Рішення

від 14.08.2014 по справі 295/19463/13-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/19463/13-ц

Категорія 40

2/295/390/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.08.2014 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира у складі:

головуючого - судді Чішман Л.М.

секретаря Українця Р.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ТОВ «Екогенетикс» до ТОВ «Редакція газети «ЭХО»( «Відлуння»), ОСОБА_1 про захист честі, гідності та ділової репутації юридичної особи та про зобов 'язання спростувати інформацію, -

В С Т А Н О В И В:

Беручи до уваги, що виготовлення мотивованого рішення суду потребує значного часу відповідно до ст. 209 п.3 ЦПК України суд оголошує його вступну та резолютивну частини.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 16, 91, 94, 270, 277 ЦК України, Законом України "Про друковані засоби масової інформації /пресу/ в Україні" , Постановою Пленуму ВСУ від 27 лютого 2009 року N 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Законом України «Про інформацію», ст.ст. 4, 10, 11, 60, 61, 209, 212-215, 218, 294-296 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. Визнати інформацію поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 року в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» в газеті «ЭX0» («Відлуння») товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ «Редакція газети «ЭX0» («Відлуння») (код ЄДРПОУ: 13568663) НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, автором якої є ОСОБА_1 (якому належить умовне ім'я (псевдонім) «ОСОБА_1»), недостовірною.

2. Зобов'язати ОСОБА_1 публічно, у газеті «ЭX0» («Відлуння») товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ «Редакція газети «ЭX0» («Відлуння») спростувати інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 року в статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» в газеті «ЭX0» («Відлуння») товариства з обмеженою відповідальністю «ВТ «Редакція газети «ЭX0» («Відлуння») НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Видавництво та телерадіокомпанія «Редакція газети «ЭX0» («Відлуння») (код ЄДРПОУ: 13568663) опублікувати у найближчому випуску газети «ЭX0» спростування (поширеної раніше інформації) наступного змісту:

"Автор статті зазначає: «Наприкінці минулого року вчені оприлюднили невтішні висновки: небезпечним є проживання навіть на відстані 2,5 км від ферми, де розводять поросят. Повітря у радіусі кількох кілометрів від ферми насичене хімічними сполуками: аміаком, сірководнем, а також алергенами, промисловим пилом та золою, летючими органічними сполуками, які у випадку регулярного вдихання здатні призвести до різкого погіршення стану здоров'я».

При цьому автор, висловлюючи негативне ставлення до свинарських господарств взагалі, не посилається на жодні офіційні дані, опубліковані результати досліджень чи будь-які документи, що встановлюють чи підтверджують викладені факти. Більш того, зазначені твердження автора статті суперечать положенням Державних будівельних норм - ДБН 360-92**, розроблених та затверджених у встановленому законом порядку. Положення цих норм спростовують той факт, що проживання людей на відстані 2,5 км від свинарських господарств є шкідливим для їх здоров'я.

Крім того, автор статті, навівши перелік шкідливих речовин, які утворюються в процесі діяльності свинарського господарства, жодним чином не зазначає, що кількість таких речовин та рівень їх шкідливого впливу на здоров'я людини можуть бути нейтралізовані в процесі організації діяльності господарства шляхом вжиття відповідних санітарних заходів.

Автор у тексті статті посилається на наступне: «Свіжий свинячий гній здатен викликати ерозію та деградацію грунту, забруднення підземних вод, забруднення та «цвітіння» найближчих водоймищ».

Описуючи у публіцистичному стилі біохімічні процеси, які можуть відбуватися за участі органічної речовини - гною, автор викладає інформацію таким чином, що в читача може виникнути враження, що ці процеси відбуваються обов'язково та уникнення цих процесів є неможливим. Зазначене також не відповідає дійсності, про що окремо йтиметься далі.

Частина статті «ІНФОРМАЦІЯ_2» має назву «ІНФОРМАЦІЯ_3». У цій частині статті автор зазначає, що самостійно прибув до села Головенка, де ознайомився з діяльністю розташованої на території села свиноферми. Автор наводить інформацію таким чином, що усі викладені у тексті статті факти, що стосуються негативного впливу діяльності свиноферми на навколишнє середовище, можуть бути віднесені до діяльності свинарського господарства на території села Головенка, що також неприпустиме для професійного журналіста і лише засвідчує упереджене ставлення автора статті до діяльності господарства на території села Головенка.

Автор стверджує наступне: «Зараз гній, що накопичився за зиму, змішано зі снігом, весною ж потоки гнійної жижі потечуть струмками в яри та річку Гнилоп'ять, по ходу отруюючи поверхневі та грунтові води та закислюючи грунти. Відходи ферми стануть такою ж бідою для природи та місцевих жителів, як і викиди та відходи багатьох промислових підприємств».

Зазначені твердження не відповідають дійсності. Автор, стверджуючи наведене, не наводить у статті факти перевірки складу поверхневого грунту. Таким чином, автор не міг напевно стверджувати, що на поверхні грунту міститься якась конкретна органічна речовина. Крім того, автор не знав та без відповідного запиту не міг знати, що при будівництві свинарського господарства в проекті було передбачене створення системи самосплавного видалення навозу та гною у спеціальні сховища. Таким чином, гній від свинарського господарства не потрапляє безконтрольно за межі господарства. Натомість продукти життєдіяльності свиней по самосплавній системі гноєвидалення за закритими трубопроводами потрапляють в гноєсховище. Аналогічно працює система каналізації в містах, де живуть люди. З гноєсховища гній вивозиться на власні поля, як добриво. Тим самим власники не отруюють мінеральними добривами землі.

В тексті статті автор зазначає: «До того ж, багато хто просто не знає, що таке проблема утилізації відходів тваринництва. А це не лише гній, але й відходи бойні, падаль, залишки корму та багато іншого. Свині щодня дають близько 10 % відходів від своєї ваги - приблизно 15 тонн відходів на добу з кожної тисячі свиней. Будівництво герметичних лагун, у яких відходи мають відстоюватися мінімум рік може обійтися дорожче, ніж зведення самого свинокомплексу. Зате навколо - багато рівчаків та ярів. Землиця, як то кажуть, все стерпить, і грошей не попросить.

Але, якщо зараз, за низької температури, від такого "сусідства" в першу чергу страждають жителі навколишніх дворів, то вже за кілька місяців, влітку, "пахуча" тема торкнеться кожного жителя села».

Усі зазначені вище твердження були особистою думкою автора та не грунтувалися ані на фактах, ані на задокументованих матеріалах досліджень. Так автор не врахував, що вага дорослої свині становить близько 110 кг, що спростовує твердження автора, що кожна тисяча свиней виробляє 15 тонн відходів. Також автором не прийнято до уваги той факт, що на свинарському господарстві у с. Головенка відсутня бойня, а біовідходи і тверді побутові відходи, які утворюються на фермі в кількості 60-80 кг на день, спалюються в спеціальному крематорії, який для цього пристосований.

Крім того автор не зазначив, що ТОВ «Екогенетикс», як власник свинарського господарства, побудувало спеціальну лагуну - гноєсховище. Гній потрапляє тільки гуди і ніяк не в річки і яри. У статті автор повідомляє: «Свиноферма побудована впритул до дворищ селян. До найближчої хати - щонайбільше 30 метрів».

Висвітлюючи зазначений факт, як суто негативний, автор не звернув уваги на те, що на цьому місці (у 1948 році - Троянівський район Залізняцької сільської ради) ферми існували з часів колективізації 20-х років минулого століття та неодноразово добудовувалися і реконструювались. Територія, яку зараз займає ферма, склалася історично багато десятиліть тому, без участі ТОВ «Екогенетикс».

У статті автор пише: «Аби підтвердити страшні здогадки, беремо аналіз води у найближчій криниці. Висновки незалежної лабораторії ТОВ «Ювента-Груп» виявилися невтішними для ОСОБА_2. з криниці якої ми брали проби. Вміст нітратів у воді перевищує гранично допустимі норми більш, ніж у 2 рази, а окислюваність у 3 рази! Спеціалісти лабораторії стверджують, що таких показників окислюваності вони ще не отримували. Обидві цифри свідчать про забруднення води органікою, яка може потрапляти у криницю разом із гнійними стоками».

Втім автор не звернув уваги читача на той факт, що усі жителі села користуються водопроводом. Вода у водопроводі відповідає стандартам України. Крім того, автор будує текст статті таким чином, щоб читачу було зрозуміло, що вода в криниці напевно забруднюється відходами свинарського господарства, що також не має ніяких доказів та причинно-наслідкової зумовленості.

У статті автор зазначає наступне: «...коли влітку минулого року прямо на території села розпочали будівництво господарства ТОВ «Екогенетикс», місцевих жителів навряд чи поінформували про небезпеку, яка криється у такому сусідстві.

Чи треба казати, що саме будівництво свиноферми не було узгоджено із жителями Головенки, у людей дозволу не питали, сходу села не було.

...місцеве населення й не відає про масштаби шкоди, яка наноситься довкіллю, а об'єкт зведено із порушенням права місцевих жителів знати про стан екології та її зміни при введені в експлуатацію свинокомплексу».

Автор не звертає уваги на факт відсутності будь-яких претензій з боку селян щодо діяльності свинарського господарства ЕОВ «Екогенетикс». Крім того, автор свідомо використовує поняття «схід села» - термін, якого не існує у діючому законодавстві та який не є обов'язковим для врахуванні при здійсненні будь-якого будівництва.

Що ж до порушення прав жителів села на інформацію про стан екології та її зміни при введенні в експлуатацію свинокомплексу, слід зазначити, що такі дії передбачені кримінальним кодексом України та містять склад кримінального правопорушення. Таким чином, автор не може звинувачувати у цьому ТОВ «Екогенетикс».

У статті зазначено: «Жителі села розповідають, що власники свиноферми обіцяли провести дорогу біля найближчих будинків, а натомість забрали шматок тієї, що була - огородили парканом, ніби й не було ніколи. Тепер мешканці будинків по вулиці Шевченка, більшість з яких - люди похилого віку, а деякі - інваліди, змушені ходити в магазин просто по багнюці».

Дорогу, на прохання сільради відремонтували восени 2012 р. Взимку 2012-2013 рр. в селі у зв'язку з прокладенням газопроводу дорога була пошкоджена."

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя