Постанова

від 07.10.2014 по справі 910/1057/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 910/1057/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В. (доповідач), Глос О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Ескалібур" на постановувід 30.07.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/1057/14 господарського суду міста Києва за позовомІнспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві доПриватного підприємства "Ескалібур" прозобов'язання вчинити певні дії в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: від відповідача:Попчук Т.О. (довіреність від 22.05.2014 № 7/26-12/2005/05) Сікачьов С.М. (довіреність від 05.03.2014) В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Ващенко Т.М.) від 15.05.2014, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Хрипун О.О., судді - Власов Ю.Л., Станік С.Р.) від 30.07.2014, у справі № 910/1057/14 позов задоволено повністю; зобов'язано відповідача знести самочинно збудовану двоповерхову будівлю з прибудовою, яка розташована за адресою: Парк культури і відпочинку "Гідропарк" у Дніпровському районі міста Києва (ресторан "Лотос"), кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:66:149:0064; стягнуто з відповідача в дохід Державного бюджету України 1 218 грн судового збору.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального права, а саме: ч.1, ч.7 ст.376 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представника відповідача, який підтримав викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду та в рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до ПП "Ескалібур" про зобов'язання відповідача знести самочинно збудовану двоповерхову будівлю з прибудовою, яка розташована в Парку культури і відпочинку "Гідропарк" у Дніпровському районі міста Києва (ресторан "Лотос"), кадастровий номер земельної ділянки 8 000 000 000:66:149:0064 (надалі - об'єкт). Позовні вимоги вмотивовані посиланням на те, що позивачем в ході перевірок встановлено факт істотного порушення відповідачем будівельних норм і правил в процесі будування об'єкту, а саме: будівельні роботи виконано з порушенням встановленого законом порядку, без документа, що надає право на виконання будівельних робіт та затвердженої проектної документації. Нормативно позов обґрунтовано посиланням на ст.ст.50, 51, 91, ч.ч.1, 7 ст.376 Цивільного кодексу України, ст.ст.34, 38, 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Задовольняючи позовні вимоги суди виходили із того, що відповідачем під час виконання будівельних робіт об'єкту та в зв'язку з неприйняттям вказаної будівлі в експлуатацію, було допущено істотне порушення будівельних норм і правил, що є підставою для застосування правових наслідків, передбачених ч.7 ст.376 Цивільного кодексу України; відповідач не пропонує перебудови об'єкту, проекту такої перебудови не представив, можливість такої перебудови не довів, припис позивача від 01.08.2013 про усунення порушень не виконав; враховано доводи позивача щодо того, що об'єкт є нерухомим майном, що пов'язане фундаментом із землею та створене із певних будівельних матеріалів і конструкцій, поєднаних між собою в певній технологічній послідовності, яка мала б визначатись проектною документацією, державними будівельними стандартами, нормами і правилами, дотримання яких відповідачем не доведено. Експлуатація такої будівлі як закладу громадського харчування навіть після перебудови може становити суспільну загрозу життю та здоров'ю людей, оскільки відсутні вихідні дані про те, що будівля має належну міцність, стійкість та експлуатаційну надійність.

Проте повністю погодитись з такими висновками не можна з огляду на таке.

За статтею 375 Цивільного кодексу України право власника на забудову земельної ділянки передбачає його право зводити на земельній ділянці будівлі та споруди, закриті водойми, здійснювати перебудову, дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам, набувати право власності на зведене ним нерухоме майно; водночас право власника на забудову здійснюється за умови додержання ним архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних, інших норм та правил, а також використання земельної ділянки за цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони (1) збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, (2) або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, (3) або з істотними порушеннями будівельних норм чи правил .

За частиною 7 статті 376 Цивільного кодексу України, якою обґрунтовано позов, у разі: 1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, 2) істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову; якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.

За визначенням, що міститься у статті 1 Закону України "Про будівельні норми", будівельні норми - це затверджений суб'єктом нормування підзаконний нормативний акт технічного характеру, що містить обов'язкові вимоги у сфері будівництва, містобудування та архітектури.

Таким чином, законодавець визначив три окремі самостійні ознаки збудованого нерухомого майна, як самочинного (частина 1 статті 376 Цивільного кодексу України), та відокремив істотні порушення забудовником будівельних норм чи правил (3) як самостійну ознаку самочинності від здійснення будівництва без належного дозволу чи належно затвердженого проекту (2), розмежувавши таких чином можливі процедурні порушення, що є суттєвими для виникнення права на забудову, можливості подальшого введення майна в експлуатацію та його експлуатації за призначенням (відсутність дозволу, затвердженого проекту) та інші порушення, що полягають у 1) конструктивних, санітарних чи інших недоліках самого будівництва, зведеного об'єкта (всупереч вимогам, викладеним у будівельних нормах та правилах), що вимагає державного втручання для запобіганню небезпечним наслідкам існування такого об'єкта, або 2) у відхиленні спорудженого об'єкта від проекту, що вимагає державного втручання через суперечність суспільним інтересам чи порушення прав третіх осіб.

Отже для правильного вирішення даного спору судам належало визначити підставу для застосування частини 7 статті 376 Цивільного кодексу України в даному випадку, для чого встановити: чим саме суперечить суспільним інтересам чи порушує права третіх осіб існування спірного об'єкта (враховуючи, що введення в експлуатацію об'єкта як самочинного не відбудеться, а відтак його законна експлуатація за цільовим призначенням є неможливою, а незаконна може становити предмет окремого порушення); які будівельні норми та правила порушено забудовником та в чому полягає істотність порушень. Вказані обставини мають чітко вбачатись з матеріалів справи, а не ґрунтуватися на припущеннях судів про їх можливість. У разі необхідності спеціальних знань для встановлення наведених обставин справи суд вправі скористатися процесуальними правами, наданими йому статтею 41 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини справи, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини та правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні; рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що судами попередніх інстанцій не розглянуто у порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, не проаналізовано правовідносини сторін, невірно застосовано законодавство, що регулює спірні правовідносини, внаслідок чого висновки за наслідками розгляду даного спору не є законними та обґрунтованими.

Керуючись ст.ст.111 5 , 111 7 , 111 8 , п.3 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Ескалібур" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.07.2014 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.05.2014 у справі №910/1057/14 - скасувати.

Справу № 910/1057/14 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий-суддя К.Грейц

Судді С.Бакуліна

О.Глос