Постанова

від 08.10.2014 по справі 915/1320/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2014 року Справа № 915/1320/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Божок В.С., суддівКостенко Т.Ф., Сибіги О.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", м. Миколаїв на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року у справігосподарського суду Миколаївської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Верола-Юг", м. Миколаїв доТовариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського підприємства "Нібулон", м. Миколаїв простягнення 1 246 485,89 грн.

за участю представників

позивача: Чабанюк В.С.,

відповідача: Глушко Д.В., Чернюк В.М.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ "Верола - Юг" (далі за текстом - ТОВ "Верола - Юг") звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарського товариства "Нібулон" (далі за текстом - ТОВ СП "Нібулон") про стягнення суми основного боргу за Договором поставки № 403/2011 від 15.09.2011 року у розмірі 1 242 197, 76 грн. та 4 288, 13 грн. 3 % річних.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Останнім рішенням господарського Миколаївської області від 12.06.2014 року залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року позовні вимоги задоволено повністю: присуджено до стягнення з ТОВ СП "Нібулон" на користь ТОВ "Верола - Юг" суму основного боргу в розмірі 1 242 197, 76 грн., 3 % річних в сумі 4 288, 13 грн. та судовий збір.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу та 3 % річних за поставлену продукцію по оплаті за договором є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт поставки позивачем товару і заборгованості відповідача в сумі 1 242 197, 76 грн. підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, однак товар в порушення умов договору оплачено не було, в результаті чого утворилась заборгованість у вищевказаній сумі; крім того, відповідачем не оспорюється здійснення позивачем поставки і отримання ним товару і заперечення відповідача щодо суми заборгованості за отриманий товар також відсутні.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, ТОВ СП "Нібулон" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського Миколаївської області від 12.06.2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

ТОВ "Верола - Юг" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представники відповідача просив касаційну скаргу задовольнити, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року та рішення господарського Миколаївської області від 12.06.2014 року - скасувати і прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, а представник позивача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 15.09.2011 року ТОВ СП "Нібулон" (покупець) та ТОВ "Верола - Юг" (постачальник) було укладено Договір поставки № 403/2011 (далі за текстом - Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язувався поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у Договорі та в Додатках до договору, а покупець зобов'язувався здійснити приймання та оплату товару.

Постачальник зобов'язувався передати (поставити) товар відповідачу на умовах DAТ на термінал в місці призначення, що вказується у Додатках до Договору. Умови поставки визначаються й розуміються відповідно до "Інкотермс" 2010 року за винятком положень, пов'язаних з міжнародним перевезенням (п. 2.1 Договору).

В пункті 5.1 Договору № 403/2011 від 15.09.2011 року сторони узгодили, що покупець сплачує за поставлений товар за кожним Додатком до Договору окремо у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 3-х банківських днів, починаючи від дня наступного за днем надання постачальником оригіналів Додатків з підписами та відбитками печаток сторін, оригіналів належним чином оформлених видаткових та податкових накладних, рахунку-фактури у відділ закупок покупця, що знаходиться за адресою: 54030, м. Миколаїв, вул. Фалєєвська, 9-Б.

Відповідно до п. 5.2 Договору зобов'язання по сплаті товару вважається виконаним в момент списання коштів з банківського рахунку покупця відповідно до реквізитів, вказаних постачальником у рахунку-фактурі.

Згідно з п 5.3 Договору у разі порушення (часткового або повного невиконання та/або неналежного виконання) постачальником умов п. п. 10.1 - 10.3, 10.10 Договору покупець має право затримати оплату товару до моменту належного виконання в повному обсязі постачальником умов п. п. 10.1 - 10.3, 10.10 Договору.

В п. 5.4 Договору передбачено, що у випадку виявлення органами державної податкової служби у ланцюгах поставки сільськогосподарської продукції до виробника, фактів наявності суб'єктів господарювання з ознаками фіктивності, фактів недекларування податкових зобов'язань з ПДВ, завищення сум податкового кредиту, заниження сум податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях з податку на додану вартість та податку на прибуток, в уточнюючих розрахунках до даних декларацій, несплати ПДВ та податку на прибуток до бюджету, а також нікчемності укладених угод покупець має право затримати платіж в повному (частковому) обсязі за будь-який інший товар, поставлений постачальником в майбутніх періодах.

Крім того, в розділі 10 Договору „Інші умови", зокрема, в п. 10.1 - 10.3, 10.10 Договору сторони визначили, що при укладанні Договору постачальник зобов'язаний надати покупцю документи (копії завіряються підписом керівника та печаткою підприємства): завірену копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності (для підприємств, зареєстрованих до 19 червня 2011 року); завірену копію свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ; завірену копію довідки про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП; завірену копію довідки про включення постачальника в ЄДРПОУ; копії паспортів директора та головного бухгалтера постачальника, завірених власноручно кожним з них відповідно, та накази на їх призначення; завірену копію останньої зареєстрованої редакції Статуту постачальника зі змінами (якщо такі є); документ (довіреність або статут постачальника, або статут постачальника і наказ про призначення виконуючим обов'язки керівника, тощо), що свідчить про наявність у представника постачальника повноважень на укладання та підписання Договору, а також на оформлення, у тому числі підписання, будь-яких документів, пов'язаних з укладанням і виконанням договору (оригінал та завірена копія); довіреність на прийом-передачу первинної документації та Додатків до Договору (оригінал та завірена копія); також постачальник на прохання покупця зобов'язаний надати йому письмові гарантії щодо віднесення його - постачальника до платника податків органами державної податкової служби до стану „0", а також податкову декларацію з податку на додану вартість і податкову декларацію з податку на прибуток за попередній податковий період та за період дії Додатків до Договору з додатками відміткою державної податкової служби про їх прийняття; розписку за типовою формою про ознайомлення про відповідальність за злочини, що передбачені ст. ст. 190, 191, 192, 205, 212, 218, 219, 220, 221, 222, 358, 364 та 366 Кримінального кодексу України, а також розписку власника або засновника про відсутність наміру звертатися в господарський суд із заявою про визнання підприємства банкрутом, відповідно до ст. 51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач згідно Додатків до Договору: № ПТ_218 від 22.06.2012 року, № ПТ_218/1 від 22.06.2012 року, № ГР_24 від 22.06.2012 року, № ПТ_219 від 23.06.2012 року, № ПТ_219/1 від 23.06.2012 року, № ПТ_219/2 від 23.06.2012 року, № ПТ_219/3 від 23.06.2012 року, № ПТ_219/4 від 23.06.2012 року, № ПТ_220 від 24.06.2012 року, № ПТ_220/1 від 24.06.2012 року, № ПТ_220/2 від 24.06.2012 року, № ГР_25 від 25.06.2012 року, № ПТ_221 від 26.06.2012 року, № ПТ_221/1 від 26.06.2012 року, № ПТ_221/2 від 26.06.2012 року, № ПТ_221/3 від 26.06.2012 року, № ПТ_222 від 27.06.2012 року, № ПТ_222/1 від 27.06.2012 року, № ПТ_222/2 від 27.06.2012 року, № ПТ_222/3 від 27.06.2012 року, № ПТ_223 від 29.06.2012 року, № ПТ_223/1 від 29.06.2012 року, № ГР_26 від 30.06.2012 року, № ГР_26/1 від 30.06.2012 року, № ГР_26/2 від 30.06.2012 року, № ПТ_224 від 01.07.2012 року з 22 червня 2012 року по 1 липня 2012 року здійснив поставку сільськогосподарської продукції (кукурудза, соняшник, соя) на перевантажувальний термінал ТОВ СП "НІБУЛОН" у м. Миколаєві та на філію "Градизьк" ТОВ СП "НІБУЛОН" на загальну суму 1 242 197,76 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000275 від 22.06.2012 року, № РН-0000276 від 22.06.2012 року, № РН-0000243 від 22.06.2012 року, № РН-0000277 від 23.06.2012 року, № РН-0000278 від 23.06.2012 року, № РН-0000279 від 23.06.2012 року, № РН-0000280 від 23.06.2012 року, № РН-0000281 від 23.06.2012 року, № РН-0000282 від 24.06.2012 року, № РН-0000283 від 24.06.2012 року, № РН-0000284 від 24.06.2012 року, № РН-0000245 від 25.06.2012 року, № РН-0000285 від 26.06.2012 року, № РН-0000286 від 26.06.2012 року, № РН-0000287 від 26.06.2012 року, № РН-0000288 від 26.06.2012 року, № РН-0000289 від 27.06.2012 року, № РН-0000290 від 27.06.2012 року, № РН-0000291 від 27.06.2012 року, № РН-0000292 від 27.06.2012 року, № РН-0000293 від 29.06.2012 року, № РН-0000294 від 29.06.2012 року, № РН-0000295 від 30.06.2012 року, № РН-0000296 від 30.06.2012 року, № РН-0000297 від 30.06.2012 року, № РН-0000246 від 01.07.2012 року та податковими накладними № 53 від 22.06.2012 року, № 54 від 22.06.2012 року, № 25 від 22.06.2012 року, № 55 від 23.06.2012 року, № 56 від 23.06.2012 року, № 57 від 23.06.2012 року, № 58 від 23.06.2012 року, № 75 від 23.06.2012 року, № 59 від 24.06.2012 року, № 60 від 24.06.2012 року, № 61 від 24.06.2012 року, № 27 від 25.06.2012 року, № 62 від 26.06.2012 року, № 63 від 26.06.2012 року, № 64 від 26.06.2012 року, № 65 від 26.06.2012 року, № 66 від 27.06.2012 року, № 67 від 27.06.2012 року, № 68 від 27.06.2012 року, № 69 від 27.06.2012 року, № 70 від 29.06.2012 року, № 71 від 29.06.2012 року, № 72 від 30.06.2012 року, № 73 від 30.06.2012 року, № 74 від 30.06.2012 року, № 1 від 01.07.2012 року.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що позивач зобов'язання по передачі первинних документів перелік, яких встановлений пунктом 5.1 Договору, виконав 31.05.2013 року, про що свідчать акти приймання-передачі документів за договором поставки № 12 від 22.06.2012 року, № 13 від 22.06.2012 року, № 14 від 23.06.2012 року, № 15 від 23.06.2012 року, № 16 від 24.06.2012 року, № 17 від 24.06.2012 року, № 18 від 25.06.2012 року, № 19 від 25.06.2012 року, № 20 від 26.06.2012 року, № 21 від 26.06.2012 року, № 22 від 27.06.2012 року, № 23 від 27.06.2012 року, № 24 від 29.06.2012 року, № 25 від 29.06.2012 року, № 26 від 30.06.2012 року, № 27 від 30.06.2012 року.

Однак, оскільки ТОВ СП "Нібулон" отриманий товар оплачено не було, ТОВ "Верола - Юг" звернулось до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення боргу та відсотків річних за невиконання умов договору поставки, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення містяться і у ст. 265 Господарського кодексу України.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відтак, господарськими судами попередніх інстанцій вірно відзначено, що відповідно до змісту п. 5.1 Договору право вимагати оплату за поставлений товар у постачальника виникло після спливу 3-х банківських днів від дня наступного за днем передачі первинних документів покупцю, тобто з 06.06.2013 року.

Також колегія суддів касаційної інстанції вважає правомірними висновки судів попередніх інстанцій про те, що умови п. 5.4 Договору не звільняють відповідача від зобов'язань оплатити товар, передбачених в п. 5.1 Договору.

Поряд з цим, в процесі розгляду справи по суті судами попередніх інстанцій з'ясовано, що відповідачем взагалі не оспорюється сам факт здійснення позивачем поставки і заперечення щодо суми заборгованості за отриманий товар також відсутні.

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства дійшли висновку, що виходячи з правових приписів та умов Договору, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 242 197, 76 грн. основного боргу за поставлений товар та 4 288, 13 грн. 3 % річних є обґрунтованими та такими, що правомірно підлягають задоволенню, оскільки факт поставки позивачем товару і заборгованості відповідача у вказаній сумі підтверджено наявними у матеріалах справи доказами і відповідачем не спростовано.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України выдзначаэ, що судами попередніх інстанцій правомірно не було прийнято до уваги посилання скаржника на акти перевірки Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області ДПС України, оскільки постановою Київського окружного адміністративного суду від 06.02.2013 року по справі № 2а-6324/12/1070 залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2013 року було визнано протиправними дії Переяслав-Хмельницької ОДПІ Київської області ДПС України щодо проведення перевірки ТОВ "Верола - Юг" на підставі наказу від 24.07.2012 року № 214, що оформлено актом перевірки від 26.07.2012 року № 103/23-1/37340856 та визнано протиправними дії щодо визнання нікчемними та фіктивними поставок товарів ТОВ "Верола - Юг" у висновках акту перевірки від 26.07.2012 року № 103/23-1/37340856.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи господарськими судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне відзначити, що доводи ТОВ СП "Нібулон", викладені у касаційній скарзі, зводяться до переоцінки наявних у справі доказів, вільного тлумачення правових норм, не спростовують сам факт поставки позивачем товару відповідачу, відсутності його оплати, наявності заборгованості відповідача перед позивачем у вказаній сумі і обгрунтованих висновків судів попередніх інстанцій.

Відповідно до п. 1 ст. 111 9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 року у справі № 915/1320/13 - залишити без змін.

Головуючий суддя В.С. Божок

Судді: Т.Ф. Костенко

О.М. Сибіга