Ухвала

від 25.09.2014 по справі 2а-684/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року Справа № 9104/147939/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

судді-доповідача Богаченка С.І.,

суддів Старунського Д.М., Рибачука А.І.,

при секретарі судового засідання - Ратушній М.І.,

за участі представника позивача - Іськів Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року по справі за позовом Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

24 січня 2012 року Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж» звернулось в суд з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача №0002832320/20407 та №0002822320/20406 від 31 серпня 2011 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова №0002832320/20407 та №0002832320/20406 від 31 серпня 2011 року.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова подала апеляційну скаргу на неї, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в позові повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт по справі зазначає, що оскаржувана постанова є такою, що прийнята з порушенням норм матеріального права і підлягає скасуванню.

Також, апелянт по справі зазначив, що позивач, порушуючи пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», завищив валові витрати по безтоварних операція з ТОВ «Маріокс», ПП ТФ «Скорпіон», ТОВ «Леорд Плюс - К», ПП «МКМ-Сервіс» на загальну суму 1487662грн.

Заслухавши суддю доповідача, проаналізувавши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції було встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що в період з 02 по 15 серпня 2011 року Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова проводила позапланову виїзну документальну перевірку Колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж» з питань взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Маріокс», Приватним підприємством Торгова фірма «Скорпіон», Товариством з обмеженою відповідальністю «Леорд Плюс - К» та Приватним підприємством «МКМ-Сервіс», за наслідками якої складено акт № 512/23-2/01018671 від 16 серпня 2011 року.

В даному акті, відповідач по справі зазначив, що Колективне виробниче підприємство «Енергомонтаж» порушило: пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п 1, п. 2 ст.215, ст.203, ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 371915грн., у тому числі за ІІІ квартал 2008 року - на 44грн., ІІ квартал 2010 року на 100976грн., IV квартал 2010 року на 62грн., І квартал 2010 року на 270833грн.; ст.203, ст.207, ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України, пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 68392грн., в тому числі за серпень 2008 року - на 35грн., за травень 2010 року на 68307грн., за жовтень 2010 року на 46грн., за грудень 2010 року на 4грн.; п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.17 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого позивач занизив податок на додану вартість на загальну суму 202725грн. за лютий 2011 року.

31 серпня 2011 року Державна податкова інспекція у Личаківському районі м.Львова, на підставі акта перевірки від 16 серпня 2011 року прийняла два податкових повідомлення-рішення: №0002832320/20407, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 305314грн., у тому числі 271117грн. за основним платежем і 34197грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0002832320/20406, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 422457грн., у тому числі 371915грн. - за основним платежем і 50542грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

01 грудня 2010 року позивач по справі уклав Договір поставки №01-12 з Приватним підприємством «МКМ-Сервіс», відповідно до якого продавець (ПП «МКМ-Сервіс») зобов'язується доставити покупцеві (КВП «Енергомонтаж»), а покупець прийняти і оплатити товар згідно з рахунками накладними і податковими накладними, виставленими на кожну поставку окремо. Згідно із пп.4.1 п.4 умов цього договору поставка товару здійснюється транспортом продавця на склад покупця, за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 269 а, або узгоджується сторонами додатково. На підтвердження реальності господарської операції, позивачем по справі були долучені первинні бухгалтерські документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні і накладні на внутрішнє переміщення

01 грудня 2009 року позивач по справі уклав Договір поставки №01-12/09 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Леорд плюс - К». Згідно з умовами згаданого договору ТОВ «Леорд плюс - К» (за договором - Постачальник) зобов'язується постачати та передавати у власність КВП «Енергомонтаж» (за договором - Покупець) товар, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даного договору. У пункті 2.1 п. 2. передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару, що передається Покупцю на умовах даного договору, визначається Сторонами у специфікації до даного договору. Факт отримання позивачем товару на умовах даного Договору поставки підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними та накладними на внутрішнє переміщення. Також, між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Леорд плюс - К», були укладені, ще три договори поставки №04-01/10 від 04 січня 2010 року, №17-05/10 від 17 травня 2010 року і №26-05/10 від 26 травня 2010 року. У пп.1.1 п.1 даних Договорів поставки зазначено, що ТОВ «Леорд плюс - К» (за договором Постачальник) зобов'язується постачати та передавати у власність КВП «Енергомонтаж» (за договором - Покупець) товар, а Покупець зобов'язується приймати товар та оплачувати його на умовах даних договорів. Відповідно до пп.2.1 п.2. передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару, що передається Покупцю на умовах даного договору, визначається Сторонами у специфікації до даного договору. Згідно з пп.5.5 п.5 передача (приймання - здача) товару здійснюється на підставі видаткової накладної та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей. Товарно-матеріальні цінності за вищезазначеним договором було отримано на складі позивача за адресою: м. Львів вул. Зелена, 269, підтвердженням чого є: податкові накладні, видаткові накладні та накладні на внутрішнє переміщення згідно з якими товар оприбутковано на складі підприємства. Вартість отриманих від ТОВ «Леорд плюс - К» товарів позивач оплатив у повному обсязі, на підтвердження чого долучив копії платіжних доручень та банківські виписки про рух коштів на рахунку.

Щодо придбання товарно-матеріальних цінностей позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріокс» і Приватним підприємством торговою фірмою «Скорпіон», то колегія суддів вважає зазначити, що реальність господарської операції відображено у видаткових накладних, податкових накладних і банківською випискою з рахунку, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника. Якщо у подальшому такі товари/послуги фактично використовуються в операціях, які не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування відповідно до цього розділу (за винятком випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу), чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів або встановлено факти недостачі (крадіжки), то з метою оподаткування такі товари/послуги, основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає таке використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження), у тому випадку, якщо платник податку скористався правом на податковий кредит за цими товарами/послугами.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з Законом України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на момент виникнення частини спірних правовідносин, оподаткування з податку на додану вартість є: операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України. Поставка товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатної поставки товарів (результатів робіт) та операції з передачі майна орендодавцем (лізингодавцем) на баланс орендаря (лізингоотримувача) згідно з договорами фінансової оренди (лізингу) або поставки майна згідно з будь-якими іншими договорами, умови яких передбачають відстрочення оплати та передачу права власності на таке майно не пізніше дати останнього платежу.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на момент виникнення частини спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: 1) або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; 2) або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п.7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на момент виникнення частини спірних правовідносин, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.п.7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в редакції, яка діяла на момент виникнення частини спірних правовідносин, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, яка діяла на момент виникнення частини спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону, а також суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.11.3.1. ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в редакції, яка діяла на момент виникнення частини спірних правовідносин, датою збільшення валового доходу підприємства вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: 1) або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; 2) або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання результатів робіт (послуг) платником податку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції вірно прийшов до висновку задовольняючи позовні вимоги, так як позивачем по справі були надані первинні бухгалтерські документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операції з ТОВ «Маріокс», ПП ТФ «Скорпіон», ТОВ «Леорд Плюс - К», ПП «МКМ-Сервіс», натомість відповідачем не доведено нікчемність таких операцій.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.160, ст.ст. 195, ст. 196, ч.1 п.1 ст. 199, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 липня 2012 року по справі №2а-684/12/1370 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя С.І. Богаченко

Суддя Д.М. Старунський

Суддя А.І. Рибачук

Повний текст ухвали виготовлено 02 жовтня 2014 року.