Рішення

від 02.10.2014 по справі 916/2436/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" жовтня 2014 р.Справа № 916/2436/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аронда"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ"

про стягнення

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮБІКОМ ТОРГ"

про визнання договору недійсним

Головуючий - Погребна К.Ф.

Судді - Гуляк Г.І.

Гут С.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Білоус Є.О. - довіреність;

Від відповідача: Мілошевич А.С. - довіреність;

Ясько І.В. - довіреність;

Від відповідача за зустрічним позовом: Бондаревська Ю.А. - довіреність;

Чернійчук С.М. - довіреність;

Глиняна Г.В. - довіреність;

В судовому засіданні 02.10.2014р. приймали участь представники:;

Від позивача: Білоус Є.О. - довіреність;

Від відповідача: Мілошевич А.С. - довіреність;

Від відповідача за зустрічним позовом: Глиняна Г.В. - довіреність;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" про стягнення заборгованості в сумі 582301,78 грн., яка складеться з основного боргу в сумі 490730,10грн., пені в розмірі 17962,16грн, штрафу у вигляді 15% річних в сумі 73609,52грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.09.2013р. було порушено провадження у справі №916/2436/13 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Разом з позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою в порядку ст. 66, 67 ГПК України про забезпечення позову шляхом накладання арешту на розрахункові рахунки в банках та на майно, що належить ТОВ „Юніпродукт" в межах суми позовних вимог.

Суд відмовляє в задоволенні забезпечення позову з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві

Відповідно до ч. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами та доповненнями, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 16 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" із змінами та доповненнями, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви .

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що заява про забезпечення позову необґрунтована та така, що не відповідає вимогам діючого законодавства.

26.09.2013р. представник ТОВ „Юбіком ТОРГ" надав до суду заяву про уточнення розміру позовних відповідно якої просив суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 786052,78 грн., яка складеться з основного боргу в сумі 490730,10грн., пені в розмірі 17883,66грн, штрафу у вигляді 15% річних в сумі 73609,52грн., 3% річних в розмірі 3829,52грн. та збитків в сумі 200000грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" 01.11.2013 року звернулось до господарського суду Одеської області з зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" про визнання договору недійсним.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.11.2013р. вищезазначена зустрічна позовна заява була прийнята для спільного розгляду з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" про стягнення по справі №916/2436/13.

Враховуючи перебування судді Погребної К.Ф. з 04.11.2013р. по 06.11.2013р. у відряджені, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 04.11.2013р., справу №916/243613 було передано на розгляд судді Гут С.Ф.., який своєю ухвалою від 04.11.2013р. прийняв справу до свого провадження.

Приймаючи до уваги, що суддя Погребна К.Ф. повернулась з відрядження, розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 07.11.2013р. справу №916/2436/13 було передано на розгляд судді господарського суду Одеської області Погребної К.Ф., яка своєю ухвалою від 08.11.2013р. прийняла справу до свого провадження.

09.12.2013р. представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" звернувся до суду з клопотання про призначення справи до колегіального розгляду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2013р. справу № №916/2436/13 було призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно Розпорядження голови господарського суду Одеської області від 09.12.2013р. №916/2436/13, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Гут. С. Ф., суддя Мостепаненко Ю.І., які своєю ухвалою від 10.12.2013р. прийняли справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Відповідно розпорядження голови господарського суду Одеської області від 20.12.2013 року, у зв'язку з перебуванням судді Погребної К.Ф.на лікарняному, справу №916/2496/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Д'яченко Т.Г., суддя Мостепаненко Ю.І., суддя Гут С.Ф., які своєю ухвалою від 20.12.2013р. прийняли справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги, що суддя Погребна К.Ф. вийшла з лікарняного, розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 23.12.2013р. справу №916/2436/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Мостепаненко Ю.І., суддя Гут С.Ф., які своєю ухвалою від 23.12.2013р. прийняли справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2014р. строк розгляду справи був продовжений на п'ятнадцять днів в порядку ст. 69 ГПК України.

17.02.2014р. представник ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" звернувся до суду з клопотанням в порядку ст. 79 ГПК України про зупинення провадження по справі № 916/2436/13 до вирішення пов'язаною з нею справи №815/8139/13-а.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.2014р. клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі №916/2436/13 було задоволено, провадження у справі №916/2436/13 було зупинено до вирішення пов'язаною з нею справи №815/8139/13-а.

01.07.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" надійшло клопотання про поновлення провадження по справі №815/8139/13-а

Приймаючи до уваги, перебування судді Мостепаненко Ю.І. у відпустці з 23.06.2014р. по 11.07.2014р. включно та необхідність поновлення провадження по справі, згідно автоматизованої системи документообігу суду та розпорядженням керівника апарату суду №314 від 25.06.2014р. справу №916/2436/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Рога Н.В., суддя Гут С.Ф., які своєю ухвалою від 03.07.2014р. прийняли, поновили провадження по справі та призначили її до розгляду.

21.07.2014р. від ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" до суду надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, в задоволені якого судом було відмовлено з огляду на його необґрунтованість.

Приймаючи до уваги перебування судді Рога Н.В. у відпустці з 11.08.2014р. по 20.09.2014р., згідно автоматизованої системи документообігу суду та розпорядженням керівника апарату суду №619 від 27.08.2014р., справу №916/2436/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Гуляк Г.І., суддя Гут С.Ф., які своєю ухвалою від 27.08.2014р. прийняли справу до свого провадження із призначенням до розгляду в судовому засіданні.

16.09.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, відповідно якої Товариство відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 200000грн. збитків, в зв'язку з чим просить суд в цій частини провадження по справі припинити.

22.09.2014р. до суду від ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" надійшло клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ч. 2 ст. 233 ГК України.

25.09.2014р. до суду від ТОВ "ЮБІКОМ ТОРГ" надійшла заява в порядку ст. 22 ГПК України, відповідно якої Товариство просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 220661,51грн., яка складеться з основного боргу в сумі 109380,03грн., пені в розмірі 30503,17грн, штрафу у вигляді 15% в сумі 69859,52грн. та 3% річних в розмірі 10918,79грн.

Відповідно до приписів ч.4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вищенаведена редакція позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ", згідно з вказаною заявою є остаточною, у зв'язку з чим приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в них вимог.

25.09.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про заміну позивача в порядку правонаступництва.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.09.2014р. заява товариство з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" про заміну позивача його правонаступником була задоволена, здійснено у справі №916/2436/13 заміну позивача товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" на його правонаступника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Аронда".

Представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Аронда" в судове засідання з'явився, надав заяву відповідно якої позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" заявлені по справі №916/2436/13 підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

02.10.2014р. представник ТОВ "ЮБІКОМ ТОРГ" звернувся до суду з заявою про повернення йому суми надлишкова сплаченого судового збору, в задоволені якої судом було відмовлено з огляду на її невідповідність нормам чинного законодавства.

Представник відповідача, в судові засідання з'являвся, надав відзив на позов надав відзив на позов відповідно якого позовні вимоги не визнає вважає їх безпідставними та необґрунтованими, в зв'язку з чим просить суд в задоволені позову відмовити повністю.

В судових засідання в порядку ст. 77 ГПК України проголошувались перерви з 17.02.2014р. по 03.03.2014р, з 03.03.2014р. по 06.03.2014р. та з 17.09.2014р. по 25.09.2014р.

У судовому засіданні 02.10.2014р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані під час судового розгляду, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Розглянувши позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Аронда" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" про стягнення 220661,51грн., суд зазначає наступне:

14.03.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" (Постачальник) та філєю "Юніпродукт Кременчуцька" товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" (Покупець) було укладено договір поставки №66.

Згідно пункту 1.1. договору, на умовах визначених відповідним договором, постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити алкогольну продукцію (далі - товар). Ціна та одиниця його виміру, співвідношення товару (асортимент, номенклатура) визначаються сторонами у видаткових накладних, що є додатком до договору (п.1.2 договору). Загальна кількість товару за даним договором та загальна вартість договору визначається, як сума усіх накладних, за якими проводилася передача товару в рамках цього договору (п.1.4 договору).

Відповідно до п.2.1 договору, поставка товару здійснюється за попереднім письмовим замовленням покупця, в якому вказується місце та дата поставки, кількість продукції по асортименту, ціна та вартість партії товару. Замовлення підписується уповноваженим представником покупця і направляється на адресу постачальника за допомогою факсимільного, поштового, електронного зв'язку (п.2.2 договору). Поставка товару здійснюється після узгодження постачальником замовлення покупця, за рахунок постачальника (п.2.3 договору). Перехід права власності на товар відбувається в момент поставки відповідної партії товару, що оформлюється видатковою накладною, яка підписується повноважними представниками сторін (п.2.5 договору).

Покупець зобов'язаний прийняти товар по кількості та якості, відповідно з видатковими накладними та документами, які підтверджують якість товару (п.3.1 договору). Покупець зобов'язаний оплачувати товару згідно з умовами цього договору (п.3.3 договору).

Постачальник зобов'язується постачати покупцю товар в тій кількості, яка відповідає умовам п.3.1 договору та на умовах визначений відповідним договором (п.3.6 договору).

Розділом 4 договору передбачена ціна та порядок розрахунків. Так, пунктом 4.1 договору ціна товару вказується в національній валюті України. Оплата кожної партії товару здійснюється покупцем шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника на умовах відстрочення платежу строком на 30 календарних днів з моменту поставки (п.4.2 договору). Товар вважається оплаченим з моменту зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.3 договору).

Відповідний договір вступає в законну силу з моменту підписання і діє до 25 березня 2014р. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторін від виконання тих зобов'язань за договором, які залишились невиконаними (п.8.1 договору).

На виконання умов договору поставки Товариством з обмеженою відповідальністю „ЮБІКОМ ТОРГ" філії "Юніпродукт Кременчуцька" товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" було здійснено поставку товару на загальну суму 637994,27 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних № 3 від 26.03.2013р. на суму 189734,29грн., №КН-0000185 від 11.04.2013р. на суму 188879,98грн., №КН-0000360 від 24.04.2013р. на суму 97920грн. та №КН-0000548 від 28.05.2013р. на суму 161460грн.; товарно-транспортними накладними від 26.03.2013р., №857314 від 11.04.2013р., №857412 від 24.04.2013р. та №686286 від 28.05.2013р., що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Однак в зв'язку з боєм товару під час транспортування сума поставок по накладним була зменшена по накладній від 24.04.2013р. на суму 102,50грн., по накладній від 11.04.2013р. на суму 139грн. та по накладній від 28.05.2013р. на суму 218.37грн. та її загальний розмір склав 637534,40грн.

Втім відповідач свої зобов'язання за договором поставки належним чином та в повному обсязі не виконав, оплату вартості поставленого товару здійснив частково що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок та платіжними дорученнями, в зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, яка згідно останньої заяви позивача, склала 109380,03грн.

23.09.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" (Первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю "Аронда" (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги, згідно умов п.1. якого, передбачено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає Новому кредиторові у відповідності до Договору поставки №66 від 14.03.2013р., укладеного між Первісним кредитором та Філією „Юнірподукт Кременчуцька" ТОВ „Юні продукт" (далі - Боржник) у повному обсязі.

Відповідно до пункту 2 договору за цим договором Новий кредитор набуває право вимагати від Боржника за договором простаки №66 від 14.03.2013р. сплати: заборгованості за поставлений товар, пені, 3% річних, інфляційних витрат, штрафних санкцій у розмірі 15% збитків.

На виконання умов вищенаведеного договору новий кредитор направив до ТОВ "ЮНІПРОДУКТ" з повідомленням про відступлення права вимоги.

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Абзацом 1 ч. 1. ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 статті 692 ЦК України встановлює, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ч.1. ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

На підставі чого можливо зробити висновок, що у позивач товариства з обмеженою відповідальністю "Аронда" на підставі діючого законодавства правомірно виникло право вимоги виконання відповідачем зобов'язання за договором поставки №66 від 14.03.2013р.

Отже, враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача вартості поставленого та не оплаченого за договором поставки №66 від 14.03.2013р. товару в сумі 109380,03грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч.2 ст.615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором поставки №66 від 14.03.2013р., що зумовило нарахування останнім пені за період з 26.04.2014р. по 24.09.2014р. в сумі 30503,17грн.

Так, у відповідності до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п.6.2 договору, в разі прострочення покупцем оплати товару у відповідності до п.4.2 договору покупець несе відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару, за кожен день прострочення з врахуванням боргу і встановленого індексу інфляції за весь період прострочення платежу.

Розглянувши здійснений позивачем розрахунок суми пені, господарський суд відзначає його правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим позовні Товариства з обмеженою відповідальністю „Аронда" в частині стягнення з відповідача пені в сумі 30503,17грн. за порушення грошових зобов'язань за договором поставки №66 від 14.03.2013р. підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові... Тієї ж позиції дотримується ВСУ у постановах від 04.07.2011 по справі №13/210/10, від 12.09.2011р. по справі № 6/433-42/183 та ВГСУ у постанові від 16.03.2011 по справі № 11/109.

Позивачем було нараховано три відсотки річних за період з 24.04.2013р. по 24.09.2014р. в розмірі 10918,79грн. Розглянувши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань, суд доходить висновку, що вказаний розрахунок було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ" трьох відсотків річних в сумі 10918,79грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем в зв'язку з неналежним виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором, заявлено до стягнення 15% штрафу в розмірі 69859,52грн.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі прострочення покупцем оплати товару у відповідно до п.4.2 договору, покупець несе відповідальність у вигляді сплати штрафу у розмірі 15% від суми неоплаченого товару.

Перевіривши розрахунок позивача 15% штрафу в сумі 69859,52 грн. судом встановлено його відповідність вимогам чинного законодавства, його розрахунок здійснений позивачем належним чином, у зв'язку з чим підлягає судом задоволенню в повній мірі, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума 15 % штрафу в розмірі заявленому позивачем, тобто в сумі 69859,52 грн.

Щодо клопотання представника відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій то суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням вимог ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно п. 3.17.4 Постанови, Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Отже з урахуванням вищенаведеного суд відмовляє в задоволені клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на той факт, що матеріалами справи підтверджуються причини неналежного виконя відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки. Крім того відповідачем не доведено винятковість випадку щодо зменшення штрафних санкцій з урахуванням наявності ще значної суми заборгованості.

Що ж стосується вимог про стягнення 200000грн. штрафу то суд зазначає наступне.

16.09.2014р. від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" надійшла заява в порядку ст. 22 ГПК України про відмову від частини позовних вимог, відповідно якої Товариство відмовляється від позовних вимог в частині стягнення 200000грн. збитків, в зв'язку з чим просить суд в цій частини провадження по справі припинити.

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зільшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач відмовився від позову і його відмову прийнято господарським судом, господарський суд припиняє провадження у справі.

Отже враховуючи вищенаведене суд доходить висновку про задоволення клопотання представника позивача про часткове припинення провадження по справі, в зв'язку з чим вважає за необхідним позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ" 200000грн. збитків припинити.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечення відповідача до уваги судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розглянувши зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮНІПРОДУКТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮБІКОМ ТОРГ" про визнання договору недійсним суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч.1,4 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Приписи п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 передбачають, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Отже, в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абз.3 п.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99).

За положеннями абз.5 п.5 Постанови Пленуму ВСУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6.11.2009р. №9 відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Дана позиція також викладена ВАСУ у Роз'ясненні "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" №02-5/111 від 12.03.99р.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Тобто, порушення або оспорювання прав та інтересів особи, яка звертається до суду за їх захистом, є обов'язковими, тому обов'язком позивача, відповідно до ст.33 ГПК України є доведення/підтвердження/ в установленому законом порядку наявності факту порушення або оспорювання його прав та інтересів.

Одночасно, суд, перевіривши доводи та докази, якими позивач за зустрічним позовом обґрунтовує свої вимоги, дійшов висновку про відсутність підстав для правового захисту його інтересів в межах даного спору, з огляду на наступне:

В довіреності №21-12/16 від 21.12.2012 р. зазначено, що на виконання наданих повноважень директор Філії "Юніпродукт Кременчуцька" ОСОБА_10 має право без попереднього узгодження з директором товариства укладати (підписувати, виконувати) наступні договори (угоди): договори (угоди) щодо придбання та відпуску товарів, які реалізуються філією у встановленому порядку тощо.

Отже, посилання ТОВ "Юніпродукт" на те, що директор Філії "Юніпродукт Кременчуцька" ТОВ "Юніпродукт" ОСОБА_10 повинен був отримати попереднє узгодження на укладення з товариством з обмеженою відповідальністю "ЮБІКОМ ТОРГ" договору поставки №66 від 14.03.2013р. є безпідставним, оскільки при укладенні цього договору поставки, сторони не узгоджували конкретну кількість або вартість товару, яка буде поставлена за цим договором, так як відповідно до умов договору поставки, поставка товару здійснювалася на підставі замовлень відповідача, а тому при укладенні договору поставки сума такого договору не перевищувала та не могла перевищувати 500 000,00 грн.

Таким чином директор Філії "Юніпродукт Кременчуцька" ТОВ "Юніпродукт" ОСОБА_10 мав право без попередньої письмової згоди директора ТОВ "Юніпродукт" укладати з ТОВ "ЮБІКОМ ТОРГ" договір поставки №66.

Крім того, ТОВ "Юніпродукт" схвалило укладення директором Філії "Юніпродукт Кременчуцька" ТОВ "Юніпродукт" ОСОБА_10 з ТОВ "ЮБІКОМ ТОРГ" договору поставки №66 від 14.03.2013 р., що полягає у наступному:

- частина товару була оплачена, що підтверджується банківськими виписками;

- частина товару була повернена, що підтверджується відповідними актами, видатковими накладними на повернення та іншими документами;

- за наслідками виконання договору складалася та подавалася податкова звітність тощо.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Враховуючі наявні матеріали справи, пояснення учасників судового процесу, суд прийшов до висновку, про відмову у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ" з огляду на їх необґрунтованість та невідповідність нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст.44, 49 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ" (68500, Одеська область, Тарутинський район, смт. Тарутино, вул. Красна, буд. 188/2; код: 37947260) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аронда" (65122, м. Одеса, 11-я станція Люстдорфської дороги, буд. 3А; код ЄДРПОУ 38226081) 109380 (сто дев'ять тисяч триста вісімдесят)грн. 03коп. основного боргу, 69859 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят дев'ять) 52коп. штрафу, 10918 (десять тисяч дев'ятсот вісімнадцять)грн. 79коп. 3% річних, 30503 (тридцять тисяч п'ятсот три)грн. 17 коп. пені та 4413(чотири тисячі чотириста тринадцять)грн. 23 коп. судового збору.

3. Припинити провадження у справі №916/2436/13 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Аронда" до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЮНІПРОДУКТ" про стягнення 200000грн. збитків.

4. В задоволені зустрічного позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 07.10.2014р.

Головуючий К.Ф. Погребна

Суддя Г.І. Гуляк

Суддя С. Ф. Гут