Постанова

від 16.10.2014 по справі 2а-8291/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 жовтня 2014 року 08:35 № 2а-8291/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ» (надалі - Позивач/ТОВ «Софтлайн-ІТ») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві:

ь повідомлення-рішення від 03.12.2010 р. №0000892302/0, яким ЗАТ «Софтлайн» визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 032 910,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 973 183,00 грн., застосованих за порушення п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;

ь повідомлення-рішення від 03.12.2010 р. №0000902302/0, яким ЗАТ «Софтлайн» визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 734 439,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 367 220,00 грн., застосованих за порушення пп.7.2.3 7.2.4. п.7.2, пп.7.4.1, п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2013 р. №2а-8291/11/2670 у задоволенні позовних вимог було відмовлено повністю, яку, в свою чергу, було змінено в частині постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 р.

Поряд із цим, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 р. №К/800/15663/14, К/800/16701/14 зазначені рішення були скасовані, а справа №2а-8291/11/2670 була направлена на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Крім того, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 р. №К/800/15663/14, К/800/16701/14 вказано, що судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в акті перевірки та інші докази. Також, для правильного вирішення даного спору необхідним є дослідження самих договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ТОВ «Ламерік Україна» та всіх первинних документів, пов'язаних з його виконанням, обставин, які б підтверджували рух активів у процесі здійснення господарських операцій позивача з контрагентами, а також встановлення наявності зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів у господарській діяльності.

В той же час, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.07.2014 р. справа №2а-8291/11/2670 була прийнята до провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Закону України «Про податок на додану вартість» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 р./надалі - Закон №168/97), Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (що діяв на час виникнення спірних правовідносин до 01.01.2011 р./надалі - Закон №334/94) під час винесення 03.12.2010 р. податкових повідомлень-рішень №0000892302/0 та №0000902302/0.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, зокрема, зазначав про правомірність винесення Відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, мотивуючи тим, що Позивачем порушено норми Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/надалі - Положення №88).

Крім того, у судовому засіданні був допитаний в якості свідка ОСОБА_2 (директор ТОВ «Софтлайн-ІТ»), який повідомив про порядок укладення договорів із контрагентами, а також надав пояснення про результати виконання сторонами умов таких договорів.

Відповідно до положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Більше того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Відповідно до положень ст.122 КАС України, а також, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість перейти до розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Софтлайн-ІТ» (код ЄДРПОУ 23721848), яке є правонаступником Закритого акціонерного товариства «Софтлайн» (надалі - ЗАТ «Софтлайн»), зареєстроване 20.06.2011 р. (дата первинної реєстрації - 28.11.1995 р.) Дніпровською районною в м. Києві державною адміністрацією, з 17.01.2002 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Дніпровському районі м. Києва.

Основним видом діяльності Позивача згідно із довідки з ЄДРПОУ серії АБ №156905 є розроблення стандартного програмного забезпечення.

Поряд із цим, 12.11.2010 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва була проведена документальна невиїзна перевірка ЗАТ «Софтлайн» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», ТОВ «Ламерік Україна» за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р., за результатами якої складений акт від 17.11.2010 р. №5217/23-222-23721848 «Про результати документальної невиїзної перевірки ЗАТ «Софтлайн» (код ЄДРПОУ 23721848) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Спам-Груп» (код ЄДРПОУ 35689848), ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754), ТОВ «Ламерік Україна» (код ЄДРПОУ 35573024) за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р.» (надалі - Акт перевірки №5217), в якому викладені наступні порушення:

ь п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1 032 910,00 грн., у т.ч., по періодам: за І квартал 2008 р. - на суму 53 369,00 грн.; за півріччя 2008 р. - на суму 65 284,00 грн.; за ІІІ квартали 2008 р. - на суму 114 864,00 грн.; за 2008 р. - на суму 913 455,00 грн.; за І квартал 2009 р. - на суму 67 079,00 грн.; за півріччя 2009 р. - на суму 88 290,00 грн.; за ІІІ квартали 2009 р. - на суму 119 455,00 грн.; за 2008 р. - на суму 119 455,00 грн.;

ь пп.7.2.3 та пп.7.2.4 п.7.2, пп.7.4.1, пп.7.4.4 та пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97, в результаті чого занижено податок на додану вартість (надалі - ПДВ) на загальну суму - 734 439,00 грн., у т.ч., по періодам: за жовтень 2008 р. - на суму 625 010,00 грн.; за грудень 2008 р. - на суму 13 863,00 грн.; за лютий 2009 р. - на суму 2 517,00 грн.; за березень 2009 р. - на суму 51 147,00 грн.; за травень 2009 р. - на суму 17 029,00 грн.; за липень 2009 р. - на суму 24 873,00 грн.

Згідно із цим, на підставі висновків Акту перевірки №5217 ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 03.12.2010 р. були винесені наступні податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь за формою «Р» №0000892302/0, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 006 093,00 грн. (з яких 1 032 910,00 грн. - за основним платежем, 973 183,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями);

ь за формою «Р» №0000902302/0, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 101 659,00 грн. (з яких 734 439,00 грн. - за основним платежем, 367 220,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями).

В той же час, за результатами адміністративного оскарження прийнятих Відповідачем податкових повідомлень-рішень податковими органами були прийняті наступні рішення, а саме:

ь рішення ДПІ у Дніпровському районі м. Києва від 07.02.2011 р. №2137/10/25-014 «Про результати розгляду первинної скарги», яким залишені без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скарга - без задоволення;

ь рішення ДПА у м. Києві від 21.04.2011 р. №4276/10/25-114 «Про результати розгляду скарг», яким залишені без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скарга - без задоволення;

ь рішення ДПА України від 17.05.2011 р. №9115/6/25-0115 «Про результати розгляду скарг», яким залишені без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а скарга - без задоволення.

Вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ЗАТ «Софтлайн» під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону №334/94 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у липні 2008 р. ЗАТ «Софтлайн» здійснювало господарські операції із ТОВ «С.Дж.Р.Груп» на підставі укладених 25.07.2008 р. тотожних Договорів на виконання супроводжувальних робіт з передачі оптичних волокон №91, №92 та №93 (надалі - Договори на виконання супроводжувальних робіт), згідно із якими ЗАТ «Софтлайн» (Замовник) доручає та оплачує, а ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (Виконавець) приймає на себе виконання супроводжувальних робіт з передачі оптичних волокон по наступним трасам, зокрема:

ь за Договором №91 - по трасі Київ-Луцьк-2, довжиною 460,492 км, загальна вартість робіт становить - 1 703 480,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 283 913,33 грн.);

ь за Договором №92 - по трасі Львів-Луцьк-2, довжиною 179,197 км, загальна вартість робіт становить - 662 980,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 110 496,67 грн.);

ь за Договором №93 - по трасі Харків-Лозова-Дніпропетровськ, довжиною 374,032 км, загальна вартість робіт становить - 1 383 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 230 600,00 грн.).

На підтвердження виконання сторонами вимог укладених Договорів на виконання супроводжувальних робіт Позивачем були надані акти здачі-приймання робіт та послуг на загальну суму 3 750 060,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 625 010,00 грн.) (том І справи, стор.155, 160, 165), банківська виписка (том І справи, стор.168) та витяг з реєстру податкових накладних (том І справи, стор.166).

Крім того, з січня 2009 р. Позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ «Спам-Груп» на підставі укладених тотожних Договорів на надання послуг з удосконалення/розробки програмних модулів, згідно із якими ЗАТ «Софтлайн» (Замовник) доручає та оплачує, а ТОВ «Спам-Груп» (Виконавець) приймає на себе зобов'язання із надання послуг, зокрема:

ь за Договором №72 від 16.01.2009 р. - з удосконалення програмних модулів Інтернет-порталу, загальна вартість послуг складає - 107 716,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 17 952,67 грн.);

ь за Договором №73 від 16.01.2009 р. - з розробки програмних модулів для забезпечення взаємодії з Державним казначейством України щодо імпорту платіжних доручень, загальна вартість послуг складає - 199 162,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 33 193,67 грн.);

ь за Договором №85 від 01.03.2009 р. - з розробки програмних модулів для консолідації статистичної звітності групи підсистем «Соціальні послуги та фонд», загальна вартість послуг складає - 197 409,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 901,50 грн.);

ь за Договором №105 від 02.07.2009 р. - з розробки програмних модулів системи документообігу для інтеграції з системою Контакт-центру, загальна вартість послуг складає - 54 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 000,00 грн.).

