Постанова

від 06.10.2014 по справі 810/4196/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2014 року 810/4196/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скрипки І.М., секретар судового засідання Мкртчян Н.Ц., за участю:

представника позивача - Слинька І.М.,

представника відповідача - Борисова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

14 липня 2014 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс» (ТОВ «Агробудсервіс», товариство) із позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області (ДПІ, Інспекція) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18 лютого 2014 року №0000202201 і №0000212201.

Зазначали, що висновки відповідача про нереальність операцій між позивачем і його контрагентом не відповідають дійсності, є надуманими, не підтверджуються доказами та зроблені без дослідження обставин договірних взаємовідносин відповідних суб'єктів господарювання. Звертали увагу на визнання судовим рішенням протиправними дій податкового органу щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача, яке набрало законної сили. Вказували, що складений за результатами перевірки Акт не було вручено товариству, що позбавило останнє реалізувати право на подання заперечення на відповідний документ. Наголошували, що порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства або ж правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем (одержувачем) товарів (робіт, послуг) вимог нормативних приписів у частині формування валових витрат та податкового кредиту.

Посилаючись на невідповідність висновків Акта перевірки реальним обставинам здійснення позивачем господарської діяльності, згідно з вимогами чинного законодавства, у тому числі Податкового кодексу України, просили визнати оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позову не визнав, просив відмовити у його задоволенні, стверджував, у тому числі і в письмових запереченнях, що виявлені у ході перевірки порушення належним чином відображені в Акті і є достатньою підставою для прийняття оскаржуваних рішень про збільшення суми грошового зобов'язання позивача із податку на додану вартість та податку на прибуток, а також стягнення штрафних санкцій. Вказав, що під час перевірки підприємством не надано товарно-транспортних накладних; також звертав увагу на Акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші докази, зокрема письмові, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову і необхідність його задоволення, виходячи із такого.

Як вбачається з Акта від 19 грудня 2013 року №1466/10-16-22-04/31972490 (т.1 а.с.62-83), у період з 6 грудня 2013 року по 19 грудня 2013 року проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ «Агробудсервіс» з питань правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Меганаладбуд» за період з 1 травня 2012 року по 31 травня 2012 року.

За висновками цього Акта, на переконання посадових осіб ДПІ, товариством порушено вимоги: 1) пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на 41396,00 грн.; 2) пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4, 2.13, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, статті 1, пункту 2 статті 3, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.6, 201.7, 201.8 статті 201 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на 39424,00 грн.

Такий висновок обґрунтовано констатацією податковим органом відсутності фактичного здійснення господарської діяльності позивача із ТОВ «Меганаладбуд». Зокрема вказано, що під час перевірки товариством не надано товарно-транспортних накладних. Також зроблено посилання на інформацію в Акті від 22 травня 2013 року №349/22-517/37652757 Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва «Про неможливість проведення зустрічної ТОВ «Меганаладбуд» за період з 1 березня 2012 року по 30 червня 2012 року», зокрема на те, що на підприємстві контрагента позивача рахується один співробітник, відсутні виробничі потужності й складські приміщення, відсутні транспортні засоби, не встановлено місцезнаходження директора.

На підставі Акта перевірки 18 лютого 2014 року відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме: №0000202201, яким збільшено суму грошового зобов'язання із податку на додану вартість на 39424 грн. за основним платежем і на 9856 грн. за штрафними санкціями; №0000212201, згідно якого збільшено суму грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств на 41396 грн. за основним платежем та на 10349 грн. за штрафними санкціями (т.1 а.с.28, 29).

Вказані повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку. Однак Головним управлінням Міндоходів у Київській області у рішенні від 28 квітня 2014 року №1013/10/10-36-10-01-04/203 (т.1 а.с.32-34) та Міністерством доходів і зборів України у рішенні від 17 червня 2014 року №10761/6/99-99-10-01-15 (т.1 а.с.40-41) такі податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги - без задоволення.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс» є юридичною особою, зареєстроване 9 квітня 2002 року, тобто є суб'єктом господарської діяльності.

Видами діяльності товариства є: виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів; технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; неспеціалізована оптова торгівля; роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; будівництво житлових і нежитлових будівель.

У ході судового розгляду встановлено, що 2 квітня 2012 року між ТОВ «Агробудсервіс» та ТОВ «Меганаладбуд» укладено договір №59 (т.1 а.с.112), за умовами якого виконавець (ТОВ «Меганаладбуд») зобов'язується на свій ризик, своїми силами надати замовнику (ТОВ «Агробудсервіс») послуги по роботі механізмів. Замовник зобов'язується прийняти від виконавця по акту, який є невід'ємною частиною договору, виконану роботу та провести оплату за роботу у встановлені строки. Виконання робіт оформлюється актом приймання виконаних робіт, який підписується сторонами і скріплюється печатками. Розрахунок за фактично виконану роботу проводиться замовником у безготівковому порядку протягом десяти банківських днів з моменту підписання сторонами акта виконаних робіт.

На підтвердження фактичного виконання умов такого договору позивачем подано до суду належним чином завірені копії наступних документів:

- акти надання послуг (т.1 а.с.113-116);

- податкові накладні (т.1 а.с.117-120);

- платіжні доручення (т.1 а.с.121-122);

- банківські виписки (т.1 а.с.126-136).

Щодо ненадання до суду оригіналів податкових накладних, договору та актів наданих послуг, то представник позивача вказав, що старшим слідчим ГСУ МВС України відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 7 лютого 2013 року (т.1 а.с.46) вилучено оригінали документів стосовно господарської діяльності між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Меганаладбуд», про що складено акт передачі документів (т.1 а.с.47). Також товариством «Агробудсервіс» зазначено, що вилучені первинні документи на час судового розгляду підприємству не повернуто. При цьому, надано копії звернень до Міністра внутрішніх справ України від 21 липня 2014 року та від 24 липня 2014 року щодо повернення оригіналів документів вилучених ГСУ МВС України або надання належним чином засвідчених їх копій (т.1 а.с.84-85). З метою всебічного та повного з'ясування усіх обставин справи, судом направлено запит до ГСУ МВС України щодо надання належним чином засвідчених копій первинних документів та податкових накладних вилучених у ТОВ «Агробудсервіс» згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 7 лютого 2013 року. Однак копій таких документів до суду не надано, як і не зазначено причин неможливості подання вказаних документів.

На засвідчення відображення операцій позивача із ТОВ «Меганаладбуд» у податковій звітності, товариством «Агробудсервіс» подано примірник декларації із податку на прибуток за півріччя 2012 року із додатком СВ до рядка 05.1 та доказами їх прийняття податковим органом (т.1 а.с.123-124). Факт декларування податкових зобов'язань за досліджуваним договором із ТОВ «Меганаладбуд» представником Інспекції також не заперечувався.

Товариством подано до суду оборотно-сальдову відомість по наданню послуг ТОВ «Меганаладбуд» в травні 2012 року; оборотно-сальдову відомість за травень 2012 року; оборотно-сальдову відомість за червень 2014 року (т.2 а.с.2-4) та інші документи (т.1 а.с.211-213) як доказ відображення операцій здійснених із вказаним товариством у бухгалтерському обліку позивача.

У судовому засіданні представник ТОВ «Агробудсервіс» пояснив, що надані товариством «Меганаладбуд» послуги використані у господарській діяльності товариства «Агробудсервіс», зокрема з метою належного виконання договірних зобов'язань останнього перед ТОВ «Ленд Лорд». На підтвердження цього подано завірені копії договору, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), талонів замовника, банківських виписок (т.1 а.с.137-210, т.2 а.с.5-117).

Представник податкового органу під час розгляду справи звертав увагу суду на те, що у актах надання послуг не зазначено місця отримання таких послуг. Представник позивача у свою чергу вказав, що частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів для первинних документів; при цьому, місце надання послуг законодавцем не включено до зазначеного переліку. Наголошував на наявності в актах надання послуг місця їх складання, що є обов'язковим реквізитом передбаченим у вказаній нормі Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стосовно відсутності товарно-транспортних накладних, то представник позивача пояснив, що за умовами договору ТОВ «Меганаладбуд» зобов'язувалося на свій ризик, своїми силами надати ТОВ «Агробудсервіс» послуги по роботі механізмів, у зв'язку із чим у позивача і відсутні відповідні документи. Також зазначив, що наявність документів стосовно перевезення у товариства не є обов'язковою умовою підтвердження реальності операції.

Крім того, суд звертає увагу, що правомірність дій податкового органу по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки позивача вже була предметом судового розгляду.

Так, постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2014 року у справі №810/847/14-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, визнано протиправними дії Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області щодо проведення позапланової виїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробудсервіс» на підставі наказу від 6 грудня 2013 року №350, за результатами якої складено Акт перевірки від 19 грудня 2013 року №1466/10-16-22-04/31972490 (т.1 а.с.44-45, 49-51).

За правилами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судом з'ясовано і те, що відомості стосовно наявності судових вироків щодо посадових осіб контрагента позивача - відсутні.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

У силу положень статей 185, 187, 198, 200, 201 Податкового кодексу України право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Платники податку на прибуток, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються розділом 3 Податкового кодексу України.

За правилами статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України передбачено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

За визначенням підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом 2 цього Кодексу.

За нормами підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судом з'ясовувалися, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення такої операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності їх учасників; зв'язок між фактом придбання робіт (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю позивача.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України встановлено презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення податку на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість; податковий кредит та валові витрати вважаються сформованими правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм статей 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на такі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

Законом України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій визначено первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та підтверджують їх здійснення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні»).

Витрати для цілей визначення податкового кредиту із податку на додану вартість і об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів, робіт чи послуг або в разі якщо придбані товари, роботи чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та враховуватися при визначенні податкових зобов'язань із податку на прибуток навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Також суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення, на підставі якого визначаються податкові зобов'язання платника податків, приймається податковим органом за результатами безпосередньої оцінки фінансово-господарських документів, активів та інших обставин господарської діяльності особи, з дотриманням визначеної законом процедури, висновки податкового органу не можуть ґрунтуватися на неперевірених припущеннях чи суб'єктивних думках посадових осіб інших податкових органів, а повинні доказуватись як факт і підтверджуватись документально.

Наявність певної інформації, одержаної від інших підрозділів податкової служби чи з інформаційних систем держаної податкової служби, що не оформлена рішенням суб'єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише підставу для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності платнику податків його контрагентом ніякі послуги не надавались, роботи не виконувались.

Суд враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом встановлено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ «Меганаладбуд» знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, Дніпровський район, вулиця М.Раскової, будинок 19, офіс 9/00-А, записи про відсутність вказаного товариства за місцезнаходженням у реєстрі відсутні.

Як вбачається із Акта про неможливість проведення зустрічної ТОВ «Меганаладбуд» (т.2 а.с.126-131), контрагент позивача у період з 4 січня 2012 року по 19 березня 2013 року був зареєстрований платником податку на додану вартість. Таким чином, на момент вчинення та виконання господарського договору ТОВ «Меганаладбуд» мало право укладати правочини та виписувати податкові накладні.

Судом також встановлено, що податкові накладні та первинні документи за операцією позивача із ТОВ «Меганаладбуд» відповідають вимогам чинного законодавства. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку таких документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам Інспекція суду не надала. У той же час відсутність окремих документів (у цьому випадку товарно-транспортних накладних) сама по собі не є свідченням того, що відповідна господарська операція не відбулася, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів, зміни в капіталі та зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зважаючи на викладене, податковим органом не доведено, що зазначена господарська операція не відбулася реально, не надано суду належних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність законодавчо визначених обставин, що позбавляли б позивача права на формування податкового кредиту та врахування відповідних витрат при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, не доведено недобросовісності позивача.

За таких обставин вбачається, що твердження про нереальність операції ґрунтуються на припущеннях, відповідачем не доведено того, що роботи контрагентом не виконувались, послуги не надавалися, а доводи позивача про реальність правочину є неспростованими.

Крім того, суд враховує і ту обставину, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено протиправність дій відповідача по проведенню позапланової виїзної документальної перевірки позивача, за результатами якої складено Акт від 19 грудня 2013 року №1466/10-16-22-04/31972490 на підставі якого прийнято оскаржуване повідомлення-рішення.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Суд наголошує, що у цьому випадку податковий орган не довів відсутності здійснення господарської операції та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

На підставі викладеного та оцінюючи у сукупності встановлені обставини і перевівши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Міндоходів у Київській області №0000202201 від 18 лютого 2014 року та №0000212201 від 18 лютого 2014 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Скрипка І.М.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 13 жовтня 2014 р.