Ухвала

від 29.09.2014 по справі 2а-15533.1/10/0170/25

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року м. Київ К/800/52852/13

Вищий адміністративний суд України у складі суддів:

головуючого - Цвіркуна Ю.І. (суддя-доповідач), Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2013 року

та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року

у справі № 2а-15533.1/10/0170/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей плюс ВВ»

до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Прометей плюс ВВ» звернулось до суду з адміністративним позовом до Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.2013 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Прометей плюс ВВ» задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.10.2010 року №0002541502/0 в частині визначення ТОВ «Прометей плюс ВВ» грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 69 095, 17 грн., з яких 46 063, 45 грн. - основний платіж та 23 031, 72 грн. - штрафні санкції. В інший частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.06.13 року скасовано. Прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 29.10.2010 року № 0002541502/0.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції скасовано, предметом перегляду у суді касаційної інстанції є постанова суду апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами невиїзної документальної перевірки ТОВ «Прометей Плюс ВВ» з питань повноти нарахування податку на додану вартість за квітень - червень 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ «Яртрансавто» та за квітень - травень 2010 року з ПП «Агробудінвестт», відповідачем складено акт від 06.10.2010 року №1744/15-2, яким встановлено порушення пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість в розмірі 57 731, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2010 року № 0002541502/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 85 428, 51 грн., з яких - 57 730, 12 грн. - за основним платежем та 27 698, 39 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів суду касаційної інстанції, з урахуванням норм податкового законодавства, чинних на час виникнення відповідних правовідносин, погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про задоволенні позову повністю, з огляду на наступне.

Згідно із пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (абз. 4 пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону України «Про податок на додану вартість»).

В силу пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав господарські відносини з ТОВ «Яртрансавто» та ПП «Агробудінвестт», що підтверджується договором, податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, виписками з банку, актами виконаних робіт, подорожніми листами.

Отриманий від ПП «Агробудінвестт» товар був використаний в господарській діяльності позивача, що підтверджується актами списання товарів та накладними на внутрішнє переміщення товарів.

На момент здійснення даних господарських операцій контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість та мали право виписувати податкові накладні.

Судами попередніх інстанцій вірно відхилено доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства у зв'язку з відсутністю основних фондів та виробничих потужностей у контрагентів позивача.

Суд касаційної інстанції в даному випадку зазначає про персональну відповідальність кожного платника за ведення податкового обліку. Відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Крім того, зазначення в додатку до податкової декларації помилкового ІПН підприємства - контрагента не може слугувати підставою для висновку щодо неправомірного включення позивачем до складу податкового кредиту червня 2010 року суми ПДВ у розмірі 11 666, 67 грн. відповідно до податкової накладної від 02.06.2010 року № 163, виписаної ТОВ «Бізнес-Стар», оскільки матеріалами справи підтверджується реальність даної господарської операції.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції та встановлених обставин справи.

З урахуванням викладеного, є підстави вважати, що судом апеляційної інстанції ухвалено обґрунтоване рішення, яке постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Стаття 220 Кодексу адміністративного судочинства України визначає межі перегляду судом касаційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Касаційну скаргу Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим відхилити.

Постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2013 року у справі № 2а-15533.1/10/0170/25 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у порядку та строки, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, та на неї може бути подана заява про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ю.І.Цвіркун

Судді Н.Є.Маринчак

Н.Г.Пилипчук