Рішення

від 16.10.2014 по справі 5011-32/13806-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-32/13806-2012 16.10.14

за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі

1) Київської міської державної адміністрації,

2) Департаменту комунальної власності м. Києва

3) комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа"

до 1) Київської міської ради

2) товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс"

третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Грін"

про визнання недійсним рішення та договору купівлі-продажу нерухомого майна

Суддя Удалова О.Г.

Представники учасників процесу:

від прокуратури Шевченко О.В. (посвідчення)

від позивача-1 Уланов І.В. (за довіреністю)

від позивача-2 Уланов І.В. (за довіреністю)

від позивача-3 Кравчук І.Г. (за довіреністю)

від відповідачів не з'явились

від третьої особи Кісельов Є.О. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації, Головного управління комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" до Київської міської ради та товариства з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс" про:

- визнання недійсним рішення Київської міської ради від 22.08.2007 р. № 151/1985 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 08.02.2007 р. № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" в частині включення нежилих приміщень за адресою: м. Київ, пров. Тихвінський, 1, корпус 1, літ. "Б", загальною площею 534,8 кв. м., до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу будівлі контори, укладеного 06.03.2008 р. між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) та ТОВ "Рудана Плюс".

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. (суддя Підченко Ю.О.), з урахуванням ухвали від 19.12.2012 р. про виправлення описки, позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 р. (головуючий суддя Мартюк А.І., судді Зубець Л.П., Іоннікова І.А.) рішення місцевого суду залишено без змін.

Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Грін" (третя особа у справі) звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 р. залишено без змін.

Постановою Верховного Суду України від 27.05.2014 р. постанову Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції. При цьому, Верховний Суд України визнав помилковими висновки судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій про поновлення позовної давності та задоволення позовних вимог без застосування приписів статті 261 Цивільного кодексу України, без визначення часу початку перебігу позовної давності. Окрім цього, Верховний Суд України зазначив, що у постанові Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р., в порушення вимог статті 111-11 Господарського процесуального кодексу України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Першого Протоколу до неї, не наведено мотивів вирішення доводів та аргументів представників сторін щодо суті позовних вимог та доводів, викладених у касаційній скарзі.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.07.2014 р. касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Грін" було задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2012 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2013 р. у справі № 5011-32/13806-2012 скасовано, справу № 5011-32/13806-2012 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Вищий господарський суд України в постанові від 28.07.2014 р. зазначив, що суди не перевірили, чи є КП "ЛПГ "Конча-Заспа" єдиним майновим комплексом, який як нерухомість належав на момент продажу спірного майна на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва. При цьому, суди не перевірили, чи може спірна будівля бути, в силу приписів частини 4 статті 191 Цивільного кодексу України, самостійним об'єктом купівлі-продажу та інших правочинів. Суд касаційної інстанції також зазначив, що судами попередніх інстанцій не було належним чином встановлено, чи відноситься спірний об'єкт нерухомості до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджений Законом України від 07.07.1999 р. № 847-XIV "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації", не встановлено, в чому саме полягає порушення інтересів держави.

За результатами повторного автоматичного розподілу справу № 5011-32/13806-2012 передано на розгляд судді Удалової О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.08.2014 р. справу прийнято до провадження, розгляд останньої призначено на 28.08.2014 р.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що відповідно до перевірки, проведеної прокуратурою міста Києва у 2012 році щодо законності приватизації приміщення загальною площею 534,8 кв. м., розташованого у м. Києві по провулку Тихвінському, 1, корп. 1 літ "Б", були виявлені порушення щодо законності їх відчуження, які полягали в тому, що спірне майно належить до категорії майна, що не підлягає приватизації згідно з Законом України «Про приватизацію державного майна» в редакції від 20.06.2007 р., зокрема, спірне майно є частиною майнового комплексу підприємства з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, яким є КП "ЛПГ "Конча-Заспа" згідно зі статутом, має загальнодержавне значення та не підлягає приватизації.

Київська міська державна адміністрація в своїх поясненнях підтримала позовні вимоги прокурора та зазначає, що нерухоме майно, яке було предметом оспорюваного договору купівлі-продажу на момент як прийняття рішення Київради від 22.08.2007 р. № 151/1985 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.07 № 62/723 "Про програму приватизації об'єктів права власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки", так і на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу від 06.03.2008 р. перебувало на балансі комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа", що також підтверджує Департамент комунальної власності м. Києва.

Комунальне підприємство "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" надало суду письмові пояснення, в яких підтримало позов прокурора з тих підстав, що оскаржуване рішення Київської міської ради в частині включення нежилої будівлі площею 534, 8 кв. м. по провулку Тихвінському, 1 у м. Києві до об'єктів приватизації, а також договір купівлі-продажу цього майна від 06.03.2008 р. позбавили комунальне підприємство "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" права користування майном, яке віднесено до майнового комплексу підприємства з лісовідновлення та охорони лісу.

Представник відповідача 1 надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, зазначивши, що прокуратурою необґрунтовано та не зазначено, які саме права позивачів було порушено, та надав суду заяву про застосування строків позовної давності, в зв'язку з чим просив суд у позові відмовити.

Представник третьої особи проти позову заперечив, зазначивши, що спірне майно є індивідуально визначеним нерухомим майном, яке було приватизовано відповідно до Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» і ніколи не входило до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, визначеного згідно з Законом України від 07.07.1999 р. № 847-XIV.

У судовому засіданні 16.10.2014 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників учасників процесу, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

Рішенням Київської міської ради від 22.08.2007 р. № 151/1985 "Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2007 р. № 62/723 "Про Програму приватизації об'єктів права комунальної власності територіальної громади міста Києва на 2007-2010 роки" до Переліку об'єктів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Києва та підлягають приватизації, було включено нежилу будівлю площею 540,0 кв. м. за адресою: м. Київ, провулок Тихвінський, 1, корпус 1.

У подальшому рішеннями Київської міської ради від 20.12.2007 р. № 1462/4295 та від 28.08.2008 р. № 106/106 було змінено характеристики спірного майна і визначено, що об'єктом приватизації є нежила будівля площею 534,8 кв. м. за адресою: м. Київ, пров. Тихвінський, 1, корпус 1, літ. "Б", яка підлягає продажу на аукціоні.

За наслідками проведеного аукціону 06.03.2008 р. між Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) та ТОВ "Рудана Плюс", як переможцем аукціону, укладено договір купівлі-продажу спірного майна. Вказаний договір 06.03.2008 р. був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим номером № 915.

06.05.2008 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Рудана Плюс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Форест Грін" було укладено договір купівлі-продажу будівлі контори, що 08.05.2008 р. був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 1988.

У 2012 році за зверненням голови громадського об'єднання "Спілка порятунку Голосіїва" від 21.05.2012 р. вих. 30-12, прокуратурою міста Києва було проведено перевірку обставин приватизації і відчуження спірного майна, за результатами якої 15.06.2012 р. заступником прокурора міста Києва внесено протест на рішення Київської міської ради від 22.08.2007 р. № 151/1985, який на момент звернення до суду з даною позовною заявою розглянутий не був.

Згідно з пунктами 1.1, 4.1 статуту КП "ЛПГ "Конча-Заспа" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) вказане підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Києва та підпорядковується Київській міській державній адміністрації, створене з метою ведення лісогосподарської діяльності на закріпленій за підприємством території, охорони і захисту лісу від самовільних рубок, пожеж, хвороб і шкідників, утримання його в належному санітарному стані згідно з чинним лісовим та природоохоронним законодавством України.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статуту КП "ЛПГ "Конча-Заспа" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) майно підприємства становлять основні фонди і оборотні кошти, а також матеріальні і фінансові ресурси, вартість яких відображається у його самостійному балансі. Майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплене за ним на праві повного господарського відання.

Наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 28.03.2002 р. № 27 "Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади м. Києва" спірна будівля контори була закріплена на праві повного господарського відання за КП "ЛПГ "Конча-Заспа".

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" об'єктами малої приватизації є, зокрема, окреме індивідуально визначене майно.

Відповідно до частини 4 статті 3 Закону України "Про приватизацію державного майна" відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

За приписами пункту "а" частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема майнові комплекси підприємств з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництва, їх підрозділи.

Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, було затверджено Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації".

Відповідно до вказаного Закону, станом на дату винесення спірного рішення, до Переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, віднесено Київське державне лісогосподарське підприємство, Держане мисливське господарство «Київське», Українська державна база авіаційної охорони лісів, Український державний проектно-вишукувальний інститут лісового господарства «Укрдіпроліс».

З матеріалів справи вбачається, що КП «ЛПГ «Конча-Заспа» є комунальним підприємством, заснованим органом місцевого самоврядування, перебуває у його підпорядкуванні, не належало до сфери управління Держкомлісгоспа та не було включено до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

За приписами статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно (у тому числі грошові кошти), що належить територіальній громаді, управління яким здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам міст належить право комунальної власності, зокрема, на рухоме і нерухоме майно, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, нежитлові приміщення, та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.

Згідно з пунктом 30 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

З матеріалів справи вбачається, що спірна будівля, як індивідуально визначене майно, належить на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 29.01.2008 р. (т. 1 а.с. 41). Належність майна до комунальної власності міста Києва та його реєстрації як індивідуально визначеного майна підтверджується відповіддю комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 30.09.2014 р. вих. № 41237 (И-2014). У вказаному листі також повідомляється, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи за адресою: м. Київ, провулок Тихвінський, 1, відсутні відомості, що об'єкти, про інвентаризовані за цією адресою, є цілісним майновим комплексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 ЦК України річ є визначено індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно зі ст. 190 ЦК України майном, як особливим об'єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до ч. 3 ст. 191 ЦК України, підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що нежила будівля площею 534,8 кв. м. по пров. Тихвінському, 1 корпус 1 літ "Б" у м. Києві є окремим індивідуально визначеним майном, яке належало на праві комунальної власності територіальній громаді міста Києва, а не частиною єдиного майнового комплексу КП "ЛГП «Конча-Заспа".

За приписами частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, прокурором та позивачами не доведено порушення Закону України "Про приватизацію державного майна" в частині приватизації майна, що є частиною майнового комплексу підприємства з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, а отже, підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання недійсним рішення Київської міської ради немає.

Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Оскільки судом не встановлено порушення вимог ст. 203 ЦК України при підписанні спірного договору, то підстав для задоволення позову в частині визнання недійсним договору купівля-продажу майна немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації та інші юридичні особи мають право звертатись до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів.

Крім того, суд зазначає, що положеннями п. 2.2 постанови Пленуму Вищого Господарського суду України від 29.05.2013 № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Прокурором та позивачами не доведено порушення їх прав або охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 4.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору, та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в дохід державного бюджету України.

Отже, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стягуються з позивачів в доход Державного бюджету України, виходячи зі ставок, які діяли станом на 05.10.2012 р. (позовна заява надійшла до Господарського суду міста Києва) за розгляд двох вимог немайнового характеру (визнання недійсним рішення та визнання недійсним договору).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Стягнути з Київської міської державної адміністрації (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, 36, код 00022527) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 745 (сімсот сорок п'ять) грн. 33 коп.

Стягнути з Департаменту комунальної власності міста Києва (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 10, код 19020407) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 745 (сімсот сорок п'ять) грн. 33 коп.

Стягнути з комунального підприємства "Лісопаркове господарство "Конча-Заспа" (03028, м. Київ, пров. Тихвінський, 1, код 03359747) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 745 (сімсот сорок п'ять) грн. 33 коп.

Повне рішення складено 17.10.2014 р.

Суддя О.Г. Удалова