Постанова

від 15.10.2014 по справі 815/3686/14

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/3686/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 жовтня 2014 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токмілової Л.М.,

за участю: секретаря - Мороз А.П.,

представників позивача - Онищук О.О., Мішустіна А.Р.,

представник відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дії протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» (надалі - ТОВ «МПК Інжінірінг» або позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Приморському районі або відповідач) про визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Приморському районі щодо складання податкових повідомлень-рішень №0001942206 від 17.06.2014р. та №001952206 від 17.06.2014р., які складені на підставі акту перевірки від 28.05.2014р. №2306/15-53-22-06/36344540, та скасування податкових повідомлень-рішень №0001942206 від 17.06.2014р. на суму 854 157,00 грн та №001952206 від 17.06.2014р. на суму 826 829,00 грн.

Позовні вимоги, з урахуванням заяви про зміну (доповнення) підстав адміністративного позову, обґрунтовані наступним.

Як зазначив представник позивача, під час ведення господарської діяльності ТОВ «МПК Інжінірінг» повністю дотримується доктрини реальності господарської операції, а всі первинні документи, надані ТОВ «МПК Інжінірінг» для перевірки, відповідають встановленим вимогам. Відтак, на думку позивача, у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішень.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити їх.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином. Клопотань про неможливість прибуття у судове засідання не надходило. У попередніх судових засідань проти позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с. 201-210).

Відповідно до ч.4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з реченням 1 ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відтак суд вирішив продовжити судовий розгляд справи за даної явки.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги та докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ТОВ «МПК Інжінірінг» зареєстроване виконавчим комітетом Одеської міської ради 13.02.2009 року, 21.05.2009р. здійснено заміну свідоцтва та видане нове за №1556107002034808 (а.с.39).

05.03.2009р. ТОВ «МПК Інжінірінг» взято на податковий облік у ДПІ у Приморському районі м. Одеси (а.с.40), та згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100233013 від 17.04.2009 року є платником ПДВ (а.с.41).

Згідно статуту ТОВ «МПК Інжінірінг» та виписки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АД 176436 від 07.03.02014р. основним видом економічної діяльності ТОВ «МПК Інжінірінг» є монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування (а.с.42).

В період з 15.05.2014 року по 21.05.2014 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МПК Інжінірінг» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Фрімен», ТОВ «Лонгфорд», ТОВ «Мідуей Україна», ТОВ «Азбрук Трейд», ТОВ «БК «Енкі», ТОВ «КК «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Потенціал Голд» за період 01.01.2011-31.12.2012 та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди, за результатами якої складено Акт перевірки №2306/15-53-22-06/36344540 від 28.05.2014 року (далі - Акт перевірки) (а.с. 6-18).

Не погоджуючись з висновками Акту перевірки, позивач подав до ДПІ у Приморському районі м. Одеси заперечення на вище зазначений Акт перевірки (а.с.19-22), за результатами розгляду якого ДПІ у Приморському районі м. Одеси висновки акту перевірки залишено без змін (а.с. 23-25).

На підставі Акту перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014р. №0001942206, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 854 157,00 грн. за основним платежем (а.с.26) та податкове повідомлення-рішення від 17.06.2014р. №0001952206, за яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 826 829, 00 грн., у тому числі 563 264, 00 грн за основним платежем та 263565 грн. за штрафними санкціями (а.с.27).

Відповідно до висновків Акту перевірки ТОВ «МПК Інжінірінг» порушено: пп. 14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «МПК Інжінірінг» знижено значення податку на прибуток у загальній сумі 854 157 грн., в т.ч.: II квартал 2011 року - на 41 558 грн.; II-III квартали 2011 року - на 709 141 грн.; II-IV квартали 2011 року - на 854 157 грн.; п.198.3 п. 198.6 ст. 198, пп. «і» п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI, із змінами та доповненнями, в результаті чого ТОВ «МПК Інжінірінг» знижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 563 264 грн., а саме: за квітень 2011 року на 859 грн.; за червень 2011 року на 35 278 грн.; за липень 2011 року на 89 297 грн.; за серпень 2011 року на 262 271 грн.; за вересень 2011 року на 49 458 грн.; за жовтень 2011 року на 122 456 грн.; за грудень 2011 року на 3 645 грн. (а.с.6-18).

Відповідачем в Акті перевірки також зазначено, що надані до перевірки первинні та бухгалтерські документи складено з порушенням пп.11.3-11.8 ст.11 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», ст. 1, п.1 ст.2, п.2 ст.3, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4, п.2.16 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88 та з них не простежується зв'язок витрат, понесених ТОВ «Інжінірінг» з господарською діяльністю підприємства.

Як зазначив відповідач, серед наданих до перевірки документів відсутні товарно-транспортні накладні, які були б доказом того, що товар поставлявся постачальникам на адресу позивача, що не заперечувалося позивачем.

Відповідачем також зазначено, що у податкових накладних, виписаних з 06.08.2011 відсутня інформація щодо коду товару згідно з УКТ ЗЕД, що передбачено вимогами пп. «і» п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та є обов'язковими реквізитами податкової накладної, а згідно з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ТОВ «Інжінірінг» укладено з контрагентами наступні договори: з ТОВ «Азбрук Трейд» 17.06.2011р. укладено договір про постачання товарів №9Т з додатковими угодами №1, №2 на суму 750 000, 00 грн. (а.с.63-67), з ТОВ «Логфорд» укладено договір постачання товару №10Т від 01.17.2011 року на суму 817 083, 00 грн. (а.с. 98-102), з ТОВ «Фрімен» укладено договір постачання товару №11Т від 01.07.2011р. на суму 825 00, 00 грн. (а.с. 119-121), з ТОВ Мідуей Україна» укладено договір постачання товару №6Т від 01.04.2011р. на суму 750 000,00 грн. з додатковою угодою №1 (а.с.129-132), договір постачання товару №12Т від 01.08.2011р. на суму 1 250 000 грн. (а.с.133-135).

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із пунктом 75.1.2 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: 78.1.11. отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.

Пунктом 79.1 ст. 79 Податкового кодексу України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюються у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невинної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Відповідно до п.78.4 ст.78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пп. 81.1 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби".

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка ТОВ «МПК Інжінірінг» проведена у зв'язку з отриманням ДПІ у Приморському районі постанови слідчого про призначення перевірки від 19.03.2014р. (а.с.106-107) на підставі Наказу від 13.05.2014р. №1046 (а.с.208) та Направлення на перевірку від 13.05.2014р. №000994/932 (а.с.209).

Судом встановлено, що копії вище зазначеного наказу та направлення на перевірку на виконання вимог пп. 81.1 ПК України вручено під розписку головному бухгалтеру ТОВ «МПК Інжінірінг» Бойко С.М.

Суд вважає, що отримання постанови слідчого про призначення перевірки в рамках відкритого кримінального провадження, тобто призначеної відповідно до кримінально-процесуального законодавства, є безумовною підставою для проведення перевірки органами державної податкової служби.

Таким чином, оскільки винесення наказу про проведення перевірки позивача прямо передбачено нормами Податкового кодексу України, при винесені наказу відповідачем дотриманий встановлений законодавством порядок, наказ та направлення вручено позивачу в порядку, передбаченому податковим законодавством, а тому позовні вимоги про визнання протиправними дій щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки та скасування вказаного наказу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Пунктом 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Пунктом 198.2. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно з приписами п.201.10 ст.201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Відповідно до п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Отже, з вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог п.2 ст.3 зазначеного Закону бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Зокрема, статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995р. №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п.2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам, а відтак, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку.

Таким чином, із системного аналізу вище зазначених законодавчих положень вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, акти приймання - передачі товарів (робіт, послуг), тощо), мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Крім того, право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції. За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Відтак, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів чи сплати грошових коштів. До того ж, наявність цивільно-правового договору також не є безумовним свідченням правомірності та реальності вчинення платником податку господарської операції навіть у тому разі, якщо такий договір не визнано недійсним у судовому порядку.

Судом з'ясовано, що контрагенти позивача, з якими укладені договори постачання товарів, знаходяться не за місцем перебування позивача. Зокрема, ТОВ «Мідуей Україна» знаходиться у м. Херсон, ТОВ «Фрімен» - у м. Харкові, ТОВ «Лонгфорд» - у м.Києві.

Таким чином, виконання договірних зобов'язань щодо постачання ТОВ «МПК Інжінірінг»» товарів передбачає здійснення фактичної доставки товарів до місця знаходження позивача. Факт доставки товарів повинен бути підтвердженим належними документами.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997р. №363, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998р. за №128/2568 (зі змінами та доповненнями) товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; вантажовідправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка подає перевізнику вантаж для перевезення; вантажоодержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка здійснює приймання вантажів, оформлення товарно-транспортних документів та розвантаження транспортних засобів у встановленому порядку; замовник - вантажовідправник або вантажоодержувач, який уклав з перевізником договір про перевезення вантажів.

Згідно з п.11.1 означених Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Пунктом 11.4 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Відповідно до п.11.6 Правил перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Спільним Наказом Міністерства транспорту України та Міністерства статистики України від 29 грудня 1995року №488/346 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) було затверджено типові форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля та введено їх у дію з 1 січня 1996року, зокрема, подорожній лист вантажного автомобіля, ф. №2; подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. №1 (міжнародна); товарно-транспортна накладна, ф. №1-ТН; талон замовника, ф. №1-ТЗ.

У пункті 2 вказаного Наказу зазначено, що вважати обов'язковим застосування вказаних форм первинного обліку всіма суб'єктами господарської діяльності, незалежно від форм власності.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки позивачем не надано ані товарно-транспортних накладних, ані подорожніх листів, у зв'язку з чим контролюючий орган був позбавлений можливості встановити фактичних вантажовідправників та вантажоотримувачів.

З огляду на викладені положення законодавства, суд зазначає, що для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та для отримання можливості віднести суми до валових витрат платник податків повинен мати, зокрема, податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання в господарській діяльності та акти виконаних робіт (отриманих послуг).

З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що лише формальна наявність у позивача податкових накладних, не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного отриманих послуг і не дають можливості суду дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій, що вказує на відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до валових витрат підприємства.

Отже, наявність, податкових накладних не є достатньою підставою для визнання правомірності віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до валових витрат, оскільки наведені в них відомості не підтверджуються належними первинними бухгалтерськими документами.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, керуючись ст. 86 КАС України, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих доказів, а також у сукупності їх достатність та взаємозв'язок, суд критично ставиться до наданих позивачем документів, - договорів, податкових накладних, видаткових накладних як до доказів фактичного отримання позивачем послуг від його контрагентів та використання їх у власній господарській діяльності.

З огляду на вище викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість дій відповідача під час проведення перевірки та винесення оскаржуваних рішень.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Судові витрати призначити відповідно до вимог ст. 94 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 07 жовтня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 6, 9, 69-71, 86, 158-163, 167, 183-2, 256 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дії протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанов виготовлено та підписано суддею 15 жовтня 2014 року.

Суддя Л.М.Токмілова

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дії протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без задоволення.

15 жовтня 2014 року.