Постанова

від 18.08.2014 по справі 25/044-12

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" серпня 2014 р. Справа№ 25/044-12

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Жук Г.А.

суддів: Дикунської С.Я.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Анісімової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення господарського суду Київської області від 27.05.2014 року

у справі № 25/044-12 (головуючий суддя - Саванчук С. О., судді - Лилак Т. Д., Лутак Т. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гермес»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі Бориспільської філії

про стягнення 270 387, 90 грн

за участю представників сторін:

від позивача:Маслянікова І.О. - довіреність від 20.12.2012 року;

відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

14.05.2012 року до господарського суду Київської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гермес» (позивач у справі) з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (відповідач у справі) про стягнення 270 387, 90 грн, що становить: 248 200, 00 грн - боргу по оплаті вартості товару, 3 488, 40 грн - 3 % річних, 774, 60 грн інфляційних втрат та 17 924, 90 грн - пені (а. с. 5-8, т. 1).

Позовні вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки від 12.08.2011 року № 11-1484/БФЮ по оплаті вартості товару.

Рішенням господарського суду Київської області від 27.05.2014 року у справі № 25/044-12 позовні вимоги позивача задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» в особі Бориспільської філії (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30160757) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гермес» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36441143) 248 200, 00 грн основної заборгованості, 17 811, 32 грн пені, 3 468, 00 грн 3 % річних, 774, 60 грн інфляційних втрат та 5 405, 32 грн в повернення судового збору. У задоволенні решти позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач, ТОВ «Комплекс Агромарс» 07.07.2014 року подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 27.05.2014 року скасувати та постановити нове, яким відмовити позивачу у задоволені позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, місцевим господарським судом неправомірно застосовано преюдицію фактів встановлених у справі № 11/091-12, оскаржуване рішення прийнято за неповним з'ясуванням обставин справи та за неповним дослідженням доказів у даній справі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.07.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючого судді - Жук Г. А., суддів - Мальченко А. О., Сухового В. Г., призначено розгляд справи на 18.08.2014 року.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 року склад колегії суду змінено, у зв'язку з перебуванням судді Сухового В. Г. у відпустці, визначено в наступному складі: головуючий суддя - Жук Г. А., судді - Дикунська С. Я., Мальченко А.О.

Апелянт не скористався правом участі у судовому засіданні 18.08.2014 року, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з відрядженням представника до міста Луцьк саме 18.08.2014 року.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти клопотання апелянта, надав заперечення на апеляційну скаргу, просить рішення суду залишити без змін.

Розглянувши клопотання апелянта про відкладення розгляду справи, суд дійшов до висновку, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно ч. 1- 5 ст. 28 ГПК України, з числа, як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що апелянта було завчасно повідомлено про час та місце розгляду справи. Ухвала про порушення апеляційного провадження та призначення розгляду справи на 18.08.2014 року, згідно наявних в матеріалах справи повідомлень поштової установи про вручення рекомендованої кореспонденції, було вручено товариству з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» 21.07.2014 року, тобто останній мав достатньо часу для підготовки представників для участі у судовому засіданні. Не повідомлення представниками свого довірителя про неможливість участі у даному судовому засіданні у зв'язку з відрядженням, або зайнятістю в інших судових процесах не може бути розцінено судом як поважна причина неявки в судове засідання.

Приймаючи до уваги, що представник апелянта не посилається на необхідність подання додаткових пояснень чи обґрунтувань, ніж ті що містяться в апеляційній скарзі, колегія відхиляє клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи, апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

12.08.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Гермес» (постачальник за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» (покупець за договором) укладено договір поставки № 11-1484/БФЮ, відповідно до умов якого, постачальник (позивач у справі) зобов'язався поставити та передати у власність покупця товар (олія соняшникова), а покупець - прийняти цей товар та оплатити його вартість (п. п. 1.1., 1.2. договору).

Договором сторони обумовили, що кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару зазначаються у рахунках-фактурах та накладних документах на кожну окрему партію товару (п. 2.1 договору). Товар, що поставляється за цим договором, повинен відповідати державним стандартам України та технічним умовам і підтверджуватися сертифікатом якості або іншими документами, які є необхідними для товару даного виду згідно з вимогами чинного законодавства України (п. 2.2. договору). Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковому порядку на умовах відстрочення платежу шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 21 календарного дня з дати поставки товару та підписання сторонами видаткових накладних. Датою оплати вважається дата списання банком грошових коштів з розрахункового рахунку покупця (п. п. 4.5, 4.6. договору).

Договір підписано сторонами без заперечень, набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, але, в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п. 9.1. договору).

За умовами договору товар поставляється покупцю на умовах DDP Бориспіль (DELIVERED DUTY PAID-Borycpil), відповідно до міжнародних Правил ІНКОТЕРМС-2000, отже постачальник здійснює поставку товару до складу покупця, що знаходиться за адресою: Україна, 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 46.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання які мають ознаки договору поставки, згідно якого в силу вимог ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За правовою природою договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним. Як консенсуальний договір він вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов. Двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної сторони прав та обов'язків.

У відповідності до вимог частини 2 статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Оплата проводиться у строки визначені умовами договору.

Відповідно до вимог ст. ст. 174, 193 ГК України, ст. ст. 11, 509, 526, 626, 629 ЦК України підставою виникнення зобов'язання є договір укладений між сторонами, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання Договору позивач поставив відповідачу олію соняшникову в кількості 29,200 тон, на суму 248 200,00 грн., що підтверджено представленою в матеріалах справи (а .с. 16, т. 1) видатковою накладною від 12.10.2011 № 78, яку підписано уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчено відбитками печатки позивача та штампу відповідача. Повноваження одержувача товару підтверджено довіреністю від 12.10.2011 року № БК-444, що підписана керівником Бориспільської філії товариства, підпис якого засвідчено відповідною печаткою (оригінали накладної № 78 та довіреності № БК-444 наявні в матеріалах справи, а. с. 82-83, т. 1).

На оплату товару позивачем виставлено рахунок-фактуру № 78 від 12.10.2011року на суму 248 200, 00 грн, який підписаний уповноваженою особою позивача та скріплений відбитком його печатки (а. с. 85, т. 1). Довіреність від 12.10.2011 № БК-444 на право отримання товарно-матеріальних цінностей від імені покупця, містить посилання на даний рахунок.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (одержувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну складену за вибором покупця (одержувача) у паперовому вигляді або в електронній формі. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. В підтвердження поставки олії позивачем надано податкову накладну на поставку товару від 12.10.2011 року № 78 якою зафіксовано факт передачі покупцю товару в асортименті, передбаченому спірною видатковою накладною.

У ході судового розгляду, відповідачем заперечено підпис ОСОБА_3 на видатковій накладній від 12.10.2011 року № 78, у зв'язку з чим, судом було призначено судову почеркознавчу експертизу у справі. Проте, таку проведено не було з вини відповідача оскільки останнім не представлено експерту зразки підпису ОСОБА_3 та не оплачено вартості експертизи.

Місцевий господарський суд дослідив відповідність спірних видаткової накладної та довіреності на право отримання товарно-матеріальних цінностей до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Положення «Про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку», затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 24.05.1995 року № 88, та дійшов обґрунтованого висновку, що надані суду довіреність від 12.10.2011 року № БК-444 на право отримання товарно-матеріальних цінностей та видаткова накладна № 78 оформлені відповідно до вимог зазначених нормативних документів, Інструкції «Про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року № 99.

При цьому колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відсутність у видатковій накладній зазначення прізвища та посади особи, яка отримувала товар та особи, яка відвантажувала товар не звільняє відповідача від обов'язку оплати отриманого товару, оскільки підписи представників обох сторін на вказаній видатковій накладній скріплені відбитками їх печаток та штампів, що є підтвердженням юридичними особами позивача та відповідача, факту здійснення господарської операції з поставки товару.

В ході розгляду даної справи суд на вимогу відповідача неодноразово зупиняв провадження у справі у зв'язку з розглядом справи № 12/099-12 , №11/091-12 про визнання договору поставки № 11-1484/БФЮ від 12.08.2011 року недійсним (ухвала від 22.11.2012 року, а. с. 203, т. 1). Рішенням господарського суду Дніпропетровської області 27.11.2013 року у справі №11/091-12 за позовом ТОВ «Комплекс Агромарс» до ТОВ «Виробничо-комерційна фірма «Гермес» (а. с. 3, т. 2), яке залишено без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.03.2014 року (а. с. 39, т. 2) та набрало законної сили, товариству «Комплекс Агромарс» відмовлено в позові про визнання недійсним договору поставки № 11-1484/БФЮ від 12.08.2011 року. В ході розгляду справи № 11/091-12 судами всіх інстанцій досліджувалися: договір поставки № 11-1484/БФЮ від 12.08.2011 року, видаткова накладна № 78 від 12.10.2011 року, рахунок фактури від 12.10.2011 року № 78, довіреність на право отримання ТМЦ видану на ім'я ОСОБА_3 від 12.10.2011 року № БК-444, податкову накладну від 12.10.2011 року № 78 на суму 248 200, 00 грн.

У справі № 11/091-12 судом встановлено факт поставки товариством ВКФ «Гермес» товариству «Комплекс Агромарс» товару (олії соняшникової) згідно договору № 11-1484/БФЮ від 12.08.2011 року, та прийняття товариством «Комплекс Агромарс» даного товару за видатковою накладною № 78 від 12.10.2011 року на підставі довіреності, виданої на ім'я ОСОБА_3 товариством з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» .

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає обґрунтованим і правомірним посилання місцевим господарським судом на приписи ст. 35 ГПК України, яка встановлює, що факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Однак, колегія вважає за необхідне звернути увагу на те, що з рішення суду у даній справі вбачається, що судом досліджено всі наявні в матеріалах докази як в копіях, так і в оригіналах.

Як стверджує позивач, відповідач не виконав зобов'язання з оплати товару, що підтверджує банківською довідкою від 13.06.2012 року № 18/352 про відсутність надходження коштів від відповідача за вказаною видатковою накладною (копія у матеріалах справи).

Належних чи допустимих доказів оплати товару отриманого за видатковою накладною від 12.10.2011 № 78 відповідачем не надано.

За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність заборгованості відповідача перед позивачем по оплаті товару отриманого на підставі Договору поставки № 11-1484/БФЮ від 12.08.2011 року, за видатковою накладною від 12.10.2011 року № 78 в сумі 248 200, 00 грн та задовольнив позовні вимоги в даній частині.

Договором (п.6.3.1) сторони передбачили майнову відповідальність покупця за прострочення оплати вартості товару у вигляді сплати пені.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, перевіривши розрахунок пені, погоджується з висновком місцевого господарського суду про правомірність нарахування пені в сумі 17 811, 32 грн, яку розраховано відповідно до умов договору, вимог ст. ст. 230, 232 ГК України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та відмови в частині стягнення пені в сумі 113, 58 грн, оскільки при розрахунку пені позивачем допущено помилку.

Позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача 3 488, 40 грн 3 % річних, та 774, 60 грн інфляційних втрат, нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України .

Інфляційні збитки та проценти згідно зі статтею 625 ЦК України нараховуються за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є платою за користування чужими коштами, що не носить, на відміну від неустойки, штрафного характеру, а має компенсаційний характер заходів впливу.

Таким чином у цивільно-господарських відносинах кредитор вправі вимагати компенсації збитків, що виникають у випадку неправомірного використання його коштів боржником, з урахуванням приписів статті 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних у поєднанні з інфляційними втратами, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, та інфляційних втрат колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення 3 % річних підлягають до задоволення в сумі 3 468, 00 грн та інфляційні втрати у розмірі 774, 60 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, тому рішення господарського суду Київської області від 27.05.2014 року у справі № 25/044-12 відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства України, а відтак передбачених законом підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати із сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на відповідача у справі (апелянта).

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Комплекс Агромарс» на рішення господарського суду Київської області від 27.05.2014 року у справі № 25/044-12 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду господарського Київської області від 27.05.2014 року у справі № 25/044-12 залишити без змін.

3.Справу № 25/044-12 повернути до господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку відповідно до вимог ст. ст. 107-111 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Жук

Судді С.Я. Дикунська

А.О. Мальченко