Рішення

від 03.10.2014 по справі 910/14040/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14040/14 03.10.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" простягнення 1934615 грн. 63 коп. та звернення стягнення на предмет застави Представники: від позивача: від відповідача: Гриценко С.С. - представник за довіреністю № Ю-1/14 від 17.06.2014; Лазебник А.В. - представник за довіреністю № Ю-3/14 від 17.06.2014; Герцен В.О. - представник за довіреністю № Ю-2/14 від 17.06.2014; Лисак О.М. - представник за довіреністю № 05/14 від 29.01.2014; Сікачьов С.М. - представник за довіреністю № 03/14 від 29.01.2014.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

11.07.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" про стягнення 1938414 грн 55 коп.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач, в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011, порушив строки сплати чергових платежів викупної вартості обладнання, яке було передано за умовами вказаного Договору, внаслідок чого у позивача виникло право стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" суму основного боргу в розмірі 1579184 грн. 72 коп., 3% річних в розмірі 130711 грн. 65 коп. та інфляційні втрати в розмірі 228518 грн. 18 коп.

Крім того, позивач просив суд звернути стягнення на предмет застави, яким є обладнання, що було передане відповідачу згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди за Договором оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 в межах задоволеної судом суми позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14040/14 та розгляд справи призначено до розгляду на 30.07.2014.

30.07.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову та документи на виконання вимог ухвали суду.

У заяві про зміну предмету позову позивач просив суд залишити без змін пункти 1-4 прохальної частини позовної заяви та викласти пункт 5 в наступній редакції: «звернути стягнення на предмет застави, яким є обладнання, що було передане відповідачу згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди за Договором оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 в межах задоволеної судом суми позовних вимог позивача, а саме: дробилка солоду - 1 шт., секція аерації сусла - 1 шт., автоматична система управління Schulzeasycontrol - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 10 ГЛ, 3бар - 1 шт., контроль температури для 4 ЦКТ - 1 шт., пивний насос - 1 шт., повітряний компресор - 1 шт., комплект для фільтрації повітря - 1 шт., установка для гліколевого охолодження - 1 шт., набір шлангів для пива - 1 шт., базове лабораторне обладнання - 1 шт., мийка/наповнювач КЕГ - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 5 ГЛ, 3 бар - 2 шт., модуль ємкостей готового пива 2*5 Гл - 1 шт., модуль ємкостей готового пива 2*10 Гл - 1 шт., комплект трубопроводів - 1 шт».

Дослідивши заяву позивача про зміну предмету позову, суд дійшов висновку, що вона є лише уточненням (шляхом вказання на всі складові частини обладнання, звернути стягнення на яке просить позивач) позовних вимог, викладених в п. 5 прохальної частини позовної заяви, і по суті не змінює вимог, з якими Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітек" звернулось до суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 розгляд справи відкладено на 11.08.2014, у зв'язку із неявку представника відповідача у судове засідання та невиконання ним вимог ухвали суду.

11.08.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив, який долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.08.2014 продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів та оголошено перерву у судовому засіданні до 12.09.2014.

09.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли документи для доручення до матеріалів справи та клопотання про витребування доказів.

10.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові пояснення.

10.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 справу № 910/14040/14 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.09.2014 (суддя Головіна К.І.) справу № 910/14040/14 прийнято до провадження та справу призначено до розгляду на 03.10.2014.

Розпорядженням в.о. голови Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу № 910/14040/14 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 (суддя Отрош І.М.) справу № 910/14040/14 прийнято до провадження.

03.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, яку суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 03.10.2014 представники позивача подали додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.

Представники відповідача у судовому засіданні 03.10.2014 підтримали подане 09.09.2014 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва клопотання про витребування доказів, надали усні пояснення по суті спору.

Розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, суд відмовив в його задоволенні у зв'язку із необґрунтованістю.

Представники позивача надали усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримали.

Представники відповідача надали усні пояснення по суті спору; проти позову заперечили.

У судовому засіданні 03.10.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

30.03.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнітек" (орендодавець) укладено Договір оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 (Договір), відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати в оренду з правом викупу орендарю обладнання - «Комплектуючі до лінії по виробництву пива фірми Kaspar Schulz Brauereimaschinenfabrik & Apparatebauanstalt KG» (обладнання), перелік обладнання вказаний у Додатку №1, технічні характеристики обладнання вказані в Додатку №2 до даного Договору.

Відповідно до п. 1.1 Договору, призначення обладнання - виробництва пива. Орендар зобов'язаний сплачувати орендодавцю орендну плату і викупити обладнання шляхом оплати частин його викупної ціни, що складає 1810984 грн. 72 коп., в т.ч. ПДВ 301830 грн. 79 коп. (що складає 156254 Євро 07 центів по курсу 1 Євро = 11,59 грн.), згідно з графіком, вказаному в п. 3.3 даного Договору протягом строку дії даного Договору.

Згідно з п. 1.2 Договору, обладнання, що передається в оренду, є власністю Орендодавця і знаходиться на його балансі, при передачі обладнання в оренду укладається відповідний акт приймання-передачі в оренду обладнання, який підписується уповноваженими представниками орендаря і орендодавця.

Право власності на обладнання переходить до орендаря тільки після повної оплати викупної вартості обладнання і решти платежів, які виникли в ході дії даного Договору. До внесення повної викупної вартості обладнання орендар зобов'язаний повністю сплачувати орендну плату і нести відповідальність за даним Договором. Передача обладнання у власність орендаря оформлюється двостороннім актом приймання-передачі (п. 1.3 Договору).

Згідно з п. 1.4 Договору, даний Договір діє з моменту його підписання до 31 грудня 2011 року або до повного виконання умов даного Договору.

Відповідно до підпункту з) пункту 2.2 Договору, орендар зобов'язаний повернути обладнання орендодавцю в тому ж стані, в якому воно знаходилось в момент передачі в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, у випадку відмови від викупу обладнання не пізніше трьох днів після повідомлення про відмову від викупу.

Згідно з підпункту м) пункту 2.2 Договору, орендар зобов'язаний повернути обладнання протягом трьох робочих днів, якщо даний Договір буде розірваний.

Розділом 3 Договору сторони погодили платежі та розрахунки за Договором.

Зокрема, відповідно до п. 3.1 Договору, орендна плата за орендоване обладнання за місяць оренди вказується в специфікації №3 до Договору.

Пунктом 3.2 Договору сторони визначили, що повна викупна вартість обладнання вказана в п. 1.1 даного Договору. Орендар зобов'язаний окремими платежами, протягом строку дії Договору, сплачувати викупну вартість обладнання у відповідності до графіку оплат, який вказаний в п. 3.3 даного Договору.

Графіком платежів оплати викупної вартості обладнання, у відповідності до п. 3.3 Договору, є: - перший платіж в сумі 231800 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 38633 грн. 33 коп. з 20 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, що становить 20000 євро 00 центів за курсом 1 євро = 11,59 грн.; - другий платіж в сумі 231800 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 38633 грн. 33 коп. з 20 липня 2011 року по 30 липня 2011 року, що становить 20000 євро 00 центів за курсом 1 євро = 11,59 грн.; третій платіж в сумі 231800 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ 38633 грн. 33 коп. з 20 серпня 2011 року по 30 серпня 2011 року, що становить 20000 євро 00 центів за курсом 1 євро = 11,59 грн.; четвертий платіж в сумі 557792 грн. 36 коп., в т.ч. ПДВ 92965 грн. 39 коп. з 20 серпня 2011 року по 30 серпня 2011 року, що становить 48127 євро 04 центи по курсу 1 євро = 11,59 грн.; п'ятий платіж в сумі 557792 грн. 36 коп., в т.ч. ПДВ 92965 грн. 39 коп. з 20 жовтня 2011 року по 30 жовтня 2011 року, що становить 48127 євро 04 центи по курсу 1 євро = 11,59 грн.

Згідно з п. 5.1 Договору, на вимогу орендодавця даний Договір може бути достроково розірваний, якщо орендар має прострочення платежу відповідно до п. 3.3 даного Договору більше одного місяця. При достроковому розірванні Договору, у відповідності до даного пункту, сплачена викупна вартість обладнання орендарю не повертається.

Відповідно до п. 10.1 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і скріплення їх печатками та діє до 31.12.2011 або до повного виконання умов даного Договору. Сплив строку дії даного Договору не є підставою для припинення зобов'язань між сторонами, що виникли в період його дії.

Пунктом 10.7 Договору сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено даним Договором, даний Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного Договору. Даний Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до даного Договору, якщо інше не передбачено в самій додатковій угоді.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1, 2, 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до частини 2 статті 628 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є змішаним договором, оскільки породжує як орендні зобов'язання, так і зобов'язання з викупу орендованого майна. Отже, Договір оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 одночасно містить умови, які встановлюють правовідносини з оренди та правовідносини з купівлі-продажу обладнання. Таким чином, до відносин сторін у вказаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті договору.

Згідно з частиною 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В силу положень частин 1, 2, 5 статті 762 Цивільного кодексу України, а користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі; форма плати за користування майном встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 697 Цивільного кодексу України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. У цьому разі покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряджатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із призначення та властивостей товару.

Предметом судового розгляду є саме зобов'язання сторін, які виникли у частині права позивача вимагати сплати платежів викупної вартості обладнання та відповідного обов'язку відповідача їх сплатити.

Як встановлено судом, на виконання умов п. 1.2 Договору оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011, 01.06.2011 сторонами був підписаний та скріплений печатками уповноваженими представниками сторін акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітек" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" прийняло обладнання - «Комплектуючі до лінії по виробництву пива фірми Kaspar Schulz Brauereimaschinenfabrik & Apparatebauanstalt KG» у складі: дробилка солоду - 1 шт., секція аерації сусла - 1 шт., автоматична система управління Schulzeasycontrol - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 10 ГЛ, 3бар - 1 шт., контроль температури для 4 ЦКТ - 1 шт., пивний насос - 1 шт., повітряний компресор - 1 шт., комплект для фільтрації повітря - 1 шт., установка для гліколевого охолодження - 1 шт., набір шлангів для пива - 1 шт., базове лабораторне обладнання - 1 шт., мийка/наповнювач КЕГ - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 5 ГЛ, 3 бар - 2 шт., модуль ємкостей готового пива 2*5 Гл - 1 шт., модуль ємкостей готового пива 2*10 Гл - 1 шт., комплект трубопроводів - 1 шт. Вартість обладнання складає 1810984 грн. 72 коп. (в т.ч. ПДВ).

Відповідно до п. 3 акту приймання-передачі об'єкта оренди зазначено, що обладнання знаходиться в справному стані, до моменту передачі не використовувалось, не має внутрішніх та зовнішніх пошкоджень.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю "Юнітек" на виконання умов Договору оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 53933 грн. 17 коп., 01.07.2011 грошові кошти з призначенням платежу - «за обладнання згідно договору № 21/2 від 30.03.2011», а саме: 29.06.2011 - 155400 грн. 00 коп., а 04.07.2011 - 22466 грн. 83 коп., що підтверджується належним чином завіреною копією банківської виписки по рахунку № 26000001302981, яка знаходиться в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач в повному обсязі та у встановлений Договором оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 строк здійснив оплату першого платежу викупної вартості обладнання у розмірі 231800 грн. 00 коп.

Судом встановлено, що 23.07.2014 сторонами було підписано акт звірки розрахунків за договором оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем по вказаному договору становить 1579184 грн. 72 коп.

Судом встановлено, що другий, третій, четвертий та п'ятий платіж викупної вартості обладнання, передбачені пунктом 3.3 Договору, у сумі 1579184 грн. 72 коп. відповідачем сплачені не були, що також не було спростовано відповідачем, зокрема, не надано доказів оплати.

На підставі вищевикладеного, звертаючись з даним позовом до суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітек" просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" суму несплачених платежів за Договором оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 в загальному розмірі 1579184 грн. 72 коп., та на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, 3% річних у розмірі 130711 грн. 65 коп. та інфляційних втрат у розмірі 228518 грн. 18 коп.

10.09.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітек" просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" суму основного боргу в розмірі 1579184 грн. 72 коп., 3% річних в розмірі 140518 грн. 98 коп. та інфляційні втрати в розмірі 211796 грн. 81 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Подана позивачем заява про зменшення позовних вимог розцінюється судом як заява про збільшення позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 140518 грн. 98 коп. та зменшення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 211796 грн. 81 коп., які відповідно приймаються судом до розгляду.

03.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог в частині розміру 3% річних з 140518 грн. 98 коп. до 143634 грн. 10 коп., яка була прийнята судом. Таким чином, суд розглядає позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 143634 грн. 10 коп. та інфляційних втрат в розмірі 211796 грн. 81 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на аналіз змісту договору, його умовами передбачено саме обов'язок відповідача викупити обладнання, а не право на викуп, як це зазначено у назві договору.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості у відповідача зі сплати викупної вартості обладнання, переданого за Договором оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011, у розмірі 1579184 грн. 72 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідач не надав суду докази сплати вказаного розміру заборгованості, та підтверджено актом звірки розрахунків.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" суми основного боргу в розмірі 1579184 грн. 72 коп. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 143634 грн. 10 коп. 3% річних, нарахованих за період прострочення щодо кожного платежу (другого, третього, четвертого, п'ятого) окремо, починаючи з наступного дня після закінчення строку сплати платежу, та по 03.10.2014 та 211796 грн. 81 коп. інфляційних втрат за період прострочення щодо кожного платежу (другого, третього, четвертого, п'ятого) окремо, починаючи з місяця наступного після закінчення строку оплати за договором, по серпень 2014 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97 N 62-97р; цього листа вміщено в газеті "Бизнес" від 29.09.97 N 39, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд встановив, що він є неправильним, оскільки позивач допустив арифметичну помилку щодо визначення кількості днів прострочення та не врахував, що у 2012 році було 366 календарних днів.

Судом було здійснено власний розрахунок 3% річних за період прострочення, вказаний позивачем:

Сума боргуСтрок платежуПеріод прострочення Сума 3% річних 231800 грн. 00 коп. 31.07.2011 03.10.2014 22100 грн. 39 коп. 231800 грн. 00 коп. 31.08.2011 03.10.2014 21509 грн. 77 коп. 557792 грн. 36 коп. 01.10.2011 03.10.2014 50338 грн. 85 коп. 557792 грн. 36 коп. 31.10.2011 03.10.2014 48963 грн. 47 коп. Всього: 142912 грн. 48 коп.

Таким чином, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних за період прострочення, вказаний позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 03.10.2014, підлягають частковому задоволенню у розмірі 142912 грн. 48 коп.

Що стосується наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат, то судом встановлено, що розрахунок інфляційних втрат є правильним та таким, що відповідає передбаченими законодавством умовам та порядку нарахування, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 211796 грн. 81 коп. за період прострочення, вказаний позивачем у заяві про зменшення розміру позовних вимог від 10.09.2014, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнітек" просило суд звернути стягнення на предмет застави, яким є обладнання, що було передане відповідачу згідно акту приймання-передачі об'єкта оренди за Договором оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 в межах задоволеної судом суми позовних вимог позивача, а саме: дробилка солоду - 1 шт., секція аерації сусла - 1 шт., автоматична система управління Schulzeasycontrol - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 10 ГЛ, 3бар - 1 шт., контроль температури для 4 ЦКТ - 1 шт., пивний насос - 1 шт., повітряний компресор - 1 шт., комплект для фільтрації повітря - 1 шт., установка для гліколевого охолодження - 1 шт., набір шлангів для пива - 1 шт., базове лабораторне обладнання - 1 шт., мийка/наповнювач КЕГ - 1 шт., циліндроконічні танки (ЦКТ) 5 ГЛ, 3 бар - 2 шт., модуль ємкостей готового пива 2*5 Гл - 1 шт., модуль ємкостей готового пива 2*10 Гл - 1 шт., комплект трубопроводів - 1 шт.

Обгрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, позивач зазначив, що з огляду на застосування до правовідносин щодо викупу обладнання правових норм, які регулюють зобов'язання з купівлі-продажу товару з розстроченням платежу (у кредит), відповідно до частини 6 статті 694 та частини 3 статті 695 Цивільного кодексу України - з моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар. Таким чином, позивач стверджує, що у нього на підставі закону виникло право застави на обладнання, передане за договором оренди з викупом, звернення стягнення на яке не замінює самої вимоги кредитора (позивача) про стягнення з боржника (відповідача) суми боргу, а є додатковим способом захисту кредитора.

Судом встановлено, що позивач зареєстрував право застави на обладнання, передане за договором оренди з викупом, що підтверджується Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 44687001 від 14.07.2014 р., копія якого знаходиться в матеріалах справи.

Проте, суд приходить до висновку щодо необґрунтованості вказаних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Законом встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина 1 статті 574 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1, 2 статті 576 Цивільного кодексу України предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення. Предметом застави може бути майно, яке заставодавець набуде після виникнення застави (майбутній урожай, приплід худоби тощо).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ч. 1. ст. 572 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 694 Цивільного кодексу України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар (частини 6 статті 694 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 695 Цивільного кодексу України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. До договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу застосовуються положення частин третьої, п'ятої та шостої статті 694 цього Кодексу (частина 3 статті 695 Цивільного кодексу України).

Проте, суд вважає, що вимоги позивача є необґрунтованими в цій частині, з огляду на те, що до правовідносин, які виникли на підставі спірного договору в частині зобов'язань з викупу обладнання не можуть застосовуватись норми, які регулюють купівлю-продаж товару у кредит, зокрема, з розстроченням платежу. Зокрема, норми, які містяться у статтях 694, 695 Цивільного кодексу України, передбачають випадки, коли право власності на товар у покупця виникає у момент передачі продавцем товару покупцю. Відповідно і право застави, передбачене частиною 6 статті 694 Цивільного кодексу України, виникає щодо товару, право власності на який переходить до покупця з моменту передачі товару. Так, за загальним правилом, відповідно до частини 1 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Однак, відповідно до пункту 1.3 договору оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 право власності на обладнання переходить до орендаря тільки після повної оплати викупної вартості обладнання і решти платежів, які виникли в ході дії даного договору, тобто визначено інший момент виникнення права власності, ніж передбачений частиною 1 статті 334 Цивільного кодексу України. З урахуванням того, що предметом застави може бути лише те майно, яке є власністю заставодавця або буде набуте ним (а не може бути набутим) після виникнення застави, та з огляду на те, що власником обладнання, переданого за договором оренди з правом викупу № Ю-00000021/2, є позивач (так як відповідачем не були сплачені платежі викупної вартості майна), та договором і законом (який застосовується до даних правовідносин) не передбачено права застави позивача на вказане майно, позовні вимоги визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві, з приводу того, що з 26 вересня 2011 року договір припинив свою дію та відсутні підстави для стягнення з відповідача неоплаченої частини ціни обладнання у сумі 157984 грн. 72 коп, так як відповідно до листа вих. № 25 від 09.09.2011 позивач в односторонньому порядку відмовився від договору, суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивачем був направлений відповідачу лист вих. № 25 від 09.09.2011, відповідно до якого позивач зазначив, що керуючись п. 5.1 договору вважає за необхідне достроково розірвати Договір оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 з 26 вересня 2011 року та відповідно до підпункту м) пункту 2.2 відповідач зобов'язаний повернути орендоване обладнання протягом 3 робочих днів, якщо даний Договір буде розірваний , тобто до 29.09.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаний лист був отриманий відповідачем 13.09.2011, про що свідчить копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0208101661245, яка знаходиться в матеріалах справи.

Крім того, листами вих. № 30 від 15.09.2011, № 32 від 28.09.2011 та № 33 від 29.09.2011, які були долучені до матеріалів справи відповідачем, позивач на підставі п. 5.1 договору наголосив на односторонньому розірванні договору у зв'язку з несплатою орендних та викупних платежів та вимагав повернення обладнання.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Крім того, відповідно до статті 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з п. 5.1 Договору, на вимогу орендодавця даний Договір може бути достроково розірваний, якщо орендар має прострочення платежу відповідно до п. 3.3 даного Договору більше одного місяця. При достроковому розірванні Договору, у відповідності до даного пункту, сплачена викупна вартість обладнання орендарю не повертається.

Пунктом 10.7 Договору сторони погодили, якщо інше прямо не передбачено даним Договором, даний Договір може бути розірваний тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатковою угодою до даного Договору. Даний Договір вважається розірваним з моменту належного оформлення сторонами відповідної додаткової угоди до даного Договору, якщо інше не передбачено в самій додатковій угоді.

Таким чином, договір може бути розірваний або за погодженням сторін, або за рішенням суду на вимогу однієї із сторін на підставах, які вказані у законі або договорі, або шляхом односторонньої відмови у випадку, якщо право на таку відмову передбачено договором.

Проаналізувавши умови Договору оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011, суд приходить до висновку, що право на односторонню відмову вказаним договором не передбачено, зокрема, пункт 5.1 договору лише вказує на умову (прострочення сплати платежів викупної вартості обладнання), у випадку настання якої орендодавець може звернутися до суду з вимогою про одностороннє розірвання договору.

Крім того, право на односторонню відмову не передбачено також і будь-якими нормами актів цивільного законодавства, які регулюють правовідносини між сторонами в частині зобов'язань з викупу обладнання. Зокрема, як вже було зазначено судом, приписи ч. 2 ст. 695 Цивільного кодексу України, які передбачають право на відмову від договору продавця у випадку несплати покупцем чергового платежу за товар, проданий з розстроченням платежу і переданий покупцю, не можуть бути застосовані до даних правовідносин з огляду на те, що регулюють відносини, в яких момент передачі товару покупцю співпадає у часі з моментом виникнення у покупця права власності на цей товар, що відповідно суперечить суті Договору оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 (п. 1.3 договору).

Так само, приписи ч. 4 ст. 692 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані у даному випадку, оскільки передбачають підставу для відмови продавця від договору у зв'язку з відмовою покупця прийняти та оплатити товар, тоді як відповідачем був прийнятий товар та оплачений частково.

Також суд зазначає, що норми, які регулюють можливість відмови від договору щодо орендних правовідносин, так само не можуть розглядатися в контексті підстави для розірвання змішаного договору в частині зобов'язання з викупу товару.

Крім того, зі змісту листа вих. № 25 від 09.09.2011, в якому позивач визнав за необхідне достроково розірвати Договір оренди обладнання з правом викупу № Ю-00000021/2 від 30.03.2011 з 26 вересня 2011 року відповідач та вказав на зобов'язання орендаря повернути орендоване обладнання протягом 3 робочих днів, якщо даний Договір буде розірваний , вбачається, що позивач лише запропонував розірвати договір, тобто надіслав відповідачу пропозицію (оферту) розірвати договір, а не відмовився від нього в односторонньому порядку. Зі змісту наступних листів позивача вбачається посилання саме на лист вих. № 25 від 09.09.2011 як підставу для відмови від договору. Відповідач, в свою чергу, не здійснив акцепт такої пропозиції, що сторонами не заперечувалось та не надано доказів повернення обладнання позивачу.

Суд приходить до висновку, що спірний договір не був розірваний, як стверджує відповідач, а тому права і обов'язки сторін за цим договором не припинились, зокрема, і обов'язок відповідача за договором сплатити платежі викупної вартості обладнання.

З приводу заперечень відповідача на позовні вимоги щодо неусунення позивачем недоліків якості обладнання, виявлених в межах гарантійного строку та про які було повідомлено позивача листом №62/11 від 08.07.2011 (та аналогічними за змістом листами за № 66/11 від 15.07.2011, № 71/11 від 01.08.2011, № 74/11 від 16.08.2011, № 77/11 від 16.08.2011, № 78/11 від 23.08.2011), та наявність яких підтверджена, на думку відповідача, висновками експертів Київської незалежної судово-експертної установи № 0144 від 25.10.2011 та експертного висновку Київської торгово-промислової палати № I-3463 від 26.09.2011, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 8.2, 8.3 Договору гарантійний строк нормальної та безперебійної роботи обладнання становить 12 календарних місяців від дати введення в експлуатацію, але не більше 18 календарних місяців від дати поставки обладнання. Орендодавець зобов'язується протягом гарантійного строку у найкоротший термін постачати та робити заміну усіх частин обладнання, які виявляться дефектними внаслідок конструктивних недоліків або використання неякісних матеріалів і вийдуть з ладу.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 675 Цивільного кодексу України товар, який продавець передає або зобов'язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу. Договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Положеннями ч. 1 ст. 678 Цивільного кодексу України визначено, що покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

Відповідно до ч. 3 ст. 680 Цивільного кодексу України, якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Відповідно до п. 3 акту приймання-передачі об'єкта оренди, підписаного та скріпленого печатками сторін, зазначено, що обладнання знаходиться в справному стані, до моменту передачі не використовувалось, не має внутрішніх та зовнішніх пошкоджень.

Судом встановлено та сторонами не заперечувалось, що відповідач не звертався з окремим позовом щодо усунення недоліків або відшкодування витрат на усунення недоліків переданого за договором обладнання. Крім того, відповідач не прийняв пропозицію позивача щодо розірвання договору та повернення обладнання та протягом всього часу користувався переданим йому обладнанням, що також не було спростовано відповідачем.

Таким чином, суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо наявності недоліків якості переданого товару, оскільки обставини про недоліки обладнання не є предметом доказування у даній справі з урахуванням предмету та підстави позовних вимог, жодним чином не впливають на обов'язок відповідача сплатити платежі викупної вартості обладнання, та могли бути заявлені покупцем в окремому позові протягом гарантійного строку з дня їх виявлення відповідно до ч. 1 ст. 681 Цивільного кодексу України, що було б належним способом захисту прав відповідача у випадку добросовісності виконання ним обов'язків за договором.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" з позовом до суду, ним було сплачено судовий збір у розмірі 38768 грн. 29 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 31 від 10.07.2014, яке знаходиться в матеріалах справи.

Нормами статті 57 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік документів, що подаються до позовної заяви, зокрема в пункті 3 частини 1 цієї статті вказано, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.06.2011 № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014, № 719-VII, з 1 січня 2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1218 грн.

Нормами пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 2 відсотків ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальної заробітної плати у місячному розмірі.

У пункті 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може: зобов'язати позивача (заявника, скаржника) доплатити належну суму судового збору і подати суду відповідні докази у встановлений ним строк, та за необхідності відкласти розгляд справи або оголосити перерву в засіданні (стаття 77 ГПК); у разі неподання доказів оплати - стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК або ж залишити позов (заяву, скаргу) без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 названого Кодексу.

Як встановлено судом, у позовній заяві позивач заявив дві вимоги майнового характеру, а саме, стягнення заборгованості у розмірі 1934615 грн. 63 коп. (з урахуванням заяв про збільшення та зменшення позовних вимог) та звернення стягнення на предмет застави в межах задоволеної судом суми позовних вимог (тобто в межах визначеного позивачем розміру заборгованості - 1934615 грн. 63 коп.). Таким чином, ціна позову - 3869231 грн. 26 коп.

Враховуючи викладене, при зверненні з позовом до суду, позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 77384 грн. 63 коп. Проте, як встановлено судом, позивач сплатив лише 38768 грн. 29 коп.

Зважаючи на вищевикладене, недоплачений позивачем судовий збір у розмірі 38616 грн. 34 коп. (у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог у вказаній частині) підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України; в іншій частині - судовий збір стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірландський ПАБ" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4, секція 5; ідентифікаційний код: 33543747) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3-А; ідентифікаційний код: 32157767) основний борг в сумі 1579184 (один мільйон п'ятсот сімдесят дев'ять тисяч сто вісімдесят чотири) грн. 72 коп., 142912 (сто сорок дві тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 48 коп. 3% річних, 211796 (двісті одинадцять тисяч сімсот дев'яносто шість) грн. 81 коп. інфляційних втрат та 38677 (тридцять вісім тисяч шістсот сімдесят сім) грн. 88 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнітек" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 3-А; ідентифікаційний код: 32157767) в дохід Державного бюджету України (р/р 31215206783001, Одержувач: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Банк одержувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, МФО 820019, ідентифікаційний код 37993783, код платежу: 22030001) судовий збір у розмірі 38616 (тридцять вісім тисяч шістсот шістнадцять) грн. 34 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 10.10.2014

Суддя І.М. Отрош