Постанова

від 29.09.2014 по справі 34/321

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року Справа № 34/321

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіШевчук С.Р., суддівАкулової Н.В., Владимиренко С.В. розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у справі№ 34/321 господарського суду міста Києва за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача проПублічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" Товариство з обмеженою відповідальністю "Скайран" стягнення 30 441 677,31 грн в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Атаманюк Т.О., дов. № 458 від 20.12.2013

- відповідача: Вяльченко Д.В., дов. б/н від 28.08.2013

- треті особи: не з'явилися

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.09.2010 у справі №34/321, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012, задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", стягнуто з ТОВ "Автотранспортне підприємство "Максімус" на користь ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф", що діє в інтересах та за рахунок коштів пайового венчурного інвестиційного фонду закритого типу "Гамма" недиверсифікованого виду закритого типу заборгованість за кредитним договором № 15-93/17-555/07 від 23.02.2007 у сумі 30 441 677,31 грн, з яких 23 364 626,99 грн заборгованості за кредитом, 5 265 249,02 грн заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 3600 грн заборгованості по сплаті комісійної винагороди, 1 595 092,10 грн пені, 213 109,20 грн - 3% річних.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.10.2013 були скасовані постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2012 та рішення господарського суду міста Києва від 01.09.2010 у справі №34/321, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі №34/321 (у складі головуючого судді Гулевець О.В., суддів Пригонової А.Б., Стасюк С.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 (у складі головуючого судді Андрієнка В.В., суддів Буравльова С.І., Шапрана В.В.), позов задоволено повністю, стягнуто з ТОВ "Автотранспортне підприємство "Максімус" на користь ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф", що діє в інтересах та за рахунок коштів пайового венчурного інвестиційного фонду закритого типу "Гамма" недиверсифікованого виду закритого типу, заборгованість за кредитним договором № 15-93/17-555/07 від 23.02.2007 у сумі 30 441 677,31 грн, з яких 23 364 626,99 грн заборгованості за кредитом, 5 265 249,02 грн заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 3600 грн заборгованості по сплаті комісійної винагороди, 1 595 092,10 грн пені, 213 109,20 грн - 3% річних.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст. 517 Цивільного кодексу України, ст.ст.4-3, 33, 34, 36, 43 ГПК України, ч. 2 ст. 258, 517 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, п. 1.30 ст. 1, п.п. 22.1, 22.4-22.6 ст. 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 у справі № 34/321, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Позивач та треті особи не скористалися правом, наданим ст.111 2 ГПК України, не надали відзиви на касаційну скаргу, що в силу положень ст. 111 2 ГПК України не перешкоджає перегляду судових актів, що оскаржуються.

У судовому засіданні 29.09.2014 представник відповідача заявив усне клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з неможливістю явки у судове засідання іншого представника.

Колегія суддів касаційної інстанції відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання, оскільки у судовому засіданні бере участь повноважний представник ТОВ "АТП "Максімус".

У судовому засіданні 29.09.2014 представник позивача заперечив проти задоволення касаційної скарги, вважає доводи касаційної скарги необґрунтованими, просить залишити оскаржувані судові без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між ТОВ "АТП "Максімус" (як позичальником) та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (як кредитором) був укладений кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-555/07 від 23.02.2007.

Відповідно до умов кредитного договору банк за умови наявності вільних власних кредитних ресурсів зобов'язався надати позичальнику фінансовий кредит шляхом відкриття кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 10 400 000 грн на умовах передбачених цим договором (п. 1.1) зі строком повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 20.02.2010 або 10 днів з моменту отримання письмової вимоги банку про повернення кредиту та сплати відсотків у визначених договором випадках (п.1.2), а позичальник зобов'язався використати кредитні кошти за цільовим призначенням і у встановлений строк повернути отримані кошти, своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом, комісію за управління кредитом у встановленому розмірі, а також виконувати інші зобов'язання передбачені кредитним договором.

Згідно із п. 2.1 кредитного договору кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених даним договором, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з відповідних рахунків банку на рахунки контрагентів позичальника, відповідно до цільового призначення кредиту.

Сторони домовились, що відсотки за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком відсоткової ставки у розмір 18% річних (п. 2.2 кредитного договору).

13.03.2007 між банком та ТОВ "АТП "Максімус" був укладений договір про внесення змін № 1 до кредитного договору, відповідно до якого п. 1.3 викладено в наступній редакції: "кредит надається із наступним цільовим призначення: виробничі потреби, а саме: розрахунки з постачальниками, сплата послуг та інші виробничі потреби".

10.07.2007 між банком та ТОВ "АТП "Максімус" був укладений договір про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого ліміт кредитної лінії збільшено до 23 400 000 грн, а також позичальник зобов'язався протягом 3 робочих днів сплатити банку комісійну винагороду в розмірі 1000 грн за збільшення ліміту кредитної лінії.

22.01.2008 між банком та ТОВ "АТП "Максімус" був укладений договір про внесення змін до кредитного договору, відповідно до якого відсоткова ставка за користування кредитом була зменшена до 15% річних.

27.11.2008 між банком та ТОВ "АТП "Максімус" був укладений договір про внесення змін до кредитного договору відповідно до якого відсоткова ставка за користування кредитом була встановлена у розмірі 16% річних.

30.12.2008 між банком та ТОВ "АТП "Максімус" був укладений договір про внесення змін до кредитного договору відповідно до якого встановлено, що відсотки нараховані в грудні 2008 року за період з 27.11.2008 до 31.12.2008 сплачуються позичальником не пізніше 31.01.2008.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ТОВ "АТП "Максімус" (як заставодавцем) та банком (заставодержателем) 23.02.2007 укладено договір застави майна № 15-94/17-1319/07 з наступними змінами згідно договорів про внесення змін від 12.04.2007, від 05.06.2007, від 10.07.2007, від 08.10.2007, від 22.01.2008, від 27.11.2008, а також договір застави майна № 15-94/17-1684/07, з наступними змінами згідно договорів про внесення змін від 05.06.2007, від 10.07.2007, від 08.10.2007, від 22.01.2008, від 27.11.2008.

В зв'язку з неналежним виконанням ТОВ "АТП "Максімус" зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом 11.11.2009 банком було направлено на адресу позичальника вимогу №17-30/092 від 04.11.2009 про повернення протягом 10 днів з моменту одержання даної вимоги всіх отриманих сум кредиту, сплату процентів за користування кредитом та сплату суми комісійних винагород, передбачених кредитним договором. Вимога банку була залишена без відповіді, повернення отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту здійснено не було.

30.03.2010 між банком (як первісним кредитором) та ТОВ "КУА "Ізі Лайф" (як новим кредитором) було укладено договір відступлення права вимоги № 20-0534/2-1, за умовами якого банк відступив, а ТОВ "КУА "Ізі Лайф" набуло належне банку право вимоги за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-555/07 від 23.02.2007, укладеним з ТОВ "АТП "Максімус", та договорами про внесення змін до кредитного договору від 13.03.2007, від 10.07.2007, від 22.01.2008, від 04.09.2008, від 27.11.2008, від 30.12.2008, що є його невід'ємними частинами.

Також 30.03.2010 між банком (як первісним кредитором) та ТОВ "КУА "Ізі Лайф" (як новим кредитором) було укладено договір відступлення права вимоги № 20-0562/3-1, за умовами якого банк відступив, а ТОВ "КУА "Ізі Лайф" набуло належне банку право вимоги за договором застави № 15-94/17-1319/07 від 23.02.2007 із договорами про внесення змін до нього, та договір відступлення права вимоги № 20-0561/3-1, за умовами якого банк відступив, а ТОВ "КУА "Ізі Лайф" набуло належне банку право вимоги за договором застави № 15-94/17-1684/07 від 23.02.2007 із договорами про внесення змін до нього.

02.04.2010 на адресу ТОВ "АТП "Максімус" банком було направлено повідомлення № 17-30/1262 від 31.03.2010 про укладання договорів відступлення права вимоги № 20-0534/2-1, № 20-0562/3-1 та № 20-0561/3-1 від 30.03.2010.

На підставі ст.ст. 512-514, 525, 526, 549, 625, 1048 - 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф", оскільки внаслідок невиконання ТОВ "АТП "Максімус" зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 15-93/17-555/07 від 23.02.2007 у ТОВ "АТП "Максімус" виникла заборгованість перед ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" за кредитом у сумі 23 364 626,99 грн, за відсотками за користування кредитом у сумі 5 265 249,02 грн та зі сплати комісійної винагороди у сумі 3 600 грн, право вимагати повернення якої було передано банком новому кредитору - ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф" за договором відступлення права вимоги № 20-0534/2-1 від 30.03.2010.

Судами першої та апеляційної інстанцій було перевірено розрахунки і встановлено правильність нарахування позивачем заборгованості за кредитом у розмірі 23 364 626,99 грн, за відсотками за користування кредитом у розмірі 5 265 249,02 грн, з комісійної винагороди у розмірі 3 600 грн, а також пені за прострочення строку повернення кредиту за період з 22.02.2010 по 11.05.2010 у розмірі 643 007,30 грн, пені за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 951 583,40 грн, пені за прострочення сплати комісійної винагороди у розмірі 501,40 грн, 3% річних за прострочення строку повернення кредиту у розмірі 94 098,60 грн, 3% річних за прострочення сплати відсотків за користування кредитом у розмірі 118 947,90 грн та 3% річних за прострочення сплати комісійної винагороди у розмірі 62,70 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 Цивільного кодексу України).

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення ТОВ "Автотранспортне підприємство "Максімус" на користь ТОВ "Компанія з управління активами "Ізі Лайф", що діє в інтересах та за рахунок коштів пайового венчурного інвестиційного фонду закритого типу "Гамма" недиверсифікованого виду закритого типу, заборгованості за кредитним договором № 15-93/17-555/07 від 23.02.2007 у сумі 30 441 677,31 грн, з яких 23 364 626,99 грн заборгованості за кредитом, 5 265 249,02 грн заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом, 3600 грн заборгованості по сплаті комісійної винагороди, 1 595 092,10 грн пені, 213 109,20 грн - 3% річних.

Щодо доводів касаційної скарги, то вони не спростовують вказаного висновку суду, спростовуються вищенаведеним, та, крім того, пов'язані з переоцінкою доказів, що виходить за межі повноважень касаційної інстанції.

З огляду на викладене та враховуючи, що скаржник в силу ст. 33 ГПК України не довів в установленому законом порядку тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та оскільки в силу вимог ст.111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень у справі № 34/321.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранспортне підприємство "Максімус" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.07.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 14.05.2014 у справі № 34/321 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Р. Шевчук

С у д д я Н.В. Акулова

С у д д я С.В. Владимиренко