Постанова

від 10.10.2014 по справі 42/87-09

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2014 р. Справа № 42/87-09

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Тарасова І. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників:

стягувача - не з'явився

боржника - не з'явився

Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області - Мельниченко В.С., дов.№16-18/26-144 від 08.01.2014 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м. Харків (вх. №2483 Х/3-10) на ухвалу господарського суду Харківської області від 18.08.14 року прийнятої за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_2 на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області щодо виконання рішення суду по справі №42/87-09

за позовом ФОП ОСОБА_2, м. Ізюм Харківської області

до Ізюмського міськрайонного управління юстиції, м. Ізюм Харківської області

про стягнення 14043,68 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Харківського суду від 18.08.2014 року по справі №42/87-09 (суддя В.О.Яризько) задоволено скаргу ФОП ОСОБА_2 на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області по справі №42/87-09. Визнано неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області по поверненню наказу господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року по справі №42/87-09, що оформлено листом №16-18/517-8342 від 10.07.2014 року. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області виконати наказ господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року по справі №42/87-09 з врахуванням вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області з ухвалою суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що судом при прийнятті оскаржуваної ухвали не в повному обсязі з'ясовані обставини, які мають значення для справи, невірно застосовані норми процесуального права, просить ухвалу скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області щодо виконання рішення суду відмовити.

Відповідач в судове засідання 07.10.2014 року не з'явився, просить розглядати справу без участі його представника (заява від 29.09.2014 року вх.№8306).

Позивач в судове засідання не з'явився, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не сповістив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про час та місце розгляду скарги повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення, оригінал якого містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 121-2 ГПК України неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Враховуючи, що позивач та державні виконавці були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористалися своїми правами передбаченими ст. 22 ГПК України та виходячи з того, що явка позивач та державних виконавців не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права передбачені ст. 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.07.2009 року по справі №42/87-09 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 заборгованість у сумі 14043,68 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 140,43 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу в сумі 312,50 грн.

На виконання зазначеного рішення господарським судом було видано наказ по справі №42/87-09 від 03.08.2009 року.

З приписів ст.124 Конституції України та ст.115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду проводиться на підставі виданого ним наказу, який згідно положень Закону України «Про виконавче провадження», є виконавчим документом та підлягає виконанню державною виконавчою службою.

До відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області неодноразово позивачем направлялись заяви про відкриття виконавчого провадження разом з оригіналом наказу господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року по справі №42/87-09.

Проте, наказ господарського суду Харківської області по справі №42/87-09 від 03.08.2009 року кожного разу повертався відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Харківській області стягувачеві з посиланням на те, що у Ізюмського міськрайонного управління юстиції відсутні будь-які рахунки, нерухоме майно або транспортні засоби, оскільки все майно, яким користується боржник знаходиться на балансі Головного управління юстиції у Харківській області .

Враховуючи положення Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року, яке передбачає, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, 11.03.2013 року стягувач звернувся до Ізюмського управління Державної казначейської служби у Харківській області щодо виконання вищезазначеного наказу господарського суду.

Однак, Ізюмське управління Державної казначейської служби у Харківській області листом за №03-45/341 від 04.04.2013 року повернуло оригінал наказу господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року по справі №42/87-09 на адресу ФОП ОСОБА_2, посилаючись на те, що Ізюмське управління Державної казначейської служби у Харківській області не здійснює обслуговування за реєстраційними рахунками Ізюмського міськрайонного управління юстиції Харківської області, та запропоновано стягувачеві звернутися з заявою про виконання рішення суду до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області.

Листом №16-19/138-3067 від 11.04.2013 року Головне управління Державної казначейської служби у Харківський області повідомило стягувача, що в Головному управлінні на казначейському обслуговуванні Ізюмське міськрайонне управління юстиції не знаходиться, у зв'язку з чим повернуло наказ суду без виконання ФОП ОСОБА_2.

Як свідчать матеріали справі, стягувач - ФОП ОСОБА_2 - в подальшому пред'явила наказ господарського суду Харківської області, виданий 03.08.2009 року у справі № 42/87-09, до виконання до Державної казначейської служби України.

01.07.2013 року Державна казначейська служба України направила на адресу стягувача лист за №5-10/6745-15710, яким роз'яснила йому, що з метою належного виконання судового рішення необхідно звернутися до відповідного суду для заміни способу і порядку виконання рішення, а саме здійснити заміну Ізюмського міськрайонного управління юстиції на Головне управління юстиції у Харківській області.

Крім того, Державна казначейська служба листом від 26.09.2013 року за №510/63б-228223 направила за належністю (до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області) оригінал наказу господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року у справі №42/87-09.

16.10.2013 року Ізюмське управління Державної казначейської служби у Харківській області направило на адресу стягувача лист про повернення без виконання наказу господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року у справі №42/87-09, у зв'язку з тим, що будь-які відкриті рахунки на ім'я Ізюмського міськрайонного управління юстиції відсутні на обліку у Ізюмському управлінні Державної казначейської служби у Харківській області.

Стягувач 08.01.2014 року звернувся до господарського суду Харківської області із заявою щодо зміни порядку та способу виконання судового рішення, пропонуючи визнати боржником не Ізюмське міськрайонне управління юстиції, а Головне управління юстиції у Харківській області, проте у задоволенні даної заяви ухвалою суду від 28.01.2014 року по справі №42/87-09 було відмовлено та роз'яснено стягувачеві, що пред'явити наказ господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року по справі №42/87-09 необхідно до відповідного органу державної виконавчої служби.

21.02.2014 року за заявою стягувача ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №42199514 за наказом господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року.

В процесі примусового виконання наказу господарського суду Харківської області по справі №42/87-09 від 03.08.2009 року державним виконавцем ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області встановлено, що майно, яке належить боржнику та на яке можливо звернути стягнення, відсутнє, здійсненні державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Пунктом 2 частини 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо, зокрема, у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Постановою державного виконавця ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області від 17.04.2014 року №42199514 було повернено стягувачеві виконавчий документ, виданий господарським судом Харківської області за №42/87-09 від 03.08.2009 року та встановлено строк (17.04.2015 року) для повторного пред'явлення для виконання виконавчого документа.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 05.06.2014 року по даній справі, прийнятої за результатами розгляду скарги ФОП ОСОБА_2 на дії ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області, скасовано постанову ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області від 17.04.2014 року по виконавчому провадженню №42199514 про повернення виконавчого документу стягувачу та зобов'язано ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області здійснити виконання наказу господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року по справі №42/87-09 з урахуванням вимог Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень».

У відповідь на листи в. о. начальника ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області від 02.07.2014 року за №1240/08.01/В-6 та №1239/08.01/В-6 про направлення для виконання наказу господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року №42/87-09 Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області листом за №16-18/517-8342 від 10.07.2014 року повідомило, що у відповідності до п.24 Постанови КМУ від 03.08.2011 року №845 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів та боржників» лише стягувачі наділені правом звертатися до органів казначейства з відповідними документами та повернуло наказ господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року по справі №42/87-09 до ВПВР управління державної виконавчої служби ГУЮ у Харківській області без виконання.

Виходячи з положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та документів наданих стягувачем до скарги ФОП ОСОБА_2 на дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області щодо виконання рішення суду, господарський суд встановив наявність підстав для задоволення даної заяви стягувача та визнав неправомірними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області по поверненню наказу господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року по справі №42/87-09, що оформлено листом №16-18/517-8342 від 10.07.2014 року. Зобов'язано Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області виконати наказ Господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року по справі №42/87-09 з врахуванням вимог Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на таке.

Обов'язковість рішення суду визначено однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України). Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому тривале невиконання рішення суду призводить до нівелювання принципу Верховенства права.

Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" у випадках, передбачених законом, рішення судів та інших органів щодо стягнення коштів виконуються податковими органами, банками та іншими фінансовими установами.

В силу статті 1 Закону України "Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень" цей Закон встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання.

Статтею 2 Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.

Так, ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до Державної казначейської служби України у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду.

З огляду на правові позиції втілені вище зазначених у нормах законодавства рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевого бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Проте, сама процедура виконання буде дещо відрізнятися з огляду на те, що пунктом 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом.

Згідно п.1 Прикінцевих та Перехідних положень даного Закону: «Цей Закон набирає чинності з 1 січня 2013 року.»

З матеріалів справи вбачається, що рішення господарського суду Харківської області у справі №42/87-09 винесено 13.07.2009 року, набрало законної сили 30.07.2009 року, тобто до набрання чинності вищевказаним Законом, а отже дія цих положень розповсюджується на виконання зазначеного судового акту.

Положення п.3 Прикінцевих та Перехідних положень вищевказаного Закону носять спеціальний характер та мають прерогативу у застосуванні перед загальними правовими нормами.

Отже, згідно положень Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень» направлення стягувачами виконавчих документів щодо виконання рішень суду про стягнення коштів або рішень суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені саме до набрання чинності цим Законом, саме до органів державної виконавчої служби. Однак, у разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Пунктом 7 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) передбачено, що у разі наявності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу керівник органу державної виконавчої служби подає відповідно до Закону України "Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень" казначейству протягом 10 днів з дня складення державним виконавцем відповідного акта оригінал виконавчого документа разом із супровідним листом та завірені належним чином державним виконавцем копії інших матеріалів виконавчого провадження.

У зв'язку з викладеним вбачається, що ВПВР управління ДВС Головного управління юстиції у Харківській області правомірно направило до Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області оригінал наказу господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року №42/87-09 для виконання.

Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011 (далі - Порядок), згідно пункту 3 якого рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

А тому, саме відповідний орган Державної казначейської служби, який уособлює державу в даних правовідносинах, має виконати наказ суду у справі № 42/87-09 від 03.08.2009 року.

Таким чином, враховуючи положення Закону України «Про гарантії Держави щодо виконання судових рішень», «Про виконавче провадження» та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, виконання вищезазначеного наказу суду, за яким стягуються кошти з державної установи, повинен здійснювати центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 1 Указу Президента України від 13.04.2011р. №460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України" встановлено, що Державна казначейська служба України (Казначейство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України.

Тобто, Казначейство України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до абз. 1 п. 4 Указу Президента України від 13.04.2011 року, №460/2011 "Про Положення про Державну казначейську службу України" казначейство України відповідно до покладених завдань: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів.

З приписів пунктів 7 та 8 Положення вбачається, що казначейство України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (у разі їх утворення). Казначейство України у процесі виконання покладених на нього завдань взаємодіє в установленому порядку з іншими органами виконавчої влади, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, з органами місцевого самоврядування, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також з підприємствами, установами, організаціями.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що саме Державна казначейська служба України, в особі своїх територіальних органів на місцях (Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області) повинна виконувати наказ господарського суду Харківської області від 03.08.2009 року по справі №42/87-09, за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішення суду.

Крім того, оскільки стягувачем оскаржуються дії органу казначейської служби, який в даному випадку виступає як орган, що виконує судові рішення, то розгляд скарги судом першої інстанції цілком правомірно здійснився за приписами ст. 121-2 ГПК України.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, надав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що його ухвала підлягає залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, 102, пунктом 1 статті 103, статтями 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області, м. Харків залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 18.08.14 року по справі №42/87-09 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Тарасова І. В.