Постанова

від 24.09.2014 по справі 910/11278/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2014 р. Справа№ 910/11278/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання: Білецькому Л.І.

за участю представників сторін:

від позивача - Соболєва Т.О. (дов. №б/н від 26.05.2014 року);

від відповідача - Галич Ю.Л. (дов. №1432 від 18.11.2013 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року

у справі №910/11278/14 (суддя Т.Ю. Трофименко)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК БУД», м. Київ

до спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, м. Київ

про стягнення 51 877,04 грн. -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК БУД» (надалі - ТОВ «ФК БУД») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - СП ТОВ «Основа-Солсиф») про стягнення заборгованості, що складається із суми боргу - 46 775,00 грн., пені - 1 440,62 грн., 3% річних - 568,92 грн. та інфляційних втрат - 3 092,50 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року позовні вимоги ТОВ «ФК БУД» задоволено частково. Присуджено до стягнення з СП ТОВ «Основа-Солсиф» на користь ТОВ «ФК БУД» 46 775,00 грн. суми основної заборгованості, 568,92 грн. - 3% річних, 3 092,50 грн. - інфляційних нарахувань та 1 775,84 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем доведено, а відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано наявність основного боргу за поставку товару та надання послуг. Також місцевим судом перевірено арифметичну правильність нарахування штрафних санкцій за порушення відповідачем грошового зобов'язання у вигляді 3% річних та інфляційних втрат, позовні вимоги в цій частині задоволено. В частині стягнення пені судом відмовлено мотивуючи тим, що сторони не визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги поставки у вигляді пені.

Не погодившись із вказаним рішенням, СП ТОВ "Основа-Солсиф" подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року по справі №910/11278/14 в частині стягнення з відповідача на користь ТОВ "ФК БУД" 568, 92 грн. 3% річних, 3 092, 50 грн. інфляційних нарахувань та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в цій частині.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник вказує на те, що розрахунок позивача 3% річних за користування чужими грошовими коштами в сумі 568,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 3 092,50 грн. здійснено не правильно, вихідні дані для розрахунку не відповідають дійсності, а саме вихідними даними взято 4 періоди замість 44.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2014 року у справі №910/10540/14 апеляційну скаргу СП ТОВ "Основа-Солсиф" прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Рудченко С.Г. та Чорногуз М.Г. та призначено її розгляд на 24.09.2014 року.

В судовому засіданні 24.09.2014 року представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року у справі №910/11278/14 залишити без змін. Представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, за період з 01.11.2013 року по 31.01.2014 року ТОВ "ФК БУД" (надалі - постачальник) на користь СП ТОВ "ОСНОВА-СОЛСИФ" (надалі - покупець) було проведено роботи на загальну суму 42 579,00 грн.

Факт надання послуг позивачем на користь відповідача підтверджується актами надання послуг та рахунками на оплату, наявними в матеріалах справи, зокрема: рахунок на оплату № 282/10п-Ш від 31.10.2013 року на суму 1 938,00 грн. (а.с. 10), акт надання послуг № 286 від 01.11.2013 року на суму 1 938,00 грн. (а.с. 11), рахунок на оплату № 308/11с-Ш від 27.11.2013 року на суму 1 482,00 грн. (а.с.16), акт надання послуг № 313 від 02.12.2013 року на суму 1 482,00 грн. (а.с. 17), рахунок на оплату № 309/11с-Ш від 29.11.2013 року на суму 2 679,00 грн. (а.с. 18), акт надання послуг № 314 від 02.12.2013 року на суму 2 679,00 грн. (а.с. 19), рахунок на оплату № 312/12с-Ш від 02.12.2013 року на суму 2 793,00 грн. (а.с. 20), акт надання послуг № 315 від 02.12.2013 року на суму 2 793,00 грн. (а.с. 21), рахунок на оплату № 313/12с-Ш від 03.12.2013 року на суму 1 368,00 грн. (а.с. 22), акт надання послуг № 316 від 03.12.2013 року на суму 1 368,00 грн. (а.с. 23), рахунок на оплату № 316/12с-Ш від 04.12.2013 року на суму 1 368,00 грн. (а.с. 24), акт надання послуг № 320 від 04.12.2013 року на суму 1 368,00 грн. (а.с. 25), рахунок на оплату № 320/12с-Ш від 05.12.2013 року на суму 3 420,00 грн. (а.с. 26), акт надання послуг № 325 від 05.12.2013 року на суму 3 420,00 грн. (а.с. 27), рахунок на оплату № 321/12с-Ш від 06.12.2013 року на суму 1 482,00 грн. (а.с. 28), акт надання послуг № 326 від 06.12.2013 року на суму 1 482,00 грн. (а.с. 29), рахунок на оплату № 323/12с-Ш від 09.12.2013 року на суму 684,00 грн. (а.с. 30), акту надання послуг № 327 від 09.12.2013 року на суму 684,00 грн. (а.с. 31), рахунок на оплату № 324/12с-Ш від 10.12.2013 року на суму 1 311,00 грн. (а.с. 32), акт надання послуг № 328 від 10.12.2013 року на суму 1 311,00 грн. (а.с. 33), рахунок на оплату № 327/12с-Ш від 11.12.2013 року на суму 1 368,00 грн. (а.с. 34), акт надання послуг № 331 від 11.12.2013 року на суму 1 368,00 грн. (а.с. 35), рахунок на оплату № 329/12с-Ш від 16.12.2013 року на суму 1 482,00 грн. (а.с. 36), акт надання послуг № 332 від 16.12.2013 року на суму 1 482,00 грн. (а.с. 37), рахунок на оплату № 333/12с-Ш від 19.12.2013 року на суму 1 368,00 грн. (а.с. 38), акт надання послуг № 333 від 19.12. 2013 року на суму 1 368,00 грн. (а.с. 39), рахунок на оплату № 11/02с-Ш від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 40), акт надання послуг № 8 від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 41), рахунок на оплату № 12/02с-Ш від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 42), акт надання послуг № 9 від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 43), рахунок на оплату № 13/02с-Ш від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 44), акт надання послуг № 10 від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 45), рахунок на оплату № 14/02с-Ш від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 46), акт надання послуг № 11 від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 47), рахунок на оплату № 15/02с-Ш від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 48), акт надання послуг № 12 від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 49), рахунок на оплату № 16/02с-Ш від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 50), акт надання послуг № 13 від 31.01.2014 року на суму 2 736,00 грн. (а.с. 51), рахунок на оплату № 17/02с-Ш від 31.01.2014 року на суму 3 420,00 грн. (а.с. 52), акт надання послуг № 14 від 31.01.2014 року на суму 3 420,00 грн. (а.с.53).

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що позивачем у період з 26.11.2013 року по 02.12.2013 року було поставлено товар на загальну суму 4 196,00 грн. (а.с. 12-15).

Факт надання позивачем послуг та надання товару на загальну суму 46 775,00 грн. відповідачем не заперечується.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст.ст. 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Так, статтею 181 Господарського кодексу України передбачено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між позивачем та відповідачем було укладено усний договір поставки, відповідно до якого позивач зобов'язується відвантажити товар, а відповідач отримати і оплатити такі послуги, та договір підряду, відповідно до якого позивач зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням відповідача, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами було підписано Акт звіряння взаємних розрахунків (а.с. 9) за період з листопада 2013 року по січень 2014 року, відповідно до якого заборгованість СП ТОВ "ОСНОВА-СОЛСИФ" перед ТОВ "ФК БУД" становить 46 775,00 грн. Вказаний Акт скріплений підписами та печатками сторін.

Проаналізувавши вищевикладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що свої зобов'язання з поставки товару та надання послуг позивач виконав належним чином. Товар отриманий покупцем, послуги надані у відповідному порядку, про що свідчать підпис та печатка на Актах надання послуг.

Проте, в порушення норм чинного законодавства України, відповідачем зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару та наданих послуг не виконано, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 46 775,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основного боргу в розмірі 46 775,00 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, порушуючи умови договору, за виконані роботи та поставлений товар не розрахувався та в подальшому грошові кошти не сплатив.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що судом першої інстанції встановлено факт прострочення виконання грошового зобов'язання, з чим погоджується колегія суддів, то вимоги позивача про стягнення 3% річних за період з 12.12.2013 року по 30.05.2014 року у сумі 568,92 грн. та інфляційних втрат за період з листопада 2013 року по квітень 2014 року у сумі 3 092,50 грн., нарахованих з урахуванням норм чинного законодавства України є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений позивачем та прийнятий місцевим господарським судом, та встановлено його арифметичну правильність.

Щодо позовних вимог в частині стягнення пені, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відмову у задоволенні позову в цій частині з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Колегією суддів встановлено, що сторони не визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги поставки у вигляді пені, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 1 440,62 грн. не обґрунтовані і не підлягають задоволенню, про що також зазначено у рішенні місцевого суду.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року у справі №910/11278/14.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями «Основа-Солсиф» у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року у справі №910/11278/14залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.08.2014 року у справі №910/11278/14 залишити без змін.

3. Справу №910/11278/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

С.Г. Рудченко