Постанова

від 29.01.2007 по справі 34/194а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

34/194а

донецький апеляційний господарський суд

вул. Артема, 157, м. Донецьк, 83048, тел. 332-57-40

УХВАЛА

Іменем України

23.01.2007 р.                                                                                   справа №34/194а

Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддів  

при секретареві судового засідання

за участю представників сторін:

від позивача:Роговець В.Й. - директор,

від відповідача:Злобін А.О. - довіреність № 247/10/10-013 від 19.01.07р., Болдарєва Т.Д.- довіреність № 246/10/10-013 від 19.01.07р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуШахтарської об'єднаної державної податкової інспекції м.Шахтарськ

на постанову (ухвалу) господарського суду

Донецької області

від06.11.2006 року (підписана 10.11.06р.)

по справі№34/194а

за позовомУкраїнської державної компанії з реструктуризації підприємств вугільної промисловості "Укрвуглереструктуризація" м.Донецьк

доШахтарської об'єднаної державної податкової інспекції м.Шахтарськ

провизнання недійсними податкових повідомлень- рішень від 30.03.2004р. №0001122340/0-422 в сумі 66665,55 грн., №0001142340/0-423 в сумі 13388 грн., №0001132340/0-424 в сумі 2178 грн.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Українська державна компанія по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк  звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції  про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 30.03.2004р. №0001122340/0-422 в сумі 66665,55грн., №0001142340/0-423 в сумі 13388,00грн., №0001132340/0-424 в сумі 2178,00грн. (з врахуванням заяви від 06.11.2006року (вхід. №02-41/42472) про усунення описки, припущеної в резолютивній частині позовної заяви у визначенні дати податкових повідомлень-рішень).

Постановою господарського суду Донецької області від 06.11.06р. (підписана 10.11.06р.) по справі № 34/194а позовні вимоги Української державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк  були задоволені в повному обсязі. Визнані недійсними податкові повідомлення –рішення Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції від 30.03.2004р.: №0001122340/0-422 в сумі 66665,55грн., №0001142340/0-423 в сумі 13388,00грн., №0001132340/0-424 в сумі 2178,00грн.

Місцевий господарський суд в оскарженій постанові, по-перше зазначив, що комунальний податок в загальній сумі 13388,00грн., нарахований за податковим повідомленням-рішенням № 0001142340/0-423 від 30.03.04р. структурному підрозділу позивача, який не може бути суб'єктом сплати цього податку, та, враховуючи те, що позивач  фінансується із державного бюджету, у нього відсутній дохід (прибуток) як джерело сплати цього податку відповідно до статей 15 та 23 Декрету  КМ України від 20.03.1993року №56-93 “Про місцеві податки і збори”, дійшов висновку, що комунальний податок не справляється, внаслідок чого визнав обґрунтованими вимоги позивача про визнання недійсним зазначеного податкового повідомлення-рішення.

По-друге, суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що позивач всю питну воду, зазначену у статистичній звітності 2-ТП „Водгосп”, використав для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб та, враховуючи приписи п.16 Порядку справляння збору за спеціальне використовування водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики  і водного транспорту”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1494 від 16.08.1999р (надалі Порядок №1494), відповідно до якого у даному випадку збір за використання водних ресурсів не справляється, дійшов висновку, що відповідач, за вимогами ч.2 ст.71 КАС України, належними доказами не довів правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. № 0001132340/0-424 від 30.03.04р. про визначення суми податкового зобов'язання із плати за воду на загальну суму 2178,00грн.

По-третє, господарський суд Донецької області в оскарженій постанові встановив, що висновки акту перевірки про те, що позивач у порушення норм закону не утримував прибутковий податок у  колишніх працівників, які отримали квартирне вугілля і які не є пенсіонерами, не відповідає нормам статті 48 Гірничого закону України, так як забезпечення у зв'язку із ліквідацією шахт, звільнених працівників, які не працевлаштовані, побутовим вугіллям є соціальною гарантією та компенсаційною виплатою в натуральній формі, передбаченою нормою ст.48 Гірничого закону України і відповідно до підпункту  „г” пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р., не повинна включатися до  сукупного   оподатковуваного    доходу, внаслідок чого визнав обґрунтованими вимоги позивача стосовно визнання недійсними податкового повідомлення - рішення №0001122340/0-422 від 30.03.2004року про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів на загальну суму 66665,55грн.

Відповідач, Українська державна компанія по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк, не погодився з постановою господарського суду Донецької області та подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову господарського суду Донецької області від 06.10.06р. в адміністративній справі № 34/194а скасувати та прийняти нову постанову, якою вимоги позовної заяви щодо зазначених повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Скаржник вважає, що в порушення вимог ст.ст. 79,86 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції надана невірна оцінка обставинам справи, що призвело до прийняття постанови з порушенням норм матеріального права.

Посилається, по-перше, на ст.2, на п.3 ст.7, ст.8, ст.10, пп. ”а” п.2 ст.19 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р. (зі змінами та доповненнями), а також на п.7.3 ст.7 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом ДПА України від 21.04.93р. № 12 зі змінами і доповненнями, внесеними наказом від 18.05.93р. № 17, зареєстрованим в Мінюсті України 09.06.93р. за № 64 та зазначає, що в порушення вказаних норм підприємством позивача по 10 працівникам, що працюють за основним місцем роботи до складу сукупного оподатковуваного місячного доходу не враховувалась вартість виданого в жовтні 2003р. вугілля, а також сума вартості доходу, наданого в натуральній формі (відвантаженого кварт вугілля) по 179 колишнім працівникам шахт, що не є пенсіонерами, прибутковий податок не утримувався і в бюджет не перераховувся, що призвело до донарахування прибуткового податку.

В апеляційній скарзі заявник апеляційної скарги зазначає також, що при перевірці правильності обчислення збору за спеціальне використання водних ресурсів було встановлено, що при фактичному використанні в перевіряємому періоді водних ресурсів обсягом  8400куб.м до відповідача позивачем не надавались розрахунки збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2003р., який надається щоквартально, податкові зобов'язання не нараховувались, не узгоджувались та не сплачувались, що призвело до заниження збору за спеціальне використання водних ресурсів за 2003р. Посилається при цьому на ст.30 Водного кодексу України та п.п.3, 5 Порядку справляння збору за спеціальне використовування водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1494 від 16.08.1999р. (зі змінами та доповненнями) та п.п.2.1, 2.2, 4.1 Інструкції про порядок обчислення і стягування збору за спеціальне використання водних ресурсів і збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженої наказом Мінфіну України, ДПА України, Мінекономіки України від 01.10.99р. № 231/539/118/219, зареєстрованої в Мінюсті України 19.10.99р. за № 711/4004.

Крім зазначеного, відповідач вважає, що позивач неправомірно і необґрунтовано користувався пільгою по сплаті комунального податку і не надавав до Шахтарської ОДПІ розрахунків комунального податку за П-ІУкв. 2003р. комунального податку. Зазначає, що Шахтарська дирекція по ліквідації шахт Української Державної компанії по реструктуризації підприємств вугільної промисловості „Укрвуглереструктуризація” не зареєстрована як неприбуткова організація і фінансується не тільки з Державного бюджету України, а й одержує кошти на поточний рахунок від покупців за продаж металобрухту і за надання послуг, наполягаючи на тому, що в період з 04.01.03р. по 01.01.04р. позивач здійснював господарську діяльність. Стверджує також, що крім коштів, що отримані з Державного бюджету України на реалізацію проектів по ліквідації шахт, позивач у період, що перевірявся, одержав кошти на поточний рахунок у комерційному банку за продаж металобрухту і надання послуг ТОВ „Гірник”, а також протягом 2003р. одержував доход від іншої реалізації, що свідчить про одержання позивачем доходів не тільки з державного бюджету, а також за рахунок фінансово-господарської діяльності.

Посилається на Статут позивача, Положення про структурну одиницю позивача, а також на п.6 ст.2 Бюджетного кодексу України та на абз.”а” пп.7.11.1 п.7.11 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” № 283/97-ВР від 22.05.97р. (зі змінами і доповненнями) в підтвердження своїх доводів стосовно того, що позивач не є неприбутковою організацією, та зазначає, що ним порушені вимоги ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України „Про місцеві податки і збори” № 56-93 від 20.05.93р. (зі змінами та доповненнями), що призвело до заниження і несплати комунального податку, що не враховано місцевим господарським судом під час розгляду спору.

Позивач, Українська державна компанія по реструктуризації підприємств вугільної промисловості “Укрвуглереструктуризація” м. Донецьк, доводи податкового органу відхилив, постанову місцевого господарського суду вважає законною та обґрунтованою, прийнятою відповідно до вимог чинного законодавства.  

За розпорядженням першого заступника голови Донецького апеляційного господарського суду від 18.12.06р. для розгляду апеляційної скарги Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції призначена колегія суддів у складі: судді Алєєвої І.В. (головуючий), судді Величко Н.Л., судді М”ясищева А.М.

          Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів відповідно до ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд  встановив.

За результатами документальної перевірки Шахтарської дирекції по ліквідації шахт Української Державної компанії по реструктуризації “Укрвуглереструктуризація” щодо дотримання вимог податкового законодавства за період лютий 2003р.- лютий 2004р., Шахтарською ОДПІ був складений зведений акт перевірки № /23-1/26318739, на підставі якого  відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 30.03.2004року:

- № 0001122340/0-422 про визначення суми податкового зобов'язання з податку з доходів на загальну суму 66665,55грн. (в т.ч. основний платіж у сумі 22221,85грн. та штрафні (фінансові) санкції - 44443,70грн.);

- № 0001142340/0-423  від 30.03.2004року про визначення суми податкового зобов'язання з комунального податку на загальну суму 13388,00грн. (в т.ч. основний платіж у сумі 9051,00грн. та штрафні (фінансові санкції у сумі 4337,00грн.);

-  № 0001132340/0-424 від 30.03.2004року про визначення суми податкового зобов'язання з плати за воду на загальну суму 2178,00грн. (в т.ч. основний платіж - 818,00грн. та штрафні (фінансові) санкції - 1360,00грн.), які

позивачем в адміністративному та судовому порядку податкові повідомлення-рішення не оскаржувалися.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що постанова місцевого господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і не підлягає скасуванню з  підстав, викладених в апеляційній скарзі, з огляду на наступне.

В п.2.8.1 акта перевірки, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, відповідачем зазначено про порушення позивачем вимог ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки та збори” №56-93 від 20.05.1993р. та п.1.3,п.2.3, п.2.4,п.2.5  Положення про механізм  стягнення та порядок сплати комунального податку, затвердженого рішенням Шахтарської міської Ради від 25.09.2002р. №143, що призвело до заниження та несплати комунального податку в перевіряємому періоді в розмірі 9051грн. (а.с.24-26).

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про безпідставність такого висновку відповідача з огляду на  наступне.

Стосовно визначення позивачу за спірним податковим повідомленням-рішенням суми податкового зобов'язання з комунального податку в розмірі 13388,00грн.:

За приписами ст.15 Закону “Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року N 1251-XII комунальний податок відноситься до  місцевих податків і зборів.

Відповідно до ст.15 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки та збори” №56-93 від 20.05.1993р комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств  та, відповідно до ст.23  вказаного Декрету  КМ України, сплачується юридичними особами за  рахунок  доходу (прибутку), що залишається в їх розпорядженні, але  не  більше  10 відсотків оподаткованого доходу (прибутку).

Як вбачається з Довідки Донецького обласного управління статистики від 12.12.2002р., позивач є державним підприємством, загальнодержавної форми власності, форма фінансування –змішана (а.с.38). Відповідно до п.2.1. Статуту (а.с.7) позивач створений з метою організації та виконання робіт з ліквідації підприємств вугільної промисловості України та реалізації державної політики в цій галузі з урахуванням соціальної значимості, маштабності та тривалості ліквідації вугледобувних підсприємств. Пункт 7.4. статуту передбачає (а.с.9 зворотна сторона), що джерелом фінансування Підприємства є : бюджетні кошти, що виділяються Державним казначейством через Міністерство палива та енергетики України, валютні кошти згідно з угодами про позику між Україною та міжнародним банком реконструкції та розвитку згідно з затвердженими кошторисами та інші надходження від інвесторів і спільної діяльності. Кошти, одержані Підприємством від спільної діяльності та інших інвесторів, спрямовуються на зменшення бюджетного фінансування підприємства та розвиток його власної бази.

З Довідці Управління Державного казначейства у Донецькій області від 16.05.2002року №20-31/1476 (а.с.36) вбачається, що Державна компанія „Укрвуглереструктуризація” фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України по КЕКВ 1310.

Відповідно до Положення про Шахтарську дирекцію  по ліквідації шахт (код ЄДРПОУ 226318739) (л.с.11-13), вона є структурним підрозділом Компанії і фінансується останньою за рахунок коштів Державного бюджету у межах коштів, передбачених для цієї мети у проектах ліквідації шахт та ліміту фінансування (п.5.1 Положення).           З довідки Донецького обласного управління статистики від 16.01.03р. вбачається, що Шахтарська дирекція  по ліквідації шахт є структурним підрозділом позивача без права юридичної особи (л.с.37).

Як також вбачається з акту перевірки (а.с.16) та не спростовується сторонами, Шахтарська дирекція з ліквідації шахт утримується за рахунок коштів державного бюджету та за рахунок надання платних послуг, що зараховуються на рахунки спеціального фонду цієї установи, згідно із затвердженим в установленому порядку кошторисом.

           Відповідно до   пункту   8   Порядку   складання,   розгляду, затвердження та основних вимог до виконання  кошторисів  бюджетних установ,  затверджених  постановою КМУ від 28 лютого 2002 p. N 228,  встановлено, що одержувачі бюджетних коштів (далі - одержувачі) - це підприємства  і  госпрозрахункові  організації, громадські  та  інші  організації,  що  не мають статусу бюджетної установи,

які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку або уповноважені    органами    державної    влади    на    виконання загальнодержавних  програм,  надання  послуг  безпосередньо  через розпорядників.

З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що комунальний податок був нарахований податковим органом структурному підрозділу позивача, який не є юридичною особою та не може бути суб'єктом сплати цього податку, а позивач, Державна компанія „Укрвуглереструктуризація”,  фінансується із Державного бюджету, і у нього відсутній дохід (прибуток) як джерело сплати цього податку, тому, відповідно до статей 15 та 23 Декрету Кабінету Міністрів України “Про місцеві податки та збори” №56-93 від 20.05.1993р. (зі змінами та доповненнями) в спірних правовідносинах  комунальний податок не справляється.

Ствердження податкового органу, викладені в апеляційні скарзі, стосовно того, що структурний підрозділ позивача не зареєстрований як неприбуткова організація і фінансується не тільки з Державного бюджету України, а також стосовно того, що позивач здійснював господарську діяльність та у період, що перевірявся, одержав доход не тільки з Державного бюджету України, а також за рахунок фінансово-господарської діяльності, не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на наступне.

Державним бюджетом України на 2003рік ( додаток №3 до Закону від 26 грудня 2002року N380-IV ) передбачено виділення коштів державного бюджету на реструктуризацію вугільної промисловості.

Пунктом 6 “Порядку ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств Міністерства вугільної промисловості” затвердженого постановою КМ України від 27 серпня 1997 р. N 939 (із змінами та доповненнями) передбачено, що ліквідація гірничого підприємства проводиться за відповідним проектом (за наявності техніко-економічного обґрунтування - робочим проектом), який пройшов комплексну державну експертизу і затверджений Мінпаливенерго.

Бюджетним кодексом України від 21 червня 2001 року N 2542-III

регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Стаття 13 Бюджетного кодексу України також визначає складові частини бюджету –це загальні та спеціальні фонди. Спеціальний фонд бюджету включає бюджетні призначення на видатки за рахунок конкретно визначених джерел надходжень.

   Пунктом 16 ст.10 Закону  України  “Про  Державний  бюджет України на  2003  рік” встановлено, що до надходжень спеціального фонду Державного бюджету України належать власні  надходження  установ  і  організацій,  які  утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Матеріалами справи підтверджується фінансування позивача з державного бюджету України. Таким чином, позивач за рахунок додаткових надходжень зменшував бюджетне фінансування, тому ствердження відповідача про одержання позивачем прибутку (доходів) від іншої господарської діяльності є такими, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства. Крім того, судом першої при винесенні оскарженої постанови було обґрунтовано враховано те, що проекти закриття шахт фінансуються з Державного бюджету України, доходна частина якого складається зі сплати податків та обов'язкових платежів. При цьому зазначені проекти  не передбачають сплати податків з коштів, які надходять з Державного бюджету України.

Що стосується визначення позивачу суми податкового зобов'язання щодо плати за воду на загальну суму 2178,00грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо недоведеності відповідачем правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на наступне..

У пункті 2.7 акта перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, встановлено, що позивачем занижено та несплачений збір за спеціальне використання водних ресурсів за 2003 рік у розмірі 818грн. Відповідач у акті перевірки встановив, що за даними статистичної звітності 2-ТП „Водгосп” позивачем фактично використано 8400м.куб. (а.с.23), при цьому, в акті зазначено, що з вказаного обсягу використаної води –910 куб. м. використано на потреби котельної (системи опалення). Стосовно використання іншої частки води  відповідачем даних не наведено.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом і не спростовано на стадії апеляційного розгляду, позивач всю питну воду зазначену у статистичній звітності 2-ТП „Водгосп” обсягом 8400м.куб використав для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб.

Так, з „Розрахунку-заявки” на водоспоживання на 2003рік та Розрахунку водоспоживання (а.с.83-84) вбачається, що використання питної води планувалося для питних потреб (АБК, підземні, поверхності, служби зв'язку), пральних, котельної, душової.

Згідно листа державного санітарного лікаря Шахтарської СЕС №607 від 09.06.2004року (а.с.41), питання дотримання санітарних норм діючих підприємств регламентується „Державними санітарними правилами і нормами вугільної промисловості” ДСП 3.3.1.195-2002, затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 13.12.2002року №468 і зареєстрованими в Мінюсті України 20.06.2003року №498/7819 (далі Правила),  у пункті 1.7 яких передбачено здійснення на кожному підприємстві комплексу організаційних,  технологічних, технічних та санітарно-гігієнічних заходів для забезпечення оптимальних чи допустимих умов праці, якими, в тому числі, є відповідність води  для  миття  людей  вимогам  державних  санітарних  правил  і  норм "Вода питна.  Гігієнічні  вимоги   до   якості   води   централізованого господарсько - питного водопостачання",  пунктом 4.3 яких встановлена мінімальна температура гарячої води +37 град. Таким чином, вода  для  миття  людей повинна підігріватися, тому використання котельній є одним із факторів забезпечення санітарно–гігієнічних потреб підприємства, як обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом під час розгляду спору.

Відповідно до п.3 „Порядку справляння збору за спеціальне використовування водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики  і водного транспорту”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1494 від 16.08.1999р. зі змінами та доповненнями (надалі Порядок №1494) платниками   збору   за   спеціальне  використання  водних ресурсів   та   збору   за   користування   водами   для  потреб гідроенергетики  і водного транспорту є підприємства,  установи та організації незалежно від форми власності,  а  також  громадяни  - суб'єкти   підприємницької  діяльності,  що  використовують  водні ресурси  та  користуються  водами  для  потреб  гідроенергетики  і водного транспорту.

Згідно до п.5 Порядку №1494  об'єктом  обчислення  збору  за  спеціальне   використання водних  ресурсів  є  фактичний  обсяг  води,  який  використовують водокористувачі,  з урахуванням обсягу втрат води  в  їх  системах водопостачання.

          Пункт 14 Порядку №1494 передбачає, що збір  за  спеціальне використання водних ресурсів та збір за  користування  водами  для  потреб  гідроенергетики  і  водного транспорту обчислюється платниками самостійно.

Згідно до п.16 „Порядку справляння збору за спеціальне використовування водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики  і водного транспорту”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1494 від 16.08.1999р., збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, за воду, що використовується для протипожежних потреб.

Пункт 4.8 „Інструкції про порядок обчислення та стягнення збору  за спеціальне  використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики та водного транспорту”, затвердженої наказом Мінфіна України, ДПА України, Мінекономіки України, Мінекобезпеки України від 01.10.1999р. №231/539/118/219, зареєстрованої  Мін'юстом України від 19.10.1999р. за №711/4004, також передбачає, що збір за використання водних ресурсів не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і санітарно-гігієнічних потреб населення, в тому числі для задоволення виключно власних питних і санітарно-гігієнічних потреб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності.

Згідно „Розрахунків води фактично використаної в 2003році на санітарно-гігієнічні потреби” по об'єктах питна вода була використана за цільовим призначенням, а саме: на питні потреби, на миття полів та прасування спецодягу, на душеві та котельні (а.с.87-88).

У довідці від  22.03.04р. також зазначено про використання води лише на санітарно-гігієнічні потреби (питна вода, душові, пральні, котельні) та зазначено, що в 2003році було використано: по ЛШ „Шахтарська” 4600м.куб., по ЛШ „Московська” –3800м.куб., всього 8400м.куб. (а.с.89).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується використання позивачем всього обсягу питної води, зазначеної у статистичній звітності 2-ТП „Водгосп”, про яку йдеться також в акті перевірки (л.с.23), для задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб.

