Постанова

від 30.09.2014 по справі 922/975/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 року Справа № 922/975/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Глос О.І., Полянського А.Г., розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Харківської області на постановувід 18.06.2014 Харківського апеляційного господарського суду у справі Господарського суду Харківської області № 922/975/14 за позовомХарківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі 1) Харківської міської ради 2) Державної екологічної інспекції у Харківській області доТОВ "Завод "Будінвест" простягнення 161760грн, за участю представників: позивачів - не з'явились відповідача - Генпрокуратури -Ринкевич Ю.Б., Поліщук О.Л. Баклан Н.Ю. ВСТАНОВИВ:

У березні 2014р. Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради (далі - позивач-1) та Державної екологічної інспекції у Харківській області (далі - позивач-2) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (далі - відповідач) про стягнення шкоди, заподіяної самовільним спеціальним водокористуванням, в сумі 161760,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 22.04.2014 у справі №922/975/14 (суддя Жиляєв Є.М.) вимоги задоволені позовні в повному обсязі.

Харківський апеляційний господарський суд, здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 18.06.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., судді Терещенко О.І., Медуниця О.Є.) рішення у справі скасував, прийнявши нове рішення, яким відмовив у задоволенні позову.

Заступник прокурора Харківської області з постановою у справі не згоден, в поданій касаційній скарзі просить її скасувати та залишити в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 153 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 48, 49, 110, 111 Водного кодексу України, ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст. ст. 4, 4 3 , 4 7 , 32, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, безпідставно не врахував, що сплата відповідачем збору за спеціальне водокористування не позбавляє його обов'язку відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач заперечив проти її задоволення.

Представники позивачів не скористались своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого були належним чином повідомлені ухвалою Вищого господарського суду України від 16.09.2014.

Заслухавши пояснення присутніх у відкритому судовому засіданні представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі листа Управління Служби безпеки України в Харківській області за № 70/8-12543 від 28.11.2011, враховуючи згоду Державної екологічної інспекції України № 2/2-50зг від 12.01.2012, було видано відповідний наказ №35/01-03 від 20.01.2012 щодо проведення позапланової перевірки ЗАТ "Будінвест", правонаступником якого є відповідач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест".

За результатами позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в діяльності відповідача державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища у Харківській області Чорноморець М.С. складено акт № 35/09-18 від 02.02.2012, яким встановлено, зокрема, порушення вимог Водного кодексу України внаслідок здійснення відповідачем забору води з артезіанської свердловини глибиною 50 м за відсутності спеціального дозволу у період з 01.05.2011 по 30.11.2011.

Відповідно до розрахунку, здійсненого Державною екологічною інспекцією у Харківській області на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону і раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерств охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 за № 389 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 14.08.2009 за № 767/16783, державі заподіяні збитки в сумі 372048,00 грн, про необхідність відшкодування яких відповідач був повідомлений претензією №59 від 22.03.2012.

У зв'язку із допущенням помилки при визначенні розміру збитків, завданих самовільним спеціальним водокористуванням, Державною екологічною інспекцією у Харківській області здійснено перерахунок, затверджений 13.12.2013, відповідно до якого збиток державі внаслідок самовільного використання води за період з 01.09.2011 по 30.11.2011 становить 161760,00 грн.

Втім, не заперечуючи факту здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу у період з 01.05.2011 по 30.11.2011, відповідач відмовився відшкодувати вказані збитки, посилаючись на повну оплату до бюджету збору за видобуту із артезіанської свердловини воду у п'ятикратному розмірі на підставі ст. 327 Податкового Кодексу України у вказаний період, що і стало підставою звернення Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області до господарського суду з цим позовом, вимоги якого обґрунтовані, зокрема, ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України ст. ст. 47, 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Вирішуючи спір у справі, суди попередніх інстанцій дійшли прямо протилежних висновків щодо підставності позовних вимог.

Так, місцевий господарський суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що сплата відповідачем податку за здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу, не звільняє його від відшкодування шкоди, завданій державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Харківський апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення у справі та відмовляючи в позові, дійшов висновку, що відповідальність за здійснення спеціального водокористування без дозволу встановлена нормами Податкового кодексу України, зокрема, статтею 327 цього Кодексу визначена адміністративно-господарська санкція за здійснення спеціального водокористування без відповідного дозволу у вигляді сплати порушником п'ятикратного розміру збору від вартості фактично використаної води, у зв'язку з чим, врахувавши внесення відповідачем такого збору до бюджету, зазначив про відсутність завданих державі збитків.

Втім, з такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів не погоджується, з огляду на таке.

Статтею 1 Водного кодексу України передбачено, що використання води - процес вилучення води для використання у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Згідно зі ст. 44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані, зокрема: використовувати воду (водні об'єкти) відповідно до цілей та умов їх надання; здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Згідно зі ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування на підставі дозволу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечувалось відповідачем, у період з 01.05.2011 по 30.11.2011 ним здійснювалось спеціальне водокористування за відсутності спеціального дозволу.

З матеріалів справи вбачається, що розмір збитків, заподіяних відповідачем навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного використання води, становить 161760,00 грн, який розраховано Державною екологічною інспекцією у Харківській області, починаючи не з 01.05.2011, а з 01.09.2011, оскільки до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №389 від 20.07.2009, згідно з наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 30.06.2011 № 220.30.06.2011 були внесені відповідні зміни, які набули чинності 08.08.2011 і якими виключені обмеження щодо глибини свердловини до 20м.

Згідно зі ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Пунктом "з" частини 2 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

За змістом ст. 110 Водного кодексу України порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

За приписами частини 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України. .

Відтак, враховуючи зазначені вище законодавчі приписи, а також встановлення факту порушення відповідачем природоохоронного законодавства у вигляді самовільного, без дозволу, використання води, висновок місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову, колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Що стосується доводів відповідача, які були покладені в основу оскаржуваної постанови апеляційної інстанції, відносно сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" у спірний період збору, визначеного ст. 327 Податкового кодексу України, саме як штрафної санкції за незаконне використання води, що, за висновком суду апеляційної інстанції, свідчить про відсутність збитків, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 9.1.12 ст. 9 Податкового кодексу України встановлено, що до загальнодержавних податків та зборів відноситься збір за спеціальне використання води.

Згідно зі ст. 327 Податкового кодексу України у разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води забір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі, виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок та коефіцієнтів. Так, за понадлімітне використання води забір обчислюється за кожним джерелом водопостачання окремо згідно з установленими ставками збору та коефіцієнтами. За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне використання

Відповідно до ст. 30 Водного кодексу України збори за спеціальне водокористування справляються з метою стимулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів і включають збір за спеціальне використання води та екологічний податок за скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, які встановлюються Податковим кодексом України

Згідно з ч. 2 ст. 111 Водного кодексу України відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства, не звільняє винних від збору за спеціальне водокористування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.

Відповідно до ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" заявлені до відшкодування кошти у зв'язку із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу, підлягають зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища, який утворюється у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди, про що зазначається у резолютивній частині судового рішення

Отже, враховуючи, що нормою ст. 327 Податкового кодексу України визначено збір, саме як загальнодержавний податок у підвищеному розмірі, а нормами Водного кодексу України та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлена цивільно-правова відповідальність у вигляді обов'язку винних у порушенні природоохоронного законодавства відшкодувати завдану шкоду, а також, що за приписами ст. 111 Водного кодексу України сплата збору не звільняє від необхідності відшкодування збитків, суд апеляційної інстанції, відмовляючи в позові, помилково ототожнив збір за спеціальне водокористування зі збитками, завданими порушенням природоохоронного законодавства, натомість місцевий господарський суд дійшов ґрунтовного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим у суду апеляційної інстанції були відсутні підстави для скасування законного і обґрунтованого рішення місцевого господарського суду.

Згідно з підпунктом 11 пункту 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від 06.10.2011 №3828 - VI органи прокуратури при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді від сплати судового збору звільнені

Статтею 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Враховуючи, що касаційна скарга Заступника прокурора Харківської області підлягає задоволенню, судовий збір за касаційний перегляд справи покладається відповідача.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 у справі Господарського суду Харківської області № 922/975/14 скасувати.

Рішення Господарського суду Харківської області від 22.04.2014 у цій справі залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" в дохід Державного бюджету України 1617,60 грн. судового збору за касаційний перегляд постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.06.2014.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді О.І. Глос

А.Г. Полянський