Ухвала

від 06.10.2014 по справі 826/7605/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/26241/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014

у справі № 826/7605/13-а

за позовом ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000011704 та №0000021704 від 05.01.2012.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені. Відповідно до ст.41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог чинного законодавства з питань оподаткування за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт №61/1704-2109606290 від 23.12.2011.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення ст.13 р.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» №13-92 від 26.12.1992 внаслідок чого занижено податкове зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 89822,48 грн., та пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого занижено зобов?язання з податку на додану вартість на 135513 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.01.2012: №0000011704, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в розмірі 169391,25 грн., у т.ч. основного платежу 135513,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 33878,25 грн. та №0000021704, яким визначено суму податкового зобов?язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 89822,48 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, обґрунтовував свої висновки тим, що позивачем не заперечується факт отримання від ТОВ «ФілГудУкраїна» коштів за оренду належного йому приміщення у 2009 - 2010 роках, однак при визначенні валового доходу відповідачем не враховано понесені позивачем витрати на утримання такого приміщення у належному стані, а саме витрати понесені на оплату ремонтно-оздоблювальних робіт виконаних ТОВ «Будекспо-Комплекс» за договором №25/5 від 05.12.2009 та №34/2 від 12.02.2010. При цьому фактичний розмір отриманої позивачем виручки судами не встановлювався, з тих підстав, що відповідачем була проведена перевірка дотримання позивачем податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт №1193/17-40/НОМЕР_1 від 22.12.2010, тобто було охоплено майже повністю період, що і у акті перевірки на підставі якого винесені спірні податкові повідомлення-рішення, та якою не встановлено заниження позивачем валового доходу у зв?язку з не включенням коштів, отриманих у 2009-2010 роках від ТОВ «ФілГудУкраїна» за оренду нерухомого майна.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій погодитись не можна з огляду на таке.

В умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Згідно з ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 01.01.2009 по 31.12.2010 перебував на спрощеній системі оподаткування, шляхом отримання у органів податкової служби відповідних свідоцтв платника єдиного податку, подавав звіти суб?єкта малого підприємництва - фізичної особи.

За висновками податкового органу розбіжність в задекларованому позивачем розмірі виручки та фактичним, обумовлена тим, що позивачем не включено кошти, отримані від ТОВ «ФілГудУкраїна» за оренду нерухомого майна. Обсяг виручки, за твердженням відповідача, сформовано на підставі інформації, яка отримана від ТОВ «ФілГудУкраїна», при цьому така інформація в матеріалах справи відсутня та не була досліджена судами попередніх інстанцій.

Визнаючи факт наявності у позивача та ТОВ «ФілГудУкраїна» договірних відносин з оренди нежитлового приміщення, судами попередніх інстанцій не встановлено час та підстави їх виникнення, розмір орендної плати яка була передбачена умовами договору, а також розмір фактичного надходження орендної плати у спірний період та її відображення позивачем у складі отриманого доходу, не витребувано у відповідача доказів на підтвердження встановленого ним розміру виручки позивача у спірний період, у т.ч. які підтверджують розмір сплаченої ТОВ «ФілГудУкраїна» орендної плати, а також доказів перевищення позивачем граничного розміру виручки, з яким пов?язується його право перебування на спрощеній системі оподаткування.

Указом Президента України від 03.07.98 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746/99, далі - Указ) запроваджено спрощену систему оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва, зокрема, для фізичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи. Умовами переходу та перебування на спрощеній системі для громадян - суб'єктів малого підприємництва є перебування з ними в трудових відносинах не більше 10 осіб, включаючи членів їх сімей, та обсяг виручки від реалізації продукції, товарів (робіт, послуг) за календарний рік не повинен перевищувати 500 тис. гривень.

Такі фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання Свідоцтва про сплату єдиного податку. Форма Свідоцтва та Порядок його видачі затверджено наказом ДПА України від 29.10.1999 № 599 (у редакції наказу ДПА України від 28.12.2001 № 521). Свідоцтво видається на зазначений в заяві термін, але в межах календарного року.

У разі порушення вимог, установлених статтею 1 Указу, такий підприємець, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу), повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності.

Таким чином, у разі перевищення позивачем граничного розміру виручки, встановленого ст.1 Указу, доходи, отримані фізичними особами - підприємцями платниками єдиного податку з порушенням цих норм підлягають оподаткуванню на загальних підставах, а також у платника виникає обов?язок перейти на загальну систему оподаткування, починаючи з наступного звітного періоду.

З огляду на викладене, для правильного вирішення даної справи судам попередніх інстанцій необхідно встановити фактичний обсяг виручки, яка була отримана позивачем на протязі звітних періодів 2009 та 2010 років, при цьому перевірити доводи відповідача про не відображення позивачем у складі виручки доходів у вигляді орендної плати отриманої від ТОВ «ФілГудУкраїна», та у разі підтвердження перевищення граничного розміру виручки, визначеного ст.1 Указу, визначити чистий дохід, який підлягає оподаткуванню у порядку, встановленому розділом IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який, згідно із п. 22.10 ст. 22 «Прикінцеві положення» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону.

Щодо визначення податкових зобов?язань з податку на додану вартість, то відповідно до ст. 6 Указу № 727/98 суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, зокрема, не є платником податку на додану вартість.

Поширення загальної системи оподаткування, зокрема, положень Закону України «Про податок на додану вартість», на платника можливе лише з моменту втрати визначеного статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» статусу платника єдиного податку.

Відповідно до вимог підпункту 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у том числі з використанню локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

Таким чином, обрахування встановленого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» граничного обсягу оподатковуваних операцій з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, здійснюється після переходу на загальну систему оподаткування.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що до моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, положення Закону України «Про податок на додану вартість» щодо оподаткування поставок товару (послуг) не можуть поширюватися на такого платника. З моменту перевищення обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, починають розповсюджуватись положення Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону щодо підстав для обов'язкової реєстрації платником податку.

Відповідно, у разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного ст. 1 Указу, особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником та сплатити податок на додану вартість, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

У зв?язку з чим факт перевищення позивачем встановленого підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» граничного обсягу оподатковуваних операцій після переходу на загальну систему оподаткування з досягненням якого пов'язується обов'язок зареєструватись платником податку на додану вартість та з його сплати, визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість підлягає встановленню судом.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун