Рішення

від 30.09.2014 по справі 926/1331/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2014 р. Справа № 926/1331/13

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Букоімпекс ЛТД» м. Чернівці

до відповідача міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» м. Чернівці

третя особа без самостійних вимог на предмет спору - виконавчий комітет Чернівецької міської ради м. Чернівці

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 249500,16 грн.

Суддя Бутирський А.А.

Представники сторін:

Від позивача - Лютікова Н.О. - представник (довіреність від 09.01.2014 р.)

Від відповідача - Білянський М.І. - юрисконсульт І-ї категорії (довіреність № 2570 від 25.12.2013 р.), Гарабажій Н.О. - начальник юридичного відділу (довіреність № 2569 від 25.12.2013 р.)

Від третьої особи - не з'явився

В судовому засіданні приймали участь

СУТЬ СПОРУ: Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.03.2014 р. суддею Гончаруком О.В. відмовлено у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Букоімпекс ЛТД» м. Чернівці до міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» м. Чернівці за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Виконавчий комітету Чернівецької міської ради м. Чернівці про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 249500,16 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р. залишено без змін рішення господарського суду Чернівецької області від 11.03.2014 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 02.07.2014 р. скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р. та рішення господарського суду Чернівецької області від 11.03.2014 р., а справу повернуто до суду першої інстанції на новий розгляд.

Скасовуючи судові рішення місцевого та апеляційного судів, касаційна інстанція вказала, що судам необхідно з'ясувати, якими тарифами мав керуватись позивач під час розрахунку за поставлену йому у спірний період теплову енергію, що є істотним для вирішення питання щодо наявності переплати.

У порядку автоматичного розподілу розгляд справи доручено судді Бутирському А.А.

Ухвалою від 16.07.2014 р. розгляд справи призначено на 04.08.2014 р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Ухвалою від 15.09.2014 р. строк вирішення спору продовжено до 01.10.2014 р., а розгляд справи перенесено на 22.09.2014 р.

У судовому засіданні 22.09.2014 р. оголошено перерву до 29.09.2014 р., а 29.09.2014 р. оголошено перерву до 30.09.2014 р.

У судовому засіданні 30.09.2014 р. позивач підтримав позовні вимоги, мотивуючи їх тим, що за договором № 81 від 19.09.2006 р. на користь відповідача у період з 01.01.2009 р. по 01.12.2013 р. ним сплачено 1389977,34 грн. вартості теплової енергії у гарячій воді. При цьому позивач вважає, що внаслідок незаконного застосування відповідачем економічно необґрунтованих тарифів на централізоване опалення, а саме: умовно-постійної складової двоставкового тарифу 2,34 грн. з ПДВ з розрахунку на 1 кв.м. приведеної площі, позивачем зайво сплачено в період з 01.03.2011 р. по 30.11.2013 р., 249500,16 грн.

У судовому засіданні 30.09.2014 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог до 323176,14 грн., у зв'язку з методологічною помилкою, допущеною при визначенні ціни позову.

У прийнятті поданої заяви слід відмовити з наступних підстав. 01.10.2014 р. закінчується строк розгляду справи, передбачений ст. 69 Господарського процесуального кодексу України. Прийняття заяви про збільшення позовних вимог призведе до перенесення розгляду справи з метою надання відповідачеві можливості підготувати заперечення на позов з урахуванням збільшених позовних вимог, що, у свою чергу, призведе до порушення згаданого вище строку.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись при цьому на те, що позивач безпідставно посилається на ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки між сторонами існують договірні відносини. Також відповідач наголошує на тому, що нарахування на оплату наданих послуг у спірний період здійснювалось на підставі рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради 2011 р., які є чинними.

Третя особа 30.09.2014 р. у судове засідання не з'явилась, однак у попередніх засіданнях проти позову також заперечувала з підстав, що наведені відповідачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.09.2006 р. між сторонами укладено договір № 81 про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір), згідно якого позивач взяв на себе зобов'язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому (відповідачу) обсягах, а останній - зобов'язався оплатити одержану теплову енергію за встановленими тарифами в термін до 15 числа за розрахунковим місяцем згідно ч. 2 розділу 6 Договору.

Згідно п. 4 розділу 2 Договору та п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договором енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

З 01.01.2009 р. нарахування за спожиту теплову енергію проводились у відповідності до рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради «Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одно ставкових тарифів на теплову енергію на гаряче водопостачання (підігрів)…» від 30.12.2008 р. № 1031/24 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення…» від 10.07.2006 р. № 955.

Пунктом 2 та Додатком № 2 до цього рішення встановлено розміри двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення: 1) тариф за одиницю фактично спожитої енергії в розрахунку на 1 Гкал, що сплачується щомісячно протягом опалювального сезону для споживачів із засобами обліку 285,59 грн. (з ПДВ); 2) «плата за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 квадратний метр приведеної площі» щомісячно протягом року для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку - 2,34 грн. ( з ПДВ).

Не погоджуючись із вказаними тарифами позивач оскаржив дії Виконавчого комітету Чернівецької міської ради, які полягали у незаконному застосуванні в якості одиниці калькулювання плати за приєднане теплове навантаження 1 кв.м. приведеної площі, а не 1 Гкал/год., як це передбачено чинним законодавством України, до Чернівецького територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Рішенням адміністративної колегії Чернівецького обласного територіального відділення АМК України № 23 від 29.05.2009 р. встановлено порушення Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради порядку формування двоставкових тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії на централізоване опалення, що призвело до затвердження останнім економічно необґрунтованих тарифів на приєднане теплове навантаження з розрахунку 1 кв.м. приведеної площі замість визначеної законодавством - 1 Гкал/год. МКП «Чернівцітеплокомуненерго» визнано винним в скоєнні правопорушення, передбаченого п.2 ст.50 та ч.1 ст.13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та до нього застосовано адміністративні санкції.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.09.2011 р. у справі № 2а-435/10/2470 за адміністративним позовом МКП «Чернівцітеплокомуненерго» до Чернівецького обласного територіального відділення антимонопольного комітету України, яка набула законної сили на підставі ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22.11.2011 р. та ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.10.2012 р., встановлено, що «МПК «Чернівцітеплокомуненерго» порушено визначений законодавством України порядок розрахунку вартості умовно-постійної складової двоставкового тарифу на одну Гкал/годину. Застосування для розрахунку умовно-постійної складової двоставкового тарифу 1 кв.м. приведеної площі в якості одиниці виміру суперечить вимогам чинного законодавства. Вказане порушення призвело до затвердження виконавчим комітетом Чернівецької міської ради економічно необґрунтованого тарифу на централізоване опалення та незаконного отримання понаднормативних платежів комунальним підприємством, що займає монопольне становище на ринку надання послуг з централізованого опалення».

Постановою Шевченківського районного суду м.Чернівці від 19.12.2012 р. у справі №2-а-13/12/2414, яка набула законної сили на підставі ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 13.03.2013 р. визнано нечинним з моменту прийняття рішення Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 р. № 1031/24 в частині встановлення плати за приєднане теплове навантаження в розрахунку на 1 кв.м. приведеної площі протягом року незалежно від наявності засобів обліку. Вказаними судовими рішеннями встановлено, що затверджений оскаржуваним рішенням виконавчого комітету тариф в частині встановлення плати за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м. приведеної площі щомісячно протягом року для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку в розмірі 2,34 грн. суперечить нормам ст.ст. 1, 20 Закону України «Про теплопостачання», Постанові КМУ № 955 від 10.06.2006 р., ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктам 1.4.,3.1,3.2, 4.1.,4.3, 5 Правил розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №191 від 08.09.2000 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» № 2633-IV від 02.06.2005 р. (зі змінами і доповненнями) тариф (ціна) на теплову енергію - це грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно з методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Ст. 19 вищевказаного Закону на споживача покладений обов'язок щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Ст. згаданого 20 Закону закріплює загальні засади формування тарифів на теплову енергію, відповідно до яких тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тариф на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24.06.2004 р. (зі змінами і доповненнями) до повноважень центрального органу виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства віднесено розроблення в межах повноважень системи нормативно-правових актів щодо формування цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 191 від 08.09.2000 р. (зі змінами та доповненнями) затверджені «Правила розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду».

Відповідно до п.1.4 вищезазначених Правил двоставковий тариф - це тариф на послуги теплопостачання, який складається з річної вартості обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження та вартості одиниці спожитої теплової енергії. Згідно п.4 Правил визначено дані для розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію. Пунктом 4.1. чітко визначено одиниці вимірювання приєднаного приєднаного теплового навантаження споживачів - Гкал/год. Пунктом 5 Правил визначена методика розрахунку тарифів на теплову енергію з якої вбачається, що приєднане теплове навантаження вираховується в Гкал/год. Така одиниця виміру, як квадратні метри приведеної площі, вказаним розрахунком - не передбачена.

Постановою Кабінету Міністрів України № 955 від 10.06.2006 р. (зі змінами та доповненнями) затверджено Порядок формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води».

Пунктами 27-33 Порядку визначений загальний механізм розрахунку тарифів на теплову енергію.

Пунктами 55-57 Порядку визначені загальний порядок розрахунку тарифів на надання послуг з централізованого опалення. Відповідно до якого одиницею калькулювання собівартості послуг з централізованого опалення є 1 Гкал теплової енергії, використана балансоутримувачем (підприємством, яке надає послуги) для задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири. Як зазначено в постанові, лише у разі відсутності приладів обліку розрахунки за послуги з опалення між балансоутримувачем (підприємством, яке надає послуги) та власником квартири здійснюється з розрахунку за 1 кв.м. опалювальної площі (п.56).

Постанова КМУ № 955 від 10.06.2006 р. втратила чинність на підставі Постанови КМУ № 869 від 01.06.2011 р. «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», якою затверджено «Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води».

Пунктом 1 «Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води», затвердженого постановою КМУ № 869 від 01.06.2011 р. (зі змінами та доповненнями) визначено, що цей Порядок визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води.

В п. 4 вищевказаного Порядку зазначено, що двоставковий тариф на теплову енергію - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної); тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання - вартість вироблення, транспортування та постачання одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат з урахуванням планованого прибутку; умовно-змінна частина двоставкового тарифу -вартість одиниці (1 Гкал) теплової енергії відповідної якості, що реалізується споживачам як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво, що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно • зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку; умовно-постійна частина двоставкового тарифу - абонентська плата за одиницю (1Гкал/год.) теплового навантаження об'єктів теплоспоживання як грошовий вираз решти планованих економічно обґрунтованих витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Визначені постановою KM України № 955 від 10.06.2006 р. та постановою КМУ №869 від 01.06.2011 р. порядок формування тарифів не скасовує і не суперечить з «Правилами розрахунку двоставкового тарифу на теплову енергію та гарячу воду», затвердженими наказом Держкомбуду України № 191 від 08.09.2000 р., а визначає загальні засади формування тарифу, а правила від 08.09.2000 р. №191 визначають методику розрахунку, як того вимагає ст. 20 Закону України «Про теплопостачання».

Жоден з наведених вище чинних нормативних актів не містить можливості визначення приєднаного теплового навантаження з розрахунку на 1кв.м приведеної площі.

Незважаючи на викладене, рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №122/4 від 22.02.2011 р. "Про встановлення скоригованих двоставкових тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію гаряче водопостачання (підігрів) води та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради з цього питання" встановлено скоригований двоставкоий тариф на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення згідно з додатком № 1 до рішення, який для інших споживачів становив 2,34 грн. з ПДВ за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв.м. приведеної площі щомісячно протягом року, а також визнано таким, що втратив чинність додаток №2 до рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради №1031/24 від 30.12.2008 р.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 724/20 від 22.11.2011 "Про внесення змін в рішення виконавчого комітету міської ради від 22.02.2011 №122/4, від 30.12.2008 р. №1031/24 щодо встановлення двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію гаряче водопостачання (підігрів) води" внесено зміни в додаток № 1 до рішення виконавчого комітету міської ради від 22.02.2011 р. № 122/4, виклавши його в новій редакції згідно з додатком № 1 до цього рішення (2,34 грн. з ПДВ за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 кв. м. приведеної площі щомісячно протягом року).

Тобто, виконавчий комітет Чернівецької міської ради, всупереч наведеним вище нормативно-правовим актам, продовжував визначити тариф за теплопостачання з розрахунку на 1 кв.м., а не на 1 Гкал.

Згідно п. 5 ст. 19 (Прикінцеві положення) Закону України "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг" від 09.07.2010 р. (набрав чинності 22.07.2010 р.) внесено зміни до Закону України "Про теплопостачання". А саме: до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, додано "встановлення тарифів на теплову енергію суб'єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється Комісією".

Крім того, внесено зміни до п.п. 2 п. "а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та зазначено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження із встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України), транспортні та інші послуги.

Таким чином, із 22 липня 2010 року з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій, яким є відповідач у даній справі (Постанова Верховного Суду України від 28.05.2013 р. у справі № 5011-64/2345-2012), а такі повноваження надано Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Відповідно до абз. 4 п. 2 ст. 19 Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, виконує функції державного регулювання у сфері теплопостачання, централізованого водопостачання та водовідведення до закінчення процесу формування національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг. До встановлення національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, тарифів на теплову енергію, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) мережами, постачання теплової енергії, а також тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення діють тарифи, що встановлені відповідно органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики розробило тариф для відповідача лише 31.12.2013 р. на підстави постанови № 480.

На підставі винесених судових актів виконавчий комітет Чернівецької міської ради 25.06.2013 р. виніс рішення № 338/10 «Про внесення змін в рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 р. №1031/24 «Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію та гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008 р. №499/13», вирішено Додаток № 2 до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 30.12.2008 р. №1031/24 «Про затвердження норм витрат тепла, розмірів двоставкових тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на централізоване опалення та одноставкових тарифів на теплову енергію та гаряче водопостачання (підігрів) та визнання таким, що втратило чинність рішення виконавчого комітету міської ради від 08.07.2008 р. №499/13» викласти згідно з додатком до цього рішення, в якому зазначено:

- плата за одиницю приєднаного теплового навантаження в розрахунку на 1 Гкал для споживачів із засобами обліку та без засобів обліку щомісячно протягом опалювального періоду - 257,05 грн. з ПДВ;

- тариф за одиницю фактично спожитої теплової енергії для споживачів із засобами обліку на 1 Гкал щомісячно протягом опалювального періоду - 285,59грн.

За період березень 2011 р. - грудень 2013 р. позивачем згідно рахунків відповідача сплачено 1 091 907,90 грн. (на підставі рішень виконавчого комітету Чернівецької міської ради 2011 р., які є протиправними).

У випадку відсутності належно затверджених тарифів слід виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними, або затверджених на виконання постанови суду (постанова Верховного Суду України № 6-6ц13 від 27.03.2013 р.).

Таким чином, належними слід визнати тарифи, встановлені рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради 25.06.2013 р. № 338/10. Виходячи з даного рішення, позивачеві належало сплатити 768731,76 грн., тобто переплата позивача становить 323176,14 грн.

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Отже, ст. 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України).

Відповідач набув грошові кошти позивача у сумі 323176,14 грн. за відсутності правової підстави (рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради № 122/4 від 22.02.2011 р. та № 724/20 від 22.11.2011 р. є незаконними), а тому позов підлягає задоволенню. При цьому суд зазначає, що з відповідача стягується 249500,16 грн., оскільки саме така сума заявлена позивачем до стягнення.

Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Доводи відповідача спростовуються матеріалами справи не беруться до уваги судом з підстав, що наведені вище. Щодо посилань відповідача на безпідставність застосування ст. 1212 Цивільного кодексу України варто зазначити, що тарифи на теплову енергію встановлюються не сторонами у договірному порядку, а іншими органами (виконавчим комітетом Чернівецької міської ради або Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), з якими у сторін відсутні договірні відносини, завдяки чому застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України є обґрунтованим.

Судові витрати віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго», ідентифікаційний код 34519280, вул. Максимовича, 19а, м. Чернівці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Букоімпекс ЛТД», ідентифікаційний код 14290390, проспект Незалежності, 111, м. Чернівці - 249500,16 грн. безпідставно отриманих коштів та 4990,00 грн. судового збору.

Повний текст рішення складено 03.10.2014 р.

Суддя А.А. Бутирський