Постанова

від 01.10.2014 по справі 911/1284/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2014 року Справа № 911/1284/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівБарицької Т.Л. Картере В.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 12.08.2014 у справі№ 911/1284/13 Господарського судуміста Києва за скаргоюПублічного акціонерного товариства "Банк"Таврика" на дії Відділу примусового виконання рішень Держаної виконавчої служби України за позовомПублічного акціонерного товариства "Банк"Таврика" до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Граніт ЛТД" Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтерзв'язок" прозвернення стягнення на заставлене майно у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Нужненко Ю.І.; - відповідача повідомлений, але не з'явився; - третьої особи повідомлений, але не з'явився;

- ДВС Малиш Т.О.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.09.2013 у справі № 911/1284/13 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 14.11.2013) в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Укрінтерзв'язок" перед позивачем за договором про надання мультивалютної відновлювальної відкличної кредитної лінії № 55-08-КЛ від 29.10.2008 в загальній сумі 142 971 434, 54 грн. звернуто стягнення на предмет застави відповідно до договору застави № 05-257/ЗЦП від 30.06.2011, а саме - акції іменні прості ПАТ "Ластівка", що належать на праві власності ТОВ "Компанія "Граніт ЛТД", в кількості 10 637 штук загальною номінальною вартістю 2 659, 25 грн. шляхом набуття права власності ПАТ "Банк "Таврика" за ціною, визначеною на підставі оцінки, яка надана суб'єктом оціночної діяльності ТОВ "Е.Р.С.Т.Е." від 07.05.2013, що складає 0, 25 грн. за одну акцію, а всього - 2 659, 25 грн., шляхом перерахування простих іменних акцій емітента ПАТ "Ластівка" в кількості 10 637 штук з рахунку у цінних паперах депонента - ТОВ "Компанія "Граніт ЛТД" на рахунок у цінних паперах ПАТ "Банк "Таврика" .

23.09.2013 на виконання вказаного рішення Господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

06.03.2014 державний виконавець Відділу примусового виконання рішень ДВС України Бойко О.М. постановою відмовив банку у відкритті виконавчого провадження.

Відмовляючи у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу № 911/1284/13 від 23.09.2013, державний виконавець виходив з того, що виконавчий документ, поданий на виконання, не містить заходів примусового виконання, передбачених ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" та законом не передбачено проведення виконавчих дій щодо звернення стягнення на предмет застави як шляхом набуття права власності стягувачем на предмет забезпечувального обтяження, так і шляхом перерахування простих іменних акцій емітента на рахунок стягувача.

Публічне акціонерне товариство "Банк "Таврика" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Держаної виконавчої служби України про визнання незаконною постанови про відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа від 06.03.2014, скасування вказаної постанови; зобов'язання головного державного виконавця Бойко О.М. усунути порушення та відкрити виконавче провадження за наказом від 23.09.2013, виданим Господарським судом міста Києва у справі № 911/1284/13; зобов'язання державного виконавця повідомити про виконання ухвали суд та заявника не пізніше ніж у місячний строк з дня одержання ухвали суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 у справі № 911/1284/13 (суддя Головіна К.І.) скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України залишено без задоволення.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 у справі № 911/1284/13 (колегія суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуючий суддя, судді Шевченко Е.О., Зеленін В.О.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 у справі № 911/1284/13 скасовано частково; визнано неправомірною та скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 42368864 від 06.03.2014; зобов'язано Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 911/1284/13 від 23.09.2013; в іншій частині ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.05.2014 у справі № 911/1284/13 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Державна виконавча служба України звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 у справі № 911/1284/13 в частині задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, та в цій частині залишити в силі ухвалу місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням того, що Державна виконавча служба України постанову суду апеляційної інстанції у даній справі оскаржує лише в частині задоволення скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, касаційною інстанцією здійснюється перегляд лише в оскаржуваній частині.

Місцевий господарський суд відмовляючи у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Банк "Таврика" на дії відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виходив з того, що відповідно до ст. 5 Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" стягувач (скаржник) повинен вчинити певні дії для виконання рішення суду самостійно, а боржник не зобов'язаний ці дії вчиняти; відповідно, у боржника немає обов'язку виконувати судовий наказ ні добровільно, ні примусово, а, тому і виконавча служба позбавлена права застосовувати заходи примусу до боржника.

Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи ухвалу місцевого господарського суду в частині відмови у визнанні неправомірною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 42368864 від 06.03.2014, та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 911/1284/13 від 23.09.2013, прийшов до протилежного висновку - про задоволення скарги в цій частині, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст. 121 2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, наказів господарських судів.

Статтею 25 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; 6 1 ) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; 7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів; 8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Згідно із ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до п. 2 Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку № 735 від 23.04.2013, депозитарна операція - це сукупність дій Центрального депозитарію, депозитарної установи, Розрахункового центру з обслуговування договорів на фінансових ринках або клірингової установи у разі провадження ними депозитарної діяльності депозитарної установи щодо здійснення ними депозитарної діяльності відповідно до законодавства України.

Безумовна операція з управління рахунком у цінних паперах - списання, зарахування або переказ цінних паперів, прав на цінні папери на рахунку у цінних паперах клієнта, депонента без його розпорядження під час проведення емітентом операцій з цінними паперами, а також у зв'язку із зміною дієздатності (обмеження дієздатності або визнання особи недієздатною), внаслідок передачі цінних паперів у спадщину та в інших випадках, які передбачені законодавством України.

Ініціатор депозитарної операції - особа, за розпорядженням чи іншою вимогою якої в системі депозитарного обліку Центрального депозитарію, депозитарної установи виконуються депозитарні операції. Ініціатором депозитарної операції можуть бути депонент, клієнт, керуючий рахунком у цінних паперах, Центральний депозитарій, депозитарна установа, державні органи у межах їх повноважень, а також інші суб'єкти у випадках, визначених законом.

Згідно із п. 12 ст. 2 розділу V Положення про провадження депозитарної діяльності, безумовні операції щодо цінних паперів/прав на цінні папери здійснюються на підставі наданих депозитарній установі та/або Центральному депозитарію оригіналів або засвідчених відповідно до вимог законодавства документів, зокрема постанови державного виконавця або інших документів виконавчого провадження, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про те, що перерахування цінних паперів із рахунку боржника на рахунок стягувача на підставі виконавчого документа є безумовною операцією, яка здійснюється без розпорядження клієнта (боржника) згідно із постановою державного виконавця . Відтак, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання неправомірною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження № 42368864 від 06.03.2014, та зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України відкрити виконавче провадження по виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 911/1284/13 від 23.09.2013.

При цьому, апеляційний господарський суд обґрунтовано спростував твердження суду першої інстанції про те, що стягувач повинен самостійно вчинити дії для виконання рішення у даній справі оскільки як вбачається із Положення про провадження депозитарної діяльності позивач не може бути ініціатором депозитарної операції щодо списання, зарахування або переказ цінних паперів Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Граніт ЛТД". До того ж, зі змісту статей 1, 2, 17, 18, 19, 25, 27, 37, 38 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що примусове виконання рішень судів України відбувається на підставі виконавчих документів, які є основою для відкриття державним виконавцем виконавчого провадження і проведення виконавчих дій (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржується. При цьому в частині встановлення фактичних обставин справи та переоцінки наявних доказів касаційна скарга не відповідає вимогам статті 111 7 ГПК України стосовно меж перегляду справи в касаційній інстанції.

Таким чином, беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної виконавчої служби України залишити без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 у справі № 911/1284/13 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Т.Л. БАРИЦЬКА

В.І. КАРТЕРЕ