          Як вже зазначалось судовою колегією, відповідачем не наведено в акті перевірки даних стосовно використання зазначеного обсягу води, тому ствердження позивача стосовно того, що зазначений обсяг води (8400 куб.м) був використаний позивачем з іншою, ніж  задоволення питних та санітарно-гігієнічних потреб, метою є безпідставними, тому суд першої  інстанції обґрунтовано, з врахуванням вимог частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначив про недоведеність відповідачем правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. За таких обставин, не приймаються до уваги доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі.

Щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку з доходів на загальну суму 66665,55грн., судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення (а.с.27), відповідачем донарахований прибутковий податок  по 10 працівникам, які працювали за основним місцем роботи на підставі відомостей на отримання квартирного вугілля та особистих рахунків працівників за жовтень 2003року у сумі –1052,60грн.

Крім того, відповідач донарахував прибутковий податок за 2003рік у розмірі 21169,25грн. по колишнім працівникам які отримали квартирне вугілля і які не є пенсіонерами (а.с.94-95).

Статтею 48 Гірничого закону України від 6 жовтня 1999 року  N1127-XIV передбачені соціальні гарантії працівникам гірничих підприємств, що ліквідуються або консервуються, а саме це стосується забезпечення після ліквідації або консервації гірничого підприємства вугіллям на побутові потреби, яке здійснюється в межах тарифної угоди правонаступником таким категоріям осіб: непрацевлаштованим працівникам та непрацюючим пенсіонерам.

Місцевий господарський суд  дійшов обґрунтованого висновку, що забезпечення у зв'язку із ліквідацією шахт, звільнених працівників, які не працевлаштовані, побутовим вугіллям є соціальною гарантією та компенсаційною виплатою в натуральній формі, передбаченою нормою ст.48 Гірничого закону України і відповідно до підпункту  „г” пункту 1 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян” №13-92 від 26.12.1992р., не повинна включатися до  сукупного   оподатковуваного    доходу.

Заперечення податкового органу в апеляційній скарзі стосовно неврахування у складі сукупного оподатковуваного місячного доходу вартості виданого в жовтні 2003р. вугілля по 10 працівникам, що працюють по основному місцеві роботи не приймаються судовою колегією до уваги з огляду на акт звірки розрахунків між позивачем та відповідачем (а.с.74), де поіменно зазначено, що прибутковий податок був утриманий у березні 2004року на загальну суму 1052,60грн., що підтверджується також копіями особових рахунків працівників у яких відображене утримання прибуткового податку (а.с.75-79) та було встановлено судом першої інстанції під час розгляду спору.

Стосовно донарахування прибуткового податку за 2003рік у розмірі 21169,25грн. по колишнім працівникам, що не є пенсіонерами, та заперечення скаржника стосовно того, що в даному випадку повинен утримуватись прибутковий податок, який підлягає сплаті до бюджету,  судова колегія відхиляє їх з огляду на статтю 48 Гірничого закону України, де передбачено право на соціальну гарантію по отриманню вугілля на побутові потреби як непрацюючим пенсіонерам, так і колишнім працівникам, які не працевлаштовані. Фінансування заходів щодо безоплатного забезпечення вугіллям на побутові потреби провадиться за рахунок коштів, виділених на ліквідацію або консервацію гірничого підприємства, після закінчення цієї роботи - правонаступником.

Враховуючи вищевикладене та керуючись п.1-3 ст. 160, п.2 ч.2 ст.162, ст.ст. 167, 195-196, п.1 ст.198, ст.200, п.1 ст.205, ст..206,  п.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, п.6 та п.7 розділу VІІ “Прикінцевих та перехідних положень” Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України  № 2953-ІУ від 6 жовтня 2005 року, Донецький апеляційний господарський суд

                                                  У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Шахтарської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову господарського суду  Донецької області від 06.11.06р. (підписана 10.11.06р.) по справі № 34/194а –залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Донецької області від 06.11.06р. (підписана 10.11.06р.) по справі № 34/194а –залишити без змін

          Ухвала суду  апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України   протягом одного місяця з дня її складення в повному обсязі.

           Ухвала  складена в повному обсязі  29.01.2007 року.

Головуючий:          

Судді: