Постанова

від 13.10.2014 по справі 815/4656/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/4656/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 року м.Одеса

У залі судових засідань №29

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Харченко Ю.В.

При секретарі Кипаренко Н.Ю.

За участю представників сторін:

Від позивача : Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ» Бейгельзімер М.Г. - за довіреністю від 20.08.2014року №112.

Від відповідача : Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області Трусов А.С. - за довіреністю від 22.05.2014року №12026/9/10-01.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2014р. №0003182201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 357107,50грн., №0003192201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 438685,00грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від №0003182201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 357107,50грн., з яких 285686грн. - основний платіж, 71421,50грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0003192201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 438685,00грн., з яких 350948грн. - основний платіж, 87737грн. - штрафні (фінансові) санкції, посилаючись на відсутність, встановлених ДПІ в Акті перевірки порушень податкового законодавства з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ», оскільки при формуванні податкового кредиту за перевіряємий період, Товариством у повному обсязі дотримано вимоги чинного податкового законодавства України та правомірно віднесено до складу податкового кредиту за означений період суму ПДВ у розмірі 438685грн., сплачену у ціні товару, наданого ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Торговий дім «ОРЛАН», ТОВ «САНТАН БРИЗ», ТОВ «КЕМПТОРГ», у межах відповідних фінансово-господарських правовідносин, що, серед іншого, підтверджується податковими накладними, виписаними та оформленими контрагентами позивача з урахуванням вимог Податкового кодексу України. Також, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ» наголошує на правомірності віднесення суми грошових коштів у розмірі 285686грн. до складу валових витрат, оскільки факт передання позивачу - ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» його контрагентами - ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Торговий дім «ОРЛАН», ТОВ «САНТАН БРИЗ», ТОВ «КЕМПТОРГ» обумовленого укладеними договорами товару, повністю підтверджено відповідними первинними документа, а саме актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, тощо, та відповідно підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю Товариства позивача.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області, з позовними вимогами не погоджується та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (від 08.09.2014р. вихід.№30727/9/15-51-10-01), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 22.07.2014р. №0003182201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 357107,50грн., №0003192201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 438685,00грн., оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ» занижено податок на прибуток у загальному розмірі 285686грн., у т.ч. за 2013р. - у сумі 285686грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, а також занижено податок на додану вартість на загальну суму 350948грн., у т.ч. за грудень 2012р. - у сумі 17589грн., за січень 2013р. - у сумі 17753грн., за лютий 2013р. - у сумі 14981грн., за березень 2013р. - у сумі 15757грн., за липень 2013р. - у сумі 35056грн., за серпень 2013р. - у сумі 29301грн., за вересень 2013р. - у сумі 20684грн., за жовтень 2013р. - у сумі 22216грн., за листопад 2013р. - у сумі 30226грн., за грудень 2013р. - у сумі 38185грн., за січень 2014р. - у сумі 13465грн., за березень 2014р. - у сумі 22767грн., за квітень 2014р. - у сумі 13994грн., що призвело до порушення вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України. Зокрема, податковий орган посилається на наявність Актів зустрічних звірок контрагентів позивача, а саме: Акт ДПІ в Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014р. №1821/15-53-22-3/38351999 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014р. - лютий 2014р.», Акт ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області від 03.06.2014р. №243/22-3/33269068 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сантан Бріз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період лютий-березень 2014р.», Акт ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №1306/26-59-22-12/38958027 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КЕМПТОРГ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014р. по 30.04.2014р.», Акт ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 14.04.2014р. №801/22-02/38352333 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий Дім «Орлан» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р.».

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності та системно проаналізувавши приписи чинного податкового законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, у період з 13.06.2014р. по 19.06.2014р., на підставі направлення від 12.06.2014р. №431, виданого головному державному ревізору-інспектору відділу організації та супроводження перевірок платників податків управління податкового аудиту ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області Леонідовій О.І., згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, та на підставі Наказу ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 12.06.2014р. №436-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки», проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ» з питань повноти нарахування податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. та податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.04.2014р.

За наслідками вказаної перевірки ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області складено Акт №1558/22-01/32184429 від 26.06.2014р. «Про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ» з питань повноти нарахування податку на прибуток за період з 01.01.2011р. по 31.12.2013р. та податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 30.04.2014р.», у висновках якого наголошено, що Товариством занижено податок на прибуток у загальному розмірі 285686грн., у т.ч. за 2013р. - у сумі 285686грн., у зв'язку з чим порушено вимоги п.138.2, п.138.4 ст.138 Податкового кодексу України, а також занижено податок на додану вартість на загальну суму 350948грн., у т.ч. за грудень 2012р. - у сумі 17589грн., за січень 2013р. - у сумі 17753грн., за лютий 2013р. - у сумі 14981грн., за березень 2013р. - у сумі 15757грн., за липень 2013р. - у сумі 35056грн., за серпень 2013р. - у сумі 29301грн., за вересень 2013р. - у сумі 20684грн., за жовтень 2013р. - у сумі 22216грн., за листопад 2013р. - у сумі 30226грн., за грудень 2013р. - у сумі 38185грн., за січень 2014р. - у сумі 13465грн., за березень 2014р. - у сумі 22767грн., за квітень 2014р. - у сумі 13994грн., що призвело до порушення вимог п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України.

На підставі складеного Акта перевірки №1558/22-01/32184429 від 26.06.2014р. ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області 22.07.2014р. винесено податкові повідомлення-рішення №0003182201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 357107,50грн., з яких 285686грн. - основний платіж, 71421,50грн. - штрафні (фінансові) санкції, №0003192201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 438685,00грн., з яких 350948грн. - основний платіж, 87737грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Не погодившись із означеними податковими повідомленнями-рішеннями від 22.07.2014р. №0003182201, та №0003192201, ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою щодо визнання їх протиправними та скасування.

Так, на думку суду, оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 22.07.2014р. №0003182201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 357107,50грн., №0003192201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 438685,00грн., винесені податковим органом неправомірно, безпідставно та у порушення положень чинного податкового законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом та підтверджується наявними у справі документами, між ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» (Покупець) та ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» (Постачальник) 01.02.2013р. був укладений Договір постачання №2013/01, відповідно до п.п.1.1-1.3 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах даного Договору запасні частини та матеріали. Детальний перелік товару який постачається зазначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору. Постачальник гарантує, що товар, який постачається за даним Договором не обмежений охоронюваними законом правами та інтересами третіх осіб, не заставлений, не знаходиться під арештом, не є загальною власністю, знаходиться у вільному цивільному обігу, та Постачальник має усі права з його відчуження.

Судом також з»ясовано, що між ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» (Замовник) та ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» (Виконавець) укладено Договори №М-101 від 20.12.2013р., та №М-102 від 23.12.2013р., відповідно до п.1.1 яких предметом Договору є виконання Виконавцем за дорученням Замовника ремонту, виготовлення та монтажу кранового обладнання: «Проведення робіт з ремонту та відновлення електричної схеми рами крана яка повертається КС-5473 зав.№1447 1990 року виготовлення відповідно до вимог Правил будови і безпечної експлуатації вантажопідіймальних кранів НПАОП №0.00-1.01-07», та «Проведення робіт з ремонту та відновлення гідравлічного шарнірного з'єднання та кільцевого електроприймача крана КС-5473 зав. №1447 1990 року випуску», відповідно.

01.12.2012р. ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» (Покупець) та ТОВ «Торговий дім «ОРЛАН» (Постачальник) був укладений Договір постачання 2012/12, відповідно до п.п.1.1-1.3 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах даного Договору запасні частини та матеріали. Детальний перелік товару який постачається зазначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору. Постачальник гарантує, що товар, який постачається за даним Договором не обмежений охоронюваними законом правами та інтересами третіх осіб, не заставлений, не знаходиться під арештом, не є загальною власністю, знаходиться у вільному цивільному обігу, та Постачальник має усі права з його відчуження.

Судом також з'ясовано, що між ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» (Замовник) та ТОВ «Торговий дім «ОРЛАН» (Виконавець) укладено Договори №Т-2013 від 02.12.2013р., та №М-109 від 24.12.2013р., відповідно до п.1.1 яких предметом Договору є виконання Виконавцем за дорученням Замовника ремонту, виготовлення та монтажу кранового обладнання: «Проведення робіт з встановлення та налаштування приборів захисту крана ПЗК-10 на 2-х кранах КС-3579 «Беларусь», та «Проведення робіт з ремонту та відновлення опорно-повертального обладнання крана КС-5473 зав. №1447 1990 року випуску», відповідно.

03.02.2014р. між ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» (Покупець) та ТОВ «САНТАН БРИЗ» (Постачальник) укладено Договір постачання №214, відповідно до п.п.1.1-1.3 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах даного Договору запасні частини та матеріали. Детальний перелік товару який постачається зазначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору. Постачальник гарантує, що товар, який постачається за даним Договором не обтяжений правами, що охороняються законом та інтересами третіх осіб, не заставлений, не перебуває під арештом, не є загальною власністю, знаходиться у вільному цивільному обігу, та Постачальник має усі права з його відчуження.

17.03.2014р. між ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» (Покупець) та ТОВ «КЕМПТОРГ» (Постачальник) був укладений Договір постачання №0317, відповідно до п.п.1.1-1.3 якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та сплатити на умовах даного Договору запасні частини та матеріали. Детальний перелік товару який постачається зазначається у Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору. Постачальник гарантує, що товар, який постачається за даним Договором не обтяжений правами, що охороняються законом та інтересами третіх осіб, не заставлений, не перебуває під арештом, не є загальною власністю, знаходиться у вільному цивільному обігу, та Постачальник має усі права з його відчуження

Згідно зі ст.11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.202 Цивільного Кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного Кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.638 Цивільного Кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Згідно зі ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Так, судом з'ясовано та підтверджується наявними у матеріалах справи документами, що ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» та ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Торговий дім «ОРЛАН», ТОВ «САНТАН БРИЗ», ТОВ «КЕМПТОРГ» повністю дотримано законодавчо визначені вимоги, та досягнуто згоди з усіх істотних умов вищеокреслених укладених між господарюючими суб'єктами договорів.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутності факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту. Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичне надання послуг, здійснення поставки товарів та їх отримання іншою стороною, а також документи, котрі підтверджують використання вказаних товарів у власній господарській діяльності.

Зокрема, як вбачається з наявних у справі документів, а саме Сертифікатів якості, Платіжних доручень, Актів звіряння взаємних розрахунків, Рахунків, Специфікацій, Калькуляцій, Рахунків-фактури, Товарно-транспортні накладних, Податкових накладних, Видаткових накладних, Актів здачі-приймання виконаних робіт, останні містять опис господарських операцій, та відповідно підтверджують фактичне їх виконання, а відтак у розумінні ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинними документами, що відповідно спростовує висновок відповідача щодо відсутності реального та фактичного надання (отримання) послуг.

До того ж, наявні в матеріалах справи первинні документи містять усі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто повністю відповідають вимогам п.201.1 та 201.7 ст.201 Податкового кодексу, що також свідчить про реальність господарських операцій.

Відповідно до п.п.14.1.27, 14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником); господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку з числа резидентів, у тому числі є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 Податкового кодексу України у розділі «Податок на прибуток підприємств» об'єктом оподаткування, серед іншого, є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно з п.п.138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що до складу інших витрат, у тому числі, включаються витрати на збут, які включають витрати, пов'язані з реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг: витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів підприємства; інші витрати, пов'язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Відповідно до п.п.139.1.3, 139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтями 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зокрема, судом встановлено, що факт отримання позивачем - ТОВ «ЕКС-ПРОМТ», визначених умовами Договорів постачання від 01.02.2013р. №2013/01, від 01.12.2012р. №2012/12, від 03.02.2014р. №214, та 17.03.2014р. №0317, товарів , повністю підтверджено наданими позивачем та наявними у матеріалах справи відповідними первинними документами, а саме: Генеральним договором від 03.12.2010р. №2011/338/10Х, заявками, технічними завданнями, додатковими угодами, калькуляціями, рахунками, актами здачі-приймання виконаних робіт, банківськими виписками, листами, Переліками основних та видаткових матеріалів, котрі використовуються при ремонті кранів, котрі повністю підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю позивача, а відтак є належними доказами, підтверджуючими правомірність віднесення позивачем спірної суми до складу валових витрат Підприємства.

Також судом з'ясовано, що суми ПДВ за наданими позивачем до суду та наявними у матеріалах справи податковими накладними, були включені ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» до складу податкового кредиту у загальному розмірі 350948грн.

Відповідно до пп.14.1.181. Податкового кодексу України від 02 грудня 2010року №2755-VІ податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Пунктом 198.1. статті 198 вказаного Кодексу встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Зокрема, у даному випадку датою виникнення у позивача права на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту, є, зокрема, дата отримання виписаних ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Торговий дім «ОРЛАН», ТОВ «САНТАН БРИЗ», ТОВ «КЕМПТОРГ» позивачу вище окреслених податкових накладних.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Натомість, судом з'ясовано, що включена позивачем до складу податкового кредиту оскаржувана сума податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, виписаними ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Торговий дім «ОРЛАН», ТОВ «САНТАН БРИЗ», ТОВ «КЕМПТОРГ» з дотриманням вимог пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; є) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, виходячи із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів, судом встановлено, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту у суб'єкта господарювання виникає у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, беручи до уваги те, що наявні у матеріалах справи податкові накладні дають можливість ідентифікувати платника податку на додану вартість, особу, котрою їх складено, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, а також враховуючи, що правильність виписування податкової накладної покладено не на покупця, а на продавця товарів, суд дійшов висновку, що вказані податкові накладні також є доказом здійснення господарських операцій та на їх підставі платником податку правомірно віднесено суми ПДВ до складу податкового кредиту.

До того ж, платник податку на додану вартість (покупець товару) на час здійснення господарської операцій з придбання товару не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, який зареєстрований у встановленому законом порядку як юридична особа та зареєстрований платником податку на додану вартість, вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність вказаного суб'єкта господарювання (продавця).

Крім того, судова практика щодо вирішення податкових спорів виходить, зокрема, із презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки, у зв»язку з чим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірними.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе належними та допустимими доказами неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

При цьому, доводи податкового органу щодо отримання платником необґрунтованої податкової вигоди, мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безумовно та беззаперечно підтверджують існування обставин, котрі виключають право платника на віднесення відповідних сум ПДВ до складу податкового кредиту.

Натомість, судом встановлено, що відповідачем - ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області у даному випадку не доведено належними доказами існування таких обставин.

Згідно з п.п.3-6, 5.2 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011р. за №34/18772, результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка. Акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів . У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, зокрема, чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень .

При цьому, судом відхиляються та не приймаються до уваги посилання податкового органу, зокрема, на встановлені податковим органом порушення, котрі викладені у Актах інших контролюючих органів, зокрема: ДПІ в Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 01.04.2014р. №1821/15-53-22-3/38351999 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Еко-Буд-Монтаж» щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014р. - лютий 2014р.», ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області від 03.06.2014р. №243/22-3/33269068 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Сантан Бріз» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період лютий-березень 2014р.», ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві №1306/26-59-22-12/38958027 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «КЕМПТОРГ» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.03.2014р. по 30.04.2014р.», ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 14.04.2014р. №801/22-02/38352333 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торговий Дім «Орлан» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2014р. по 28.02.2014р.», з огляду на те, що означені перевірки проводились у приміщеннях податкових органів, без реального дослідження та встановлення у ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Сантан Бріз», ТОВ «КЕМПТОРГ», та ТОВ «Торговий Дім «Орлан» наявності майна та інших матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій, з постачання товарів передбачених Договорами постачання від 01.02.2013р. №2013/01, від 01.12.2012р. №2012/12, від 17.03.2014р. №0317 , наявності необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, та відповідно без посилання на певні недоліки конкретних договорів, первинних документів, тощо.

Між тим, суд вважає за доцільне наголосити, що по-перше, відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, по-друге, порушення контрагентами позивача вимог законодавства про порядок здійснення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-третє, факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків та підробка документів, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань; самі по собі акти не є беззаперечним, належним та допустимим доказом даних фактів, водночас інших доказів, всупереч вимог ч.2 ст.71 КАС України, суб'єктом владних повноважень, суду не надано.

До того ж, відповідно до вимог ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Предметом доказування в межах розгляду даної категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Зокрема, отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладено висновки про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку щодо самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону. До того ж, акт перевірки контрагента чи акт про неможливість проведення зустрічної звірки тощо, не має преюдиціального значення при розгляді справи судом, та не є документом, що достовірно та безумовно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, податковим органом не надано до суду належних доказів, які б підтверджували відомості, викладені у вищеозначених Актах перевірки, складених за результатами перевірок ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Сантан Бріз», ТОВ «КЕМПТОРГ», та ТОВ «Торговий Дім «Орлан». Більше того, сам по собі акт перевірки є лише документом, що фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, та не містить у собі доказової бази щодо виявлених у ході перевірки обставин, які повинні підтверджуватись первинними документами. Чинним законодавством України не визначено норми необхідних умов для здійснення того чи іншого виду господарської діяльності, у зв'язку з чим висновок щодо відсутності таких умов має оціночний характер, що базується суто на припущенні.

Також, у Акті перевірки №1558/22-01/32184429 від 26.06.2014р. ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області посилається на матеріали перевірок перевірок ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Сантан Бріз», ТОВ «КЕМПТОРГ», та ТОВ «Торговий Дім «Орлан», які надійшли від ДПІ в Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів в Київській області, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м.Києві, ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, водночас жодних доказів на підтвердження самостійного дослідження обставин укладення договорів між позивачем - ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» та його контрагентами - ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Сантан Бріз», ТОВ «КЕМПТОРГ», та ТОВ «Торговий Дім «Орлан», предмету даних правочинів, змісту прав та обов'язків сторін за ними, повноважень фізичних осіб, які від імені суб'єктів господарювання укладали дані правочини, обізнаності суб'єктів господарювання щодо обставин діяльності один одного, дійсних намірів сторін правочинів, наявності чи відсутності розумних економічних чинників на укладення правочинів, тощо, Акт перевірки ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, не містить, у зв'язку з чим податковим органом фактично не досліджено, обставини взаємовідносин, зокрема, позивача із ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Сантан Бріз», ТОВ «КЕМПТОРГ», та ТОВ «Торговий Дім «Орлан», натомість ДПІ обмежилася виключно інформацією, котра міститься в інших актах перевірок відносно означених контрагентів позивача, а відтак висновки податкового органу не можуть вважатися належним чином обґрунтованими.

Більше того, судом встановлено, що Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 08.04.2014р., залишеною без змін Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2014р., по справі №815/2385/14, задоволено частково адміністративний позов ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області з проведення заходів зустрічної звірки, за результатами яких складено Акт №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Еко-буд-монтаж" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014року - лютий 2014року; визнано протиправними дії ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області щодо коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ TOB "Еко-буд-монтаж" в електронній автоматизованій системі співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок - аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів на підставі Акту №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014року про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Еко-буд-монтаж" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014року - лютий 2014року; зобов'язано ДПІ у Приморському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області вилучити з діючих електронних автоматизованих систем співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту (Податковий блок - аналітична система співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань) в розрізі контрагентів інформацію, внесену на підставі Акта №1821/15-53-22-3/38351999 від 01.04.2014pоку про неможливість проведення зустрічної звірки TOB "Еко-буд-монтаж" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами за період січень 2014року - лютий 2014року.

Зокрема, в межах розгляду означеної справи судами встановлено, що ДПІ у Київському районі м.Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області порушено законодавчо встановлений порядок та спосіб проведення зустрічної звірки, який передбачено пунктом 73.5 статті 73 Податкового кодексу України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010року №1232.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що включення ТОВ «ЕКС-ПРОМТ» означеної суми ПДВ до складу податкового кредиту та віднесення відповідних сум до складу валових витрат перевіряємого періоду в межах вищеокреслених фінансово-господарських відносин із ТОВ «Еко-Буд-Монтаж», ТОВ «Сантан Бріз», ТОВ «КЕМПТОРГ», та ТОВ «Торговий Дім «Орлан», повністю підтверджено позивачем наданими до суду та наявними у матеріалах справи відповідними розрахунковими, платіжними, та іншими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а відтак Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ» мало усі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у загальному розмірі 350948,00грн., та віднесення до складу валових витрат 285686,00грн.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмових запереченнях на адміністративний позов та викладені усно в ході судового розгляду справи по суті.

Відповідно до приписів ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Натомість, Державна податкова інспекція у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надала суду жодних належних доказів на підтвердження та обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень від 22.07.2014р. №0003182201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 357107,50грн., №0003192201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 438685,00грн.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ч.3 ст. 105 КАС України позивач має право, у тому числі, вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

Згідно зі ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ» правомірні, документально підтверджені та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного податкового законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ», відповідно до приписів ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 4, 7-9, 11, 12, 69, 71, 94, ст.ст.158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ» до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.07.2014р. №0003182201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток у загальному розмірі 357107,50грн., №0003192201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість у загальному розмірі 438685,00грн., задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 22.07.2014р. №0003182201, та №0003192201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС-ПРОМТ» (65104, м.Одеса, вул.Корольова,81, к.2, кв.28, код ЄДРПОУ 32184429) судовий збір у сумі 487(чотириста вісімдесят сім)грн. 20коп.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому приписами ст.254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано судом 13 жовтня 2014 року.

Суддя Харченко Ю.В.