Постанова

від 07.10.2014 по справі 925/730/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 925/730/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е., суддівЧернова Є.В., Цвігун В.Л., розглянув касаційну скаргу ПП "Автолайф" на постановувід 11.08.2014 р. Київського апеляційного господарського суду у справі№925/730/13 господарського суду Черкаської області за позовомПП "Автолайф" доФОП ОСОБА_4 простягнення 64 356,32 грн. за участю представників:

позивача: не з'явився;

відповідача: особисто - ОСОБА_4;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Черкаської області від 29.07.2013 (суддя О. Кучеренко) позов про стягнення 64 356,32 грн. задоволено частково, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь приватного підприємства "Автолайф" - 24 801,26 - основної заборгованості, 1 130,24 грн. інфляційних, 1 555,34 грн. 3% річних та 734,83 грн. судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 (судді Г. Корсакова, Т. Ільєнок, О. Хрипун) рішення господарського суду Черкаської області від 29.07.2013 скасовано, прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятою у справі постановою, приватне підприємство "Автолайф" позивач у справі, - звернулося із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 та залишити в силі рішення господарського суду Черкаської області від 29.07.2013. Вважає, що апеляційним судом недотримано вимог ст.ст. 283 ГК України, ст.765 ЦК України та неправильно застосовано 35, 43 ГПК України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.111 5 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст.111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

26.05.2009 року між Приватним підприємством "Автолайф" (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення №2, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 438,5 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1 з 01.06.2009 року (п.1.1. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору орендна плата з 01.06.2009 за 1 кв.м. становить 10,10 грн., загальна сума орендної плати за 438,5 кв.м становить 4428, 85 грн.

30.09.2009 року між сторонами укладена Додаткова угода №1 до Договору оренди приміщень №2 від 26.05.2009 року, відповідно до умов якої збільшено розмір орендної плати з 01.10.2009 року та погоджено сторонами в розмірі 12,00 грн. за 1 кв.м., загальна сума орендної плати в місяць за 438,5 кв.м становить 5200, 61 грн.

Згідно пункту 3.3 Договору орендна плата перераховується орендарем згідно поданого орендодавцем рахунку на протязі 2-х банківських днів після отримання рахунку, але не пізніше останнього робочого дня поточного місяця.

Пунктом 8.1. Договору визначено, що він діє з 01.06.2009 по 31.12.2010.

Відповідно до пункту 8.2 Договору, в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на наступні півроку і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором.

З 2010 року відповідач почав порушувати умови Договору в частині внесення орендної плати за користування орендованим приміщенням, зокрема проводив платежі несвоєчасно та в неповному розмірі. Продовжуючи користуватись орендованим приміщенням в 2011 році з боку ФОП ОСОБА_4 жодних платежів по орендній платі не було.

З метою позасудового врегулювання спору позивач надіслав на адресу відповідача претензію №04/13 про сплату заборгованості по орендній платі. Відповідач в листі від 15.03.2013 (т.1, арк. 15) претензію позивача відхилив, вказав, що договір між сторонами достроково розірваний з 01.07.2010 та складений акт повернення орендованих приміщень. Між тим, вказаною відповіддю, відповідач підтвердив наявність договору оренди між ним та позивачем.

За доводами позивача, акт прийому-передачі приміщень від 01.07.2010 за участю ПП "Автолайф" не складався та не підписувався, договір достроково не розривався, а припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який укладався. Оскільки свої зобов'язання за договором оренди відповідач належним чином не виконав за ним рахується заборгованість у загальній сумі 58 796,88 грн., в тому числі 27 593,22 грн. за 2008-2010 роки та 31203,66 грн. за шість місяців 2011 року, крім того, у зв'язку із простроченням внесення орендних платежів, позивач нарахував відповідачеві 1 872,42 грн. інфляційних втрат та 3 687,02 грн. 3 % річних, за стягненням яких він і звернувся з позовом до суду.

Задовольняючи позов частково суд першої інстанції послався на те, що договірні відносини між сторонами виникли згідно договору оренди з 01.06.2009, тобто право на користування і відповідно обов'язок оплати цього користування виник у відповідача саме з цього часу, а не 2008 року, як зазначає позивач. Крім того, 15.09.2010 між позивачем (орендодавець) та громадянином ОСОБА_6 (орендар), був укладений договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 438,5 кв.м, що розташоване по АДРЕСА_1. На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що строком за який необхідно обчислювати розмір орендної плати має бути період з 01.06.2009 по 15.09.2010, загальна сума якої за вказаний період становить 77 349,06 грн., на виконання договору відповідачем сплачено 52 547,80 грн. (вказана сума підтверджена представником позивача).

Враховуючи викладене та відповідно до здійсненого судом першої інстанції перерахунку, суд дійшов висновку, що за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 24 801,26 грн. за період з 01.06.2009 по 15.09.2010, яка і підлягає до стягнення, а також підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 1 130,24 грн. та 3% річних у сумі 1 555,34 грн.

Натомість, апеляційним судом зауважено, що аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що лише підписання сторонами акта приймання-передачі є підтвердженням того, що орендар прийняв приміщення в фактичне користування у стані, що повністю його задовольняє на момент передачі.

В матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі приміщення в користування, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Крім того, матеріали справи не містять доказів виставлення позивачем рахунків на оплату орендних платежів, як це передбачено п. 3.3. Договору.

Відповідно до наданих позивачем суду апеляційної інстанції виписок по особовому рахунку ПП "Автолайф" за період липень 2009 - вересень 2010 вбачається, що на рахунок позивача надійшли грошові кошти з призначенням платежу "орендна плата", "виручка від оренди", платник -ОСОБА_4 на загальну суму 47 793,00 грн. Разом з тим, як вбачається з наданої на вимогу апеляційного господарського суду Обласним відділенням ПАТ "Промінвестбанк" в м. Черкаси інформації щодо руху коштів по рахунку ПП "Автолайф" за період з 01.06.2009 по 30.09.2010 на рахунок позивача надійшло 19 498,00 грн.

За оцінкою колегії суддів апеляційного суду, надані виписки по рахунку не підтверджують здійснення оплати за користування майном саме по Договору оренди нежитлового приміщення №2 від 26.05.2009 та здійснення такої оплати саме відповідачем (за його рахунок, його повноважним представником).

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що користування відповідачем спірним майном не підтверджено належними та допустимими доказами, а відтак відсутні правові підстави для стягнення з відповідача орендної плати.

Оскільки у відповідача не виникло зобов'язань по оплаті орендних платежів, то, відповідно, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних також задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку колегія суддів зазначає наступне.

Приписами ст. 759 ЦК України врегульовано, що за договором (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 763 ЦК України встановлено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором. Якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизначений строк, може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна - за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про відмову від договору найму, укладеного на невизначений строк.

Згідно зі ст.765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Водночас, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Місцевий суд, оцінюючи надані докази, встановив неналежне виконання договору з боку відповідача щодо сплати орендної плати за період з 01.06.2009 по 30.09.2010. Так, ним внесене орендна плата у менших розмірах, ніж передбачено договором.

Апеляційний суд, спростовуючи висновки місцевого суду вказує на відсутність акту прийому-передачі приміщення. При цьому, суд вважає договір таким, що не відбувся. Оскільки, на думку апеляційного суду, єдиним доказом того, що договір є укладеним є підписання акту прийому-передачі приміщення. Однак, ним залишено поза увагою, що відповідач на виконання договору вносив орендні платежі. Посилання суду на ст. 795 ЦК України колегія суддів вважає недоречними. Так, вказаною статтею встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором . Як врегульовано це питання договором апеляційний суд не досліджував, чим допустив порушення вимог ст. 43 ГПК України. Доводи скаржника в цій частині є обґрунтованими.

Також, апеляційний суд вважає, що відповідач взагалі не вносив орендні платежі. При цьому, суд мотивує такий висновок різницею у поданих суду позивачем та банком виписок по рахунках, з яких вбачається, що саме відповідач вносив орендну плату. Висновок суду про те, що ці платежі не відносяться до спірного договору є неспроможними, так як в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що між сторонами було укладено інші договору оренди.

Між тим, в матеріалах справи наявне рішення апеляційного суду Черкаської області від 29.05.2014 у справі №22-ц/793/1441/14, залишене без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.06.2014, яким встановлено, що спірний договір є чинним, а відповідач орендні платежі сплачував (т.1, арк.213; т.2, арк.2). Відтак, колегія суддів вважає висновок апеляційного суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості за орендну плату по спірному договору необґрунтованою. В той час як місцевим судом слушно відмічено, з посиланням на ст. 283 ГК України, ст.ст. 625,759 ЦК України, що за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 24 801,26 грн. за період з 01.06.2009 по 15.09.2010, яка і підлягає до стягнення, як і інфляційні втрати в сумі 1 130,24 грн. та 3% річних у сумі 1 555,34 грн.

Доводи скаржника про неправильне тлумачення апеляційним судом ст. 765 ЦК України є обґрунтованими. Колегія суддів також погоджується з тим, що апеляційним судом безпідставно залишено поза увагою рішення апеляційного суду Черкаської області від 29.05.2014 у справі №22-ц/793/1441/14, проігноровано вимоги ст. 35 ГПК України та недотримано ст.43 ГПК України.

Таким чином, переглядаючи оскаржувані судові акти у касаційному порядку, колегія суддів дійшла висновку про те, що саме місцевим судом повно та всебічно досліджено наявні в матеріалах справи докази, надано обґрунтовану оцінку встановленим обставинам справи та правильно застосовано норми матеріального права до спірних правовідносин. В той час як постанова апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 104 ГПК України та вмотивована висновками, що ґрунтуються на неналежних доказах.

Керуючись приписами ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 колегія суддів Вищого господарського суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу приватного підприємства "Автолайф" - задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 - скасувати. Рішення господарського суду Черкаської області від 29.07.2013 залишити без змін.

Головуючий, суддяВ. Овечкін Судді:Є. Чернов В. Цвігун