Постанова

від 02.10.2014 по справі 916/2162/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р.Справа № 916/2162/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого: Мирошниченко М. А. ,

суддів: Головей В.М. та Шевченко В. В.,

(Склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями та розпорядження голови суду № 2158 від 09.09.2014 р.)

при секретарі судового засідання - Ляшенко М.І.

за участю представників:

КБМП "Електропівдензахідмонтаж" - Чайківська О.В. (на підставі доручення),

ТОВ "Чорноморенергоспецмонтаж" - Щербін А.С. (на підставі доручення),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморенергоспецмонтаж" на рішення господарського суду Одеської області від 04.08.2014 р. по справі № 916/2162/14 за позовом Колективного будівельно-монтажне підприємство "Електропівдензахідмонтаж" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморенергоспецмонтаж" про стягнення 405 593,96 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

05.06.2014 р. Колективне будівельно-монтажне підприємство "Електропівдензахідмонтаж" (далі позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморенергоспецмонтаж" (далі відповідач) про стягнення 405 593,96 грн., з яких: 378594,47 грн. - заборгованості за договором підряду № 1/13 від 02.01.2013 р. та 26999,49 грн. - пені.

Вказані позовні вимоги позивач мотивував наступним.

Між позивачем та відповідачем укладено договір підряду № 1/13 на виконання будівельно-монтажних робіт від 02.01.2013 р. (далі договір) за умовами якого сторони узгодили, що позивач зобов'язується в межах договірної ціни на свій ризик власними і залученими силами та засобами виконати будівельно-монтажні роботи на об'єктах відповідача в терміни визначені договором, а відповідач зобов'язувався прийняти та оплатити ці роботи.

У грудні місяці 2013 року позивачем були виконані будівельно-монтажні роботи на загальну суму 630 572,04 грн.

Згідно п. 6.3. договору позивач щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця в розмірі 11 % відшкодовує відповідачу витрати за послуги генпідряду, що склало 69 362,92 грн., та підтверджується актами про виконання ген. послуг.

Позивачем було виписано рахунок №30 від 31.12.2013 року на суму 508 594,47 грн. та рахунок №31 від 31.12.2013 року на суму 52614,65 грн. Як вказує позивач, рахунок №31 відповідачем був оплачений згідно платіжного доручення №170 від 27.01.2014 року, а рахунок № 30 був частково сплачений на суму 100 000,00 грн. згідно платіжного доручення №214 від 30.01.2014 року, також 05.03.2014 року платіжним дорученням №565 сплачено ще 30 000,00 грн. За ствердженнями позивача, решта частина коштів не сплачена.

Актом звірки розрахунків по виконаних роботах станом на 15.03.2014 року було підтверджено факт заборгованості відповідачем на суму 378 594,47 грн.

Позивач стверджує, що він на адресу відповідача направляв претензію № 23 від 01.04.2014 р., проте відповідач зазначену заборгованість так і не сплатив. (а.с. 2-6)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.06.2014 р. за вказаним позовом порушено провадження по справі 916/2162/14. (а.с. 1)

01.07.2014 р. відповідач до місцевого господарського суду надав відзив на позов в якому зазначив, що виходячи з суті укладеного договору №1/13 від 02.01.2013 року ТОВ „ЧЕСМ" є генпідрядником, який виконує роботу на об'єктах замовників і діє на підставі та на умовах укладених договорів генпідряду з замовниками, тому розрахунки за виконані роботи з субпідрядниками проводяться тільки після отримання грошових коштів від замовників та тільки після приймання виконаних робіт або етапів виконаних робіт без зауважень з боку замовника.

Також відповідач наголосив, що особа, яка являється технічним директором підприємства, не могла підписувати акти та довідки у зв'язку з тим, що довіреність на такі дії була прострочена, а відповідного наказу керівника підприємства не було, з цього приводу ТОВ „ЧЕСМ" було проведено службове розслідування, за результатами якого була дана оцінка діям посадової особи та остання була притягнена до дисциплінарної відповідальності. За таких обставин відповідач заперечував проти позову в повному обсязі. (а.с. 91-94)

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.08.2014 р. (повний текст якого складено та підписано суддею Петровим В.С. 11.08.2014 р.) позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 378 594 грн. 47 коп., пеню в сумі 21 336 грн. 13 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 7 998 грн. 61 коп.

Рішення місцевого суду вмотивовано тим, що в матеріалах справи достатньо доказів належного виконання позивачем взятих на себе зобов'язань по договору, крім того відповідач наявну за ним заборгованість перед позивачем не спростував, докази її погашення суду не надав. За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 378 594,47 грн.

Посилаючись на приписи норм чинного законодавства України місцевий господарський суд, зазначив, що з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань за вказаним договором підряду № 1/13 щодо здійснення оплати за виконані роботи позивачем нараховано відповідачу пеню за період з 14.01.2014 р. по 30.05.2014 року (137 дн.) в сумі 26 999,49 грн. 378594,47х2х9,5%/365 дн. х 137 дн.), розрахунок яких наведено у позові. Дослідивши та перевіривши вищенаведений здійснений позивачем у позовній заяві розрахунок пені, суд вважає його неправильним з огляду на невірно обрану позивачем діючу у період прострочення ставку НБУ. Відтак, судом самостійно здійснено розрахунок пені та стягнуто з відповідача на користь позивача 21336,13 грн. пені за період з 14.04.2014 р. по 14.04.2014 р. та з 15.04.2014 р. по 30.05.2014 р. (а.с. 206-210)

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просив це рішення скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог викладених в апеляційній скарзі скаржник зазначив, ті ж самі доводи, що і у відзиві на позов, а саме по-перше оплата робіт виконаних субпідрядником (позивачем) повинна здійснюватись відповідачем, як генпідрядником лише після підписання актів приймання виконаних робіт Замовником і отримання генпідрядником грошових коштів від Замовника а по-друге акти приймання робіт підписані з його боку його представником, який не був уповноваженим на їх підписання. Крім того головному бухгалтеру який підписав акт звірки взаєморозрахунків не було відомо чи були виконані роботи чи ні. Також скаржник зазначив, що місцевим судом не надана оцінка обставинам того, що складені повідомлення-рішення на підставі акту ДПІ Овідіопольского району Головного управління Міністерства доходів в Одеській області нанесли йому матеріальну шкоду та завдали збитки, тобто позивач як контрагент за договором, який згідно вищезазначеного акту ДПІ Овідіопольского району Головного управління Міністерства доходів в Одеській області не підтверджуються реальність господарських операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, то відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України: «Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Крім того, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 10.09.2014 р. скаржнику відновлено процесуальний строк для подання апеляційної скарги, зазначену апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.10.2014 року о 14:30 год., про що усі учасники згідно приписів ст. 98 ГПК України були своєчасно та належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.

У письмовому відзиві на скаргу позивач просив залишити її без задоволення ,а рішення місцевого суду без змін посилаючись на необґрунтованість викладених у скарзі доводів.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник відповідача (скаржника) в усних поясненнях наданих суду просив суд задовольнити скаргу на викладених у ній підставах, рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити повністю.

Представник позивача в усних поясненнях наданих суду просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, обговоривши доводи викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та ці обставини встановив місцевий суд, що 02 січня 2013 р. між відповідачем (генпідрядник) та позивачем (субпідрядник) було укладено договір підряду №1/13 на виконання будівельно-монтажних робіт (далі Договір), у відповідності п. 1 якого відповідач як генпідрядник доручає, а позивач як субпідрядник зобов'язується в межах договірної ціни виконувати будівельно-монтажні роботи на свій ризик власними і залученими силами та засобами якісно і у встановлений договором термін на об'єктах генпідрядника, відповідно до умов цього договору та згідно діючих нормативних вимог.

Відповідно до п. 4.1. договору договірна ціна будівельно-монтажних робіт являється динамічною. Вартість робіт буде уточнюватись в процесі будівництва згідно фактичного виконаних обсягів робіт та підписаних сторонами актів приймання виконаних робіт на основі ДБН Д.1.1.-1-2000 із змінами та доповненнями.

Згідно п. 5.1. договору роботи мають виконуватись після оформлення дозволу в присутності представників експлуатуючих служб замовника.

Відповідно до п. 6.3. договору субпідрядник щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця, в розмірі 11 % від вартості виконаних робіт (без врахування вартості матеріалів генпідрядника) за договором відшкодовує генпідряднику витрати за послуги, що надаються субпідряднику.

Термін виконання робіт визначений у 7 розділі договору. Так, за умовами п. 7.1., 7.2. договору початок виконання робіт: 02.01.2013 р., а кінець виконання робіт: 31.12.2013 року.

Згідно п. 7.3. договору після закінчення виконання робіт субпідрядник зобов'язаний письмово повідомити генпідряднику про готовність предмету підряду до здачі-приймання протягом 5 робочих днів.

Відповідно до п. 8.1. договору генпідрядник здійснює щомісячно оплату за виконанні роботи протягом 5 банківських днів з дня підписання обома сторонами довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

В п. 8.2. договору визначено вид розрахунків - безготівковий.

Відповідно до п. 10.1. договору здача-приймання робіт здійснюється сторонами за актом протягом 5 робочих днів з моменту отримання повідомлення генпідрядником про готовність предмету підряду до приймання.

За умовами п. 11.1. договору гарантійний термін за даним договором становить 12 місяців з дня підписання акту державної комісії.

Відповідно до п. 12.1. договору останній набирає чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2013 року, а частині розрахунків та гарантійного обслуговування - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи та ці обставини встановив та дослідив місцевий суд сторонами спору було погоджено договірну ціну з будівництва ЛЕП -110 кв до ПС „Прибузька" в м. Хмельницький (а.с. 14), згідно з якою ціна є твердою та вартість вказаних робіт становить 59117,58 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем було виконано вказані в договірній ціні будівельні роботи, що підтверджується складеним між позивачем та відповідачем актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 59117,58 грн. (а.с. 18-20). При цьому відповідно до п. 6.3 договору сторонами був складений та підписаний акт № 1 про виконання генпірядних послуг від 31.12.2013 р. (а.с. 22), згідно якого сума відшкодування витрат в розмірі 11% склала 6502,93 грн.

Враховуючи викладене вартість виконаних позивачем будівельних робіт на вказаному об'єкті, яка підлягає сплаті відповідачем, склала 52614,65 грн. (59117,58 грн. - 6502,93 грн.), про що свідчить підписана представниками обох сторін довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 р. (а.с. 17).

З матеріалів справи також вбачається та це встановлено місцевим судом ,що сторонами спору було погоджено договірну ціну на виконання робіт із заміни 2АТ ф. А на нову резервну фазу автотрансформатора типу АОДЦТН-333000/750/330У1 ПС 750 кВ „Дніпровська" (а.с. 24), згідно з якою ціна робіт є твердою та вартість вказаних робіт становить 37574,40 грн.

На виконання вказаних умов договору позивачем було виконано вказані в договірній ціні роботи, що підтверджується складеним між позивачем та відповідачем актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 37574,10 грн. (а.с. 27-30).

При цьому відповідно до п. 6.3 договору сторонами був складений та підписаний акт № 1 про виконання генпірядних послуг від 31.12.2013 р. (а.с. 32), згідно якого сума відшкодування витрат в розмірі 11% склала 4133,15 грн.

За таких обставин вартість виконаних позивачем робіт на вказаному об'єкті, яка підлягає сплаті відповідачем, склала 33440,95 грн. (37574,10 грн. - 4133,15 грн.), про що свідчить підписана представниками обох сторін довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 р. (а.с. 26).

Крім того як вірно встановлено місцевим судом згідно погодженої сторонами твердої договірної ціни на будівництво і реконструкцію ПС 110/10 кВ „Артилерійська" 1-ий етап (а.с. 33) вартість вказаних будівельних робіт становить 3035833,93 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем було виконано вказані в договірній ціні роботи, що підтверджується складеним між позивачем та відповідачем актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 206653,44 грн. (а.с. 36-41), актом № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 153882,84 грн. (а.с. 42-49). При цьому відповідно до п. 6.3 договору сторонами був складений та підписаний акт № 4 про виконання генпірядних послуг від 31.12.2013 р. (а.с. 51), згідно якого сума відшкодування витрат в розмірі 11% склала 39658,99 грн.

За таких обставин вартість виконаних позивачем будівельних робіт на вказаному об'єкті, яка підлягає сплаті відповідачем, склала 320877,29 грн. (360536,28 грн. - 39658,99 грн.), про що свідчить підписана представниками обох сторін довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 р. (а.с. 35).

Матеріали справи також свідчать, що відповідно до погодженої сторонами твердої договірної ціни на реконструкцію ПС 110/35/10 кВ „Арциз" для підключення сонячних електростанцій встановленою потужністю 40МВт 2 етап (а.с. 52) вартість вказаних будівельних робіт становить 260198,77 грн.

На виконання умов вказаного договору позивачем було виконано вказані в договірній ціні роботи, що підтверджується складеним між позивачем та відповідачем актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року на суму 130940,70 грн. (а.с. 55-57). При цьому відповідно до п. 6.3 договору сторонами був складений та підписаний акт № 1 про виконання генпірядних послуг від 31.12.2013 р. (а.с. 59), згідно якого сума відшкодування витрат в розмірі 11% склала 14403,48 грн.

За таких обставин вартість виконаних позивачем робіт на вказаному об'єкті, яка підлягає сплаті відповідачем, склала 116537,22 грн. (130940,70 грн. - 14403,48 грн.), про що свідчить підписана представниками обох сторін довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 р. (а.с. 54).

З матеріалів справи також вбачається та ці обставини також дослідив місцевий суд, що згідно складеного між позивачем та відповідачем акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року (а.с. 62-64) позивачем були виконані роботи з реконструкції ПС 110/35/10 кВ „Арциз" на суму 42403,38 грн. В свою чергу відповідно до п. 6.3 договору сторонами був складений та підписаний акт № 2 про виконання генпірядних послуг від 31.12.2013 р. (а.с. 66), згідно якого сума відшкодування витрат в розмірі 11% склала 4664,37 грн.

За таких обставин вартість виконаних позивачем робіт за вказаним актом, яка підлягає сплаті відповідачем, склала 37739,01 грн. (42403,38 грн. - 4664,37 грн.), про що свідчить підписана представниками обох сторін довідка про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2013 р. (а.с. 61).

З огляду на викладене місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку, з яким повністю погоджується суд апеляційної інстанції ,що загальна сума виконаних позивачем за спірним договором робіт склала 561209,12 грн.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Отже, прийняття відповідачем виконаних позивачем підрядних робіт є підставою виникнення у відповідача зобов'язання оплатити вказані роботи на підставі оформлених сторонами актів приймання виконаних будівельних робіт, як це передбачено умовами договору та приписами чинного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на оплату вищезазначених виконаних робіт було виписано рахунок №30 від 31.12.2013 року на суму 508594,47 грн. та рахунок №31 від 31.12.2013 року на суму 52614,65 грн., всього на суму 561209,12 грн.

Матеріали справи також свідчать, що рахунок № 31 на суму 52614,65 грн. відповідачем був оплачений згідно платіжного доручення №170 від 27.01.2014 року.

З наявних у справі, наданих позивачем до суду банківських виписок (а.с. 75-77), вбачається, що по рахунку № 30 відповідачем було частково сплачено 30.01.2014 р. - 100000,00 грн. згідно платіжного доручення № 214, 05.03.2014 року - сплачено 30000,00 грн. згідно платіжного доручення № 565.

У зв'язку з цим, як вірно встановлено місцевим судом, заборгованість відповідача перед позивачем за виконані роботи склала 378594,47 грн. (561209,12 грн. - 52614,65 грн. - 130000,00 грн.), яка підтверджується складеним та підписаним між сторонами актом звірки розрахунків від 15.03.2014 р. (а.с.72-73).

Колегія суддів погоджується висновком місцевого суду, що не можна приймати до уваги доводи відповідача наведені у відзиві на позов (такі ж доводи відповідач навів в апеляційній скарзі) про те, що з його боку акти виконаних робіт були підписані особою, яка є технічним директором підприємства, але не могла підписувати акти та довідки у зв'язку з тим, що довіреність на такі дії була прострочена, а відповідного наказу керівника підприємства не було, з огляду на таке.

Так, згідно положень ст. 882 ЦК України обов'язок з організації та здійснення прийняття робіт покладено на замовника, якщо інше не встановлено договором

Зі змісту договору вбачається, що ним іншого порядку не передбачено.

З наявних актів виконаних робіт, актів про виконання генпірядних послуг та довідок про вартість виконаних робіт вбачається, що підпис представника відповідача скріплено печаткою відповідача.

Більш того, вчинені представником відповідача дії з прийняття виконаних позивачем робіт були схвалені самим відповідачем, про що свідчить здійснення відповідачем часткової оплати вказаних робіт (про що зазначалось вище), а згідно положень ст. 241 ЦК України якщо вчинений представником особи правочин схваленим цією особою (в даному випадку відповідачем), то відповідно такий правочин створює для цієї особи (в даному випадку для відповідача) певні права та обов'язки, зокрема по оплат цих робіт.

Колегія суддів також погоджується з висновком місцевого суду та вважає безпідставними посилання відповідача у відзиві на позов (такі ж посилання відповідач робить в апеляційній скарзі) на те, що розрахунки за виконані роботи з субпідрядниками, зокрема й позивачем, можуть проводитися тільки після отримання грошових коштів від замовника та тільки після приймання виконаних робіт або етапів виконаних робіт без зауважень з боку замовника, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи виконані позивачем роботи були прийняті відповідачем без зауважень, а положення договору не містять умов щодо оплати виконаних робіт лише після отримання грошових коштів від замовника та/або після прийняття робіт замовником. Натомість в п. 8.1. договору встановлено обов'язок відповідача як генпідрядника здійснювати щомісячно оплату за виконанні роботи протягом 5 банківських днів з дня підписання обома сторонами довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3).

Доводи скаржника, про те, що головному бухгалтеру, який підписав акт звірки взаєморозрахунків не було, відомо чи були виконані роботи чи ні також не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення суду, з огляду таке.

Дійсно акт звірки взаєморозрахунків не є документом який би підтверджував факт виконання позивачем та прийняття відповідачем робіт за договором, стягнення за яким є предметом спору, оскільки умовами договору та чинним законодавством встановлено конкретні документи та дії які підтверджують ці факти, зокрема акти приймання робіт та довідки про вартість виконаних робіт. Однак цей акт звірки, підписаний головним бухгалтером (який є посадовою особою відповідача і який є відповідальною особою за контролем обігу ( руху) фінікових потоків відповідача та фіксуванням отримання і сплати ним (відповідачем) грошових коштів), є документом який підтверджує здійснення господарської операції, в т.ч. щодо сплати відповідачем грошових коштів за цим договором та визнання наявності заборгованості за ним.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вмотивованого, тобто такого, що відповідає фактичним обставинам та наявним у справі доказам, висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості в розмірі 378594,47 грн. є обґрунтованими і підставно з урахуванням умов договору та норм матеріального права задовольнив позов в цієї частини.

Доводи скаржника (викладені ним у скарзі) про те, що місцевий суд при розгляді спору не надав оцінки обставинам того, що складені повідомлення-рішення на підставі акту ДПІ Овідіопольского району Головного управління Міністерства доходів в Одеській області нанесли йому матеріальну шкоду та завдали збитки і що згідно акту в не підтверджуються реальність господарських операцій, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, то відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України: „Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено", не можуть прийматись до уваги та бути підставою для скасування рішення місцевого суду, з огляду на таке.

Дійсно в тексті судового рішення не надано оцінки зазначеним скаржником документам (повідомленням - рішенням та акту ДПІ Овідіопольского району Головного управління Міністерства доходів в Одеській області), однак цей факт на переконання колегії суддів не впливає на результати розгляду справу та не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки вищевказані повідомлення - рішення (а.с.142.143) та акт ДПІ Овідіопольского району Головного управління Міністерства доходів в Одеській області (а.с.99-141), а також рішення адміністративних судів з цього питання (а.с.144-151,153 -156) стосуються правовідносин сторін не за договором підряду № 1/13 на виконання будівельно-монтажних робіт від 02.01.2013 р., стягнення заборгованості за яким є предметом цього спору, а за договором №1/12 від 09.01.2012 р., тобто за іншим договором який не має відношення до предмету цього спору.

Оцінюючи рішення місцевого суду в частині часткового задоволення решти позовних вимог колегія суддів встановила наступне.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

З огляду на те, що наявні в матеріалах справи довідки про вартість виконаних будівельних робіт були підписані сторонами 31.12.2013 р., то відповідно відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт за договором починаючи з 14.01.2014 р. (5 банківських днів з 31.12.2013 р. з урахуванням святкових і вихідних днів).

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

При цьому невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несплата відповідачем всієї вартості поставленого товару) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 13.3 договору передбачено, що за несвоєчасне здійснення платежів згідно п. 8.1, генпідрядник сплачує субпідряднику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент виникнення заборгованості) від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та самостійно здійснений судом першої інстанції перерахунок вказаного нарахування, колегія суддів дійшла висновку, що здійснений судом першої інстанції перерахунок пені, яка підлягає стягненню, зроблено математично та методологічно вірно, виходячи з фактичних обставин, умов договору та приписів чинного законодавства, а відтак дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача пеню 21336,13 грн., вмотивовано відмовивши в стягненні решті суми пені нарахованої позивачем.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012 р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які, як зазначалось, вище фактично повторюють його доводи викладені у відзиві на позов і яким місцевий суд дав належну оцінку, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого суду відповідно до вимог статті 43 ГПК України ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права , а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду, а відтак підстав передбачених ст.104 України для його скасування не вбачає.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорноморенергоспецмонтаж" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 04.08.2014 р. по справі № 916/2162/14 - без змін.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена, у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.10.2014 р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В. М.

Шевченко В. В.