Постанова

від 07.10.2014 по справі 910/18755/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2014 р. Справа№ 910/18755/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Пантелієнка В.О.

Шипка В.В.

при секретарі Ликові В.В.

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (Общества с ограниченной ответственностью) "Роберт Бош Саратов" та Товариства з обмеженою відповідальністю (Общества с ограниченной ответственностью) "Роберт Бош" на рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2014 року у справі № 910/18755/13(суддя Бондарчук В.В.)

за позовом 1. Товариства з обмеженою відповідальністю (Общества с ограниченной ответственностью) "Роберт Бош Саратов", 2. Товариства з обмеженою відповідальністю (Общества с ограниченной ответственностью) "Роберт Бош"

до 1. Державної служби інтелектуальної власності України

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "СПІА-ПАТ"

про визнання недійсним свідоцтва України на знак для товарів і

послуг

за участю представників:

від позивачів: Жухевича О.В., Трофименко М.М., Татомір П.І. за довіреністю

відповідача-1:Ресенчук В.М. за довіреністю

відповідача - 2: Лучко І.Ю. за довіреністю

дослідивши та вивчивши матеріали вправи, апеляційну скаргу, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.06.2014 року (повний текст рішення підписано 03.07.2014 року) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, позивачі звернулися до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2014 року та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представники позивачів в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2014 року скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 в судовому засіданні проти доводів позивачів, викладених в апеляційній скарзі, заперечували, просили залишити її без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 26.06.2014 року - без змін.

Представником позивачів заявлено клопотання про призначення судової експертизи, посилаючись на те, що висновок судового експерта № 1/2014 від 15.05.2014р. є суперечливим, необґрунтованим, що викликає сумнів у його правильності.

Представники відповідача-1 та відповідача-2 проти задоволення заявленого клопотання про призначення у справі судової експертизи заперечували, просили залишити його без задоволення.

Клопотання не підлягає задоволенню з мотивів, викладених у мотивувальній частині постанови Київського апеляційного господарського суду.

Розглянувши справу за правилами розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов наступного висновку.

Як встановлено матеріалами справи, ТОВ (ООО) "Роберт Бош Саратов", ТОВ (ООО) "Роберт Бош" звернулися до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби інтелектуальної власності України, ТОВ"СПІА-ПАТ" про визнання торговельної марки "ЭЗ" добре відомою на території України відносно ТОВ "Роберт Бош Саратов" щодо товару 07 класу МКТП "свічки запалювання для автомобілів" станом на 01.08.2010 р.; визнання повністю недійсним свідоцтво України №145153 на знак для товарів і послуг "ЭЗ"; зобов'язання Державної служби інтелектуальної власності України внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв на знаки для товарів і послуг, про що здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетені Державної служби інтелектуальної власності - "Промислова власність".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що торговельна марка "ЭЗ" за свідоцтвом України № 145153 є тотожною із добре відомою торговельною маркою Позивача-1 "ЭЗ", яка стала добре відомою торговельною маркою до дати подання заявки (27.08.2010р.) на торговельну марку "ЭЗ" за свідоцтвом України № 145153. Крім того, торговельна марка "ЭЗ" за свідоцтвом України № 145153 є такою, що може ввести в оману щодо особи, яка виробляє товар.

Як стверджують позивачі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош Саратов" є відомим на території України і СНД виробником автомобільних свічок запалювання, які маркуються торговельною маркою "ЭЗ", а продукція реалізується через Товариство з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош".

Товариство з обмеженою відповідальністю "СПІА-ПАТ" є власником знака для товарів та послуг "ЭЗ" за свідоцтвом України №145153 відносно товарів та послуг 07 класу Міжнародної класифікації товарів та послуг (далі-МКТП), зареєстрованої на підставі заявки №m2010 13290 від 27.08.2010 р.

Відмовляючи у задоволенні позову, господарський суд виходив з того, що приймаючи до уваги висновок судового експерта №1/2014 від 15.05.2014р. відсутні підстави для визнання торговельної марки "ЭЗ" добре відомою на території України відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Роберт Бош Саратов" щодо товару 07 класу МКТП "свічки запалювання для автомобілів" станом на 01.08.2010 р.

Позивачі заперечуючи проти рішення, наполягають на тому, що Висновок № 456 від 24.06.2014р.. наданий експертами ОСОБА_8 та ОСОБА_9, спростовує та ставить під сумнів правильність Висновку № 1/2014 від 15.05.2014р. судового експерта ОСОБА_10, натомість, як вбачається з рішення суду, всупереч положенням ст.43 та ч.З ст. 84 ГПК України, суд взагалі не дослідив даний доказ та не надав цьому доказу правову оцінку, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, так як Висновок № 456 від 24.06.2014р. спростовує належність Висновку судового експерта №1/2014 від 15.05.2014р. на підставі якого суд прийняв рішення по справі. Ст. 25 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» встановлений перелік факторів, що може враховуватись при визнанні знака добре відомим. Отже, зі змісту наведених вище положень законодавства та роз'яснень ВГСУ випливає, що правові питання не можуть вирішуватись в рамках судової експертизи. Позивачі вважають, що на вирішення судової експертизи було поставлено правове питання, яке на думку Позивачів, про надання правової оцінки сукупності зазначених факторів та їх повний, всебічний та об'єктивний аналіз відноситься до виключної компетенції суду. Натомість, на вирішення судової експертизи необхідно ставити питання щодо наявності або відсутності кожного з наведених у Законі факторів і можливості їх впливу на визнання знака добре відомим.

Таким чином рішення суду першої інстанції не відповідає чинному законодавству та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до пункту 3 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати з знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг. Пунктом 1а статті 19 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що свідоцтво на знак для товарів і послуг може бути визнане недійсним повність або частково у разі невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони.

Відповідно до пункту 2 статті 6 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" не можуть одержати правову охорону позначення, які, зокрема, складаються лише з позначень, що є загальновживаними як позначення товарів і послуг певного виду.

Статтею 41 Паризької конвенції про охорону промислової власності (ТРІПС) передбачено, що її Члени повинні гарантувати, що процедури щодо захисту прав інтелектуальної власності, як визначено в цій Частині, передбачаються їхнім законодавством з тим, щоб дозволити ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, яка підлягає під цю Угоду, включаючи термінові заходи, спрямовані на запобігання порушень та заходи, що стримують від подальших порушень. Ці процедури повинні застосовуватися таким чином, щоб уникнути створення бар'єрів для законної торгівлі та забезпечити гарантії проти їх зловживань.

У частині 2 статті 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначено перелік факторів, що можуть розглядатись як доречні для визначення торговельної марки добре відомою в Україні. До кола цих факторів, який не є вичерпним, зокрема, належать: ступінь відомості чи визнання знака у відповідному секторі суспільства; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого використання знака; тривалість, обсяг та географічний район будь-якого просування знака, включаючи рекламування чи оприлюднення та представлення на ярмарках чи виставках товарів та/або послуг, щодо яких знак застосовується; тривалість та географічний район будь-яких реєстрацій та/або заявок на реєстрацію знака за умови, що знак використовується чи є визнаним; свідчення успішного відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними органами; цінність, що асоціюється зі знаком.

З'ясування деяких з перелічених факторів щодо конкретної торговельної марки потребує спеціальних знань, а отже господарські суди у справах про визнання торговельної марки добре відомою мають залежно від змісту наведених факторів призначати судову експертизу або витребувати необхідні відомості від сторін чи інших учасників судового процесу.

Правова охорона надається знаку для товарів і послуг на підставі національної та/або міжнародної реєстрації або здійснюється згідно зі статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності і статтею 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" на підставі визнання Апеляційною палатою або судом знака добре відомим.

Порушенням прав на знак, зокрема, визнається введення в цивільний оборот позначень, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із: знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг; знаками інших осіб, якщо ці знаки охороняються без реєстрації на підставі міжнародних договорів, учасником яких є Україна, зокрема знаками, визнаними добре відомими відповідно до статті 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності; фірмовими найменуваннями, що відомі в Україні і належать іншим особам, які одержали право на них до дати подання заявки щодо таких же або споріднених з ними товарів і послуг; кваліфікованими зазначеннями походження товарів.

Пленум Вищого господарського суду України у постанові № 12 від 17.10.2012р. « Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» вказав, що згідно з частиною першою статті 500 ЦК України будь-яка особа, яка до дати подання заявки на торговельну марку або, якщо було заявлено пріоритет, до дати пріоритету заявки в інтересах своєї діяльності добросовісно використала торговельну марку в Україні або здійснила значну і серйозну підготовку для такого використання, має право на безоплатне продовження такого використання або використання, яке передбачалося зазначеною підготовкою (право попереднього користувача).

Отже, використання попереднім користувачем незареєстрованого знака, не визнаного добре відомим, до дати подання заявки іншою особою або, якщо було заявлено пріоритет, - до дати пріоритету заявки іншої особи, не дає попередньому користувачеві виключних прав забороняти іншим особам, включаючи тих, що подали заявку або заявили про пріоритет, використовувати без його згоди незареєстрований знак, за винятком випадків, коли йдеться про захист авторського права. Проте попереднього користувача не позбавлено права подати до закладу експертизи мотивоване заперечення проти заявки щодо невідповідності наведеного в ній позначення умовам надання правової охорони відповідно до вимог пункту 8 статті 10 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", так само як і права на звернення до суду з приводу визнання свідоцтва недійсним. Відповідний позов може бути задоволено, а свідоцтво може бути визнано недійсним лише із загальних підстав, визначених законом.

Відповідно до пункту 4 статті 5 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням знака та переліком товарів і послуг, внесених до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до названого реєстру зображення знака та переліком товарів і послуг.

Товари і послуги згруповано відповідно до Міжнародної класифікації товарів та послуг для реєстрації знаків (далі - МКТП), яку затверджено Ніццькою угодою про Міжнародну класифікацію товарів і послуг для реєстрації знаків (далі - Ніццька угода), укладеною 15.06.57р. Згідно з Законом України від 01.06.2000 N 1762-III Україна приєдналася до Ніццької угоди, яка набрала чинності для України з 29.12.2000р.

Відповідно до пункту 4.3.1.9 Правил складання і подання заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг, затверджених наказом Державного патентного відомства України № 116 від 28.07.1995, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.08.1995 р. за N 276/812 до позначень, що є оманливими або такими, що можуть ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виробляє товар або надає послугу, відносяться позначення, які породжують у свідомості споживача асоціації, пов'язані з певною якістю, географічним походженням товарів або послуг або з певним виробником, які насправді не відповідають дійсності. Позначення може бути визнане оманливим або таким, що здатне вводити в оману, коли є очевидним, що воно в процесі використання як знака не виключає небезпеку введення в оману споживача.

Абзацом другим пункту 3 статті 6 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" передбачено, що не можуть бути зареєстровані як знаки позначення, які є тотожними або схожими настільки, що їх можна сплутати із знаками, раніше зареєстрованими чи заявленими на реєстрацію в Україні на ім'я іншої особи для таких самих або споріднених з ними товарів і послуг.

З матеріалів справи вбачається, що заявку № m 2010 13290 на знак ЭЗ для товарів 7 класу МКТП подано 27.08.2010 заявником ОСОБА_11, відповідно до неї Державним підприємством «Український інститут промислової власності» у відповідності до ст. 10 Закону"Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" проведена експертиза. За результатами проведеної кваліфікаційної експертизи заявленого позначення встановлено, що воно відповідає умовам надання правової охорони відносно всіх заявлених товарів і на підставі висновку про відповідність позначення умовам надання правової охорони Державною службою інтелектуальної власності України прийнято рішення про реєстрацію знаку ЭЗ для товарів 7 класу МКТП та видано свідоцтво України № 145153.

Відповідно до рішення № 14935 від 27.08.2013р. відбулась передача права власності ТОВ «СПІА_ПАТ».

У свою чергу, пунктами 1, 4 статті 25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" встановлено, що: охорона прав на добре відомий знак здійснюється згідно з статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності та цим Законом на підставі визнання знака добре відомим Апеляційною палатою або судом. Знак може бути визнаний добре відомим незалежно від реєстрації його в Україні; з дати, на яку за визначенням Апеляційної палати чи суду знак став добре відомим в Україні, йому надається правова охорона така сама, якби цей знак був заявлений на реєстрацію в Україні. При цьому вона поширюється також на товари і послуги, що не споріднені з тими, для яких знак визнано добре відомим в Україні, якщо використання цього знака іншою особою стосовно таких товарів і послуг вказуватиме на зв'язок між ними та власником добре відомого знака і його інтересам, ймовірно, буде завдано шкоди таким використанням.

Статтею 6 bis Паризької конвенції про охорону промислової власності передбачено, що Країни Союзу зобов'язуються чи з ініціативи адміністрації, якщо це допускається законодавством даної країни, чи за клопотанням зацікавленої особи відхиляти або визнавати недійсною реєстрацію і забороняти застосування товарного знака, що становить відтворення, імітацію чи переклад іншого знака, здатні викликати змішування зі знаком, що за визначенням компетентного органу країни реєстрації чи країни застосування вже є у цій країні загальновідомим як знак особи, що користується привілеями цієї Конвенції, і використовується для ідентичних або подібних продуктів. Це положення поширюється і на ті випадки, коли істотна складова частина знака становить відтворення такого загальновідомого знака чи імітацію, здатну викликати змішування з ним.

Разом з тим, відповідно до інформації наданої Державною службою інтелектуальної власності України у заявленому переліку товарів 7 класу МКТП оспорюваний знак ЭЗ зареєстрований більше чим у двісті різних товарів.

Згідно Висновку, зробленого кафедрою менеджменту Харківського національного автомобільно-дорожнього університету за результатами НДР № 48-38-13 від 14.10.2013р. випливає, що у відповідності до рейтингів свічок запалювання, торгівельна марка ЭЗ не відноситься до лідерів ринку свічок запалювання; має невисокий рівень відомості на ринку свічок запалювання, а в кон'юнктурі всього ринку автозапчастин одного виду продукції (свічок запалювання) торгівельна марка ЭЗ має низький рівень відомості.

За результатами Висновку № 456 від 24.06.2014року зробленого НДІ інтелектуальної власності встановлена значна ступінь відомості оспорюваного знаку та визнання його у відповідному секторі суспільства щодо товару 7 класу МКТП «свічки запалювання»; довга тривалість, великий обсяг та широкий географічний район використання; велика цінність знака ЭЗ щодо товарів 7 класу МКТП стосовно ООО «Роберт Бош Саратов», тощо. Знак для товарів і послуг ЭЗ за свідоцтвом України № 145153 станом на дату подання заявки ( 27.08.2010) був таким, що міг вводити споживачів в оману щодо особи, яка виробляє товари 07 класу МКТП свічки запалювання для автомобілів.

Фактори, наведені у ст.25 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг", які можуть допомогти компетентному органу зробити висновок про те, чи є знак добре відомим, не визначають заздалегідь такий висновок. Висновок в кожному конкретному випадку буде залежати від конкретних обставин. В деяких випадках актуальність може мати сукупність факторів, а інколи усі зазначені фактори можуть виявитись неактуальними і рішення може бути обґрунтовано додатковими факторами, які не перераховано вище.

Колегія суддів не вбачає з висновку, на якому наполягають позивачі, у чому відображується успішне відстоювання прав на знак, зокрема територія, на якій знак визнано добре відомим компетентними органами; у чому виявляється цінність, що асоціюється зі знаком, та яким чином вона визначалась.

В зв'язку з суперечливістю наданих висновків, господарським судом вірно зроблений висновок щодо пере важності висновку судової експертизи № 1/2014 від 15.05.2014р., відповідно до якого вважати, що знак для товарів і послуг ЭЗ станом на 01.08.2010р. щодо товарів 7класу МКТП «свічки запалювання для автомобілів» відносно ТОВ (ООО) «Роберт Бош Саратов» та/або ТОВ (ООО) «Роберт Бош» був добре відомим в Україні немає достатніх підстав.

Зауваження позивачів про те, що наданий висновок № 456 від 24.06.2014р. судом першої інстанції не досліджувався, що призвело до неповного з'ясування обставин справи, оскільки спростовує висновки судової експертизи, та те, що у минулому судовий експерт перебував у трудових відносинах з представником позивачів -ТОВ «Городисський та Партнери», що може вказувати на побічну заінтересованість експерта в результаті розгляду справи та безпідставне відхилення судом клопотання про відвід судового експерта свідчить про однобокість та невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, колегією суду не приймаються до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці в їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судову експертизу", а також частин першої, третьої статті 10 цього Закону судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань. До проведення судових експертиз, крім тих, що проводяться виключно державними спеціалізованими установами, можуть залучатися також судові експерти, які не є працівниками цих установ, за умови, що вони мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах Міністерства юстиції України, атестовані та отримали кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у порядку, передбаченому цим Законом.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012р. «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» зазначено, що згідно з частиною другою статті 10 Закону України «Про судову експертизу» судовими експертами державних спеціалізованих установ можуть бути фахівці, які мають відповідну вищу освіту, освітньо-кваліфікаційний рівень не нижче спеціаліста, пройшли відповідну підготовку та отримали кваліфікацію судового експерта.

Частина третя цієї статті передбачає можливість залучення на визначених цією нормою умовах до проведення судових експертиз також судових експертів, які не є працівниками державних спеціалізованих установ.

За загальним правилом доручати проведення судової експертизи можливо лише тим особам, яких атестовано відповідно до Закону і включено до Державного реєстру атестованих судових експертів, ведення якого покладено на Міністерство юстиції України (стаття 9 Закону).

Водночас за приписами частини другої статті 9 і частини четвертої статті 7 Закону для проведення деяких видів експертиз, які не здійснюються виключно державними спеціалізованими установами, суд може доручити проведення судової експертизи іншим, крім атестованих судових експертів, фахівцям з відповідних галузей знань, але з обов'язковим дотриманням вимог законодавства щодо призначення судової експертизи.

За змістом Закону України «Про судову експертизу», зокрема, статті 14, згідно з якою експерта може бути притягнуто до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, судовим експертом може бути виключно фізична особа, яка повинна підписати свій висновок (акт експертизи), хоча б проведення судової експертизи було покладено на відповідну державну установу. Тому, призначаючи судову експертизу, господарський суд в цій же ухвалі зазначає, що особа чи особи, які безпосередньо проводитимуть судову експертизу, несуть відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на них обов'язків. Особа набуває права та несе обов'язки експерта після оголошення (вручення) їй ухвали про призначення експертизи та попередження про відповідальність.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами заявлявся відвід судового експерта з мотивів перебування ОСОБА_10 у трудових відносинах (посада експерта з випробувальним терміном на 3 місяця, зі спливом майже рік звільнений за власним бажанням).

Ухвалою господарського суду м. Києва № 910/18755/13 у задоволенні заяви про відвід судового експерта відмовлено в зв'язку з власними припущеннями заявників, оскільки минуло більше ніж десять років.

В цілому ОСОБА_10 відповідає вимогам чинного законодавства стосовно судового експерта (має свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта № 1332 від 24.04.2009р.), та у апеляційної інстанції також не має сумнівів у його неупередженості.

Відповідно до ст. 42 ГПК України додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо. Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання. Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

Разом з тим, позивачами не наведено доказів необґрунтованості та неузгодженості з матеріалами справи та невідповідність його фактичним даним, тощо, тому колегія суддів не вбачає підстав для проведення нової судової експертизи, з огляду на те, що у висновку вирішені питання поставлені сторонами у справі та на підставі документів наданих ними же.

Вищевикладене свідчить про те, що судом першої інстанції правильно визначено, що подача 27.08.2010 заявником ОСОБА_11 заявки на знак для товарів і послуг для товарів 7 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків відбулася у той час, коли такий знак не був добре відомим в Україні стосовно позивачів; тому торговельна марка відповідача не могла сприйматися споживачами як така, що вказувала на зв'язок між ними та власником добре відомого знака; з матеріалів справи вбачається, що знак ЭЗ не асоціюється споживачами з якої-небудь торгівельною маркою чи товариством загалом, з урахуванням його використання іншими особами, відповідно до МКТП.

Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги , а рішення господарського суду є обґрунтованим і таким, що відповідає чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (Общества с ограниченной ответственностью) "Роберт Бош Саратов" та Товариства з обмеженою відповідальністю (Общества с ограниченной ответственностью) "Роберт Бош" залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва № 910/18755/13 від 26.06.2014р.-без змін.

2. Матеріали справи повернути господарському суду м. Києва .

повний текст постанови підписано 09.10.2014р.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.О. Пантелієнко

В.В. Шипко