Рішення

від 09.10.2014 по справі 904/5417/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07.10.14 Справа № 904/5417/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ", м. Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "АГРОТЕХМОНТАЖ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 89501,62 грн.

Суддя Соловйова А.Є.

Секретар судового засідання Потапчук П.В.

Представники:

від позивача: Поляков О.М., довіреність №9-д від 08.08.2014

від відповідача: Могила Р.С., посвідчення №1886, договір про надання правової допомоги б/н від 14.08.2014

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВСЕСВІТ» (надалі - Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «АГРОТЕХМОНТАЖ» (надалі - Відповідач) про стягнення 86 414,45 грн. за договором №17/04-1 від 17.04.2013.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 23.07.2014 порушено провадження у справі, позовна заява прийнята до розгляду.

09.09.2014 Позивач подав заяву вих. №08/09/14-1 від 08.09.2014 про збільшення суми позову, відповідно до якої позовні вимоги були збільшені до 89 501,62 грн. Заява про збільшення суми позову прийнята судом до розгляду.

В судових засіданнях 11.08.2014, 27.08.2014, 09.09.2014, 17.09.2014, 30.09.2014, 01.10.2014, 06.10.2014 розгляд справи відкладався/оголошувалась перерва на 27.08.2014, 09.09.2014, 17.09.2014, 30.09.2014, 01.10.2014, 06.10.2014, 07.10.2014 відповідно, згідно зі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

При розгляді справи з 27.08.2014 на вимогу представника Відповідача (заява вих. №б/н від 26.08.2014) здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.6 ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2014, на підставі клопотання Позивача, строк розгляду спору був продовжений на 15 календарних днів, згідно з ч.3 ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на невиконання Відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати поставленого товару. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір №17/04-1 від 17.04.2013, видаткову накладну №ВС0611-002 від 11.06.2013, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ВС0611-001, рахунок-фактуру №ВС-0611-001 від 11.06.2013, акт звірки взаємних розрахунків від 26.03.2014, листи вих. №09/04/14-1 від 09.04.2014, №08/07/14-1 від 08.07.2014, рахунок фактуру №ВС0704-007 від 04.07.2014.

Крім того, Позивач надав письмові пояснення вих. №17/09/14-1 від 17.09.2014.

Позивач керуючись п.2.2., 2.5., 2.7 названого договору, нормами Господарського та Цивільного кодексів України просить стягнути з Відповідача заборгованість за поставлений товар в сумі 67 758,00 грн., три відсотки річних в сумі 1 388,57 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 14 492,26 грн., інфляційні втрати у сумі 5 859,79грн.

Відповідач позовні вимоги не визнав, надав відзив вих. б/н від 22.08.2014 на позовну заяву, письмові пояснення вих. б/н від 17.09.2014. В обґрунтування своїх заперечень Відповідач посилається на той факт, що договір №17/04-1 від 17.04.2013 є неукладеним, не підтверджено належним чином погодження між сторонами істотних умов договору, одностороннє збільшення Позивачем ціни товару є незаконним та необґрунтованим, неправомірність одночасного стягнення 3% річних та 25% річних.

В судовому засіданні 07.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

17.04.2013 товариство з обмеженою відповідальністю «ВСЕСВІТ» (Позивач, Постачальник) та товариство з обмеженою відповідальністю виробнича фірма «АГРОТЕХМОНТАЖ» (Відповідач, Покупець) уклали договір №17/04-1 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язався поставляти (передавати у власність Покупця) на умовах, визначених цим Договором, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати на умовах, визначених цим Договором нафтопродукти, іменовані далі за текстом - Товар. Асортимент Товару, його кількість, ціна та строки оплати погоджуються Постачальником та Покупцем перед поставкою та зазначаються у специфікаціях до Договору та складають невід'ємну частину цього Договору (п.п.1.1., 1.2. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору, Товар поставляється погодженими партіями, що підтверджується видатковими накладними на Товар, які підписуються представниками обох Сторін.

На виконання умов Договору, 11.06.2013 Позивач поставив, а Відповідач прийняв дизельне пальне у кількості 4 910 літрів загальною вартістю 43 208,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВС0611-002 від 11.06.2013, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ВС0611-001 від 11.06.2013, які підписані та скріплені печатками Позивача та Відповідача, податковою накладною №51 від 11.06.2013, листом Відповідача вих. б/н від 20.08.2014 (а.с.71).

Не приймаються до уваги твердження Відповідача про неукладеність Договору через те, що він підписаний не директором Відповідача, про відсутність істотних умов договору, оскільки, по-перше Договір, видаткова накладна №ВС0611-002 від 11.06.2013, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ВС0611-001 від 11.06.2013 скріплені оригінальною печаткою Відповідача, вибуття із володіння якою жодним чином не доведено; по-друге, асортимент, кількість та ціну Товару сторони погодили у видатковій накладній №ВС-0611-001 від 11.06.2013 (як це, зокрема, передбачено п.3.1. Договору), в якій підставою складання зазначено саме Договір №17/04-1 від 17.04.2013.

Відповідно до п.2.2. Договору, Покупець оплачує Товар в порядку 100% передплати вартості відповідної партії поставки.

Згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару, застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За змістом положень статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач виконав свій обов'язок з поставки Товару, незважаючи не невиконання Відповідачем свого обов'язку зі здійснення 100% передплати вартості відповідної партії поставки.

Отже, виходячи з положень ст.538, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, Відповідач зобов'язаний був здійснити оплату Товару після його прийняття, тобто 11.06.2013.

Проте оплату поставленого Товару Відповідач не здійснив.

Згідно із приписами ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в ч.ч.1,7 ст.193 ГК України, в яких визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, відзначає, що між сторонами виникли господарські зобов'язання, підставою яких є письмовий договір поставки.

При цьому Позивач поставив Відповідачу Товар загальною вартістю 43 208,00 грн., про що свідчить: скріплені печатками та підписами Позивача та Відповідача видаткова накладна №ВС0611-002 від 11.06.2013, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ВС0611-001 від 11.06.2013.

В свою чергу Відповідачем у порушення приписів ст.ст.525, 526, 530, 610, 629, 854, 875, 882 Цивільного кодексу України, ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України та умов Договору не перераховано Позивачу 43 208,00 грн., не дивлячись на те, що за правилами ст.538, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, Відповідач зобов'язаний був здійснити оплату Товару після його прийняття, тобто 11.06.2013.

На час розгляду справи доказів сплати заборгованості за поставлений Товар в сумі 43 208,00 грн. Відповідачем не надано, з огляду на що суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості поставлений Товар частково, в сумі 43 208,00 грн.

Суд вважає необґрунтованим збільшення Позивачем, на підставі п.2.5. Договору, вартості Поставленого Товару до 67 758,00 грн. виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.691 Цивільного кодексу України, якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду ціна визначається виходячи з співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Зі змісту п.2.5. Договору вбачається, що сторони погодили, що Постачальник має право змінити, в бік збільшення ціну Товару в односторонньому порядку, за умови настання одночасно наступних подій: Покупець допустив порушення строків оплати Товару; в період порушення строків оплати Товару відбулось зростання ринкових цін на Товар або зростання курсу іноземної валюти відносно гривні. Проте Сторони не визначили спосіб перегляду в такому випадку ціни Товару.

Таким чином, оскільки Позивачем не доведено, що в період з моменту укладення Договору (17.04.2013) і до моменту передання товару (11.06.2013) мало місце зростання ринкових цін на Товар або зростання курсу іноземної валюти відносно гривні, ціна на Товар зміні не підлягає.

За змістом п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 2 ст.625 Цивільного кодексу України закріплює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з Відповідача три відсотки річних за період з 12.06.2013 по 07.07.2014 в розмірі 1 388,57 грн. та інфляційні втрати за період з червня 2013 року по серпень 2014 року в розмірі 5 859,79 грн.

Здійснений Позивачем розрахунок 3% річних відповідає обставинам справи, а тому вимоги Позивача про стягнення 3 % річних у розмірі 1 388,57 грн. підлягає задоволенню.

Що стосується розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що Позивач нарахував інфляційні втрати за період з червня 2013 року по липень 2014 року на суму основного боргу 43 208,00 грн., а за період з липня по серпень 2014 на суму основного боргу 67 758,00 грн., в той час, як суд дійшов висновку, що ціна Товару збільшенню не підлягала. Таким чином, здійснивши перерахунок інфляційних втрат за період з червня 2013 року по серпень 2014 року на суму основного боргу 43 208,00 грн., розмір інфляційних втрат складає 5 722,12 грн., отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з п.2.7. Договору, за затримку розрахунку за поставлений товар покупець сплачує продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних, які нараховуються на вартість неоплаченого товару за період від дати оплати товару, передбаченої договором, по дату фактичної оплати за товар.

Позивач просить стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 12.06.2013 по 08.09.2014 в сумі 14 492,26 грн.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок, зважаючи на той факт, що за період з 08.07.2014 по 08.09.2014 Позивач здійснював нарахування процентів виходячи зі збільшеної вартості Товару (67 758,00 грн.), що суд вважає неправомірним, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково, в сумі 13 435,91 грн.

Посилання Відповідача на неправомірність одночасного стягнення 3% річних та 25% річних судом до уваги не приймаються, оскільки нарахування 3% річних здійснено відповідно до приписів ст.625 Цивільного кодексу України, а 25% річних - це визначений Договором розмір процентів за користування чужими грошовими коштами, як того вимагає ст.536 Цивільного кодексу України.

Заяву Відповідача вих. б/н від 26.08.2014 про призначення судової почеркознавчої експертизи та клопотання Позивача про призначення судово-бухгалтерської експертизи суд залишив без задоволення, оскільки розглянувши матеріали справи та встановивши вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про відсутність питань, які потребують спеціальних знань, та, відповідно, необхідності у призначенні експертиз.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати у справі підлягають стягненню з Відповідача на користь Позивача пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 1, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми «АГРОТЕХМОНТАЖ» (49082, м. Дніпропетровськ, вул. Передова, буд.737, код ЄДРПОУ 19319655) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ВСЕСВІТ» (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Квірінга, 4, код ЄДРПОУ 31313654) 43 208,00 грн. (сорок три тисячі двісті вісім гривень 00 копійок) основного боргу, 1 388,57 грн. (одна тисяча триста вісімдесят вісім гривень 57 копійок) 3% річних, 5 722,12 грн. (п'ять тисяч сімсот двадцять дві гривні 12 копійок) інфляційних втрат, 13 435,91 грн. (тринадцять тисяч чотириста тридцять п'ять гривень 91 копійка) процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 301,43 грн. (одна тисяча триста одна гривня 43 копійки) судового збору.

Видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 13.10.2014.

Суддя А.Є. Соловйова