Постанова

від 20.10.2014 по справі 2а-3641/11/0970

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2014 року Справа № 2811/12/9104

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :

головуючого судді: Ліщинського А.М.,

суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.

при секретарі судового засідання: Керод Х.І.

з участю позивача: Римарука В.Д

та представника відповідача: Ляховича Д.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі за позовом Агропромислового ремонтно-виробничого підприємства «Техніка» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001012310 від 27.10.2011 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

04.11.2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення за № 0001012310 від 27.10.2011 року.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що зафіксовані в акті перевірки висновки є необґрунтованими, непідтвердженими належними засобами доказування, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є нечинним та підлягає скасуванню.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції №0001012310 від 27.10.2011 року, згідно якого Агропромисловому ремонтно-виробничому підприємству «Техніка» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 60562 (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят дві) грн. 50 коп., в тому числі за основним платежем у сумі 48450 (сорок вісім тисяч чотириста п`ятдесят) грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 12 112 (дванадцять тисяч сто дванадцять) грн. 50 коп.

Відповідач постанову оскаржив, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконною, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В апеляційній скарзі покликається на те, що за результатами перевірки складено акт за № 2156/231/31430142 від 19.10.2011 року, в якому зафіксовані порушення: статтей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності договору. Договір № 01-08-10, укладений між Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Приватним підприємством «Львівресурс» на загальну суму 290700,00 грн. не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позаплановою невиїзною перевіркою АРВП «Техніка» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із Приватним підприємством «Львівресурс» у серпні 2010 року на загальну суму 76500,00 грн., у вересні 2010 року на загальну суму 127200,00 грн. та у грудні 2010 року на загальну суму 87000,00 грн. та підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 48450,00 грн., в тому числі: в серпні 2010 року на суму 12750,00 грн., у вересні 2010 року на 21200,00 грн. та у грудні 2010 року на 14500,00 грн. та відповідно занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками серпня 2010 року на 12750,00 грн., вересня 2010 року на 21200,00 грн. та грудня 2010 року на 14500,00 грн.

У ході апеляційного розгляду представник апелянта Ляхович Д.П. надав пояснення та просить задовольнити апеляційну скаргу.

Позивач Римарук В.Д. у ході апеляційного розгляду надав пояснення та просить відхилити апеляційну скаргу.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що наявних у матеріалах справи копій податкових накладних вбачається, що вони містять всі необхідні реквізити, які передбачені підпунктом 7.2.1. пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а тому висновок відповідача про те, що дані накладні не є підставою для нарахування податкового кредиту, оскільки вони заповнені з порушенням вимог чинного законодавства, є безпідставним.

Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка» у формі ТзОВ правомірно включено 12750,00 грн., 14500,00 грн. та 21 200,00 грн. податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість у серпні 2010 року, у вересні 2010 року та у грудні 2010 року відповідно, а тому податкове повідомлення-рішення № 0001012310 від 27.10.2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Проте, колегія суддів вважає, що даний висновок суду першої інстанції не можна визнати обґрунтованим.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Правильність вирішення справи відповідно до вимог ст.13 КАС України забезпечується системою: апеляційною та касаційною. Можливість апеляційного та касаційного оскарження судових рішень є принципом адміністративного судочинства, що спрямований на забезпечення прав осудності (законності та обґрунтованості) судових рішень.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, що з 06.10.2011 року по 12.10.2011 року старшим державним податковим ревізором-інспектором сектору перевірок платників податків відділу податкового контролю юридичних осіб Коломийської ОДПІ Лукинюк Л.М. відповідно до наказу Коломийської ОДПІ № 1065 від 06.10.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку Агропромислового ремонтно-виробничого підприємства «Техніка» у формі ТзОВ з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків Приватним підприємством «Львівресурс», їх реальності та повноти відображення в обліку за серпень-грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт за № 2156/231/31430142 від 19.10.2011 року, в якому зафіксовані наступні порушення:

- статтей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідним для чинності договору. Договір № 01-08-10, укладений між Агропромисловим ремонтно-виробничим підприємством «Техніка» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та Приватним підприємством «Львівресурс» на загальну суму 290700,00 грн. не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Позаплановою невиїзною перевіркою АРВП «Техніка» документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із Приватним підприємством «Львівресурс» у серпні 2010 року на загальну суму 76500,00 грн., у вересні 2010 року на загальну суму 127200,00 грн. та у грудні 2010 року на загальну суму 87000,00 грн. ;

- підпунктів 7.4.1, 7.4.5, пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, внаслідок чого завищено податковий кредит на загальну суму 48450,00 грн., в тому числі: в серпні 2010 року на суму 12750,00 грн., у вересні 2010 року на 21200,00 грн. та у грудні 2010 року на 14500,00 грн. та відповідно занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками серпня 2010 року на 12750,00 грн., вересня 2010 року на 21200,00 грн. та грудня 2010 року на 14500,00 грн. (а.с.7-29).

На підставі вищевказаного Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0001012310 від 27.10.2011 року, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 60562,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 48450,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 12 112,50 грн. (а.с.30).

Під час проведення перевірки, провівши аналіз документів, наданих АРВП «Техніка» (вх. №9521/10 від 20.04.2011р.) на запит Коломийської ОДПІ від 07.04.2011 року №4081/10/23- 114/900 «Про надання пояснень та їх документального підтвердження» з питань відносин із ПП «Львівресурс» та наданих в ході проведення перевірки було встановлено.

У періоді з 01.08.2010 року по 31.12.2010 року АРВП «Техніка» відобразило у складі податкового кредиту 48450,00 грн. податку на додану вартість, в тому числі у серпні 2010 року - 12750,00 грн., у вересні 2010 року - 21200,00 грн., у грудні 2010 року - 14500,00 грн.

З ДПІ у Сихівському районі м. Львова отримано Акт перевірки № 455/23-209/36992181 від 25.03.2011 року «Про результати планової виїзної перевірки фінансово-господарської діяльності Приватного підприємства «Львівресурс» (код ЄДРПОУ- 36992181) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.02.2010р. по 30.09.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 19.02.2010р. по 30.09.2010р.» і відповідно визнано нікчемними операції між ПП «Львівресурс» та АРВП «Техніка» за серпень 2010 року та вересень 2010 року на загальну суму 203700,00 грн., в тому числі ПДВ 33950,00 грн.

Під час проведення перевірки відповідно до пояснення директора та засновника ПП «Львівресурс» ОСОБА_4 від 15.02.2011 року, відібране начальником ОРВ ВПМ Коломийської ОДПІ Татарчуком М.І., згідно якого він пояснив, що в середині 2009 року його знайомий ОСОБА_6 (який займався заготівлею макулатури), постачав дану продукцію на паперову фабрику в м. Коломия.

На зазначеній фабриці та її об'єктах ОСОБА_4 працював сторожем, де й познайомився із згадуваним гр. ОСОБА_6, та в середині 2009 року останній запропонував йому бути директором ТзОВ «Укртехнологія-Ко» за винагороду у вигляді мінімальної заробітної плати, яка поступала йому на відкритий в ПАТ «Укрсоцбанку» банківський рахунок (м. Коломия, вул. Січових Стрільців).

Його призначення на посаду директора ТзОВ «Укртехнологія-Ко» відбулось на засіданні зборів засновників, а саме ОСОБА_7 та ОСОБА_8 Адміністративно-розпорядчі функції на ТзОВ «Укртехнологія- Ко», а саме укладання договорів, підписання звітності, накладних, інших фінансово- господарських документів та звітів. Звітність підписував він, проте веденням бухгалтерського обліку на товаристві ТзОВ «Укртехнологія-Ко» займалась невідома йому особа. Документи на підпис йому привозили додому, АДРЕСА_1, різні особи, в тому числі ОСОБА_6 і інші невідомі йому особи. Де друкуватись дані звіти та фінансово- господарські документи ТзОВ «Укртехнологія-Ко» мені не відомо, я їх не друкував. Де знаходиться офісне приміщення йому невідомо, оскільки жодного разу він там не був. Всі документи він підписував на дому. Печатка з моменту мого призначення перебувала у нього вдома, (АДРЕСА_1). Основний вид діяльності ТзОВ «Укртехнологія-Ко» йому достеменно не відомий, оскільки він числився директором на даному товаристві виключно формально, не вникаючи у фінансово-господарську діяльність. Чи мали місце реальні поставки товарів, робіт та послуг на ТзОВ «Укртехнологія-Ко» йому не відомо, що постачалось ТзОВ «Укртехнологія-Ко» на контрагентів покупців йому не відомо і не відомо чи взагалі щось постачалось. Фактично він тільки підписував документи, які йому приносили.

Така ж ситуація і на ПП «Львівресурс», де він є формальним директором підприємства, яке зареєстрував на себе за винагороду. Реальної участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності ПП «Львівресурс» та ТзОВ «Укртехнологія-Ко» він не приймав і не приймає. Де знаходиться офіс, фінансово- господарські документи та печатка ПП «Львівресурс» йому невідомо.

Згідно Цивільного Кодексу України загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину є та обставина, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ст. 207 ЦК України). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст. 215 ЦК України). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ст. 216 ЦК України).

В наданих для перевірки накладних № РН-17082 від 17.08.2010р., № РН-13093 від 13.09.2010р. та № РН-28122 від 28.12.2010р. вказано у реквізиті «Відвантажив(ла)» прізвище та підпис ОСОБА_4, який згідно вищевказаного пояснення був її формальним директором, від Отримувача є тільки підпис без зазначення прізвищ та ініціалів посадових осіб, що є порушенням 207 ЦК України. Також не відображено у накладних згідно яких довіреностей та через кого були отримані ТМЦ. Документи, які свідчать про транспортування та зберігання ТМЦ для перевірки не представлено. Факт видачі доручення на отримання вказаних ТМЦ перевіркою не встановлено, так як не представлено книгу реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей.

У відповідності з Наказом Міністерства Фінансів України від 16.05.96р. за № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» - «сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери надалі цінності) відпускаються покупцю або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувача. Бланки довіреності є документом суворої звітності».

АРВП «Техніка» не надано на запит Коломийської ОДПІ інформацію та її документальне підтвердження про наявність перевізників товарно-матеріальних цінностей отриманих по накладних № РН-17082 від 17.08.2010р., № РН-13093 від 13.09.2010р. та № РН-28122 від 28.12.2010р., а також отриманням ними необхідних ліцензій (дозволів) на перевезення. До перевірки не представлено транспортних документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (із змінами та доповненнями).

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що первинні бухгалтерські документи, які стосуються ПП «Львівресурс» і АРВП «Техніка» у перевіряємому періоді складені з порушенням вимог ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (зі змінами та доповненнями), вимог «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) та наказу ДПА України від 30.05.1997 року № 165 «Про затвердження форми Податкової накладної та порядку її заповнення», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. за № 233/2037 (зі змінами та доповненнями) - не мають юридичної сили, не можуть бути підставою для бухгалтерського і податкового обліку та подальшого декларування податкових показників з податку на прибуток підприємства та ПДВ, як у підприємства, що перевіряється, так і у його контрагентів.

На всіх податкових накладних вказано підпис та прізвище особи, яка склала податкову накладну ОСОБА_4, який за винагороду зареєстрував на себе ПП «Львівресурс» і був її формальним директором. Реальної участі у здійсненні фінансово-господарської діяльності ПП «Львівресурс» він не приймав. Де знаходиться офіс, фінансово-господарські документи та печатка ПП «Львівресурс» йому не невідомо.

Відповідно АРВП «Техніка», порушено п. 18 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення», затвердженим наказом ДПА України від 30.05.1997 року за № 165 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97р. за № 233/2037 (зі змінами та доповненнями), згідно якого, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів (послуг) і не скріплюється його печаткою.

Відповідно до вимог п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7. Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів! та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при1. їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (із змінами та доповненнями) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За таких обставин справи, включення ПДВ до складу податкового кредиту по податку на додану вартість у серпні 2010 р. в сумі 12750,00 грн. по податковій накладній №17082 від 17.08.10р., у вересні 2010р. в сумі 21200,00 грн. по податковій накладній №13093 від 13.09.10р. та у грудні 2010 р. в сумі 14500,00 грн. по податковій накладній №28122 від 28.12.10р., є не правомірним.

Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно з статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Мотивація та докази, наведені у апеляційній скарзі, дають адміністративному суду апеляційної інстанції підстав для постановлення висновків, які спростовують правову позицію суду першої інстанції.

За таких обставин справи, колегія суддів приходить до переконання, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, оскільки висновки суду не грунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді обставин справи у їх сукупності.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції задовольнити, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 листопада 2011 року у справі №2а-3641/11/0970 скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя А.М.Ліщинський

Судді О.І.Довга

І.І.Запотічний