Ухвала

від 24.02.2015 по справі 2а-8291/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2015 року м. Київ К/800/66967/14

К/800/67067/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Ланченко Л.В.

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Іванова Д.О.

представників:

позивача: не з'явився

відповідача : Галуденка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційні скарги Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн - ІТ»

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року

у справі № 2а-8291/11/2670

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн - ІТ» доДержавної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Софтлайн - ІТ» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Софтлайн - ІТ») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2013 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Софтлайн-ІТ» відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року апеляційну скаргу ТОВ «Софтлайн-ІТ» задоволено частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2013 року змінено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010 року №0000892302/0 в частині застосування до ТОВ «Софтлайн-ІТ» штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 456 728 грн.

В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15.07.2014 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04.03.2014 року, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.12.2010 року №0000892302/0 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 456 728,00 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року апеляційні скарги ДПІ та ТОВ «Софтлайн - ІТ» залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати в частині задоволення позовних вимог з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права і направити справу на новий розгляд.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Софтлайн-ІТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Ламерік Україна» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт від 17.11.2010 року № 5217/23-222-23721848.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 032 910,00 грн.; пп. 7.2.3, пп. 7.2.4, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», занижено податок на додану вартість на загальну суму 734 439,00 грн.

На підставі висновків, що викладені в акті перевірки ДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.12.2010 року №0000892302/0, яким ТОВ «Софтлайн-ІТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 006 093,00 грн. (за основним платежем - 1 032 910,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 973 183,00 грн.); №0000902302/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 101 659,00 грн. (за основним платежем - 734 439,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 367 220,00 грн.).

За результатами адміністративного оскарження, зазначені податкові повідомлення-рішення податковими органами залишено без змін, а скарга позивача без задоволення.

Суди першої та апеляційної інстанцій погодились частково з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Відповідно до вимог п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до вимог пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року позивачем задекларовано податкового кредиту з ПДВ в сумі 734 439,00 грн. на підставі отриманих від контрагентів - ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Спам-Груп» податкових накладних.

Крім того, ТОВ «Софтлайн - ІТ» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів суми витрат на загальну суму 4 131 643,00 грн., по взаємовідносинах з контрагентами, а саме, ТОВ «С.Дж.Р.Груп» - на загальну суму 3 125 050,00 грн.; ТОВ «Спам-Груп» - на загальну суму 547 139,00 грн.; ТОВ «Ламерік Україна» - на суму 459 454,00 грн.

У липні 2008 року ТОВ «Софтлайн - ІТ» (замовник) здійснювало господарські операції із ТОВ «С.Дж.Р.Груп» (виконавець) на підставі укладених 25.07.2008 року тотожних Договорів на виконання супроводжувальних робіт з передачі оптичних волокон №91, №92 та №93.

З січня 2009 року ТОВ «Софтлайн - ІТ» (замовник) здійснювало господарські операції з ТОВ «Спам-Груп» (виконавець) на підставі укладених тотожних договорів на надання послуг з удосконалення/розробки програмних модулів.

Під час перевірки ДПІ було встановлено здійснення ТОВ «Софтлайн - ІТ» господарських операцій без укладання письмових договорів з ТОВ «Ламерік Україна» на підставі видаткових накладних та актів виконання робіт на загальну суму 551 345,54 грн.

Відповідно до умов п. 4.1 вищевказаних тотожних Договорів із ТОВ «Спам-Груп» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп» замовник зобов'язується надати виконавцям інформацію для постановки задач і виконання робіт за цими договорами та призначити особу, відповідальну за виконання робіт та їх приймання. При цьому, згідно із п.4.2 вказаних договорів виконавець також зобов'язується призначити особу, відповідальну за виконання робіт, а у разі її відсутності такої особи забезпечити її заміну.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «Софтлайн - ІТ» та ТОВ «С.Дж.Р.Груп», ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «Ламерік Україна» позивачем було надано акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунки-фактури, банківські виписки та витяги з реєстру податкових накладних.

Водночас, позивачем не надано суду доказів призначення осіб, відповідальних за виконання робіт, а також - інформацію для постановки задач і виконання робіт за вказаними договорами. В свою чергу, акти здачі-приймання робіт та послуг не містять розшифровки таких робіт та послуг.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що господарські операції з надання робіт та послуг фактично не мали реального характеру, факти отримання таких робіт (послуг) оформленні лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами з ТОВ «Спам-Груп», ТОВ «С.Дж.Р.Груп» та ТОВ «Ламерік Україна» за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, та не надано доказів щодо подальшого використання в своїй господарській діяльності.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано дійшли висновку, що ТОВ «Софтлайн - ІТ» не підтверджено реальності господарських операцій між позивачем та вищевказаними контрагентами.

Відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону , такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно розрахунків ДПІ штрафні (фінансові) санкції нараховані у розмірі 10% від суми грошового зобов'язання за кожний податковий період, установлений для такого податку.

Податковим повідомленням-рішенням №0000892302/0 від 03.12.2010 року ТОВ «Софтлайн - ІТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 2 006 093,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 1 032 910,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 973 183,00 грн.). Водночас, максимальний розмір штрафної санкції за несвоєчасну сплату зазначеного податкового зобов'язання в сумі 1 032 910,00 грн. складає 516 455,00 грн.

Отже, з огляду на вищевказані обставини справи, колегія суду погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції щодо неправомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі, що перевищує максимальний встановлений законом розмір.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої та апеляційної інстанцій порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

В свою чергу, доводи касаційних скарг не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються вищезазначеними нормами права, отже, відсутні підстави для їх задоволення.

За таких обставин, касаційні скарги відповідача та позивача підлягають залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210, 214-215, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Софтлайн - ІТ» залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Л.В. Ланченко О.В. Муравйов