.2014р. №1 «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з кредитних договорів» у разі якщо право звернення стягнення на майно пов'язане з невиконанням зобов'язання, забезпеченого іпотекою, судам слід встановлювати загальний розмір вимог кредитора та виходити з того, що обов'язковою передумовою звернення стягнення на предмет іпотеки є встановлення судом факту невиконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень частини 2 статті 16 ЦК України, статей 33, 36, частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку», не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором. Зазначене знайшло своє відображення у постановах Верховного суду України від 11.12.2013р. та від 19.08.2014р.

Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції правил виключної підсудності, то слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Частиною 2 статті 16 Господарського процесуального кодексу України встановлено виключну підсудність справ господарському суду у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

При цьому, до позовів про права на нерухоме майно в контексті коментованої статті відносять позови щодо захисту речових прав на нерухоме майно, як-то: віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України); негаторний - про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України); про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності (ст.392 ЦК України) тощо.

Разом з тим, правила виключної підсудності не поширюються на позови, що виникають із зобов'язань щодо прав на нерухоме майно (найм, оренда, застава тощо). До таких позовів застосовуються загальні правила підсудності. Зазначеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 07.12.2011р. у справі №5023/2102/11.

Предметом спору по даній справи є стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом звернення стягнення та визнання права власності, а тому дана справа підсудна господарському суду міста Києва.

Посилання апелянта на те, що суд мав додати до вартості предметів іпотеки податок на додану вартість і вартість об'єктів іпотеки до уваги не приймається як те, що не ґрунтується на вимогах Закону. Порядок оподаткування регулюється Податковим кодексом України, який не містить норми, що зобов'язують господарський суд нараховувати податок на додану вартість у справах про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення та визнання права власності.

Дослідивши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що господарським судом міста Києва правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, повно з'ясовано та доведено обставини, що мають значення для справи, зроблені висновки відповідають дійсним обставинам справи.

З наведених у даній постанові обставин, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2014р. у справі № 910/14773/14.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду міста Києва від 26.09.2014 р. у справі № 910/14773/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Матеріали справи № 910/14773/14 повернути до господарського суду міста Києва.

3. Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Л.В. Чорна

Судді Л.Г. Смірнова

Л.В. Кропивна