Ухвала

від 09.04.2015 по справі 815/4656/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09.04.2015р. м. Київ К/800/746/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКС-ПРОМТ" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКС-ПРОМТ" (далі - ТОВ "ЕКС-ПРОМТ") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року позов ТОВ "ЕКС-ПРОМТ" задоволено.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Київському районі залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року - залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у Київському районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "ЕКС-ПРОМТ" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

ДПІ у Київському районі проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "ЕКС-ПРОМТ" з питань повноти нарахування податку на прибуток за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року та податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 квітня 2014 року. За результатами перевірки складено акт №1558/22-01/32184429 від 26 червня 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ "ЕКС-ПРОМТ" вимог п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 285686, 00 грн.; п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 350948, 00 грн.

На підставі акта перевірки ДПІ у Київському районі винесено податкові повідомлення-рішення від 22 липня 2014 року: №0003182201, яким ТОВ "ЕКС-ПРОМТ" збільшено грошове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 357107, 50 грн., у т.ч. 285686, 00 грн. за основним платежем та 71421, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003192201, яким ТОВ "ЕКС-ПРОМТ" збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 438685, 00 грн., у т.ч. 350948, 00 грн. за основним платежем та 87737, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що протягом періоду, який перевірявся, ТОВ "ЕКС-ПРОМТ" мало господарські відносини з контрагентами ТОВ "Еко-Буд-Монтаж", ТОВ "Торговий дім "ОРЛАН", ТОВ "САНТАН БРИЗ", ТОВ "КЕМПТОРГ". Реальність господарських операцій підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, зокрема: копіями договорів, сертифікатами якості, платіжними дорученнями, актами звіряння взаємних розрахунків, рахунками, специфікаціями, калькуляціями, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, податковими накладними, видатковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робіт, які підтверджують, що зобов'язання за договорами виконувались сторонами у повному обсязі. Отриманий товар був оплачений ТОВ "ЕКС-ПРОМТ". На момент складання податкових накладних контрагенти були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Висновки ДПІ у Київському районі про порушення ТОВ "ЕКС-ПРОМТ" вимог податкового законодавства при формуванні податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування ґрунтуються на даних актів про неможливість проведення зустрічної звірки контрагентів.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що невиконання контрагентами платника своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету має негативні наслідки лише щодо цієї особи і платник податку не може бути позбавлений права на податковий кредит та відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі вимоги чинного законодавства та має документальні підтвердження розміру податкового кредиту.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли до висновку про те, що ТОВ "ЕКС-ПРОМТ" не порушено вимог податкового законодавства, оскільки формування податкового кредиту та витрат, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування здійснено на підставі належних первинних документів бухгалтерського обліку, складених за наслідками реальних господарських операцій з контрагентами, а тому податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі є протиправними.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "ЕКС-ПРОМТ".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров