Постанова

від 20.02.2015 по справі 826/7605/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2015 року 13:00 № 826/7605/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва ДПС, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2012 року № 0000011704 і № 0000021704.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на протиправність податкових повідомлень-рішень від 05.01.2012 року № 0000011704 і № 0000021704 як такі, що винесені за результатами документальної позапланової виїзної перевірки (акт ДПІ у Печерському районі м. Києва від 20.12.2011року № 61/1704-НОМЕР_3), що була проведена з грубим порушенням законодавчо встановленої процедури, та висновки якої суперечать результатам попередньо проведеної документальної планової перевірки за аналогічні звітні періоди (акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22.12.2010 року № 1193/17-40/НОМЕР_3), та документально не підтверджуються.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 року по справі № 826/7605/13-а, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року, позов ОСОБА_1 задоволений в повному обсязі.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2014 року ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2014 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.11.2013 року скасовано, а справу № 826/7605/13-а направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи (ч. 5 ст. 227 КАС України).

Суд касаційної інстанції, скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій і направляючи справу на новий розгляд, не погодився з висновками цих судів про відсутність необхідності встановлення фактичного розміру обсягу виручки, отриманої позивачем від підприємницької діяльності за 2009 рік з підстав наявності в матеріалах справи акта ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22.12.2010 року № 1193/17-40/НОМЕР_3, складеного за результатами документальної планової виїзної перевірки суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року. Зокрема, за висновками цього акта перевірки не встановлено факту заниження ОСОБА_1 валового доходу у зв'язку з не включенням до складу виручки коштів, отриманих в 2009 - 2010 роках від ТОВ «Філ Гуд-Україна» в якості оплати за оренду нерухомого майна.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач у період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року перебував на спрощеній системі оподаткування, шляхом отримання в органах податкової служби відповідних свідоцтв платника єдиного податку, подавав звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи.

За висновками податкового органу розбіжність у задекларованому позивачем розмірі виручки та фактичним, обумовлена тим, що позивачем не включено кошти, отримані від ТОВ «Філ Гуд-Україна» за оренду нерухомого майна. Обсяг виручки, за твердженням відповідача, сформовано на підставі інформації, яка отримана від ТОВ «Філ Гуд-Україна», при цьому, така інформація в матеріалах справи відсутня та не була досліджена судами попередніх інстанцій.

Також, визнаючи факт наявності у позивача та ТОВ «Філ Гуд-Україна» договірних відносин з оренди нежитлового приміщення, судами попередніх інстанцій не встановлено час та підстави їх виникнення, розмір орендної плати, яка була передбачена умовами договору, а також розмір фактичного надходження орендної плати у спірний період та її відображення позивачем у складі отриманого доходу, не витребувано у відповідача доказів на підтвердження встановленого ним розміру виручки позивача у спірний період, у т.ч. які підтверджують розмір сплаченої ТОВ «Філ Гуд-Україна» орендної плати, а також доказів перевищення позивачем граничного розміру виручки, з яким пов'язується його право перебування на спрощеній системі оподаткування.

З огляду на вищенаведене, для правильного вирішення даної справи, на думку Вищого адміністративного суду України, судам попередніх інстанцій необхідно встановити фактичний обсяг виручки, яка була отримана позивачем протягом звітних періодів 2009 і 2010 років, і, при цьому, перевірити доводи відповідача про не відображення позивачем у складі виручки доходів у вигляді орендної плати отриманої від ТОВ «Філ Гуд-Україна», та, у разі підтвердження факту перевищення ОСОБА_1 граничного розміру виручки, визначити чистий дохід, який підлягає оподаткуванню в порядку, встановленому розд. IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який, згідно із п. 22.10 ст. 22 «Прикінцеві положення» Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», застосовується з урахуванням положень п. 9.12 ст. 9 цього Закону.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.10.2014 року справу №826/7605/13-а прийнято до провадження суддею Скочок Т.О., та призначений судовий розгляд справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2014 року провадження у справі зупинялося на п. 4 ч. 2 ст. 156 КАС України до 20.01.2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.01.2015 року провадження у справі поновлено та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 06.02.2015 року.

У судове засідання 06.02.2015 року з'явилися позивач, представник позивача та представник відповідача.

Позивач та представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечував, підтримавши письмові заперечення проти позову, в яких зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі та у межах наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями вимог податкового законодавства з боку позивача.

Суд у судовому засіданні 06.02.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Під час попереднього судового розгляду даної справи судами встановлено, що в грудні 2011 року працівником ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена документальна позапланова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складений акт від 20.12.2011 року № 61/1704-НОМЕР_3 (надалі - акт перевірки).

На стор. 2 даного акта перевірки зазначено, що копія наказу на проведення перевірки від 02.12.2011 року № 478 та письмове повідомлення про проведення такої перевірки від 02.12.2011 року № 6962/м/17-412 були направлені на адресу ОСОБА_1 та отримані останнім 07.12.2011 року.

До матеріалів справи представником відповідача були надані копії направлення на перевірку від 02.12.2011 року № 385 без доказів вручення та/або направлення позивачу, супровідний лист від 02.12.2011 року № 6962/м/17-412 про направлення наказу на перевірку з доказами надсилання та вручення 07.12.2011 року такого поштового відправлення (рекомендоване повідомлення про поштове відправлення № 01011108701154, де містяться відомості про особу одержувача - ОСОБА_1, та підпис особи, опису вкладення у цінний лист, фіскальний чек відділення поштового зв'язку від 02.12.2011року). Копію та/або оригінал наказу про проведення перевірки ОСОБА_1 від 02.12.2011 року № 478 відповідачем до суду не надано.

При цьому, обставини щодо отримання наказу та повідомлення про проведення вказаної документальної перевірки позивачем категорично заперечується.

За висновками цього акта перевірки, позивачем були порушені вимоги норм п. 1 і п. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727, ст. 13 розд. IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 і пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97, в результаті чого ОСОБА_1 донараховані податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік в сумі 15 419,15 грн. і за 2010 рік - 74 403,33 грн., та податку на додану вартість за 2010 рік у сумі 135 513,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки зафіксовано, що в ході проведення документальної перевірки позивача перевіряючим встановлено наступне.

ФОП ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3) був зареєстрований Святошинською районною державною адміністрацією м. Києва 27.11.2002 року за № 21015, а 04.03.2010року - перереєстрований в Печерській районній державній адміністрації м. Києва. На податковий облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва взятий з 28.01.2011 року за № 15432.

Згідно з реєстраційними даними, одним із видів господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 визначено здавання в оренду власного нерухомого майна.

Фактично протягом періоду з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, перебуваючи на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (сплата єдиного податку в сумі 200,00 грн. в місяць), позивач здійснював зазначений вид господарської діяльності, а саме: здавав в платну оренду власне нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на користь ТОВ «Філ Гуд-Україна» (ідентифікаційний код 31721699), згідно договору оренди від 22.09.2007 року № 1).

Відомості щодо реєстрації ФОП ОСОБА_1 платником податку на додану вартість в 2009 - 2010 роках в акті перевірки відсутні.

Розрахунки в ході здійснення підприємницької діяльності проводилися ФОП ОСОБА_1 в безготівковій формі на розрахунковий рахунок, що не потребує використання реєстратора розрахункових операцій (книги обліку розрахункових операцій). Зокрема, за даними акта перевірки наявні відомості про наступні відкриті ФОП ОСОБА_1 рахунки в банках: № НОМЕР_4 в АТ «Укрінбанк» у м. Києві (МФО 300142) (відкритий національній валюті (грн.) 27.12.2002 року та закритий 04.08.2011 року) і № НОМЕР_5 в ПАТ «Ідексбанк» (МФО 300614)(відкритий національній валюті (грн.) 15.07.2009 року та станом на момент проведення перевірки актуальний).

За перевіряємі періоди ФОП ОСОБА_1 до податкового органу подавалися звіти суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи - платника єдиного податку, де задекларовані обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності за 2009 рік у сумі 490 000,00 грн. (в т.ч. за 1-ий квартал 2009 року в сумі 169 692,20 грн., за 2-ий квартал 2009 року - 153 419,30 грн., за 3-ій квартал 2009 року - 76 888,50 грн., за 4-ий квартал 2009 року - 90 000,00 грн.) та за 2010 рік у сумі 500 000,00 грн. (в т.ч. за 1-ий квартал 2010 року в сумі 177 395,00 грн., за 2-ий квартал 2010 року - 161 323,00 грн., за 3-ій квартал 2010 року - 129 058,18 грн., за 4-ий квартал 2010 року - 32 223,82 грн.). Наведені обставини позивачем під час судового розгляду даної справи не заперечувалися.

При цьому, за даними основного контрагента позивача - ТОВ «Філ Гуд-Україна» - протягом перевіряємого періоду на користь ФОП ОСОБА_1 в якості орендної плати були сплачені кошти в 2009 році на загальну суму 637 059,12 грн. і в 2010 році - 661 362,91 грн. (лист відповідь підприємства від 26.10.2011 року № 110-Б з додатками на письмовий запит ДПІ від 17.10.2011 року № 38318/1017-44 «Про проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання», копії яких наявні в матеріалах справи. Зі змісту цього письмового запиту податкової інспекції вбачається, що за мету малося документальне підтвердження фактів виплати ФОП ОСОБА_1 сум доходів (за ознакою доходу « 42» - дохід, виплачений само зайнятій особі), задекларованих у податкових звітах ТОВ «Філ Гуд-Україна» форми № 1-ДФ).

Згідно усних пояснень представника відповідача, наданих в судових засіданнях по даній справі, саме зазначена податкова інформація стала підставою для призначення документальної позапланової виїзної перевірки позивача на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України. Наразі ні наказ про проведення вказаної документальної перевірки ФОП ОСОБА_1, ні правомірність дій працівника податкового органу при проведенні такої перевірки і складанні акта від 20.12.2011 року № 61/1704-НОМЕР_3 позивачем в не оспорюються.

У зв'язку з отриманням згаданої вище податкової інформації від ТОВ «Філ Гуд-Україна» перевіряючий зафіксував в акті перевірки розбіжності між задекларованим в 2009 році обсягом виручки і фактичним (обсяг виручки сформовані за даними, отриманими від ТОВ «Філ Гуд-Україна»), а саме: розбіжність складає 147 059,12 грн.

На підставі вище викладеного, працівник ДПІ прийшов до висновку про перевищення позивачем допустимого для перебування на спрощеній системі оподаткування обсягу виручки (500 тис. грн.) та про виникнення у нього в силу вимог п. 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» обов'язку перейти на загальну систему оподаткування з наступного звітного періоду, тобто з 1-го кварталу 2010 року, а також відповідно до норм ст. 13 розд. IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», задекларувати суму перевищення обсягу виручки і сплатити податок з доходів фізичних осіб з такої суми на загальних підставах.

З урахуванням неподання ФОП ОСОБА_1 до податкових органів декларацій за 2009 - 2010 роки на загальних підставах, а також ненадання платником податків до перевірки книги обліку доходів та витрат і первинних документів, що підтверджують понесені ним витрати, перевіряючий на підставі ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» та з урахуванням Додатку 6 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993 року № 12, визначив:

- обсяги фактичного валового доходу ФОП ОСОБА_1 за 2009 рік в сумі 147 059,12 грн. і за 2010 рік - 661 362,91 грн. (останній сформований за даними отриманими від ТОВ «Філ Гуд-Україна»);

- обсяги валових витрат ФОП ОСОБА_1 за 2009 рік в сумі 32 264,78 грн. і за 2010 рік - 165340,70 грн. (що складають 25 відсотків від сум валового доходу за відповідні роки);

- розмір заниженого об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб (чистий дохід) за 2009 рік на суму 102 794,34 грн. і за 2010 рік - 496 022,18 грн.

За результатами перевірки у зв'язку з порушенням ФОП ОСОБА_1 вимог ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» позивачу було донараховано податкові зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за 2009 рік у сумі 15 419,15 грн. та за 2010 рік - 74 403,33 грн.

Крім того, з урахуванням встановленого перевіряючим фактичного обсягу виручки позивача за 2009 рік у розмірі 637 059,12 грн., працівник податкового органу також прийшов до висновку, що починаючи з 01.01.2010 року у відповідності до вимог пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону України Про податок на додану вартість» ОСОБА_1 повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість.

Згідно наданих ТОВ «Філ Гуд-Україна» разом із супровідним листом від 26.10.2011 року № 110-Б первинних документів (актів про надання послуг), протягом 2010 року ФОП ОСОБА_1 надав зазначеному підприємству послуги з оренди майна всього на загальну суму 677555,97 грн. (в тому числі в січні 2010 року на суму 64529,00 грн., у лютому 2010 року - 64 529,00 грн., у березні 2010 року - 64 529,00 грн., у квітні 2010 року - 64 529,00 грн., у травні 2010 року - 32 265,00 грн., у червні 2010 року - 32 265,00 грн., у липні 2010 року - 32 265,00 грн., у серпні 2010 року - 64 529,00 грн., у вересні 2010 року - 64 529,00 грн., у жовтні 2010 року - 64 529,00 грн., у листопаді 2010 року - 64 529,00 грн., у грудні 2010 року - 64 529,00 грн.).

Таким чином, за результатами перевірки та за порушення вимог норм пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» контролюючим органом донараховано позивачу за 2010 рік податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 135 513,00 грн. (в тому числі за січень 2010 року в сумі 12 906,00 грн., за лютий 2010 року - 12 906,00 грн., за березень 2010 року - 12 906,00 грн., за квітень 2010 року - 12 906,00 грн., за травень 2010 року - 6 543,00 грн., за червень 2010 року - 6 543,00 грн., за липень 2010 року - 6 543,00 грн., за серпень 2010 року - 64 529,00 грн., за вересень 2010 року - 12 906,00 грн., за жовтень 2010 року - 12 906,00 грн., за листопад 2010 року - 12 906,00 грн., за грудень 2010 року - 12 906,00 грн.).

05.01.2012 року ДПІ у Печерському районі м. Києва на підставі вказаного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення (форми «Р»)::

- за № 0000011704, яким визначило ОСОБА_1 до сплати суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 169 391,25 грн., в т.ч. 135 513,00 грн. за основним платежем, 33 878,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000021704, яким визначило ОСОБА_1 до сплати суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 89 822,48 грн., в т.ч. 89 822,48 грн. за основним платежем.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

У відповідності до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).

Згідно приписів п. 22.10 ст. 22 Прикінцевих положень Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 року № 889-IV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Закон № 889-IV), до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької дальності, діє розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 Закону № 889-IV, оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

Таким спеціальним законодавством до 01 січня 2012 року, зокрема, був Указ Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 року № 727/98 (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) (надалі - Указ № 727/98), яким було запроваджено спеціальний режим оподаткування, обліку та звітності, спрямований на підтримку суб'єктів малого підприємництва.

Положеннями ст. 1 зазначеного Указу передбачено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується у тому числі для фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

При цьому, згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 06.03.2012 року по справі № 21-34а12, в контексті положень ст. 1 Указу № 727/98 застосовується касовий метод обчислення виручки, при якому враховуються всі надходження коштів, отримані на розрахунковий рахунок або (та) в касу суб'єкта малого підприємництва

У відповідності до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2000 року № 507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 03.07.98 № 727» (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у статті 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» під словом «рік» розуміється календарний рік.

Тобто, календарний рік - проміжок часу з 1 січня по 31 грудня, який триває 365 або 366 (у високосному році) календарних днів, а не будь-які 12-ь послідовних місяців за вибором податкового органу (що відповідає позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в його ухвалі від 10.06.2013 року № К-19823/10, постанові від 05.06.2013 року № К/800/25233/13).

Приписами норм ст. 6 Указу № 727/98 визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказаний податок сплачується ним у складі єдиного податку, а також податок на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків.

Згідно з ст. 2 цього ж Указу, фізична особа, зареєстрована як платник єдиного податку, сплачує такий податок за ставкою, встановленою місцевими радами за місцем державної реєстрації платника, залежно від виду його діяльності. Разом з тим, лише за умов додержання приписів зазначеного Указу, доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладаються єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника податку та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Водночас, порушення умов запровадження спрощеної системи оподаткування, визначених ст. 1 Указу № 727/98 є юридичним фактом, який виключає можливість застосування до суб'єкта малого підприємництва правил оподаткування, передбачених для платників єдиного податку.

Зважаючи на викладене, несплата податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено для платників єдиного податку, можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування. Зазначене стосується також і відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним Указом № 727/98.

В силу приписів норми ст. 5 Указу № 727/98, в разі порушення вимог, установлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти на загальну систему оподаткування, обліку та звітності починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

При вирішенні питання щодо дійсного допущення позивачем перевищення граничного обсягу виручки платника єдиного податку (500 тис. грн.) від здійснення підприємницької діяльності в 2009 році, слід встановити фактичний склад сум доходів, отриманих ОСОБА_1 від здійснення операцій з продажу товарів (робіт, послуг) за ці періоди, та чи дійсно такі суми доходів відносяться до складу «виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» в розумінні норм Указу № 727/98.

Як встановлено судом в ході дослідження наявних матеріалів справи та не заперечується позивачем, обсяги виручки за 2009 - 2010 роки були сформовані ОСОБА_1 за результатами здійснення ним підприємницької діяльності, а саме: від здавання в оренду власного нерухомого майна (нежилі приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 319,05 кв.м., згідно нотаріально посвідченого договору оренди за № 1 від 22.08.2007 року (зареєстрований в Реєстрі за № 1517).

Зокрема, за умовами цього договору оренди від 22.08.2007 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (Орендодавці) передають у платне строкове користування ТОВ «Філ Гуд-Україна» (Орендарю) нежилі приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, - загальною площею 638,1 кв.м. (дані нежилі приміщення належать Орендодавцям на праві приватної власності у рівних частинах), для розміщення та експлуатації останнім спортивно-оздоровчого центру, салонів краси, підприємств громадського харчування та ін. Строк оренди складає 10 років з дня підписання сторонами акта приймання-передачі приміщення в оренду.

Щомісячна орендна плата за перші чотири місяці оренди становить 48 336,08 грн. (без нарахування ПДВ), та усього сума орендної плати у місяць складає - 96 672,16 грн. (без нарахування ПДВ) (по 151,50 грн. за 1 кв.м. орендованої площі) - відповідно до Договору оренди від 22.08.2008 року, з 17.12.2008 року щомісячна сума орендної плати за 4-ий квартал 2008 року складає 27 060,00 грн. (без нарахування ПДВ) - згідно додаткової угоди від 17.12.2008року № 1 до Договору оренди, а з 29.04.2010 року щомісячна сума орендної плати на 3-и місяці оренди (травень, червень і липень) 2010 року складає 64 529,14 грн. (без нарахування ПДВ) - згідно додаткової угоди від 29.04.2010 року № 3 до Договору оренди. Додаткова угода за № 2 до Договору оренди позивач до суду не надав.

Обов'язок про проведенню капітального ремонту приміщень за умовами цього Договору оренди покладений на Орендодавця.

За даними витягу з книги обліку доходів та витрат ОСОБА_1 (форми № 10), за період з 29.08.2008 року по 10.01.2011 року обсяги виручки від здійснення підприємницької діяльності склали за 2009 рік суму 485449, 00 грн. (в т.ч. за період з 01.01.2009року по 14.07.2009року суму 347 111,66) та за 2010 рік - суму 500 000, 00 грн.

За даними ТОВ «Філ Гуд-України» (а саме - карток аналізу взаєморозрахунків з контрагентом ОСОБА_1 за договором оренди від 22.08.2007 року, в яких містяться посилання на банківські виписки, однак, безпосередньо такі виписки та/або інші розрахункові документи на запит податкового органу підприємством надані не були), у 2009 році від позивача отримано послуги з оренди приміщень на загальну суму 644 805,20 грн., з них оплачено кошти на загальну суму 637 059,12 грн., в т.ч. за період з 01.01.2009 року по 14.07.2009 року було сплачено 347 042,64 грн.).

Відповідно до письмової довідки ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (МФО 300614) від 23.01.2015 року № 70-20/3536, на рахунок ФОП ОСОБА_1 в 2009 році були перераховані кошти від ТОВ «Філ Гуд-Україна» на загальну суму 290 016,48 грн. При цьому, згідно даних податкового органу рахунок № НОМЕР_5 був відкритий позивачем в АТ «Індекс-банк» (МФО 300614)(нині ПАТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК») лише в 15.07.2009 року.

Жодних усних та/або письмових пояснень і документальних доказів на підтвердження здійснення протягом 2009 року операцій з повернення сум коштів на адресу підприємства ТОВ «Філ Гуд-Україна» позивач суду надав.

Таким чином, з наданих позивачем документів судом вбачається допущення ОСОБА_1 перевищення граничного обсягу виручки, допустимого для фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку, а саме: сукупно сума виручки позивача за 2009 рік за даними книги обліку доходів і витрат (за період з 01.01.2009 року по 06.07.2009 року) та інформації банку складає 637128,14 грн. (з них сума коштів 69,02 грн., що надійшли не від операцій з контрагентом ТОВ «Філ Гуд-Україна», та щодо походження яких позивач суду жодних пояснень не надав). Сума перевищення граничного обсягу виручки відповідно складає 137 128,14 грн.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання позивача на матеріали попередньої документальної перевірки його господарської діяльності за період з 01.01.2009 року по 30.09.2010 року (акт ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 22.12.2010 року № 1193/17-40/НОМЕР_3 «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_3, за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року», за результатами якої факту перевищення ОСОБА_1 граничного обсягу виручки не встановлено, оскільки, по-перше, зі змісту самого акта перевірки не вбачається конкретного переліку первинних документів, які витребовувались та досліджувалися працівником податкового органу в ході проведеної перевірки, та, по-друге, висновки акта перевірки спростовуються матеріалами у даній справі, а тому, як наслідок, суд розцінює висновки цього акта перевірки в даному випадку як сумнівні.

З урахуванням вищевикладеного, та виходячи з наявних матеріалів справи, суд погоджується із правомірністю та обґрунтованістю висновків відповідача щодо допущення ФОП ОСОБА_1 перевищення граничних обсягів виручки 500 тис. в 2009 році, визначених абз. 2 ст. 1 Указу № 727/98, та відповідно з виникненням у нього обов'язку перейти з 01 січня 2010 року на загальну систему оподаткування.

Щодо правомірності позиції відповідача про заниження позивачем об'єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб (сум чистого оподатковуваного доходу) за 2009 і за 2010 роки та відповідно заниження сум цього податку суд зазначає наступне.

У відповідності до пп. 9.12.2 п. 9.12 ст. Закону № 889-IV встановлено, що якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності або фізична особа, яка сплачує ринковий збір, отримує інші доходи, ніж визначені у підпункті 9.12.1 цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими цим Законом для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Нормами ч. 1 і 2 ст. 13 Декрет Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 року № 13-92 (розділ IV якого, в частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV, діяв до 04 листопада 2011 року) (надалі - Декрет № 13-92) визначено, що оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також інші доходи громадян, не передбачені як об'єкти оподаткування у розділах II та III цього Декрету.

Оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Згідно з ч. 3 ст. 13 цього Декрету, до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Також, відповідно до Додатку № 7 («Про склад валових витрат виробництва (обігу), що виключаються з валового доходу платників податку - фізичних осіб») до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18 травня 1993 року № 17) (в редакції, що діяла до 20 грудня 2011 року), зареєстрованого в Міністерстві юстиції 09 червня 1993 року за № 64, відповідно до статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Фізична особа - платник податку не є юридичною особою і платником податку на прибуток, не має обов'язку вести бухгалтерській облік, тому формує витрати за переліком статті 5 «Валові витрати» і відповідно до статті 8 «Амортизація» вказаного Закону з деякими особливостями.

Положення статті 5 («Валові витрати») застосовуються в частині підтвердження первинними документами витрачених сум згідно із операціями (які відповідають переліку статті 5), за результатами або за участю яких у податковому періоді (у звітному кварталі) безпосередньо отриманий дохід.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати і суми амортизаційних відрахувань, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу в будь-якій формі від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток в період до 01 квітня 2011 року, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.

Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.

В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

В силу норми абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

З тексту акта перевірки від 20.12.2011 року вбачається, що при визначені позивачу сум податку з доходів фізичних осіб за 2009 і 2010 роки ДПІ визначила як об'єкти оподаткування цим податком суми отриманих позивачем доходів від ТОВ «Філ Гуд-Україна» (тобто, щомісячна орендна плата) за даними цього підприємства (лист-відповідь від 26.10.2011 року № 110-Б з доданими до нього картами аналізу взаєморозрахунків) з вирахуванням сум валових витрат, розрахованих згідно Додатку 6 «Норми витрат, що враховуються при оподаткуванні доходів громадян, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи, та інших доходів» до Інструкції про оподаткування доходів фізичних осіб від заняття підприємницькою діяльністю (а саме у розмірі 25 відсотків від сум валового доходу).

При цьому, відповідно до документально підтверджених письмових пояснень позивача протягом перевіряємого періоду ним були понесені витрати на ремонт власних нежилих приміщень - об'єктів оренди за договором від 22.08.2007 року, на підтвердження чого ним були надані суду копії наступних документів: договору від 05.02.2009 року № 25/5, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (як Замовником) і ТОВ «Будекспо-Комплекс» (Підрядник), щодо виконання останнім власними силами і засобами за дорученням Замовника платних ремонтних і оздоблювальних робіт по фітнес-центру у АДРЕСА_1, в Печерському районі м. Києва; локального кошторису, затвердженого 08.02.2009 року; акта приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2009 року (форми № КБ-2в) на суму 139 384,56 грн. (з ПДВ); квитанцій ТОВ «Будекспо-Комплекс» до прибуткових касових ордерів від 22.10.2009 року № 152 на суму 34 000,00 грн. та від 09.02.2009 року № 28 на суму 105 000,00 грн.; договору від 12.02.2010 року № 34/2, укладеного між ФОП ОСОБА_1 (як Замовником) і ТОВ «Будекспо-Комплекс» (Підрядник), щодо виконання останнім власними силами і засобами за дорученням Замовника платних робіт з улаштування покрівлі над прибудовою фітнес-центру у АДРЕСА_1, в Печерському районі м. Києва; локального кошторису, затвердженого 15.02.2010 року, акта приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2010 року (форми № КБ-2в) на суму 658 578,24 грн. (з ПДВ); квитанцій ТОВ «Будекспо-Комплекс» до прибуткових касових ордерів від 16.02.2010 року № 32 на суму 450 000,00 грн. та від 18.10.2010 року № 144 на суму 208 000,00 грн.; ліцензії серії АВ № 194273, виданої ТОВ «Будекспо-Комплекс» компетентним органом на право здійснення будівельної діяльності за визначеним переліком робіт (строком з 10.11.2006 року по 10.11.2011 року).

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та про наявність зв'язку між господарськими операціями з ТОВ «Будекспо-Комплекс» і підприємницькою діяльністю ОСОБА_1

Натомість, відповідач під час судового розгляду даної справи будь-яких заперечень і документальних доказів, які б свідчили про те, що надані позивачем до матеріалів судової справи первинні документи були сфальсифіковані, та достовірність наведених в таких документах відомостей про господарські операції не спростував.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, та з урахуванням норм ст. 13 Декрету № 13-92, суд встановив, що фактично сума оподатковуваного доходу ОСОБА_1 за 2009 і 2010 роки становлять від'ємне значення (а саме: в 2009 році - як різниця між сумою перевищення граничного обсягу виручки 137 тис. та валовими витрати підприємця на суму 139 тис; в 2010 році - як різниця між сумою задекларованого доходу у розмірі 500 тис. грн. (що не було спростовано відповідачем належними документальними доказами) та валовими витрати на загальну суму 658 тис. грн..), а тому відповідно правові підстави для нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб за вказані періоди відсутні.

Щодо позовних вимог позивача про визнання протиправним і скасування податкового рішення відповідача від 05.01.2012 року № 0000011704 про нарахування позивачу податку на додану вартість за звітні періоди 2010 року, судом вбачається наступне.

Так, судом враховується, поширення загальної системи оподаткування, зокрема, положень Закону України «Про податок на додану вартість» (надалі - Закон № 168/97-ВР), на платника можливе з моменту перевищення розміру виручки, визначеного ст. 1 Указу № 797/98.

Відповідно до п. 2.1 Закону, платником податку будь-яка особа, яка, зокрема підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку.

Підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник податку, визначені у п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР. Відповідно до пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

При цьому, абз. 2 п. 9.4 ст. 9 Закону №168/97-ВР передбачено: якщо обсяг оподатковуваних операцій особи протягом звітного податкового періоду перевищує суму, визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не більше ніж у два рази, така особа зобов'язана надіслати податковому органу заяву про реєстрацію протягом двадцяти календарних днів, наступних за таким звітним податковим періодом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що до моменту перевищення платником єдиного податку граничного обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу № 727/98, положення Закону України «Про податок на додану вартість щодо оподаткування поставок товару (послуг) не можуть поширюватися на такого платника. З моменту перевищення обсягу виручки, визначеного у ст. 1 Указу, починають розповсюджуватись положення Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема, пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 Закону № 168/97-ВР щодо підстав для обов'язкової реєстрації платником податку.

Відповідно, у разі, коли з моменту перевищення граничного розміру виручки, визначеного ст. 1 Указу № 727/98, особою, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування, допущено перевищення операції з поставки товарів (послуг) сукупно протягом останніх дванадцяти календарних місяців 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), у такої особи виникає обов'язок зареєструватися платником та сплатити податок на додану вартість, починаючи з операції, за якою відбулось перевищення загальної суми від здійснення операцій з поставки товарів (послуг).

При цьому, слід врахувати, що виходячи із положень абз. 4 п. 9.4 Закону № 168/97-ВР, особа, що не надсилає таку заяву у таких випадках та у такі строки, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Згідно пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України,

База оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг) (п.4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР).

Ставки, порядок обчислення та сплати податку визначені у ст. 6 і 7 цього Закону.

З тексту акта перевірки позивача вбачається, що в якості розміру бази оподаткування наданих позивачем в 2010 році послуг з оренди нерухомого майна на користь ТОВ «Філ Гуд-Україна» податком на додану вартість відповідачем були взяті за основу відомості надані названим підприємством в листі від 26.10.2011року № 110-Б та додатках до нього).

Разом з тим, копії жодних первинних документів, що підтверджують обсяги таких наданих послуг (зокрема, акти надання послуг з оренди приміщень, що значаться в листі ТОВ «Філ Гуд-Україна») у відповідному вартісному вираженні відповідач до суду не подав.

З огляду на вище викладене, а також враховуючи приписи ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, документально не довів правомірність і обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення від 05.01.2012 року № 0000011704 і № 0000021704.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва від 05.01.2012 року № 0000011704 і № 0000021704.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок