Рішення

від 06.10.2014 по справі 921/803/14-г/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" жовтня 2014 р.Справа № 921/803/14-г/18

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжирінговий центр "Протеїн Продукт" вул. Сортувальна, 5, Дарницький район, м. Київ,02081

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", вул. Об"їзна, 12/6а, с.Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область,47720

про, з урахуванням заяв про зменшення позовних вимог, cтягнення курсової різниці в сумі 65 057,76 грн., 7 946,79 грн. - пені, 2 220,04 грн. - 3% річних .

За участі представників сторін:

позивача: не з'явився;

відповідача: не з'явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Інжирінговий центр "Протеїн Продукт" звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" про стягнення 79999,99 грн. основної заборгованості, 10941,14 грн. - пені, 12631,56 грн. - інфляційних втрат, 2062,24 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання з оплати за отриманий товар, що виникли у нього на підставі договору поставки №28-13 від 01.10.2013 р., внаслідок чого допустив заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Ухвалою господарського суду від 12.08.2014 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 01.09.2013 р., який відкладався на 15.09.2014 р. о 10:30 год., а також на 06.10.2014 р. о 10:10 год.

Разом з тим, 26.08.2014 року від позивача надійшла заява від 21.08.2014 року (вх. № 15428 від 26.08.2014 р.) про збільшення позовних вимог, в якій він, зокрема, зазначив, що станом на 20.08.2014 року відповідач сплатив 20000 грн., таким чином сума основної заборгованості відповідача зменшилась і становить 59999,99 грн., також, з посиланням на п. 6.3 договору поставки, позивач заявляє про збільшення позовних вимог на суму курсової різниці в розмірі 47511,99 грн. Отже, просить суд стягнути з відповідача: 59999,99 грн. основної заборгованості, 47511,99 грн. - суми курсової різниці, 10941,14 грн. - пені, 12631,56 грн. - інфляційних втрат, 2062,24 грн. - 3% річних.

15.09.2014 р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Інжирінговий центр "Протеїн Продукт" на адресу суду надійшла заява (вх.№16609 від 15.09.2014 р.,14:00 год.) про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач, у зв'язку зі сплатою відповідачем 22.08.2014 р. 10 000,00 грн. та 11.09.2014 р. 50 000,00 грн., просить зменшити позовні вимоги на суму основного боргу, а також, у зв'язку із індексацією курсової різниці, яка здійснюється щодо кожного платежу шляхом множення суми оплати на відповідний коефіцієнт, збільшує позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці, яка станом на дату формування даної заяви становить 65 057,76 грн., а також збільшує позовні вимоги в решті суми позовних вимог та просить стягнути з відповідача 12 256,21 грн. пені, 14 743,54 грн. інфляційних втрат та 2 220,04 грн. - 3% річних.

Крім того, 30.09.2014 р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Інжирінговий центр "Протеїн Продукт" на адресу суду надійшла заява (вх. № 17408 від 30.09.2014 р.) про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач, у зв'язку з погашенням відповідачем основної зоборгованості, зменшує позовні вимоги в частині стягнення суми основного богру, а також зменшує позовні вимоги в частині стягнення пені та просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" - 7 946,79 грн. пені. Поряд з іншим, у даній заяві позивач уточнює позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат та, відповідно, зменшує свої позовні вимоги ще на 12 631,56 грн.

Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги, що статтею 22 ГПК України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, суд розцінює клопотання позивача від 21.08.2014 року (вх. № 15428 від 26.08.2014 р.), клопотання від 15.09.2014 р. (вх.№16609 від 15.09.2014 р.,14:00 год.), а також клопотання від 30.09.2014 р. (вх. № 17408 від 30.09.2014 р.) як заяви про зменшення позовних вимог в частині стягнення суми основної заборгованості, пені та інфляційних втрат, а також збільшення позовних вимог в частині стягнення суми курсової різниці та 3% річних та приймає їх до розгляду.

Таким чином, розгляд спору по суті здійснюється із урахуванням поданих змін.

Позивач явку повноважного представника у призначене на 06.10.2014 р. судове засідання не забезпечив, однак на електронну адресу господарського суду Тернопільської області надійшло клопотання від повноважного представника товариства з обмеженою відповідальністю "Інжирінговий центр "Протеїн Продукт", відповідно до якого останній повідомляє що немає можливості прибути у дане судове засідання та зазначає, що нотаріально завірену копію витребовуваного договору поставки від 01.10.2013 р. направлено на адресу суду за допомогою засобів поштового зв'язку.

Відповідач відзиву на позов не надав, явку повноважного представника у судові засідання 01.09.2014 р., 15.09.2014 р., а також 06.10.2014 р. не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, в порядку ст.ст. 64, 87 ГПК України, про що свідчать наявні у справі повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, 06.10.2014 р. через канцелярію господарського суду Тернопільської області поступило клопотання (факс) від відповідача (вх.№ 17736 від 06.10.2014 р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з тим, що юрист товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" перебуває у відрядженні в м. Рівне на іншому судовому засіданні.

Розглянувши дане клопотання, суд прийшов до висновку, що останнє слід відхилити, оскільки відповідачем до клопотання не долучено доказів на підтвердження зайнятості представника у іншому судовому засіданні. Крім того, суд зазначає, що відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника для представлення його інтересів у судовому засіданні у випадку неможливості явки юриста.

За таких обставин, зважаючи на те, що явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, а наявних матеріалів справи достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення, справа розглядається без участі повноважних представників позивача та відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ст. 1 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Майново - господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько - договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України).

01.10.2013 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Інжирінговий центр "Протеїн Продукт, надалі - Постачальник, та товариством з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", надалі - Покупець, укладено договір поставки №28-13, за яким Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця харчові добавки для м'ясної промисловості (надалі - Товар), а Покупець зобов'язався прийняти Товар від Постачальника та здійснити оплату за нього в строки і порядку, передбаченими цим договором (п.1.1. договору).

Пунктом 1.2 договору сторони обумовили, що Постачальник передає Товар у кількості та асортименті, які передбачені у заявках Покупця, які вважаються невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 1.3 даного договору право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками Покупця або Перевізника накладної, яка засвідчує момент передачі Товару.

Ціна та товар є договірною і формується у відповідності до прайс листа та кон'юктури ринку, діючої на момент відвантаження товару. Ціна на товар остаточно визначається під час підтвердження заявки Покупця в доларах США (євро, руб РФ). В бухгалтерських або інших офіційних документах (зокрема накладних) на поставку товару (партії) вказується ціна товару в національній валюті у розмірі вартості товару (партії) в доларах США (євро, руб РФ) помноженої на міжбанківський курс гривні України до долара США (євро, руб РФ), встановлений на дату складання такого документа (п.6.1. Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на виконання взятих зобов'язань поставив відповідачеві товар згідно видаткової накладної : № ІЦ-0002239 від 21.11.2013 року на суму 201 983 грн. 18 коп. (належним чином засвідчена копія видаткової накладної знаходиться в матеріалах справи).

Факт отримання відповідачем товару підтверджується підписом його повноважного представника на вказаній видатковій накладній, а також довіреністю: № 63 від 21.11.2013 року, на підставі якої представник товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт": Гаврилюк О.С. отримав товар.

Крім того, станом на 06.06.2014 р. між позивачем та відповідачем підписаний Акт звірки взаєморозрахунків № ІЦ-0000017 за період з 01.11.2013 р. по 06.06.2014 р., згідно якого заборгованість відповідача становить 99 999,99 грн. Даний Акт підписаний повноважними представниками сторін без заперечень і зауважень.

Після підписання зазначеного Акту звірки відповідач здійснив наступні платежі, а саме:

- 20.06.2014р. - 1 500,00 грн.;

- 26.06.2014 р. - 2000,00 грн.;

- 01.07.2014 р. - 10 000,00 грн.;

- 06.08.2014 р. - 6 500,00 грн.;

- 20.08.2014 р. - 20 000,00 грн.;

- 22.08.2014 р. - 10 000,00 грн.;

- 11.09.2014 р. - 50 000,00 грн.

Таким чином, станом на дату винесення рішення відповідач в повному обсязі розрахувався перед позивачем за отриманий товар.

В той же час, відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

В силу ч.ч.1,2 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Приписами ч.6 ст.232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 11.2 укладеного між сторонами правочину, у випадку затримки оплати, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ , що діяла у період за який сплачується пеня.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені в сумі 7 946,79 грн. є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та вимогам чинного законодавства України.

В силу ч. 2 ст. 20 ГК України захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

До інших способів відносяться передбачені ст. 625 ЦК України інфляційні втрати та річні, як плата по грошовому зобов'язанню, правова природа яких є самостійним способом захисту прав і забезпечення виконання зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно поданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано 2 220,04 грн. грн. 3% річних.

Перевіркою правильності наданого позивачем розрахунку та періодів нарахування пені та 3 % річних з допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга" судом не виявлено помилок, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення 7 946,79 грн. пені та 2 220,04 грн. грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.189 ГК України ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін. Суб'єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни.

Згідно з ст.190 ГК України вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні регульовані ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Частина 2 ст. 524 ЦК України передбачає, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

У статті 533 ЦК України зазначено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Згідно наказу Міністерства фінансів України від 10.08.2000 р. №193 "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку " Вплив змін валютних курсів", валютний курс - це встановлений Національним банком України курс грошової одиниці України до грошової одиниці іншої країни. Пунктом 4 цього Наказу встановлено, що курсова різниця - це різниця між оцінками однакової кількості одиниць іноземної валюти при різних валютних курсах.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС України, зокрема, у справі №12/149 від 04.07.2011 р. та №55/440 від 27.03.2012 р.)

Умовами укладеного договору (п. 6.3 договору поставки № 28-13 від 01.10.2013 року) сторони узгодили, що розрахунки здійснюються в національній валюті України; при цьому, якщо на день оплати Покупцем за поставлений Постачальником товар (партію товару) курс гривні по відношенню до долара США (євро, руб РФ), встановлений на міжбанківській біржі, зменшиться (матиме місце девальвація гривні), порівняно з курсом гривні до долара США (євро, руб РФ), на міжбанківській біржі на дату складення бухгалтерських або інших офіційних документів (зокрема, накладних, рахунку) на поставку товару (партії), на підставі яких Покупець проводить оплату товару, сума, що підлягає оплаті покупцем в національній валюті на підставі вищезазначених документів, індексується шляхом множення її на коефіцієнт, який дорівнює курсі гривні до долара США (євро, руб РФ), встановленому на міжбанківській біржі на день оплати Покупцем отриманого товару, поділеному на курс гривні до долара США (євро, руб. РФ), встановлений на міжбанківській біржі на дату складання Постачальником бухгалтерських або інших офіційних документів (зокрема, накладних) на поставку товару (партії товару), які оплачуються. Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару та розмір вищезазначеної індексації, а Постачальник зобов'язаний надати всі необхідні для цього бухгалтерські та інші офіційні документи не пізніше трьох банківських днів з моменту оплати Покупцем товару та розміру індексації.

Таким чином сторони визначили порядок розрахунків у випадку збільшення курсу гривні по відношенню до долара США на день оплати товару порівняно з днем оформлення бухгалтерських документів на товар шляхом множення суми, що підлягає оплаті в національній валюті на коефіцієнт, який розраховується шляхом поділу курсу гривні до долара США на день оплати поділеному на курс гривні до долара США, встановленому на дату складання накладної.

Так, згідно інформації http://minfin.com.ua/currencv/mb/?period=21.11.2013-11.09.2014 курс гривні до долара США на міжбанківській біржі станом за період з 21.11.2013 по 11.09.2014 року зріс більше ніж у півтора рази.

На підставі наведеного, із урахуванням показників формули, встановленого умовами Договору, кінцевого терміну проведення розрахунків, здійснених відповідачем, позивачем розраховано та заявлено до стягнення курсову різницю за зростання курсу долара США в сумі 65 057,76 грн.

Розглянувши представлений розрахунок суми курсової різниці, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення курсової різниці є правомірними та такими, що підлягають до задоволення в заявленій позивачем сумі.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

При таких обставинах, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Інжирінговий центр "Протеїн Продукт" в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт" курсової різниці в сумі 65 057,76 грн., 7 946,79 грн. пені, 2 220,04 грн. - 3% річних підлягають до задоволення як такі, що підтверджені матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не заперечені відповідачем.

Разом з тим, суд зазначає, що позивачем було подано заяви про зменшення позовних вимог, які суд, у відповідності до вимог статті 22 ГПК України, задоволив. В даному разі ціна позову, після задоволення заяв позивача про зменшення позовних вимог склала 75 224,59 грн. за яку товариство з обмеженою відповідальністю "Інжирінговий центр "Протеїн Продукт" мало сплатити 1827,00 грн. судового збору.

Слід зазначити, що зменшення розміру позовних вимог, згідно п. 1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", є підставою для повернення зайво сплаченої суми судового збору (п.4.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

При цьому, питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів, у тому числі й за відсутності заяви (клопотання) сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в резолютивній частині судового рішення, яким закінчується розгляд справи по суті (п.п.2.8.,5.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.13р.).

За таких обставин, враховуючи що позивачем сплачено 3 062,94 грн., поверненню підлягає зайво сплачений судовий збір в розмірі 1 235,94 грн., сплачений платіжним дорученням №447 від 05.08.2014 р.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", (вул. Об"їзна, 12/6а, с.Петриків, Тернопільський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 34042038) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжирінговий центр "Протеїн Продукт" (вул. Сортувальна, 5, Дарницький район, м. Київ, ідентифікаційний код 31723256):

- 7946 (сім тисяч дев'ятсот сорок шість) грн. 79 коп. пені;

- 2220 (дві тисячі двісті двадцять) грн. 04 коп. - 3% річних;

- 65 057 (шістдесят п'ять тисяч п'ятдесят сім) грн. 76 коп. - курсової різниці.

- 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору;

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Інжирінговий центр "Протеїн Продукт" (вул. Сортувальна, 5, Дарницький район, м. Київ, ідентифікаційний код 31723256) з Державного бюджету України 1 235 (одну тисячу двісті тридцять п'ять) грн. 94 коп. зайво сплаченого судового збору, перерахованого платіжним дорученням №447 від 05.08.2014 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах справи №921/803/14-г/18.

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання 08.10.2014 року через місцевий господарський суд.

Суддя Н.В. Охотницька