Постанова

від 18.02.2015 по справі 904/5417/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2015 року Справа № 904/5417/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Величко Н.Л.

при секретарі судового засідання : Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Поляков О.М., довіреність №10-Д від 05.01.15, представник;

від відповідача: Могила Р.С., свідоцтво НОМЕР_1 від 09.11.10, адвокат;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "АГРОТЕХМОНТАЖ", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 року у справі № 904/5417/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича фірми "АГРОТЕХМОНТАЖ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 89 501,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АГРОТЕХМОНТАЖ" про стягнення 86 414,45 грн. за договором №17/04-1 від 17.04.2013 року.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем вимог діючого законодавства та умов згаданого договору, а саме - порушення строків оплати поставленого товару. У підтвердження своїх позовних вимог Позивач надав суду договір №17/04-1 від 17.04.2013, видаткову накладну №ВС0611-002 від 11.06.2013, товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ВС0611-001, рахунок-фактуру №ВС-0611-001 від 11.06.2013, акт звірки взаємних розрахунків від 26.03.2014, листи вих. №09/04/14-1 від 09.04.2014, №08/07/14-1 від 08.07.2014, рахунок фактуру №ВС0704-007 від 04.07.2014.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 року (суддя Соловйова А.Є.) позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "АГРОТЕХМОНТАЖ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ" 43 208,00 грн. основного боргу, 1 388,57 грн. 3% річних, 5 722,12 грн. інфляційних втрат, 13 435,91 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1 301,43 грн. судового збору, в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що відповідачем не здійснено оплату за поставлений товар.

Не погодившись з даним рішенням господарського суду Дніпропетровської області Товариство з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "АГРОТЕХМОНТАЖ" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення змінити, в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "АГРОТЕХМОНТАЖ" про стягнення 86 414,45 грн. відмовити повністю.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається на те, що рішення було прийнято при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме судом помилково без достатніх підстав встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір у письмовій формі, оскільки Договір № 17/04-1 від 17.04.2013 з боку відповідача не було підписано особою, уповноваженою на це установчими документами відповідача або довіреністю.

Також апелянт посилається на те, що позивачем не було надано специфікацію, а отже, не підтверджено належним чином погодження між сторонами істотних умов договору, а саме предмету (асортименту, кількості товару), ціни та строків оплати.

Суд прийшов до помилкового висновку, що факт поставки підтверджується видатковою накладною, товарно-транспортною накладною, податковою накладною та листом відповідача, оскільки встановив факт поставки не на підставі належних первинних документів, а на підставі документів, які не можуть безпосередньо підтверджувати факт поставки.

Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ" у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник Позивача в судовому засіданні підтримав відзив на апеляційну скаргу. Просить рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні 18.02.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 104 ГПК України серед підстав для скасування або зміни рішення місцевого суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, а також порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

17.04.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробнича фірма "АГРОТЕХМОНТАЖ" (Покупець) укладено договір №17/04-1 (а.с. 77-78)

Згідно п.п.1.1., 1.2. Договору Постачальник зобов'язався поставляти (передавати у власність Покупця) на умовах, визначених цим Договором, а Покупець зобов'язався приймати та оплачувати на умовах, визначених цим Договором, нафтопродукти, іменовані далі за текстом - Товар. Асортимент Товару, його кількість, ціна та строки оплати погоджуються Постачальником та Покупцем перед поставкою та зазначаються у специфікаціях до Договору та складають невід'ємну частину цього Договору.

Відповідно до п.2.2. Договору, Покупець оплачує Товар в порядку 100% передплати вартості відповідної партії поставки.

Відповідно до п.3.1. Договору, Товар поставляється погодженими партіями, що підтверджується видатковими накладними на Товар, які підписуються представниками обох Сторін.

Позивачем разом з позовною заявою надано завірену копію Договору №17/04-1 від 17.04.2013 року (а.с. 7-8).

У судовому засіданні 27.08.2014 року позивачем надано до суду оригінал Договору №17/04-1 від 17.04.2013 року (а.с. 77-78).

Порівнюючи ці два документи, колегія суддів встановила, що у оригіналі Договору №17/04-1 від 17.04.2013 року (а.с. 77-78) підпункт 2.2. викладений наступним чином: «Покупець оплачує Товар в порядку 100% передплати вартості відповідної партії поставки.»

В той же час, відповідно до копії Договору №17/04-1 від 17.04.2013 року (а.с. 7-8) підпункт 2.2. окрім вищенаведеного абзацу містить абзац 2 наступного змісту: «Постачальник має право поставити погоджену партію товару без попередньої оплати. В цьому випадку Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару у термін, передбачений у специфікації до договору.».

Інших розбіжностей у текстах документів колегія суддів не встановила.

Колегія суддів, з урахуванням думки представника Позивача, який у судовому засіданні пояснив, що за основу необхідно брати саме оригінал Договору №17/04-1 від 17.04.2013 року, який після перевірки повернутий з Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Дніпропетровська, та тільки після повернення долучений до матеріалів справи, вважає за необхідне при розгляді даної справи посилатися на текст саме оригіналу Договору №17/04-1 від 17.04.2013 року (а.с. 77-78), оскільки він містить оригінальні відтиски печаток обох сторін, а також оригінальні підписи представників сторін.

На підтвердження виконання зобов'язань за договором позивачем надано:

- видаткову накладну № ВС0611-002 від 11.06.2013 року;

- товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ВС0611-001 від 11.06.2013, які підписані та скріплені печатками позивача та відповідача, відповідно до яких на виконання умов Договору 11.06.2013 позивач поставив, а відповідач прийняв дизельне пальне у кількості 4 910 літрів загальною вартістю 43 208,00 грн. (а.с. 9);

- рахунок фактуру № ВС0611-001 від 11.06.2013 року на оплату дизельного пального у кількості 4 910 літрів загальною вартістю 43 208,00 грн., поставленого відповідно до договору №17/04-1 від 17.04.2013 року (а.с. 10):

- податкову накладну №51 від 11.06.2013 року (а.с. 88);

- акт звірки взаєморозрахунків від 26.03.2014 року за період з 01.03.2013 року по 26.03.2014 року, підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, відповідно до якого за ТОВ Виробнича фірма "АГРОТЕХМОНТАЖ" рахується заборгованість у сумі 43 208,00 грн. на підставі рахунок фактуру № ВС0611-001 від 11.06.2013 року (а.с. 11);

- лист відповідача вих. б/н від 20.08.2014, відповідно до якого 11 червня 2013 року ТОВ «Всесвіт» поставило на адресу ТОВ Виробнича фірма "АГРОТЕХМОНТАЖ" дизельне пальне у кількості 4 910 літрів загальною вартістю 43 208,00 грн. (а.с.71).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов'язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ" на виконання Договору поставки №17/04-1 від 17.04.2013 року 11.06.2013 року поставило, а ТОВ Виробнича фірма "АГРОТЕХМОНТАЖ" прийняло дизельне пальне у кількості 4 910 літрів загальною вартістю 43 208,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №ВС0611-002 від 11.06.2013 року, на якій стоїть відтиск печатки Відповідача та підпис його уповноваженої особи про отримання товару (а.с. 9).

Поставка товару також підтверджується товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ВС0611-001 від 11.06.2013, яка підписана та скріплена печатками Позивача та Відповідача (а.с. 9).

На оплату поставленого товару Позивачем було виставлено рахунок-фактуру № ВС0611-001 від 11.06.2013 року на оплату дизельного пального у кількості 4 910 літрів загальною вартістю 43 208,00 грн., поставленого відповідно до договору №17/04-1 від 17.04.2013 року (а.с. 10).

ТОВ "ВСЕСВІТ" на поставку товару було виписано ТОВ Виробнича фірма "АГРОТЕХМОНТАЖ" податкову накладну №51 від 11.06.2013 року з відомостями щодо податкових зобов'язань на підставі договору поставки №17/04-1 від 17.04.2013 року (а.с. 88).

Відповідно до акту звірки взаєморозрахунків від 26.03.2014 року за період з 01.03.2013 року по 26.03.2014 року, підписаного та скріпленого печатками позивача та відповідача, за ТОВ Виробнича фірма "АГРОТЕХМОНТАЖ" рахується заборгованість у сумі 43 208,00 грн. на підставі рахунку фактури № ВС0611-001 від 11.06.2013 року (а.с. 11).

Отже, поставка товару відображена відповідачем у бухгалтерському обліку за результатом здійснених за період з 01.03.2013 року по 26.03.2014 року господарських операцій за спірним договором, що додатково підтверджує факт отримання відповідачем дизельного пального у кількості 4 910 літрів загальною вартістю 43 208,00 грн., поставленого відповідно до договору №17/04-1 від 17.04.2013 року.

Крім того, листом б/н від 20.08.2014, відповідно до якого 11 червня 2013 року ТОВ «Всесвіт» поставило на адресу ТОВ Виробнича фірма "АГРОТЕХМОНТАЖ" дизельне пальне у кількості 4 910 літрів загальною вартістю 43 208,00 грн., а також доданою до нього специфікацією відповідач додатково підтверджує факт отримання ним дизельного палива, заперечуючи лише строк оплати отриманого товару (а.с.71).

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд прийшов до помилкового висновку щодо поставки товару, встановивши даний факт не на підставі належних первинних документів, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Доводи апеляційної скарги про те, що надана позивачем накладна на відпуск пального не відповідає вимогам діючого законодавства, оскільки в ній не зазначено посаду та прізвище особи, яка нібито прийняла паливо від позивача, не відповідають матеріалам справи, так як у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ВС0611-001 від 11.06.2013 зазначено прізвище та ініціали одержувача вантажу - ОСОБА_3 (а.с. 9).

Отже, накладна містить дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Крім того, відповідно до п. 2.15 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфін від 24.05.1995 № 88, первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув'язка окремих показників.

Відображення відповідачем у бухгалтерському обліку за результатом здійснених за період з 01.03.2013 року по 26.03.2014 року господарських операцій за спірним договором заборгованості перед позивачем у сумі 43 208,00 грн. на підставі рахунку фактури № ВС0611-001 від 11.06.2013 року, про що свідчить акт звірки взаєморозрахунків від 26.03.2014 року між сторонами, підписаний з боку відповідача головним бухгалтером ОСОБА_4, свідчить про те, що працівниками відповідача, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом перевірено наявність у первинних документах, на підставі яких відповідачу було поставлено дизельне пальне у кількості 4 910 літрів загальною вартістю 43 208,00 грн., обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, а також проведено логічну ув'язку окремих показників.

Додатковим та самостійним доказом поставки позивачем відповідачу товару та належності первинних документів є наявність печатки відповідача на видатковій накладній № ВС0611-002 від 11.06.2013 та товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ВС0611-001 від 11.06.2013.

У зв'язку з чим, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що відповідач не отримував від позивача товар за даним договором, оскільки на виконання умов договору поставки №17/04-1 від 17.04.2013 року позивач здійснив поставку позивачу дизельного палива у кількості 4 910 літрів загальною вартістю 43 208,00 грн., що підтверджується видатковою, товарно-транспортною та податковою накладними, актом звірки взаєморозрахунків та листом відповідача, та свідчить про належне часткове виконання зобов'язань за договором. При чому, виконання відбулося не лише позивачем (поставка товару), але й відповідачем (прийняття товару).

З огляду на вищезазначені матеріали справи, ненадання позивачем довіреності на отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей, на думку колегії суддів не спростовує самого факту отримання дизельного палива.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про не укладення Договору через те, що він підписаний не директором Відповідача, та про відсутність істотних умов договору, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Аналогічні приписи містяться і в ч.1 ст. 181 ГК України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

В обґрунтування не укладення спірного договору відповідач посилається на те, що останній підписаний не директором відповідача ОСОБА_5, а іншою особою, хоча підпис від імені директора на другому екземплярі договору схожий на його справжній підпис.

Письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акту.

Відповідно до п. 5.7.1. Статуту відповідача до повноважень директора, поміж іншим, віднесено розпорядження майном та коштами Товариства, представлення Товариства у відносинах з будь-яким українськими та іноземними юридичними та фізичними особами, укладання в країні та за кордоном договорів та інших угод від імені товариства, тощо (а.с. 62).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 23.07.2014 року, органом управління ТОВ Виробнича фірма "АГРОТЕХМОНТАЖ" є ОСОБА_5, який є одночасно підписантом та керівником підприємства, вид імені якого підписано спірний договір (а.с. 20, 24).

Таким чином, на час укладання спірного договору ОСОБА_5, який виконував обов'язки директора підприємства-відповідача, мав необхідну дієздатність у розумінні ст. 92 ЦК України і виступав, як представник відповідача.

Навіть якщо погодитись з доводами скаржника і вважати, що посадова особа, яка підписала спірний договір з боку КП "Павлоградводоканал", не мала належних на те повноважень, то і в даному випадку відсутні підстави для визнання договору не укладеним або недійсним, оскільки спірний договір після його укладання був схвалений конклюдентними діями позивача.

В силу ст.241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

За приписами пункту 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. визначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 Цивільного кодексу України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як встановлено судом, відповідачем здійснено належне часткове виконання зобов'язань за договором, а саме прийнято товар та обліковано його по бухгалтерському обліку, що підтверджується видатковою накладною №ВС0611-002 від 11.06.2013 року, товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) №ВС0611-001 від 11.06.2013 року, які скріплені оригінальною печаткою Відповідача, вибуття із володіння якою жодним чином не доведено.

Доказами схвалення спірного договору є також підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків від 26.03.2014 року за період з 01.03.2013 року по 26.03.2014 року, підписаний та скріплений печатками позивача та відповідача, а також лист відповідача вих. б/н від 20.08.2014, відповідно до якого 11 червня 2013 року ТОВ «Всесвіт» поставило на адресу ТОВ Виробнича фірма "АГРОТЕХМОНТАЖ" дизельне пальне у кількості 4 910 літрів загальною вартістю 43 208,00 грн. (а.с. 11, 71).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що на час укладання спірного договору посадова особа, що виконувала обов'язки директора підприємства-позивача, мала необхідну дієздатність у розумінні ст. 92 Цивільного кодексу України і виступала, як представник відповідача. Спірний договір після його укладання був схвалений конклюдентними діями позивача, що спростовує доводи скаржника про його не укладення, та унеможливлює визнання такого правочину недійсним

Згідно ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 656 Цивільного кодексу України закріплено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України закріплено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Положенням ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 3 ст. 180 Господарського кодексу України закріплено правило про те, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За умовами ч. ч. 4, 5, 7 ст. 180 Господарського кодексу України умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

З матеріалів справи вбачається, що предметом Договору є нафтопродукти, що надалі іменується - товар (п. 1.1 Договору).

Асортимент Товару, його кількість, ціна та строки оплати погоджуються Постачальником та Покупцем перед поставкою та зазначаються у специфікаціях до Договору та складають невід'ємну частину цього Договору (п. 1.2. Договору).

Колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги що між сторонами не були підписані специфікації до договору.

В той же час, на думку колегії суддів відсутність специфікацій до договору не свідчить про непогодження між сторонами істотних умов договору, а саме предмету (асортименту, кількості товару) та ціни.

Так, відповідно до п.3.1. Договору, Товар поставляється погодженими партіями, що підтверджується видатковими накладними на Товар, які підписуються представниками обох Сторін.

Згідно до п. 2.1. Договору вартість окремої партії Товару погоджується Постачальником та Покупцем перед її поставкою та фіксується у відповідних специфікаціях до Договору та/або у видаткових накладних.

Господарським судом попередньої інстанцій досліджено, що у відповідності до п. 2.1. Договору асортимент товару, його кількість та ціна погоджені сторонами у видатковій накладній № ВС0611-002 від 11.06.2013 року, в якій підставою складання зазначено саме Договір №17/04-1 від 17.04.2013 та яка підписана представником відповідача.

Таким чином, колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що не досягнуто на момент підписання договору згоди між позивачем та відповідачем щодо істотних умов договору, оскільки обґрунтованим є висновок господарського суду попередньої інстанції, що умовами договору, видатковою накладною та рахунком-фактурою погоджено такі істотні умови, як асортимент, кількість, якість та ціна товару.

В той же час, строк оплати товару дійсно не було погоджено сторонами. Однак, на думку колегій суддів, непогодження сторонами даної умови договору не тягне за собою наслідки у вигляді висновку про не укладення договору.

Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару, застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

За змістом положень статті 538 Цивільного кодексу України, виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач виконав свій обов'язок з поставки Товару, незважаючи не невиконання Відповідачем свого обов'язку зі здійснення 100% передплати вартості відповідної партії поставки.

Оскільки строк оплати товару сторонами у договорі погоджено не було, то згідно положень ст.538, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був здійснити оплату товару після його прийняття, тобто 11.06.2013 року.

Проте відповідачем у порушення приписів ст.ст.525, 526, 530, 610, 629, 854, 875, 882 Цивільного кодексу України, ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України та умов Договору не перераховано позивачу 43 208,00 грн., не дивлячись на те, що за правилами ст.538, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний був здійснити оплату товару після його прийняття, тобто 11.06.2013 року.

З огляду на викладене господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 43 208,00 грн.

Окрім того, позивач відповідно до приписів статті 625 ЦК України просить стягнути з відповідача три відсотки річних за період з 12.06.2013 по 07.07.2014 в розмірі 1 388,57 грн. та інфляційні втрати за період з червня 2013 року по серпень 2014 року в розмірі 5 859,79 грн.

Колегія суддів відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних витрат прийшла до висновку, що господарський суд правильно частково задовольнив дані вимоги та стягнув з відповідача 3 % річних у розмірі 1 388,57 грн., а також 5 722,12 грн. інфляційних втрат за період з червня 2013 року по серпень 2014 року на суму основного боргу 43 208,00 грн.

Окрім того, позивач просив стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами за період з 12.06.2013 по 08.09.2014 в сумі 14 492,26 грн.

Господарським судом, зважаючи на той факт, що за період з 08.07.2014 по 08.09.2014 позивач здійснював нарахування процентів виходячи зі збільшеної вартості товару (67 758,00 грн.), що суд вважав неправомірним, позовні вимоги в цій частині задоволено частково, в сумі 13 435,91 грн.

Колегія суддів не погоджується з даним висновком господарського суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В той же час, матеріалами справи не підтверджено факт користування відповідачем грошовими коштами позивача.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 694 договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого у кредит, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до ст. 536 ЦК України від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факт продажу товару в кредит з відстроченням або розстроченням платежу та, відповідно, підставність застосування до спірних правовідносин ст. 694 ЦК України.

Згідно з п.2.7. Договору за затримку розрахунку за поставлений товар покупець сплачує продавцю проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25% річних, які нараховуються на вартість неоплаченого товару за період від дати оплати товару, передбаченої договором, по дату фактичної оплати за товар.

Як було встановлено колегією суддів між сторонами не були підписані специфікації до договору, та, як наслідок, строк оплати товару сторонами погоджено не було.

Таким чином, оскільки сторони не узгодили в договорі дату оплати товару, то нарахування позивачем 25% річних за користування чужими грошовими коштами за період від невстановленої договором дати оплати товару та стягнення їх судом є неправомірним.

Тому в частині стягнення 25% річних за користування чужими грошовими коштами рішення суду підлягає скасуванню і в позові в цій частині слід відмовити.

З урахуванням наведеного апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду підлягає частковому скасуванню у зв'язку з порушенням норм матеріального права і невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. Слід прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, то судові витрати за подання позовної заяви та апеляційної скарги відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України необхідно розподілити між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог у наступній пропорції: 56,22% - з Відповідача; 43,78 % - з Позивача.

У зв'язку з чим з Відповідача на користь Позивача необхідно стягнути 1 027,14 грн. - судового збору за подачу позовної заяви, а з Позивача на користь Відповідача необхідно стягнути сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 399,93 гривень та 875,60 гривень - за послуги адвоката під час розгляду апеляційної скарги.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "АГРОТЕХМОНТАЖ", м. Дніпропетровськ - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2014 року у справі № 904/5417/14 скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "АГРОТЕХМОНТАЖ" (49082, м. Дніпропетровськ, вул. Передова, буд.737, код ЄДРПОУ 19319655) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ" (49064, м. Дніпропетровськ, вул. Квірінга, 4, код ЄДРПОУ 31313654) 43 208,00 грн. (сорок три тисячі двісті вісім гривень 00 копійок) основного боргу, 1 388,57 грн. (одна тисяча триста вісімдесят вісім гривень 57 копійок) 3% річних, 5 722,12 грн. (п'ять тисяч сімсот двадцять дві гривні 12 копійок) інфляційних втрат, 1 027,14 (одна тисяча двадцять сім гривень чотирнадцять копійок) судового збору.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВСЕСВІТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничої фірми "АГРОТЕХМОНТАЖ" сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 399,93 гривень та 875,60 гривень - за послуги адвоката.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 24.02.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя Н.Л. Величко