Постанова

від 07.10.2014 по справі 5011-13/12043-2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2014 року Справа № 5011-13/12043-2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників: прокурораКлюге Л.М., посв. № 011652 позивачаРемізов О.Ю., директор відповідача - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно) - Горбовий С.С., дов. від 26.02.2014, Малий Є.О., дов. від 15.07.2014 - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно) - не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлені належно) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 у справі№ 5011-13/12043-2012 Господарського суду міста Києва за позовомФермерського господарства "А.Е.Ремізов" до - Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області; - Управління державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України; - Державної казначейської служби України; - Головного управління Державної казначейської служби України у Донецькій області за участю Прокурора міста Києва простягнення 618123,72 грн. майнової шкоди

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство "А.Е.Ремізов" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України в особі Державного казначейства України шкоду, завдану Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Донецькій області та Управлінням державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, у вигляді втраченої вигоди у розмірі 618123,72 грн. втраченої вигоди та 2500 грн. прямих збитків (в редакції заяви про збільшення позовних вимог). У позові зазначено, що внаслідок неправомірних дій податкової інспекції, перевищення нею своїх повноважень, незаконного перешкоджання працівниками податкової інспекції та управління державної автомобільної інспекції здійсненню позивачем підприємницької діяльності позивач не отримав доходи від підприємницької діяльності за період з 14.10.2011 по 03.07.2012; зазначена матеріальна шкода підлягає відшкодуванню державою за приписами статей 1166, 1173 Цивільного кодексу України.

Відповідачі заперечили проти позову з огляду на його необґрунтованість.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 (суддя Курдельчук І.Д.) у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 (судді: Тарасенко К.В. - головуючий, Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) рішення місцевого господарського суду скасовано; позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Державного бюджету України в особі Державного казначейства України 618123,72 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди, 2500 грн. реальних збитків, 10598,40 грн. витрат на проведення судово-економічної експертизи.

Не погоджуючись з висновками апеляційного суду, попередніх інстанцій, заступник прокурора міста Києва та Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області подали до Вищого господарського суду України касаційні скарги, в яких просять скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення апеляційним судом приписів частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, частини 4 статті 623 Цивільного кодексу України, пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України, підпункту 8.1.1 пункту 8.1 статті 8, пункту 12.3 статті 12 Закону України "Про податок з фізичних осіб", оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження реальності отримання стягненої суми позивачем в результаті підприємницької діяльності, незаконності дій відповідачів, їх причинного зв'язку з майновими втратами.

Позивач відзивів на касаційні скарги не надав; усно в судовому засіданні відхилив їх доводи, вказавши на законність та обґрунтованість постанови апеляційної інстанції.

Красноармійська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Донецькій області, Державна казначейська служба України та Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області не скористалися правом на участь представника в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі вимоги Красноармійської міжрайонної прокуратури Донецької області № 69-174 вих. 11 від 21.01.2011 Красноармійською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну позапланову виїзну перевірку Фермерського господарства "А.Е. Ремізов" з питань дотримання податкового законодавства при нарахуванні податку з доходів фізичних осіб при наданні послуг з реалізації транспортних засобів комісійною торгівлею за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами перевірки податковою інспекцією складено акт від 28.02.2011 № 320/17-313-2/21982148, яким встановлено порушення позивачем приписів Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб. На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 0000301742/0 про сплату грошового зобов'язання у вигляді донарахування податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1181516,52 грн. та штрафних санкцій у розмірі 295379,13 грн. Працівниками податкової міліції і Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції вилучено у позивача журнал обліку довідок-рахунків, підстави для видачі довідок-рахунків, комп'ютерну техніку, печатки та інші документи; факт вилучення оформлено відповідним актом.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2011 по справі № 2а/0570/5169/2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26.08.2011, задоволено вимоги позивача до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 0000301742/0, податкове повідомлення-рішення від 14.03.2011 № 0000301742/0 визнано недійсним, а визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1181516,52 грн. - неправомірним.

06.09.2011 слідчим податкової міліції Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції відносно керівника позивача, ОСОБА_1., порушена кримінальна справа за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, позивачу направлено реєстраційне повідомлення Управління державної автомобільної інспекції Міністерства Внутрішніх Справ України від 14.10.2011 №4/8-9333 про припинення видачі бланкової продукції та припинення діяльності, пов'язаної з торгівлею транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери позивача.

Постановою Красноармійського суду Донецької області від 29.02.2012 по справі № 4/0529/17/2012 постанова слідчого податкової міліції про порушення кримінальної справи відносно керівника позивача від 06.09.2011 скасована; за змістом постанови матеріали справи № 4/0529/17/2012 свідчать про незаконність та необґрунтованість отримання інформації, яка стала підставою для відкриття кримінальної справи, а також свідчать про порушення статті 236-8 Кримінально-процесуального кодексу України, а тому підстави для винесення постанови слідчим податкової міліції про порушення кримінальної справи за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_1. були відсутні.

Управління державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України направило позивачу реєстраційне повідомлення від 15.06.2012 № 4/8-5421 про поновлення видачі позивачу бланкової продукції та продовження діяльності, пов'язаної з торгівлею транспортними засобами та їх складовими частинами.

Позивач вважає, що зазначені вище дії відповідачів унеможливили ведення ним підприємницької діяльності з 14.10.2011; фактично його підприємницька діяльність була поновлена з 03.07.2012.

З метою визначення розміру понесених позивачем збитків у вигляді втраченої вигоди, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультаційних послуг "Донецькінаудит" для отримання аудиторських послуг щодо отримання розрахунку не отриманих доходів за період з 14.10.2011 по 03.07.2012, уклавши з Товариством з обмеженою відповідальністю по наданню аудиторських та консультаційних послуг "Донецькінаудит" договір № 11 від 16.07.2012 та сплативши Товариству за надані аудиторські послуги 2500 грн.

Відповідно до Аудиторського висновку № 11 від 24.07.2012 розмір понесених позивачем збитків у вигляді втраченої вигоди від неправомірних дій Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Управлінням державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України складає 611557,23грн.

З метою встановлення дійсного розміру збитків завданих позивачу неправомірними діями відповідачів Господарським судом міста Києва по справі призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: чи підтверджується заявлений розмір доходу, який би отримав позивач за умови продовження господарської діяльності? Якщо ні, то який дохід (розрахунок збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду) отримав би позивач при звичайному продовженні господарської діяльності, пов'язаної з торгівлею транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номер за період з 14.10.2011 по 03.07.2012. Виконання експертизи було доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 827/13-45 від 31.07.2013 документально підтверджуються прямі витрати (реальні збитки) у сумі 2500,00 грн., понесені Фермерським господарством "А.Е.Ремізов" в зв'язку з укладенням договору з Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькінаудит" та складанням аудиторського висновку № 11 від 24.07.2012. Крім того, у зазначеному висновку експерта зазначено, що розмір документально підтвердженого доходу (розрахунок збитків у вигляді упущеної вигоди), який би отримав позивач, за умови продовження господарської діяльності, пов'язаної з торгівлею транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, за період з 14.10.2011 по 03.07.2012 становить 618123,72 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд вказав, що у матеріалах справи відсутні реальні докази того, що у позивача була реальна можливість надання відповідних послуг та, відтак, реальні підстави розраховувати на отримання певного доходу за звичайних обставин провадження господарської діяльності; при цьому місцевий господарський суд критично оцінив висновок судової економічної експертизи та аудиторський висновок, як такі, що містять лише порівняльний аналіз надходження коштів з минулим періодами, не враховуючи час, протягом якого відбувалися протиправні дії, розумні витрати на отримання доходів.

Переглядаючи справу в повному обсязі, суд апеляційної інстанції, натомість, визнав доведеними матеріалами справи наявність сукупності обставин, що є підставою для відшкодування заподіяної відповідачами шкоди у вигляді упущеної вигоди та прямих збитків.

Судова колегія зазначає, що майнова шкода, завдана неправомірним рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 Цивільного кодексу України). За статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів; за статтею 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Отже, для відшкодування шкоди у даних правовідносинах необхідно довести: неправомірність поведінки особи у вигляді незаконного рішення, дії чи бездіяльності; наявність шкоди, завданої особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи; безпосередній причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, що виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. За приписами статей 1173 та 1174 Цивільного кодексу України настання зазначеної відповідальності не залежить від винності дій завдавачів шкоди.

При цьому, розглядаючи вимоги про відшкодування шкоди у вигляді упущеної вигоди слід враховувати, що за змістом частини 1 статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків належить неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Таким чином, для стягнення упущеної вигоди слід з'ясувати, що така вигода не є абстрактною, а дійсно була б отримана при виконанні контрагентами своїх обов'язків; при обрахуванні розміру упущеної вигоди мають враховуватись тільки ті дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум, розмір упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат, які кредитор поніс би, якби не відбулося порушення права.

За приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України на позивача покладено обов'язок довести належним та допустимими доказами наявність наведеної вище сукупності обставин для застосування до відповідачів відповідальності у вигляді відшкодування завданої шкоди; при цьому за частиною 5 статті 42 Господарського процесуального кодексу України висновок судового експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Таким чином, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення упущеної вигоди, місцевий господарський суд вірно вказав на необхідність доведення реальної можливості отримання доходу у вказаному розмірі за звичайних умов господарювання, при тому, що позивач відповідних обставин не довів, а висновок судової експертизи містить лише порівняльний аналіз грошових надходжень з минулими періодами. Також відмовляючи у стягненні 2500 грн. витрат на оплату за проведений аудит місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та коштами, сплаченими позивачем за укладеним договором.

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції не виконав вимог статті 42 Господарського процесуального кодексу України, не спростував доводи місцевого суду стосовно його оцінки висновку судової експертизи в сукупності з іншими доказами та відповідно до поняття упущеної вигоди за змістом статті 225 Господарського процесуального кодексу України, надавши йому перевагу порівняно з іншими матеріалами справи, та безпідставно скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Місцевий господарський суд, розглядаючи справу, вірно застосував чинне законодавство, встановив дійсні правовідносини сторін та обставини справи, виходячи з розподілу між сторонами обов'язку доказування обставин справи.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд апеляційної інстанції в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, не встановив дійсну природу спірних правовідносин сторін, не застосував наведені вище положення законодавства, що підлягали застосуванню, помилково скасувавши законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції.

За таких обставин касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області слід задовольнити, скасувавши постанову апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 6 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Заступника прокурора міста Києва та Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2014 у справі № 5011-13/12043-2012 Господарського суду міста Києва скасувати.

Рішення Господарського суду міста Києва від 19.11.2013 залишити в силі.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач