Постанова

від 11.02.2015 по справі 921/803/14-г/18

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року Справа № 921/803/14-г/18

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дунаєвської Н.Г. - головуючого,

Владимиренко С.В.,

Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року у справі № 921/803/14-г/18 Господарського суду Тернопільської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт", м. Київ, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Славпродукт", Тернопільська область, про стягнення 105 634,93 грн. заборгованості,

за участю представників сторін:

позивача - Ліщина І.О. (дов. від 18.07.13);

відповідача - не з'явився,

в с т а н о в и в:

У серпні 2014 року позивач ТОВ "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт" пред'явив у господарському суді позов до відповідача ТОВ "Славпродукт" про стягнення 105 634,93 грн. заборгованості.

Вказував, що 01.10.13 між ним (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 28-13, згідно якого він зобов'язався передати у власність покупця харчові добавки для м'ясної промисловості, а покупець - прийняти товар та здійснити його оплату на умовах та в строки, що визначені договором.

Зазначав, що 21.11.13, на виконання умов вказаного договору, на підставі видаткової накладної № ІЦ-0002239 передав у власність покупцю товар на загальну суму 201 983,18 грн., що підтверджується довіреністю на отримання цінностей № 63 від 21.11.13 та видатковою накладною, засвідченою печатками підприємств.

Посилаючись на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару, позивач, згідно заяви про зменшення розміру позовних вимог від 30.09.14, просив стягнути з відповідача 65 057,76 грн. курсової різниці, 7 946,79 грн. пені та 2 220,04 грн. 3 % річних, а всього - 75 224,59 грн.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 06 жовтня 2014 року (суддя Охотницька Н.В.) позов задоволено.

Постановлено стягнути з ТОВ "Славпродукт" на користь ТОВ "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт" 65 057,76 грн. курсової різниці, 7 946,79 грн. пені, 2 220,04 грн. 3 % річних та 1 827 грн. судового збору.

Рішення мотивоване посиланнями на порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати отриманого товару, що є підставою до покладення на нього обов'язку по сплаті курсової різниці на підставі п. 6.3 договору, у зв'язку із зростанням курсу долара США за період з 21.11.13 по 11.09.14 більше ніж у півтора рази, пені та 3 % річних.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року (колегія суддів у складі: Орищин Г.В. - головуючого, Данко Л.С., Кузя В.Л.) рішення частково скасовано, резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Славпродукт" на користь ТОВ "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт" 7 946,79 грн. пені, 2 220,04 грн. 3 % річних та 1 541,49 грн. судового збору. В решті позову відмовити".

Постанова обґрунтована посиланнями на те, що єдиним документом, який підтверджує вартість поставленого позивачем відповідачу товару є накладна № ІЦ-0002239 від 21.11.13, в якій визначено ціну товару лише в гривнях, а матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував узгодження сторонами ціни за поставлений товар в іноземній валюті.

У касаційній скарзі ТОВ "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції приписів ст.ст. 533, 632, 655, 712 ЦК України, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 65 057,76 грн. курсової різниці та залишити в цій частині в силі рішення суду першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у вирішенні даного спору, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.10.13 між позивачем (постачальником) та відповідачем (покупцем) був укладений договір поставки № 28-13, згідно якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця харчові добавки для м'ясної промисловості, а покупець - прийняти товар та здійснити його оплату на умовах та в строки, що визначені договором.

21.11.13, на виконання умов вказаного договору, на підставі видаткової накладної № ІЦ-0002239 позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 201 983,18 грн., що підтверджується довіреністю на отримання цінностей № 63 від 21.11.13 та видатковою накладною, засвідченою печатками підприємств.

Пунктом 6.2 договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату за товар у повному обсязі не пізніше 14 календарних днів з моменту переходу права власності, відповідно до п. 1.3 договору.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - ст. 530 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судами встановлено, що відповідач оплатив товар в повному обсязі лише 10.09.14, після порушення провадження у даній справі судом першої інстанції.

Приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Встановивши порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині повної оплати отриманого товару, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про стягнення з відповідача 2 220,04 грн. 3 % річних.

Крім того, п. 11.2 договору сторони погодили, що у випадку затримки оплати, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Порушення відповідачем договірного зобов'язання в частині строків повної оплати отриманого товару, стали обґрунтованою підставою для задоволення судами попередніх інстанцій вимог позивача про стягнення з відповідача 7 946,79 грн. пені.

Щодо вимог позивача про стягнення 65 057,76 грн. курсової різниці, слід зазначити наступне.

Положеннями п. 6.1 договору сторони погодили, що ціна та товар є договірною і формується у відповідності до прайс листа та кон'юктури ринку, діючої на момент відвантаження товару. Ціна на товар остаточно визначається під час підтвердження заявки покупця в доларах США (євро, руб РФ).

Ціна товару встановлюється у доларах США (євро, руб РФ). Розрахунки здійснюються в національній валюті України. При цьому, якщо на день оплати покупцем за поставлений постачальником товар (партію товару) курс гривні по відношенню до долара США (євро, руб РФ), встановлений на міжбанківській біржі, зменшиться (матиме місце девальвація гривні), порівняно з курсом гривні до долара США (євро, руб РФ), на міжбанківській біржі на дату складення бухгалтерських або інших офіційних документів (зокрема, накладних, рахунку) на поставку товару (партії), на підставі яких покупець проводить оплату товару, сума, що підлягає оплаті покупцем в національній валюті на підставі вищезазначених документів, індексується шляхом множення її на коефіцієнт, який дорівнює курсі гривні до долара США (євро, руб РФ), встановленому на міжбанківській біржі на день оплати покупцем отриманого товару, поділеному на курс гривні до долара США (євро, руб. РФ), встановлений на міжбанківській біржі на дату складання постачальником бухгалтерських або інших офіційних документів (зокрема, накладних) на поставку товару (партії товару), які оплачуються. Покупець зобов'язаний оплатити вартість товару та розмір вищезазначеної індексації, а постачальник зобов'язаний надати всі необхідні для цього бухгалтерські та інші офіційні документи не пізніше трьох банківських днів з моменту оплати покупцем товару та розміру індексації (п. 6.3 договору).

Як встановлено судом апеляційної інстанції, єдиним документом, який підтверджує вартість поставленого позивачем відповідачу товару є накладна № ІЦ-0002239 від 21.11.13, в якій визначено ціну товару лише в гривнях, а матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував узгодження сторонами ціни за поставлений товар в іноземній валюті.

Зазначені обставини стали обгрунтованою підставою для скасування рішення місцевого суду в частині вимог про стягнення 65 057,76 грн. курсової різниці та постановлення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні означених вимог.

Натомість суд першої інстанції, в порушення вимог ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, зазначених обставин справи та умов договору не врахував, та помилково виходив з наявності правових підстав для стягнення з відповідача курсової різниці у даних правовідносинах сторін, що вплинуло на правильність розгляду вказаних вимог.

З огляду на викладене, судом апеляційної інстанції на підставі встановлених фактичних обставин справи, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини.

Доводи касаційної скарги про наявність правових підстав для стягнення з відповідача курсової різниці в сумі 65 057,76 грн., не заслуговують на увагу суду, оскільки зводяться до переоцінки доказів, яким судом апеляційної інстанції надавалась належна правова оцінка.

Суд дав оцінку наявним у справі доказам за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає вимогам ст. 43 ГПК України, переоцінка доказів, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, не входить до меж перегляду справи в суді касаційної інстанції.

Постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інжиніринговий центр Протеїн Продукт" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 11 грудня 2014 року у справі № 921/803/14-г/18 залишити без змін.

Головуючий суддя: Н.Г.Дунаєвська

Судді: С.В. Владимиренко

С.С. Самусенко