Ухвала

від 01.09.2014 по справі 2а-5919/12/1470

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" вересня 2014 р. м. Київ К/800/36179/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Гончарук І.Ю.

за участю представника позивача - Белінського В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013

та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.03.2013

у справі № 2а-5919/12/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Грінтур-Екс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби від 29.10.2012 № 0000650260 та № 0000660260.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.03.2013, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013, позов задоволено; визнано протиправними та скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Грінтур-Екс» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення правових відносин з ТОВ «Оліон» за період з 01.12.2011 по 31.01.2012 та з ТОВ «АПК «АРІАНА-М» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, з 01.02.2012 по 30.04.2012 в частині формування від'ємного значення з ПДВ за грудень 2011 року - квітень 2012 року та бюджетного відшкодування з ПДВ в рахунок майбутніх платежів за січень-квітень 2012 року, складено акт № 107/26/25380435 від 15.10.2012, в якому зафіксовано порушення: п. 187.1 ст. 187, п. 198.2 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 1 346 243 грн., у т.ч.: за січень 2012 року - 151 932 грн., лютий 2012 року - 86 694 грн., березень 2012 року - 79 676 грн., квітень 2012 року - 1 027 941 грн.; п. 187.1 ст. 187, п. 198.2 ст. 198, п. п. 200.1, 200.3, 200.4 ст. 200, п. 201.4 ст. 201 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту декларації з ПДВ за квітень 2012 року у розмірі 412 751 грн.

Відповідач зазначив про неможливість підтвердити суму від'ємного значення з ПДВ та суму бюджетного відшкодування, які сформовані по взаємовідносинам підприємства позивача з ТОВ «Оліон» та ТОВ «АПК «АРІАНА-М» на загальну суму 1 459 722 грн., у тому числі ПДВ 243 287 грн., оскільки на дату підписання акту перевірки не отримано відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок по ланцюгу постачання до виробника щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків - постачальниками позивача, їх реальності та повноти відображення в обліку.

На підставі результатів проведеної перевірки, 29.10.2012 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000650260 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 346 243 грн. та нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 673 122 грн.;

- № 0000660260 про зменшення суми від'ємного значення з податку на додану вартість у розмірі 412 751 грн.

Висновки відповідача ґрунтувались на довідці ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 07.06.2012 № 547/22-200/37104311 «Про результати проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Оліон» щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ «Грінтур-Екс» за період з 01.01.2012 по 30.01.2012» та акті від 27.07.2012 № 593/22-200/31497631 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «АПК «АРІАНА-М», якими встановлено, що правочини, які були здійснені ТОВ «Оліон» та ТОВ «АПК «АРІАНА-М» з іншими контрагентами-покупцями можливо є такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать інтересам держави і є нікчемними, а самі господарські операції по придбанню товарно-матеріальних цінностей носять безтоварний характер.

В судовому порядку встановлено факт здійснення позивачем господарських операцій та формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість з підтвердженням наступним: наявністю руху активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ТОВ «Оліон» та ТОВ «АПК «АРІАНА-М» з підтвердженням первинними документами; наявністю необхідних технічних та технологічних можливостей до вчинення дій, що становлять зміст господарської операції, у тому числі: основні фонди, транспортні засоби для перевезення та виробництва, приміщення та зберігання товару, можливість здійснення операцій з відповідною кількістю товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо, наявність відповідної дозвільної документації, що є необхідним для ведення даного виду господарської діяльності; згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, на момент вчинення господарських операцій позивач та контрагенти були зареєстровані як юридичні особи, а тому мали належну правоздатність, у тому числі щодо вчинення правочинів, мали спеціальну податкову правосуб'єктність.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що господарські операції з контрагентами у перевіряємий період були правильно відображені позивачем у податковому та бухгалтерському обліку, а первинні документи були оформлені відповідно до вимог діючого законодавства України, а тому податковий кредит та сума бюджетного відшкодування ПДВ були правомірно визначені позивачем відповідно вимог ПК України.

Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 зазначеного Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. п. 200.1-200.4 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду. Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що підтверджується дослідженими судами доказами. При цьому будь-які порушення контрагентами платника податку вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку - покупця отримати бюджетне відшкодування, за умови дотримання останнім цих вимог.

Оскільки, в судовому порядку встановлено правомірне формування позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за результатами взаємовідносин з контрагентами: ТОВ «Оліон» та ТОВ «АПК «АРІАНА-М» та помилковість висновків податкового органу про завищення позивачем бюджетного відшкодування за січень - квітень 2012 року та від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту за квітень 2012 року, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є безпідставним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2013 та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 14.03.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний