Постанова

від 10.07.2006 по справі 34/451

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

34/451

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

10 липня 2006 р.                                                                                   № 34/451  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Карабаня В.Я. –головуючого,

Ковтонюк Л.В.,

Чабана В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

касаційної скаргиВідкритого акціонерного товариства  Торговельно-фінансового банку “Контракт”, м. Київ

напостанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2006

у справігосподарського суду міста Києва № 34/451

за позовомВідкритого акціонерного товариства  Торговельно-фінансового банку “Контракт”, м. Київ

доТовариства з обмеженою відповідальністю “Ра дизайн”

прозобов'язання вчинити певні дії

за участю представників сторін:

від позивача –Івченко А.А.;

від відповідача –Барабаш С.Ю., Кравчук О.В.

УСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство Торговельно - фінансовий банк “Контракт” звернулося до господарського суду міста Києва з позовною заявою та уточненнями до неї до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ра дизайн”, якою просило розірвати усні угоди купівлі-продажу, укладені між сторонами та стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 187 894,62 грн. і судові витрати.

Рішенням господарського суду м. Києва від 15.12.2005р. (суддя: Пінчук В.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено за недоведеністю. При цьому, судом визнано доведеним, що відповідачем поставлено позивачу товар на суму 187 894,62грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2006р. (судді: ШипкоВ.В. –головуючий, Вербицька О.В., Борисенко І.В.) зазначене рішення частково скасовано та стягнуто з ТОВ “Ра дизайн” на користь ВАТ Торговельно - фінансового банку “Контракт” суму у розмірі 7 471,45 грн. та 34,64грн. витрат по сплаті державного мита.

Не погоджуючись з ухваленими судовими актами, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та доповненнями до неї, в яких просив рішення та постанову скасувати, прийняти нове рішення, яким розірвати усні угоди купівлі-продажу між сторонами, зобов'язати відповідача повернути грошові кошти у сумі 115 067,62грн. та забрати меблі, які знаходяться у позивача на зберіганні відповідно до ст.690 Цивільного кодексу України. В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що в порушення Господарського процесуального кодексу України, попередні судові інстанції фактично не вирішили спір з урахуванням уточнених позовних вимог.

Заслухавши представників сторін та проаналізувавши мотиви, викладені у касаційній скарзі, у сукупності з іншими матеріалами справи, колегія суддів визнає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення” від 29.12.76 № 11 обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржувані судові акти зазначеним вимогам не відповідають.

У касаційній скарзі заявником стверджується, що попередніми судовими інстанціями не розглянуто по суті його уточнені позовні вимоги, зміст яких полягав у розірванні усних договорів купівлі-продажу.

Як убачається з матеріалів справи, у процесі її розгляду господарським судом м. Києва, 08.12.2005р. позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог, якою просив розірвати угоди купівлі –продажу між сторонами та стягнути з відповідача на користь позивача збитки у розмірі 187 894,62 грн.

Проте, зі змісту рішення господарського суду видно, що у розгляді уточнених позовних вимог було відмовлено через ненадання доказів, що підтверджують сплату позивачем державного мита.

Перевіряючи ці твердження апеляційна інстанція обґрунтовано дійшла висновку, що позиція господарського суду, у частині недоведеності сплати державного мита, помилкова. Разом з тим, також не розглянула уточнені позовні вимоги, так як аналізуючи зміст постанови видно, що дослідження та оцінка усних угод купівлі-продажу не здійснювались.

Виходячи з того, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалене рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 85, 1115, 1117, 1119 –11111, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства Торговельно - фінансовий банк “Контракт” задоволити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.12.2005р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2006р. у справі №34/451 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддяВ.Я. Карабань

СуддяЛ.В. Ковтонюк

СуддяВ.В. Чабан