Рішення

від 13.01.2015 по справі 295/19463/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/19463/13-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 30 Доповідач Коломієць О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 січня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів: Жигановської О.С., Якухно О.М.,

при секретарі

судового засідання: Добровольській Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ТОВ «Екогенетикс» до ТОВ «Редакція газети «ЭХО» («Відлуння»), ОСОБА_2 про захист ділової репутації юридичної особи та про зобов'язання спростувати інформацію

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Житомирської обласної громадсько-ділової газети «ЭХО» («Відлуння) в особі засновника ТОВ «Видавництво та телерадіокомпанія» Редакція газети «ЭХО» на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2013 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з врахуванням уточнень, просив визнати інформацію, поширену 21.03.2013 р. в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» надруковану в газеті «ЭХО» («Відлуння») ТОВ «ВТ «Редакція газети «ЭХО» («Відлуння») НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2, автором якої є ОСОБА_2 (псевдонім якого «ОСОБА_2») недостовірною; зобов'язати останнього публічно у газеті «ЭХО» («Відлуння») спростувати дану інформацію та зобов'язати ТОВ «Видавництво та телерадіокомпанія «Редакція газети «ЭХО» («Відлуння) опублікувати у найближчому випуску газети «ЭХО» спростування поширеної раніше інформації наступного змісту:

«Спростування статті «ІНФОРМАЦІЯ_1».

Автор статті зазначає: «Наприкінці минулого року вчені оприлюднили невтішні висновки: небезпечним є проживання навіть на відстані 2,5 км від ферми, де розводять поросят. Повітря у радіусі кількох кілометрів від ферми насичене хімічними сполуками: аміаком, сірководнем, а також алергенами, промисловим пилом та золою, летючими органічними сполуками, які у випадку регулярного вдихання здатні призвести до різкого погіршення стану здоров'я».

При цьому автор, висловлюючи негативне ставлення до свинарських господарств взагалі, не посилається на жодні офіційні дані, опубліковані результати досліджень чи будь-які документи, що встановлюють чи підтверджують викладені факти. Біль того, зазначені твердження автора статті суперечать положенням Державних будівельних норм - ДБН 360-92**, розроблених та затверджених у встановленому законом порядку. Положення цих норм спростовують той факт, що проживання людей на відстані 2.5 км від свинарських господарств є шкідливим для їх здоров'я.

Крім того, автор статті, навівши перелік шкідливих речовин, які утворюються в процесі діяльності свинарського господарства, жодним чином не зазначає, що кількість таких речовин та рівень їх шкідливого впливу на здоров'я людини можуть бути нейтралізовані в процесі організації діяльності господарства шляхом вжиття відповідних санітарних заходів.

Автор у тексті статті посилається на наступне: «Свіжий свинячий гній здатен викликати ерозію та деградацію ґрунту, забруднення підземних вод, забруднення та «цвітіння» найближчих водоймищ».

Описуючи у публіцистичному стилі біохімічні процеси, які можуть відбуватися за участі органічної речовини - гною, автор викладає інформацію таким чином, що в читача може виникнути враження, що ці процеси відбуваються обов'язково та уникнення цих процесів є неможливим. Зазначене також не відповідає дійсності, про що окремо йтиметься далі.

Частина статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» має назву «ІНФОРМАЦІЯ_3». У цій частині статті автор зазначає, що самостійно прибув до села Головенка, де ознайомився з діяльністю розташованої на території села свиноферми. Автор наводить інформацію таким чином, що усі викладені у тексті статті факти, що стосуються негативного впливу діяльності свиноферми на навколишнє середовище, можуть бути віднесені до діяльності свинарського господарства на території села Головенка, що також неприпустиме для професійного журналіста і лише засвідчує упереджене ставлення автора статті до діяльності господарства на території села Головенка.

Автор стверджує наступне: «Зараз гній, що накопичився за зиму, змішано зі снігом, весною ж потоки гнійної жижі потечуть струмками в яри та річку Гнилоп'ять, по ходу отруюючи поверхневі та ґрунтові води та закислюючи ґрунти. Відходи ферми стануть такою ж бідою для природи та місцевих жителів, як і викиди та відходи багатьох промислових підприємств».

Зазначені твердження не відповідають дійсності. Автор, стверджуючи наведене, не наводить у статті факти перевірки складу поверхневого ґрунту. Таким чином, автор не міг напевно стверджувати, що на поверхні ґрунту міститься якась конкретна органічна речовина. Крім того, автор не знав та без відповідного запиту не міг знати, що при будівництві свинарською господарства в проекті було передбачене створення системи самосплавного видалення навозу та гною у спеціальні сховища. Таким чином, гній від свинарського господарства не потрапляє безконтрольно за межі господарства. Натомість продукти життєдіяльності свиней по самосплавній системі гноєвидалення за закритими трубопроводами потрапляють в гноєсховище. Аналогічно працює система каналізації в містах, де живуть люди. З гноєсховища гній вивозиться на власні поля, як добриво. Тим самим власники не отруюють мінеральними добривами землі.

В тексті статті автор зазначає: «До того ж, багато хто просто не знає, що таке проблема утилізації відходів тваринництва. А це не лише гній, але й відходи бойні, падаль, залишки корму та багато іншого. Свині щодня дають близько 10% відходів від своєї ваги - приблизно 15 тонн відходів на добу з кожної тисячі свиней. Будівництво герметичних лагун, у яких відходи мають відстоюватися мінімум рік, може обійтися дорожче, ніж зведення самого свинокомплексу. Зате навколо - багато рівчаків та ярів. Землиця, як то кажуть, все стерпить, і грошей не попросить.

Але, якщо зараз, за низької температури, від такого «сусідства» в першу чергу страждають жителі навколишніх дворів, то вже за кілька місяців, влітку, «пахуча» тема торкнеться кожного жителя села».

Усі зазначені вище твердження були особистою думкою автора та не ґрунтувалися на фактах, ані на задокументованих матеріалах досліджень. Так автор не врахував, що вага дорослої свині становить близько 110 кг, що спростовує твердження автора, що кожна тисяча свиней виробляє 15 тонн відходів. Також автором не прийнято до уваги той факт, що на свинарському господарстві у с. Головенка відсутня бойня, а біовідходи і тверді побутові відходи, які утворюються на фермі в кількості 60-80 кг на день, спалюються в спеціальному крематорії, який для цього пристосований.

Крім того, автор не зазначив, що ТОВ «Екогенетикс», як власник свинарського господарства, побудувало спеціальну лагуну - гноєсховище. Гній потрапляє тільки гуди і ніяк не в річки і яри.

У статті автор повідомляє: «Свиноферма побудована впритул до дворищ селян. До найближчої хати - щонайбільше 30 метрів».

Висвітлюючи зазначений факт, як суто негативний, автор не звернув уваги на те, що на цьому місці (у 1948 році - Троянівський район Залізняцької сільської ради) ферми існували з часів колективізації 20-х років минулого століття та неодноразово добудовувалися і реконструювались. Територія, яку зараз займає ферма, склалася історично багато десятиліть тому, без участі ТОВ «Екогенетикс».

У статті автор пише: «Аби підтвердити страшні здогадки, беремо аналіз води у найближчій криниці. Висновки незалежної лабораторії ТОВ «Ювента-Груп» виявилися невтішними для ОСОБА_3, з криниці якої ми брали проби. Вміст нітратів у воді перевищує гранично допустимі норми більш, ніж у 2 рази, а окислюваність у 3 рази! Спеціалісти лабораторії стверджують, що таких показників окислюваності вони ще не отримували. Обидві цифри свідчать про забруднення води органікою, яка може потрапляти у криницю разом із гнійними стоками».

Втім автор не звернув уваги читача на той факт, що усі жителі села користуються водопроводом. Вода у водопроводі відповідає стандартам України. Крім того, автор будує текст статті таким чином, щоб читачу було зрозуміло, що вода в криниці напевно забруднюється відходами свинарського господарства, що також не має ніяких доказів та причинно-наслідкової зумовленості.

У статті автор зазначає наступне: «...коли влітку минулого року прямо на території села розпочали будівництво господарства ТОВ «Екогенетикс», місцевих жителів навряд чи поінформували про небезпеку, яка криється у такому сусідстві.

Чи треба казати, що саме будівництво свиноферми не було узгоджено із жителями Головенки. у людей дозволу не питали, сходу села не було.

...місцеве населення й не відає про масштаби шкоди, яка наноситься довкіллю, а об'єкт зведено із порушенням права місцевих жителів знати про стан екології та її зміни при введені в експлуатацію свинокомплексу».

Автор не звертає уваги на факт відсутності будь-яких претензій з боку селян щодо діяльності свинарського господарства ТОВ «Екогенетикс». Крім того автор свідомо використовує поняття «схід села» - термін, якого не існує у діючому законодавстві та який не є обов'язковим для врахування при здійсненні будь-якого будівництва.

Що ж до порушення прав жителів села на інформацію про стан екології та її зміни при введенні в експлуатацію свинокомплексу, слід зазначити, що такі дії передбачені кримінальним кодексом України та містять склад кримінального правопорушення. Таким чином, автор не може звинувачувати у цьому ТОВ «Екогенетикс».

У статті зазначено: «Жителі села розповідають, що власники свиноферми обіцяли провести дорогу біля найближчих будинків, а натомість забрали шматок тієї, що була - огородили парканом, ніби й не було ніколи. Тепер мешканці будинків по вулиці Шевченка, більшість з яких - люди похилого віку, а деякі - інваліди, змушені ходити в магазин просто по багнюці».

Дорогу, на прохання сільради відремонтували восени 2012 р. Взимку 2012-2013 рр. в селі у зв'язку з прокладенням газопроводу дорога була пошкоджена».

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2014 року позов ТОВ «Екогенетикс» задоволено повністю: визнано інформацію поширену 21.03.2013 р. в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» надруковану в газеті «ЭХО» («Відлуння») ТОВ «ВТ «Редакція газети «ЭХО» («Відлуння») НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2, автором якої є ОСОБА_2 (псевдонім якого «ОСОБА_2») недостовірною; зобов'язано ОСОБА_2 публічно у газеті «ЭХО» («Відлуння») спростувати дану інформацію та зобов'язано ТОВ «Видавництво та телерадіокомпанія «Редакція газети «ЭХО» («Відлуння) опублікувати у найближчому випуску газети «ЭХО» спростування поширеної раніше інформації зазначеного вище змісту.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ОСОБА_2 та Житомирська обласна громадсько-ділова газета «ЭХО» («Відлуння) в особі засновника ТОВ «Видавництво та телерадіокомпанія» Редакції газети «ЭХО» звернулися з апеляційними скаргами, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, просять скасувати рішення суду та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовують тим, що суд у повному обсязі не врахував вимоги Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», Постанову Пленуму ВСУ від 27.09.2009 р., встановив обставини, що не були доведені та належним чином підтверджені позивачем.

Зокрема, зазначили, що судом першої інстанції безпідставно вирішено спір на підставі ст. 270 ЦК України, яка не підлягає застосуванню для врегулювання спору за позовом юридичної особи; судом також не враховано, що відповідачі підлягають звільненню від відповідальності за публікацію відомостей в статті, оскільки вони є дослівним відтворенням матеріалів, опублікованих газетою «Сільське життя», що підтверджується гранкою НОМЕР_1 газети «ЭХО» від 27.03.2013р. та контрольним примірником газети «ЭХО». Посилаються також, що резолютивна частина рішення не містить висновків про порушення діями відповідача особистого немайнове право позивача; не зазначено також яке саме його особисте немайнове право порушено та яка інформація визнана недостовірною та порочить гідність, честь чи ділову репутацію позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами.

Проте, в даному випадку ухвалене судом першої інстанції у справі рішення не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Судом встановлено, що ТОВ «Редакція газети «ЭХО» («Відлуння») 21 березня 2013 року у випуску газети ««ЭХО» («Відлуння») НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2, опубліковано статтю «ІНФОРМАЦІЯ_1», автором якої є ОСОБА_2 (псевдонім ОСОБА_2).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Екогенетикс», суд першої інстанції виходив з того, що викладені у статті відомості в їх сукупності мають негативний характер, не відповідають дійсності, а відтак принижують ділову репутацію позивача і тому підлягають спростуванню.

Проте, такий висновок суду є помилковим виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

За змістом ст.ст. 94, 277 ЦК України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин (пункт 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»).

Недостовірною вважається інформація, як це зазначено у вищевказаній Постанові ВСУ, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Відповідно до змісту ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі (ч.1 ст.11 ЦПК).

У прохальній частині позовної заяви ТОВ «Екогенетикс» просило визнати інформацію, поширену 21.03.2013 р. в статті «ІНФОРМАЦІЯ_1» надруковану в газеті «ЭХО» («Відлуння») ТОВ «ВТ «Редакція газети «ЭХО» («Відлуння») НОМЕР_1 за ІНФОРМАЦІЯ_2 недостовірною, при цьому не вказуючи конкретно, яка саме інформація із цієї статті є недостовірною та такою, що порочить ділову репутацією позивача, як юридичної особи (а.с.119 том 1).

Посилання представника ТОВ «Екогенетикс» на те, що зі змісту позовної заяви зрозуміло, яка інформація є недостовірною та такою, що порочить ділову репутацію позивача, є необґрунтованим.

Відповідно до чинного цивільного процесуального законодавства мотивувальна частина позовної заяви повинна містити фактичні обставини справи, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги та зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину. Тобто, у мотивувальній частині викладається спосіб судового захисту, який просить застосувати суд позивач для захисту його права, а у прохальній частині має йтися про предмет позову, тобто, позивач повинен конкретно сформулювати матеріально-правову вимогу, яку він адресує відповідачу та з приводу вирішення якої просить суд постановити рішення.

В оспорюваній статті поряд з фактами, які стосуються господарської діяльності ТОВ «Екогенетикс», міститься інформація довідково-енциклопедичного характеру про суспільне життя та стан навколишнього природного середовища, правову та соціологічну інформацію, яка є у загальному доступі та являється відкритою інформацією. У зв'язку з чим, загальний виклад в позовній заяві інформації із статті без конкретизації в прохальній її частині, яка саме інформація є недостовірною, не відповідає вимогам ЦПК України (а.с.119 том 1 зворот).

Крім того, як роз'яснено у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 вересня 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при вирішення питання про відкриття провадження у справі судам слід звертати увагу на відповідність позовної заяви вимогам статті 119 ЦПК України. Така заява має містити, зокрема, відомості про те, в який спосіб була поширена інформація, що порушує особисті немайнові права позивача, яка саме інформація поширена відповідачем (відповідачами), із зазначенням часу, способу й осіб, яким така інформація повідомлена, інші обставини, які мають юридичне значення, посилання на докази, що підтверджують кожну обставину, а також зазначення способу захисту, в який позивач бажає захистити своє право. Невиконання зазначених вимог зумовлює наслідки, передбачені статтею 121 ЦПК.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позовна вимога ТОВ «Екогенетикс» не відповідала вимогам закону (ст.119 ЦПК), у порушення вимог ст. 121 ЦПК України не залишив позовну заяву без руху, не роз'яснивши при цьому позивачу право подати заяву про уточнення позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

З огляду на те, що суд першої інстанції при розгляді справи допустив порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового вирішення спору, апеляційний суд позбавлений можливості на стадії апеляційного розгляду усунути таке процесуальне порушення, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та Житомирської обласної громадсько-ділової газети «ЭХО» («Відлуння) в особі засновника ТОВ «Видавництво та телерадіокомпанія» Редакція газети «ЭХО» задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 серпня 2014 року скасувати, ухваливши нове рішення.

У задоволенні позову ТОВ «Екогенетикс» до ТОВ «Редакція газети «ЭХО» («Відлуння»), ОСОБА_2 про захист ділової репутації юридичної особи та про зобов'язання спростувати інформацію відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Судді: