Рішення

від 06.10.2014 по справі 914/3186/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2014 р. Справа № 914/3186/14

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Галич», м. Моршин, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус», м. Львів-Винники

про стягнення 609 647 грн. 10 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: Суходольська Н.Є, представник ( довіреність від 04.09.2014р.);

від відповідача: Гевчук І.П., представник ( довіреність від 19.09.2014р.), Каранько З.М., представник ( довіреність від 19.09.2014р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Галич», м. Моршин, Львівська область звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус», м. Львів-Винники про стягнення 609 647 грн. 10 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.09.2014 р. призначив розгляд справи на 22.09.2014 р. В судовому засіданні 22.09.2014 р. оголошувалась перерва до 06.10.2014 р.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судових засіданнях представник позивача позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що між позивачем та відповідачем укладено договір купівлі-продажу, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати за отриманий товар не виконав, на дату звернення до суду заборгованість становила 498 960 грн. 00 коп. Крім цього, у зв'язку з порушенням строків оплати вартості товару нараховано пеню у сумі 37 674 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 10 642 грн. 20 коп., інфляційні втрати в сумі 62 370 грн. 00 коп. Відтак, просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 609 647 грн. 10 коп. та судові витрати.

В судових засіданнях представник відповідача підтвердив наявність заборгованості перед позивачем за поставлений товар у розмірі 498 960 грн. 00 коп. Заперечив проти стягнення інфляційних втрат, оскільки, на його думку, прострочення сталося не з вини відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

1 жовтня 2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Галич» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Геліус» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу.

За цим договором продавець (позивач) зобов'язувався поставляти товар, а покупець (відповідач) зобов'язувався приймати і оплачувати його на умовах даного договору, а саме: бляху білу електролітичного луження товщиною 0,28 мм (розкрій 712 мм х 820 мм), ГОСТ 13345-85, клас розкриття - А-2, ступінь твердості - 11.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач передав у власність відповідачу згідно накладних №79 від 12.11.2013 р. та №90 від 24.12.2013 р. (оригінали накладних оглянуті в судовому засіданні, завірені належним чином копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 498 960 грн. 00 коп.

Згідно п. 6.1. договору оплата товару покупцем здійснюється за договірною ціною шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця на протязі п'ятнадцяти днів з моменту приймання ним товару. За домовленістю між керівниками термін може бути продовжений.

29 липня 2014 р. сторонами було звірено взаємні розрахунки, в результаті чого складено акт звірки розрахунків, згідно якого за відповідачем облікувалася заборгованість перед позивачем в розмірі 498 960 грн. 00 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати вартості отриманого товару не виконав, на дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем становить 498 960 грн. 00 коп.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 7.2. договору, за прострочення платежу за прийнятий товар покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми поставки за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної ставки НБУ.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

З врахуванням цих положень позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 37 674 грн. 90 коп., інфляційні втрати в сумі 62 370 грн. 00 коп. та 3% річних в сумі 10 642 грн. 20 коп.

Судом перевірено розрахунок та встановлено, що суми пені, інфляційних втрат та 3% річних нараховані позивачем правильно.

Судом не беруться до уваги доводи відповідача, оскільки ним не доведено належними та допустимими доказами відсутність вини боржника (відповідача) у порушенні зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 498 960 грн. 00 коп. основного боргу, 37 674 грн. 90 коп. пені, 62 370 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 10 642 грн. 20 коп. 3% річних.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 612, 625, 626, 642, 692 ЦК України, ст.ст. 181, 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Геліус», м. Львів-Винники, вул. Винниченка, 14 (ідентифікаційний код 20835787) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Галич», м. Моршин, вул. Шевченка, 56а, Стрийський район, Львівська область (ідентифікаційний код 13648926) 498 960 грн. 00 коп. основного боргу, 37 674 грн. 90 коп. пені, 62 370 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 10 642 грн. 20 коп. 3% річних, 12 192 грн. 95 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 06.10.2014 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 13.10.2014 р.

Суддя Мазовіта А.Б.