Ухвала

від 02.10.2014 по справі 812/4551/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/45468/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Блажівської Н.Є.,

Юрченко В.П.

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області (далі - УПФУ) на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Краснолуцький відділ робітничого постачання» (далі - Підприємство) до УПФУ,

про визнання протиправними та скасування рішень щодо застосування фінансових санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И Л А :

У травні 2013 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування рішень УПФУ № 725, 726, 727, 728, 729, 730, 731, 732, 733 від 24.04.2013 року щодо застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зазначило, що УПФУ застосувала штрафні санкції у період знаходження Підприємства у процедурі санації у справі про банкрутство, в межах якої введено мораторій.

5 липня 2013 року постановою Луганського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року, позов задоволено частково.

Рішення УПФУ № 725, 726, 727, 728, 729, 730, 732, 733 від 24.04.2013 року щодо застосування штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування визнані протиправними та скасовані.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що УПФУ не врахувало при застосуванні фінансових санкцій розстрочення боргу, стягнутого за судовим рішенням у справі № 812/157/13-а, та наявністю мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного в процедурі банкрутства.

УПФУ звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Луганського окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 12.11.1997 року ухвалою Господарського суду Луганської області порушене провадження у справі № 05/356-9/2856 про банкрутство Підприємства.

22 травня 2001 року ухвалою Господарського суду Луганської області визначено проводити подальший розгляд справи № 05/356-9/2856 щодо банкрутства Підприємства за нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» зі стадії розпорядження майном, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

2 жовтня 2001 року ухвалою Господарського суду Луганської області введена процедура санації боржника, термін якої та повноваження керуючого санацією і розпорядника майна неодноразово продовжувались.

31 січня 2013 року ухвалою Господарського суду Луганської області провадження у справі припинене, мораторій на задоволення вимог кредитора скасований.

24 квітня 2013 року УПФУ прийняті рішення № 725, 726, 727, 728, 729, 730, 731, 732, 733 щодо застосування до Підприємства штрафних санкцій та пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до розрахунків штрафних санкцій та пені УПФУ зазначило, що датами нарахування боргу є 20.01.2012 року, 20.02.2012 року, 20.03.2012 року, 20.04.2012 року, 21.05.2012 року, 20.06.2012 року, 20.07.2012 року, 20.08.2012 року, 20.09.2012 року, 20.10.2012 року, 20.11.2012 року.

6 лютого 2013 року постановою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/157/13-а адміністративний позов УПФУ до Підприємства про стягнення боргу задоволений. Стягнуто з Підприємства на користь УПФУ заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з жовтня 2011 року до серпня 2012 року, у розмірі 80446,64 грн.

10 квітня 2013 року ухвалою Луганського окружного адміністративного суду у справі № 812/157/13-а розстрочене виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року шляхом сплати заборгованості, у розмірі 80446,64 грн. з помісячним здійсненням платежів з травня 2013 року до березня 2016 року, у розмірі 2235 грн., та у квітні 2016 року - 2221,64 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є: роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами. Однією з обов'язків Платника єдиного внеску, згідно Закону , являється своєчасність, повність нараховування, обчислення та сплата єдиного внеску. Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону , - на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці" , та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Відповідно до ст. 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону , є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. На суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Територіальний орган Пенсійного фонду застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Нарахування пені, передбаченої цим Законом , починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно. У разі оскарження платником єдиного внеску вимоги про сплату недоїмки нарахування пені зупиняється з дня подання скарги до територіального органу Пенсійного фонду або позову до суду.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом , посадова особа територіального органу Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом , підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів Пенсійного фонду, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу Пенсійного фонду вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.

Рішення територіального органу Пенсійного фонду про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо платник єдиного внеску не сплатив зазначені в рішенні суми протягом десяти робочих днів, а також не повідомив у цей строк територіальний орган Пенсійного фонду про оскарження рішення, таке рішення передається державній виконавчій службі в порядку, встановленому законом.

Суми штрафів та нарахованої пені, застосованих за порушення порядку та строків нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску, стягуються в такому самому порядку, що і суми недоїмки із сплати єдиного внеску.

Суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Згідно з підпунктом 7.2.2. «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України № 21-5 від 27.09.2010 року , розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особових рахунків платників.

Відповідно до розрахунку Підприємства щодо штрафних санкцій та нарахування пені за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування заборгованість становить 16 199, 67 грн.

Згідно з постановою Луганського окружного адміністративного суду від 6 лютого 2013 року з Підприємства стягнута заборгованість з єдиного внеску за період з жовтня 2011 року до серпня 2012 року.

Відповідно до рішення №733 з Підприємства стягнуто борг за період з 30.01.2012 року до 20.02.2012 року, рішенням №729 за 20.02.2012 року, рішенням №728 за період з 20.03.2012 року до 20.06.2012 року, рішенням №730 за 20.06.2012 року, рішенням №727 за 20.07.2012 року, рішенням №732 за 20.07.2012 року, рішенням №725 за 20.08.2012 року, рішенням №726 за 20.09.2012 року, рішенням №731 з 22.10.2012 року до 20.11.2012 року.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що в УПФУ не було підстав для нарахування Підприємству штрафних санкцій та пені за несплату або несвоєчасну сплату єдиного внеску рішеннями №733, 729, 728, 730, 727, 732, 725, 726.

Позовна вимога щодо скасування рішення УПФУ № 731 від 24.04.2013 року не підлягає задоволенню, оскільки штрафні санкції та пеня, визначені цим рішенням за несвоєчасну сплату боргу з єдиного внеску за вересень та жовтень 2012 року, не зазначені в ухвалі Луганського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року щодо розстрочення сплати боргу.

Висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову є обґрунтованими.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красному Лучі Луганської області залишити без задоволення.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 5 липня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Блажівська Н.Є.

Юрченко В.П.