Водночас, на підтвердження факту отримання від ТОВ «Спам-Груп» зазначених в Договорах послуг суду були надані такі документи, як: акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) на загальну суму 656 566,84 грн. (в т.ч. ПДВ - 109 427,81 грн.) (том І справи, стор.173, 179, 185, 186, 191), рахунки-фактури (том І справи, стор.174, 180), банківська виписка (том І справи, стор.194), витяг з реєстру податкових накладних (том І справи, стор.192).

Поряд із цим, під час проведення перевірки податковим органом було встановлено здійснення Позивачем господарських операцій без укладання письмових договорів із ТОВ «Ламерік Україна» на підставі видаткових накладних та актів виконання робіт на загальну суму 551 345,54 грн. (в т.ч. ПДВ - 91 890,90 грн.).

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ЗАТ «Софтлайн» та ТОВ «Ламерік Україна» Позивачем надано реєстр податкових накладних (том І справи, стор.196) та банківська виписка (том І справи, стор.198).

В той же час, відповідно до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Згідно із пп. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. При цьому, у пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ЗАТ «Софтлайн» встановлено включення суми ПДВ у розмірі 734 439,00 грн. до складу податкового кредиту у період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. на підставі отриманих від контрагентів податкових накладних, а саме, від: ТОВ «С.Дж.Р.Груп» - на загальну суму 625 010,00 грн.; ТОВ «Спам-Груп» - на загальну суму 109 428,00 грн.

Водночас, згідно із п.1.7 ст.1 Закону №168/97 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Разом із тим, згідно із пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

При цьому, відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього пункту).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Поряд із цим, як вбачається з Акту перевірки №5217, за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. ЗАТ «Софтлайн» задекларовано податкового кредиту з ПДВ у розмірі 734 439,00 грн. Проте, перевіркою визначення податкового кредиту Відповідачем встановлено його завищення на суму 734 439,00 грн., що призвело до заниження суми до сплати ПДВ на загальну суму 734 439,00 грн.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується представником Позивача, що ЗАТ «Софтлайн» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів суми витрат на загальну суму 4 131 643,00 грн., понесених від наступних контрагентів, а саме, від: ТОВ «С.Дж.Р.Груп» - на загальну суму 3 125 050,00 грн.; ТОВ «Спам-Груп» - на загальну суму 547 139,00 грн.; ТОВ «Ламерік Україна» - на суму 459 454,00 грн.

В свою чергу, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94 валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3-5.7 цієї статті.

Водночас, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94 передбачено, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами.

Не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижчі за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

Разом із тим, як вбачається матеріалів справи, за перевіряємий період Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування розміром 423 925 615,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення у 2009 р. на загальну суму 4 131 643,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток 1 032 910,00 грн.

Поряд із цим, правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно з ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, транспортно-супровідні документи тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

В той же час, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 р. №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Крім того, в інформаційному листі Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р. зазначено, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 №1936/11/13-11 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Водночас, суд звертає увагу, що ухвалою суду від 30.07.2014 р. витребовувались від Позивача документи по справі, які, на думку суду, є необхідними для встановлення обставин реальності здійснення ЗАТ «Софтлайн» спірних господарських операції із його контрагентами ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ТОВ «Ламерік Україна», зокрема: належним чином засвідчені копії документів, що підтверджують реальність здійснення спірних господарських операцій, за наслідками яких було сформовано податковий кредит та валові витрати; податкові декларації за перевіряємий період з «розшифровкою податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів»; реєстри отриманих та виданих податкових накладних; оборотно-сальдові відомості; витяги із журналу обліку виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей; довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей; докази перебування товарно-матеріальних цінностей на бухгалтерському обліку; платіжні доручення та оригінали виписок з розрахункових рахунків Позивача, завірених відповідними банківськими установами, що засвідчують факти сплати Позивачем вартості отриманих робіт (товарів, послуг); акти звірок взаєморозрахунків; первинні документи за укладеними у перевіряємий період Договорами із контрагентами: надана Замовником до Виконавців інформація для постановки задач і виконання робіт за Договорами; перелік призначених Замовником відповідальних осіб за виконання робіт (надання послуг) та їх приймання, разом із переліком відповідальних осіб Виконавця; технічні документації, підготовлені Виконавцем; докази наявності Інтернет-порталу; протоколи із переліком необхідних доробок; докази тестування програмних модулів; докази використання отриманих Позивачем послуг у своїй господарській діяльності; належні докази (у вигляді письмових пояснень з доданими до них первинними, розрахунковими документами, документами бухгалтерського обліку і звітності, внутрішніми організаційно-розпорядчими документами підприємств, тощо) наявності фізичних, технічних та технологічних можливостей у позивача та його контрагентів фізичних, технічних та технологічних можливостей (матеріально-технічної бази) (в тому числі власних/орендованих виробничих, складських і офісних приміщень, виробничого і спеціального технічного обладнання, транспортних засобів, інших основних засобів), трудових ресурсів, необхідних для здійснення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської діяльності, зокрема (але не виключено): наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів; звітність щодо кількості робітників Позивача у перевіряємий період; штатний розпис; докази наявності побутових приміщень, складів; інші документи, які на думку Позивача, підтверджують реальність виконання господарських операцій за договорами.

В свою чергу, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог суду, Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ЗАТ «Софтлайн» та ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ТОВ «Ламерік Україна», до яких, в свою чергу, суд відноситься критично з огляду на наступне.

Відповідно до п.4.1 укладених Позивачем тотожних Договорів із ТОВ «Спам-Груп» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» Замовник зобов'язується надати Виконавцям інформацію для постановки задач і виконання робіт за цими Договорами та призначити особу, відповідальну за виконання робіт та їх приймання. При цьому, згідно із п.4.2 вказаних Договорів Виконавець також зобов'язується призначити особу, відповідальну за виконання робіт, а у разі її відсутності такої особи забезпечити її заміну.

Водночас, всупереч встановлених Договорами вимог ТОВ «Софтлайн-ІТ» не надано доказів призначення осіб, відповідальних за виконання робіт, а також не надано інформацію для постановки задач і виконання робіт за вказаними Договорами. Крім того, всупереч вимогам до первинної документації акти здачі-приймання робіт та послуг не містять розшифровки таких робіт та послуг.

Разом із тим, реальність господарських відносин з ТОВ «Ламерік Україна», за доводами Позивача, підтверджується саме наявними у матеріалах справи реєстром податкових накладних та банківською випискою. Жодних інших документів на підтвердження спірних господарських правовідносин із ТОВ «Ламерік Україна» суду надано не було.

Поряд із цим, суд не погоджується із твердженнями Позивача щодо наявності в матеріалах справи всіх достатніх для підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ЗАТ «Софтлайн» та ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ТОВ «Ламерік Україна» документів, оскільки останнім не було надано жодного належного доказу, який би свідчив про факт здійснення спірних господарських операцій у період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р., та який би надав суду можливість пересвідчитись у правомірності включення спірної суми ПДВ розміром 734 439,00 грн. до складу податкового кредиту та суму витрат розміром 4 131 643,00 грн. до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Таким чином, у зв'язку із ненаданням Позивачем при проведенні перевірки первинної документації по взаємовідносинам із його контрагентами за 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р., податковий орган прийшов до висновку про відсутність реального вчинення господарських операцій, що не дозволяє формувати дані податкового обліку.

Поряд із цим, за поясненнями свідка ОСОБА_2, підставою для укладення ЗАТ «Софтлайн» Договорів із ТОВ «Спам-Груп» став укладений Позивачем договір поставки №ПВ/89-08 від 25.06.2008 р. із контрагентом-покупцем АТЗТ «Укомлайн», відповідно до умов якого останній зобов'язується передати у власність АТЗТ «Укомлайн» оптичні волокна у волоконно-оптичних лініях зв'язку ВОЛЗ), а також організувати і провести їх тестування. Для організації вказаного тестування та передачі ЗАТ «Софтлайн» необхідно було виконати наступні супроводжувальні роботи: підготувати технічну документацію, виміряти опір ізоляції кабелю, підготувати та протестувати заземлюючі прилади, провести вимірювання оптичних параметрів ВОЛЗ, демонтажні та монтажні роботи тощо. При цьому, саме для виконання зазначених супроводжувальних робіт були укладені Позивачем Договори із ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

Проте, суд не приймає до уваги відповідні доводи свідка, оскільки на їх підтвердження суду не було надано, окрім актів приймання-передачі волокон, жодного належного документу, який би надав суду можливість пересвідчитись у фактичному наданні ТОВ «С.Дж.Р.Груп» супроводжувальних робіт, зокрема, не надано: підготовленої контрагентом технічної документації, інформації із показниками вимірювань контрагентом опору ізоляції кабелю та вимірювань оптичних параметрів ВОЛЗ, пояснень щодо заземлюючих приладів, а також пояснень із їх документальним підтвердженням щодо здійснених ТОВ «С.Дж.Р.Груп» демонтажних та монтажних робіт.

В той же час, суд критично ставиться до наявного в матеріалах справи договору поставки №ПВ/025/СЛ-08, укладеного 25.06.2008 р. між ЗАТ «Софтлайн» (Покупець) та ТОВ «Атраком» (Постачальних), який, за твердженнями свідка ОСОБА_2 та представника Позивача, посвідчує постачання ВОЛЗ, оскільки суд не отримав обов'язкових первинних та бухгалтерських документів від здійснення реальних господарських операцій з поставки товарів, а саме: товарно-транспортних накладних, договорів із перевізниками тощо.

Більше того, судом не приймаються до уваги твердження свідка ОСОБА_2 про те, що товари (ліцензії) були придбані ЗАТ «Софтлайн» у ТОВ «Ламерік Україна» та ТОВ «Спам-Груп» з метою подальшої їх реалізації Позивачем споживачам (ВАТ «Фарлеп-Інвест», КП «Київський Метрополітен», ЗАТ «Возко» та інші), на підтвердження чого надано прибуткові ордери, оборотно-сальдова відомість, оскільки вказані докази не свідчать про фактичне здійснення ЗАТ «Софтлайн» такої реалізації товарів. Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази мети придбання Позивачем у ТОВ «Ламерік Україна» та ТОВ «Спам-Груп» відповідних товарів, такі як: укладені договори між Позивачем та вказаними останнім споживачами, розрахункові документи, податкові накладні, примірники придбаних та реалізованих ліцензій.

Водночас, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Проте, судом не встановлено наявність матеріально-технічних ресурсів у Позивача, до яких відносяться виробничі площі, матеріальні ресурси, засоби виробництва і документи, що використовуються суб'єктом господарювання у процесі вчинення певних дій щодо провадження господарської діяльності або видів господарської діяльності.

Крім того, суд звертає увагу на посилання Відповідача щодо контрагентів Позивача, зокрема, на те, що фактичне місцезнаходження ТОВ «Спам-Груп» не встановлено. Свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 18.02.2008 р. №100099363 анульоване 17.07.2009 р. за ініціативою податкової. Податкова звітність складалась та підписувалась від імені ОСОБА_5, яка значилась засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Спам-Груп». При цьому, відповідно до листа УПМ ДПА у м. Києві від 15.09.2010 р. №4124/7/26-3815 та пояснень від 01.09.2010 р. громадянки ОСОБА_5 встановлено, що в органах держаної податкової реєстрації ТОВ «Спам-Груп» вона не реєструвала та нікого не вповноважувала для вчинення цих дій, на посаді директора та головного бухгалтера ТОВ «Спам-Груп» не працювала, «Софтлайн» не підписувала та нікого не вповноважувала.

Разом із тим, відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 07.12.2011 р. по справі №1-п-32/11 встановлено, що у період 2007-2008 р. гр. ОСОБА_6 з метою прикриття власної незаконної діяльності без належних повноважень організував створення ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (код ЄДРПОУ 34981754) з внесенням до статутних документів паспортних даних гр. ОСОБА_3, де він є засновником та директором підприємства, але ніякого відношення до господарської діяльності не мав. Первинні документи не підписував. ОСОБА_6, використовуючи реквізити, печатку та електронну систему доступу до рахунків TOB «С.Дж.Р.Груп», за попередньою змовою зі службовими особами ряду інших суб'єктів підприємницької діяльності організував складання та підписання від імені директора TOB «С.Дж.Р.Груп» документи фінансово-господарської діяльності, зміст яких не відповідає дійсності, які відображають проведення TOB «С.Дж.Р.Груп» за участю інших суб'єктів підприємницької діяльності операцій по купівлі-продажу товарів робіт та послуг, з метою придання видимості фактичного придбання відображених в документах купівлі-продажу товарів робіт та послуг, які в дійсності не мали місця.

Поряд із цим, з матеріалів справи вбачається, що за даними листа ГВПМ ДПІ у Дніпровському районі м. Києва №4944/7/26-11/30 від 08.09.2010 р. гр. ОСОБА_7 умисно виконував дії на створення фіктивного підприємства, немаючи ніякого відношення до діяльності ТОВ «Ламерік Україна» (код ЄДРПОУ 35573024). Документи, що стосуються фінансово-господарської діяльності він не підписував та не уповноважував на це будь-яких осіб.

Враховуючи вищевказані обставини справи, а також те, що фінансово-господарська діяльність контрагентів Позивача здійснювалась ними поза межами правового поля, що, в свою чергу, свідчить про ненабуття контрагентами належним чином цивільної та правової дієздатності, а укладені ним правочини (договори) є такими, що вчиненні без мети настання реальних наслідків, суд погоджується із висновками податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій між ЗАТ «Софтлайн» та ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ТОВ «Ламерік Україна».

В свою чергу, суд зазначає, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Однак, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентами, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, не надано жодних належних первинних документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів.

Відповідних висновків суду не спростовують надані Позивачем банківські виписки, оборотно-сальдові відомості, штатний розпис та інші документи, оскільки спірні правочини із зазначеними вище контрагентами не містять правового змісту господарських операцій та укладались зовсім з іншої від них метою.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання робіт та послуг фактично не мали реального характеру, факти отримання таких робіт (послуг) оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними Договорами із ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Ламерік Україна» за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували відповідні правовідносини ЗАТ «Софтлайн» із відповідними контрагентами.

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у ЗАТ «Софтлайн» права включення спірної суми ПДВ розміром 734 439,00 грн. до податкового кредиту за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р., що призвело до заниження ПДВ на 734 439,00 грн., а також суму витрат розміром 4 131 643,00 грн. до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, що призвело до заниження податку на прибуток на 1 032 910,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про правомірність збільшення податковим органом Позивачу сум грошових зобов'язань з податку на прибуток на 1 032 910,00 грн. та з ПДВ на суму 734 439,00 грн.

В той же час, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ (що був чинний на момент прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень/надалі - Закон №2181) передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях; в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання (пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону №2181).

При цьому, відповідно до пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону №2181 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп.«б» пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Тобто, максимальний розмір штрафних (фінансових) санкцій за вказаним Законом складає 50% суми заниження податкового зобов'язання, самостійно обчисленої податковим органом у ході проведення документальної перевірки.

Разом з тим, як вбачається з наявних в матеріалах справи розрахунків Відповідача, останнім штрафні (фінансові) санкції нараховані у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання за кожний податковий період, установлений для такого податку. При цьому, розрахунок здійснювався за 9 податкових періодів, починаючи з 2008 р., та 5 податкових періодів, починаючи з 2009 р.

Водночас, з огляду на податкове повідомлення-рішення №0000892302/0 від 03.12.2010 р. вбачається, що Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 006 093,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 1 032 910,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 973 183,00 грн.). Між тим, максимальний розмір штрафної санкції за несвоєчасну сплату зазначеного податкового зобов'язання в сумі 1 032 910,00 грн. складає 516 455,00 грн.

Поряд із цим, податковий орган на обґрунтування донарахувань додаткових штрафних (фінансових) санкцій посилається на те, що таке донарахування здійснено у зв'язку із засудженням посадової особи ЗАТ «Софтлайн» за скоєння злочину, що, в свою чергу, суд вважає необґрунтованим, оскільки Відповідачем не подано доказів набрання законної сили вироком суду за обвинуваченням керівника ЗАТ «Софтлайн» у вчиненні злочину, пов'язаного з ухиленням від сплати податків.

За таких обставин суд приходить до висновку щодо неправомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі, що перевищує максимальний встановлений законом розмір, та вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010 р. №0000892302/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 456 728,00 грн., а податкове повідомлення рішення №0000902302/0 - залишити в силі.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №0000892302/0 від 03.12.2010 р. в частині застосування до товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн-ІТ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 456 728 (чотириста п'ятдесят шість тисяч сімсот двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін