Ухвала

від 25.09.2014 по справі 444/3039/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 444/3039/13 Головуючий у 1 інстанції: Ясиновський Р.Б.

Провадження № 22-ц/783/3948/14 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.

Категорія: 47

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Крайник Н.П.

суддів -Курій Н.М., Мельничук О.Я.

секретаря - Данилик І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Жовківського районного суду Львівської області від 8 квітня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2001 року Малехівська сільська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5 про вилучення земельної ділянки, що знаходиться на АДРЕСА_1, площею 0,10 га цільове призначення якої будівництво індивідуального житлового будинку. В подальшому уточнила позовні вимоги та просила ухвалити рішення, яким припинити право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0.1 га по АДРЕСА_1, скасувати Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №006712, виданий ОСОБА_5 Малехівською сільською радою 6 жовтня 1997 року та зареєстрований у книзі записів державних актів за №522 згідно ч. 4 ст. 28 ЗК УРСР 1990 року, а саме у зв»язку із систематичним невнесення відповідачем земельного податку, використання землі не за цільовим призначенням та невикористання земельної ділянки, наданої для несільськогосподарських потреб протягом двох років.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 4 лютого 2013 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_5 - ОСОБА_2.

Рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 8 квітня 2014 року позов задоволено.

Припинено право власності ОСОБА_5 на земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1

Скасовано Державний акт на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №006712, виданий ОСОБА_5 Малехівською сільською радою 6 жовтня 1997 року та зареєстрований у книзі записів державних актів за №522.

Скасовано заходи забезпечення позову та знято заборону відчуження земельної ділянки по АДРЕСА_3 площею 0,2000 га, кадастровий №4622785700:01:001:0118 власником якої згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ №013924, виданого 18.04.2002 р. є ОСОБА_6, який проживає в АДРЕСА_2, накладений 22.10.2013 року Жовківським районним судом Львівської області.

Рішення оскаржила ОСОБА_3, що діє в інтересах ОСОБА_2. В апеляційній скарзі зазначає, що суд, вилучаючи земельну ділянку в ОСОБА_5 для потреб Малехівської сільської ради виходив з того, що вона користується такою не за цільовим призначенням, при цьому інтереси власника земельної ділянки, причини, через які вона не завершила будівництво не з'ясував та не врахував передбачених ст. 46 ЗК України гарантій прав власників земельних ділянок. Вказує на те, що судом не здобуто жодних доказів про невикористання відповідачкою земельної ділянки чи про її нецільове використання, про її письмові попередження про можливість вилучення земельної ділянки, попередження про несплату земельного податку та жодних доказів про накладення адміністративного стягнення за вказані порушення. Висновок земельно-узгоджувальної комісії Малехівської сільської ради від 01.08.2001 року та акт земельно-узгоджувальної комісії Малехівської сільської ради від 31.07.2001 року судом повинні були оцінюватись критично, оскільки такі складені стороною по справі - позивачем. На думку апелянта, суд зобов'язаний був надати належну оцінку стану здоров'я та віку ОСОБА_5 та вплив цих незалежних від неї обставин на її неспроможність виконати обов'язок з будівництва будинку на спірній земельній ділянці, однак вказаних недоліків, про які було зазначено в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18.09.2013 року по даній справі суд не усунув.

Вважає, що спірна земельна ділянка не могла бути вилучена, оскільки така надана відповідачці як компенсація відповідно до Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні».

Посилання суду на те, що спадкоємець ОСОБА_7 - ОСОБА_2 не подавала заяву про прийняття спадщини в частині земельної ділянки спростовується запитом державного нотаріуса Шостої Львівської нотаріальної контори від 25 січня 2011 року до Держкомзему у Жовківському районі для отримання витягу з бази даних про належність ОСОБА_7 спірної земельної ділянки. Необхідність у даному запиті була викликана тим, що у спадкоємця ОСОБА_2 не було правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку.

Також зазначає, що покликання суду першої інстанції на судову практику Європейського суду з прав людини є не зрозумілим, оскільки вказані судові рішення не мають жодного відношення до спору між Малехівською сільською радою та ОСОБА_8

За наведених підстав просить скаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що рішенням виконавчого комітету Дублянської міської ради № 80 від 25 лютого 1993 року ОСОБА_5 надано у постійне користування земельну ділянку НОМЕР_2 площею 0,1 га для будівництва індивідуального житлового будинку.

Згідно з п.2.5 вказаного рішення ОСОБА_5 зобов'язано закінчити будівництво житлового будинку до 20 червня 1996 року і пред'явити його приймальній комісії для здачі в експлуатацію.

06 жовтня 1997 року ОСОБА_5 на підставі рішення Малехівської сільської ради від 19 лютого 1997 року № 306 видано державний акт на право приватної власності на землю серії II-ЛВ № 006712 на земельну ділянку площею 0,1 га для будівництва індивідуального житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1

Актом від 31 липня 2001 року та висновком від 01 серпня 2001 року земельно-узгоджувальної комісії Малехівської сільської ради встановлено, що будівництво житлового будинку та господарських споруд на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 не розпочато.

Висновком земельно-узгоджувальної комісії Малехівської сільської ради Жовківського району від 01.08.2001 р. встановлено, що ОСОБА_5, яка має у приватній власності земельну ділянку площею 0,1 га по АДРЕСА_1, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, у встановлені законодавством терміни будівництво не розпочато, дана земельна ділянка не обробляється і заросла бур'яном. Зазначене також зафіксовано в акті земельно-узгоджувальної комісії Малехівської сільської ради Жовківського району від 31.07.2001 р. Зазначені обставини підтвердив, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, який на час вирішення питання про вилучення у ОСОБА_7 земельної ділянки був сільським головою Малехівської сільської ради та членом земельно-узгоджувальної комісії. ОСОБА_9 також пояснив, що будь-які документи, які підтверджують попередження ОСОБА_5 про вилучення у неї земельної ділянки, накладення на неї адмінстягнень, дані про внесення чи невнесення ОСОБА_5 плати за землю на час ухвалення оскаржуваного рішення відсутні, оскільки такі знищені згідно наказу про знищення №41 та акту про знищення від 22.04.2003 року.

Тому ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вірно виходив з положень ст.. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», яка регламентує, що невикористання земельної ділянки, переданої під забудову, визначається як порушення особою встановлених при передачі у власність або у користування земельної ділянки граничних термінів її забудови. Невиконання вимог щодо використання земель за цільовим призначенням - це невикористання земельної ділянки.

Надавши правову оцінку зібраним у справі доказами, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення, оскільки відповідно до п.4 ст. 28 ЗК України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право приватної власності на земельну ділянку чи її частину припиняється у разі використання землі не за цільовим призначенням чи невикористанням земельної ділянки, наданої для несільськогосподарських потреб протягом двох років.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_5 протягом більше двох років не використовувала земельну ділянку (для несільськогосподарських потреб) та використовувала земельну ділянку не за цільовим призначенням. Доказів, які б спростовували вищенаведене матеріали справи не містять. Виготовлення ОСОБА_5 в 1993 році будівельного паспорту на забудову земельної ділянки не може вважатися належним та допустимим доказом використання земельної ділянки, наданої для несільськогосподарських потреб протягом двох років.

Крім того суд вірно виходив з того, що відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 36 ЗК України (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) використання землі в Україні є платним. Власники землі та землекористувачі щорічно сплачують плату за землю у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначаються залежно від якості та місцеположення земельної ділянки, виходячи з кадастрової оцінки земель.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом при розгляді справи, земельний податок ОСОБА_5 не сплачувався, що також є підставою для припинення права власності на земельну ділянку в порядку п.4 ст. 28 ЗК України.

Після ухвалення Жовківським районним судом Львівської області 24 січня 2002 року рішення про визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЛВ №006712, виданого на спірну земельну ділянку ОСОБА_5, 21 лютого 2002 року Малехівська сільська рада прийняла рішення № 396 про передачу цієї земельної ділянки у власність ОСОБА_10

Дане рішення ніким не оспорювалось та є чинним.

На виконання рішення Малехівської сільської ради №396 від 21.02.2002 р. Малехівською сільською радою народних депутатів 18.04.2002 р. ОСОБА_10 видано Державний акт на право приватної власності на землю серії ЛВ 013924.

Як встановлено матеріалами справи, спірна земельна ділянка ОСОБА_10 була забудована до 2006 року. Наявність збудованих житлових будинків та господарських споруд підтверджується технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_3 (власником якого являється ОСОБА_11) та актом обстеження будинковолодіння за цією ж адресою, складеним 03.04.2013 року комісією сільської ради.

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

За життя ОСОБА_5 претензій до нового власника спірної земельної ділянки який протягом тривалого часу проводив на ній будівництво індивідуального житлового будинку не пред»являла та не оспорювала право користування ОСОБА_10 цією земельною ділянкою, до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів не зверталася, що на думку колегії суддів свідчить про відсутність інтересу ОСОБА_5 до земельної ділянки, наданої їй під забудову.

Відповідно до ч. І ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно із ч.І ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на час смерті ОСОБА_5 її право власності на спірну земельну ділянку було припинено рішенням Жовківського районного суду Львівської області від 24.01.2002 року.

Тому, ухвалюючи оскаржуване рішення суд вірно виходив з того, що на момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, такій спірна земельна ділянка на праві вланості не належала, а отже не могла увійти до складу спадщини та відповідно у спадкоємця відповідача ОСОБА_2 не було та немає правових підстав для її успадкування. Доказів, які б свідчили, що спадкоємцем ОСОБА_2 вживалися заходи щодо прийняття спадщини в частині земельної ділянки протягом встановленого законом шестимісячного строку для прийняття спадщини матеріали справи не містять.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_5 отримала спірну земельну ділянку на підставі Закону Української РСР від 17 квітня 1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» так як 06.03.1945 року у віці 19 років була засуджена військовим трибуналом на 10 років позбавлення волі та реабілітована з поверненням конфіскованого майна або його вартості, висновків суду не спростовує, оскільки матеріали справи таких даних не містять. Згідно даних, що містяться в матеріалах справи земельну ділянку ОСОБА_5 було надано не як реабілітованій, а на підставі її заяви.

Висновки районного суду про те, що Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області вилучаючи земельну ділянку у ОСОБА_5 діяла в межах повноважень та у спосіб передбачений законом, не порушуючи права та законні інтереси відповідача, а відтак і її правонаступника є вірним та узгоджується з вимогами Земельного законодавства, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та роз'ясненнями нданими Пленумом ВСУ у п.8 Постанови №7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність позивачем порушень земельного законодавства з боку ОСОБА_5 та дійшов обґрунтованого висновку про підставність позову в цілому.

Враховуючи вищевикладене, колегія судді приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Керуючись ст. 303 , 304 , п.1ч.1 ст. 307 , ст. 308 , п.1 ч. 1 ст. 314 , ст.315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 8 квітня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскарженим у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий: Крайник Н.П.

Судді: Курій Н.М.

Мельничук О.Я.