Постанова

від 05.11.2014 по справі 910/11278/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2014 року Справа № 910/11278/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М. В., суддів Васищака І. М., Студенця В. І., за участю представника позивача Т. Соболєвої (дов. від 26.05.2014), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на рішення Господарського суду міста Києва від 6 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2014 року у справі № 910/11278/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ФК БУД" до спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення,

УСТАНОВИВ: У червні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ФК БУД" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення 46 775 грн основного боргу, 1 440 грн 62 коп. пені, 568 грн 92 коп. річних та 3 092 грн 50 коп. інфляційних втрат з підстав неналежного виконання зобов'язання.

Відповідач позов не визнав у частині нарахування пені, річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що даний спосіб нарахування суперечить законодавству.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 6 серпня 2014 року (суддя Т. Трофименко), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2014 року, позов задоволено в частині стягнення 46 775 грн основного боргу, 568 грн 92 коп. річних і 3 092 грн 50 коп. інфляційних втрат; у решті позову відмовлено.

Спільне українсько-французьке підприємство з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю просить судові рішення скасувати в частині стягнення індексу інфляції і річних з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 598, 599, 625 Цивільного кодексу України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК БУД" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Господарськими судами встановлено, що за період з 1 листопада 2013 року по 31 січня 2014 року позивачем були виконані роботи та відвантажено товар на загальну суму 46 775 грн, проте відповідач зобов'язання в частині опрати їхньої вартості не виконав.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

За обставин невиконання відповідачем грошових зобов'язань, господарські суди, встановивши в його діях склад цивільного правопорушення, застосувавши до спірних правовідносин правила статті 193 Господарського кодексу України, статей 525 і 526 Цивільного кодексу України, обґрунтовано задовольнили позов в частині стягнення 46 775 грн основного боргу.

Згідно з приписами статей 610 і 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та річних. Отже, господарські суди обґрунтовано задовольнили позов і в цих частинах, здійснивши перерахунок суми збитків від інфляції.

За правилами частини 1 статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Оскільки сторони не встановлювали відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді пені, господарські суди дійшли правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення Господарського суду міста Києва від 6 серпня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2014 року у справі № 910/11278/14 залишити без змін, а касаційну скаргу спільного українсько-французького підприємства з іноземними інвестиціями "Основа-Солсиф" у формі товариства з обмеженою відповідальністю без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець