Постанова

від 16.12.2014 по справі 815/3686/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/3686/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л. М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Бойка А.В.,

суддів: Танасогло Т.М.,

Яковлєва О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

24.06.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про визнання протиправними дій відповідача щодо складання податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2014 року №0001942206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 854 157 грн. та №0001952206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 563 264 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 263 565 грн., скасування зазначених податкових повідомлень-рішень.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, 29.10.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» подало апеляційну скаргу на вказану постанову суду.

Апелянт зазначає, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ТОВ «МПК Інжінірінг» посилається на те, що судом не було взято до уваги докази використання у подальшій господарській діяльності товариства обладнання та матеріалів, отриманих за договорами поставки від ТОВ «Фрімен», ТОВ «Лонгфорд», ТОВ «Мідуей Україна» та ТОВ «Азбрук Трейд». Апелянт вважає безпідставним посилання суду на положення Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. №363, оскільки ці Правила не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). Податковим органом не надано жодного доказу ухвалення обвинувального вироку в рамках кримінального провадження стосовно посадових осіб контрагентів ТОВ «МПК Інжінірінг», а тому прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є безпідставним.

На підставі викладеного, ставиться питання про скасування постанови Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. та постановлення нової - про задоволення позову ТОВ «МПК Інжінірінг» у повному обсязі.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть учать у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав:

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 13.05.2014р. №1046, у зв'язку з отриманням постанови слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області Узун М.Ю. про призначення перевірки від 19.03.2014р., у період з 15.05.2014р. по 21.05.2014р. службовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МПК Інжінірінг» (код за ЄДРПОУ 36344540) з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Фрімен» (код за ЄДРПОУ 37222861), ТОВ «Лонгфорд» (код за ЄДРПОУ 37507613), ТОВ «Мідуей Україна» (код за ЄДРПОУ 37507203), ТОВ «Азбрук Трейд» (код за ЄДРПОУ 37451718), ТОВ «БК «Енкі» (код за ЄДРПОУ 37355699), ТОВ «КК «Бремексгруп ЛТД» (код за ЄДРПОУ 37242453), ТОВ «Потенціал Голд» (код за ЄДРПОУ 37089985) за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди, за результатами якої складено акт перевірки №2306/15-53-22-06/36344540 від 28 травня 2014 року.

У висновках акту перевірки вказується на порушення позивачем:

- п.п.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «МПК Інжінірінг» занижено значення податку на прибуток в загальній сумі 854 157 грн. (у т.ч. ІІ квартал 2011 року - на 41 558 грн., ІІ-ІІІ квартали 2011 року - на 709 141 грн., ІІ-ІV квартали 2011 року - на 854 157 грн.);

- п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «МПК Інжінірінг» занижено значення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 563 264 грн. (у т.ч. за квітень 2011 року на 859 грн., червень 2011 року на 35 278 грн., липень 2011 року на 89 297 грн., серпень 2011 року на 262 271 грн., вересень 2011 року на 49 458 грн., жовтень 2011 року на 122 456 грн., грудень 2011 року на 3645 грн.).

Зокрема, в акті перевірки зазначено, що згідно наданих до перевірки первинних документів у перевіряємий період ТОВ «МПК Інжінірінг» мало договірні відносини з контрагентами ТОВ «Фрімен», ТОВ «Лонгфорд», ТОВ «Мідуей Україна» та ТОВ «Азбрук Трейд», витрати щодо яких позивачем віднесено до складу валових витрат, а суми ПДВ - до податкового кредиту відповідних періодів. Відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» вказані контрагенти позивача знаходяться у стані « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Серед наданих до перевірки документів відсутні товарно-транспортні накладні та подорожні листи, які могли б бути доказом того, що придбаний у постачальників товар постачався на адресу ТОВ «МПК Інжінірінг», тоді як місцезнаходження постачальників територіально віддалено від місцезнаходження позивача (м. Харків, м. Херсон, м. Київ) і у них відсутні будь-які транспортні засоби. У зв'язку з цим, являється неможливим встановити вантажовідправника, вантажоодержувача, адреси пунктів навантаження (відправлення) та пунктів призначення. В податкових накладних, виписаних з 06.08.2011р. відсутня інформація щодо коду товару з УКТ ЗЕД, що передбачено п.п. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та є обов'язковим реквізитом податкової накладної.

17 червня 2014 року, на підставі акту перевірки №2306/15-53-22-06/36344540 від 28.05.2014р., ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області прийняла податкові повідомлення-рішення:

- №0001942206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 854 157 грн. (у тому числі за основним платежем - 854 157 грн.);

- №0001952206, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 826 829 грн. (у тому числі за основним платежем - 563 264 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263 565 грн.).

Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ «МПК Інжінірінг» про визнання протиправними дій та скасування зазначених податкових повідомлень-рішень суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача фактичних підстав для віднесення спірних сум до складу податкового кредиту та до валових витрат підприємства, у зв'язку з ненаданням до перевірки документів, що засвідчують транспортування придбаного у ТОВ «Фрімен», ТОВ «Лонгфорд», ТОВ «Мідуей Україна» та ТОВ «Азбрук Трейд» товару, а наявність у ТОВ «МПК Інжінірінг» податкових накладних, не є достатнім і беззаперечним документальним підтвердженням фактичного отриманих послуг і не дає можливості дійти обґрунтованого й переконливого висновку про фактичне проведення господарських операцій.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком Одеського окружного адміністративного суду. При цьому, апеляційний суд виходить з наступного.

Пунктом 138.1 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Відповідно до п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2 ст.198 Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг чи дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Кодексу податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст.201 ПК України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4 ст.201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу (п. 201.6 ст.201 ПК України).

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення витрат підприємства до складу валових та сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для відображення у бухгалтерському обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують та підтверджують факти здійснення господарських операцій і які повинні мати визначені цим Законом та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, обов'язкові реквізити.

З матеріалів справи вбачається, що 17 червня 2011 року між ТОВ «Азбрук Трейд» (Постачальник) та ТОВ «МПК Інжінірінг» (Покупець) укладено договір поставки товару №9Т, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Загальна вартість договору складає 750 000 грн., ПДВ - 150 000 грн. Ціна товару відображається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору в матеріалах справи містяться:

- видаткові накладні №150 від 20.06.2011р., №189 від 24.06.2011р., №31 від 05.07.2011р., №96 від 18.07.2011р., №136 від 26.07.2011р., №165 від 31.08.2011р., №158 від 30.09.2011р., №128 від 17.10.2011р., №133 від 28.10.2011р., №142 від 24.10.2011р.;

- податкові накладні №150 від 20.06.2011р. на суму 93174,34 (в т.ч. ПДВ 15529,06 грн.), №189 від 24.06.2011р. на суму 53779,25 грн. (в т.ч. ПДВ 8963,21 грн.), №31 від 05.07.2011р. на суму 19000 грн. (в т.ч. ПДВ 3166,67 грн.), №96 від 18.07.2011р. на суму 26380,70 грн. (в т.ч. ПДВ 4396,78 грн.), №136 від 26.07.2011р. на суму 138645,80 грн. (в т.ч. ПДВ 23107,63 грн.), №128 від 26.08.2011р. на суму 364986,08 грн. (в т.ч. ПДВ 60831,01 грн.), №133 від 29.08.2011р. на суму 112048,99 грн. (в т.ч. ПДВ 18674,83 грн.), №142 від 30.08.2011р. на суму 67598,68 грн. (в т.ч. ПДВ 11266,45 грн.), №165 від 31.08.2011р. на суму 455532,10 грн. (в т.ч. ПДВ 75922,02 грн.), №158 від 30.09.2011р. на суму 21502,97 грн. (в т.ч. ПДВ 3583,83 грн.), №3 від 12.10.2011р. на суму 523130,78 грн. (в т.ч. ПДВ 88178,46 грн.).

Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі, в підтвердження чого у позивача наявні платіжні доручення від 12.07.2011р., 19.07.2011р., 22.07.2011р., 27.07.2011р., 10.08.2011р., 21.09.2011р., 12.10.2011р.

Витрати в сумі 122461,33 грн. віднесені до складу витрат ТОВ «МПК Інжінірінг» за ІІ квартал 2011 року, в сумі 1004746,1 грн. - за ІІ-ІІІ квартали 2011 року та в сумі 435942,31 грн. - за ІІ-ІV квартали 2011 року; ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за червень-жовтень 2011 року.

01 липня 2011 року між ТОВ «Лонгфорд» (Постачальник) та ТОВ «МПК Інжінірінг» (Покупець) укладено договір поставки товару №10Т, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Загальна вартість договору складає 817 083,33 грн., ПДВ - 163 416,67 грн. Ціна товару відображається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору в матеріалах справи містяться:

- видаткові накладні №31 від 05.07.2011р., №4 від 01.08.2011р., №12 від 02.08.2011р., №21 від 05.08.2011р., №22 від 10.08.2011р., №75 від 15.08.2011р., №73 від 15.08.2011р., №74 від 15.08.2011р.;

- податкові накладні №31 від 05.07.2011р. на суму 46703,20 грн. (в т.ч. ПДВ 7783,87 грн.), №4 від 01.08.2011р. на суму 19050,78 грн. (в т.ч. ПДВ 3175,13 грн.), №12 від 02.08.2011р. на суму 16777,20 грн. (в т.ч. ПДВ 2796,20 грн.), №21 від 03.08.2011р. на суму 47827,78 грн. (в т.ч. ПДВ 7971,30 грн.), №22 від 03.08.2011р. на суму 5683,20 грн. (в т.ч. ПДВ 947,20 грн.), №75 від 15.08.2011р. на суму 150966,76 грн. (в т.ч. ПДВ 25161,13 грн.), №73 від 15.08.2011р. на суму 107980,76 грн. (в т.ч. ПДВ 17996,79 грн.), №74 від 15.08.2011р. на суму 102785,27 грн. (в т.ч. ПДВ 17130,88 грн.).

Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі, в підтвердження чого у позивача наявні платіжні доручення від 10.08.2011р., 16.08.2011р., 23.08.2011р., 30.08.2011р.

Витрати в розмірі 404812,45 грн. віднесено до складу витрат ТОВ «МПК Інжінірінг» за ІІІ квартал 2011 року; ПДВ в розмірі 82962,50 грн. віднесено до складу податкового кредиту за липень-серпень 2011 року.

01 липня 2011 року між ТОВ «Фрімен» (Постачальник) та ТОВ «МПК Інжінірінг» (Покупець) укладено договір поставки товару №11Т, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Загальна вартість договору складає 825 000 грн., ПДВ - 165 000 грн. Ціна товару відображається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

На підтвердження виконання сторонами умов зазначеного договору в матеріалах справи містяться видаткова накладна №31 від 05.07.2011р. та податкова накладна №31 від 05.07.2011р. на суму 81127,75 грн. (в т.ч. ПДВ 13521,29 грн.). Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі, в підтвердження чого у позивача наявні платіжні доручення від 10.08.2011р. та від 23.08.2011р.

Витрати в розмірі 67606,46 грн. віднесені до складу витрат ТОВ «МПК Інжінірінг» за ІІІ квартал 2011 року; ПДВ в розмірі 13521,29 грн. віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2011 року.

01 квітня 2011 року між ТОВ «Мідуей Україна» (Постачальник) та ТОВ «МПК Інжінірінг» (Покупець) укладено договір поставки товару №6Т, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Загальна вартість договору складає 750 000 грн., ПДВ - 150 000 грн. Ціна товару відображається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

01 серпня 2011 року між ТОВ «Мідуей Україна» (Постачальник) та ТОВ «МПК Інжінірінг» (Покупець) укладено договір поставки товару №12Т, за умовами якого Постачальник зобов'язується передати у встановлений договором термін у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його. Загальна вартість договору складає 1 250 000 грн., ПДВ - 1 500 000 грн. Ціна товару відображається у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною Договору.

На підтвердження виконання сторонами умов зазначених договорів в матеріалах справи містяться:

- видаткові накладні №2753 від 01.04.2011р., №54 від 07.06.2011р., №114 від 15.06.2011р., №135 від 17.06.2011р., №36 від 06.07.2011р., №71 від 13.07.2011р., №142 від 30.08.2011р., №141 від 30.08.2011р., №150 від 31.08.2011р., №69 від 13.09.2011р., №68 від 13.09.2011р., №09121 від 09.12.2011р., №09122 від 09.12.2011р.;

- податкові накладні №6 від 01.04.2011р. на суму 5154 грн. (в т.ч. ПДВ 859 грн.), №54 від 07.06.2011р. на суму 25000 грн. (в т.ч. ПДВ 4166,67 грн.), №114 від 15.06.2011р. на суму 27297,01 грн. (в т.ч. ПДВ 4549,50 грн.), №135 від 17.06.2011р. на суму 12420 грн. (в т.ч. ПДВ 2070 грн.), №36 від 06.07.2011р. на суму 160373,99 грн. (в т.ч. ПДВ 26729 грн.), №71 від 13.07.2011р. на суму 82550,94 грн. (в т.ч. ПДВ 13758,49 грн.), №135 від 29.08.2011р. на суму 532254,10 грн. (в т.ч. ПДВ 88709,01 грн.), №142 від 30.08.2011р. на суму 358794 грн. (в т.ч. ПДВ 59799 грн.), №141 від 30.08.2011р. на суму 146254,19 грн. (в т.ч. ПДВ 24375,70 грн.), №150 від 31.08.2011р. на суму 142971,30 грн. (в т.ч. ПДВ 23828,55 грн.), №69 від 13.09.2011р. на суму 129226,44 грн. (в т.ч. ПДВ 21537,74 грн.), №68 від 13.09.2011р. на суму 146017,54 грн. (в т.ч. ПДВ 24336,26 грн.), №34 від 05.10.2013р. на суму 107552,02 грн. (в т.ч. ПДВ 17925,34 грн.), №1 від 09.12.2011р. на суму 21868,36 грн. (в т.ч. ПДВ 3644,72 грн.), №64 від 12.10.2011р. на суму 104055,50 грн. (в т.ч. ПДВ 17342,58 грн.).

Розрахунки між підприємствами проводилися у безготівковій формі, в підтвердження чого у позивача наявні платіжні доручення від 07.06.2011р., 15.06.2011р., 30.06.2011р., 06.07.2011р., 13.07.2011р., 26.07.2011р., 29.08.2011р., 30.08.2011р., 31.08.2011р., 13.09.2011р., 05.10.2011р., 12.10.2011р.

Витрати в сумі 58225,84 грн. віднесені до складу витрат ТОВ «МПК Інжінірінг» за ІІ квартал 2011 року, в сумі 1415368,75 грн. - за ІІ-ІІІ квартали 2011 року та в сумі 194563,23 грн. - за ІІ-ІV квартали 2011 року; ПДВ віднесено до складу податкового кредиту за квітень, червень-жовтень, грудень 2011 року.

Досліджуючи наявні в матеріалах справи копії первинних документів, встановлено, що вони у повній мірі відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В акті перевірки відсутні відомості щодо того, що на момент проведення перевірки позивачем не надано до перевірки податкові накладні, однак зазначено, що в податкових накладних виписаних з 06.08.2011р. відсутня інформація щодо коду товару з УКТ ЗЕД, що передбачено п.п. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. Колегія суддів знаходить безпідставними такі висновки податкового органу, оскільки п.п. «і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України передбачено обов'язковість зазначення коду товару згідно УКТ ЗЕД лише для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

В оскаржуваній постанові основною підставою для відмови ТОВ «МПК Інжінірінг» в задоволенні адміністративного позову Одеський окружний адміністративний суд зазначив відсутність у підприємства документів, що підтверджують транспортування придбаного у ТОВ «Фрімен», ТОВ «Лонгфорд», ТОВ «Мідуей Україна» та ТОВ «Азбрук Трейд» товару.

Колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції, що відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів може бути підставою для висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна чи надання його неоформленого належним чином, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р., на які посилається суд першої інстанції, не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними Правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Апелянтом доведено, що зазначені вище договори не були ані удаваними, ані фіктивними, мають економічний ефект, що підтверджується первинними документами податкового та бухгалтерського обліку. В матеріалах справи відсутні і відповідачем не надані докази та факти, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін, та що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів. Зазначені договори спрямовані на реальне настання наслідків, обумовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням цивільного, господарського і податкового законодавства. З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається наявність як у позивача, так і у суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

ТОВ «МПК Інжінірінг» доведено суду апеляційної інстанції використання у власній господарській діяльності придбаного у контрагентів товару. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що придбане позивачем у ТОВ «Мідуей Україна» обладнання за видатковою накладною №09122 від 09.12.2011р. частково було продано ВАТ «Одеський припортовий завод», що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними №РН-150 від 19.02.2011р., №РН-158 від 29.12.2011р., №РН-159 від 29.12.2011р., а також довіреностями на прийняття товарно-матеріальних цінностей; отримане від ТОВ «Лонгфорд» обладнання за видатковою накладною №74 від 15.08.2011р. частково було продане ВАТ «Одеський припортовий завод», що підтверджується видатковими накладними №РН-0000077 від 17.10.2011р. та №0000080 від 17.10.2011р., довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, товарно-транспортними накладними; отримані від ТОВ «Фрімен» кондиціонери та вентилятор за видатковою накладною №31 від 05.07.2011р. були продані позивачем ТОВ «Торгова компанія «Мегаполіс-Україна», про що свідчить видаткова накладна №РН-0000060 від 20.07.2011р., Фонду підтримки ДПТНЗ «Ізмаїльське вище професійне училище», що підтверджується видатковою накладною №РН-0000054 від 21.07.2011р., ТОВ «Комплекс «Курортний», що підтверджується видатковою накладною №РН-0000055 від 14.07.2011р., ПАТ «Лукойл - Одеський нафтопереробний завод», про що свідчить видаткова накладна №РН-0000047 від 08.07.2011р.; отримане від ТОВ «Азбрук Трейд» за видатковою накладною №96 від 18.07.2011р. обладнання було продано ПП «Сіріус», що підтверджується видатковою накладеною №РН-0000051 від 18.07.2011р.

Щодо посилань відповідача, що відповідно до бази даних ІС «Податковий блок» контрагенти позивача знаходяться у стані « 8» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, то суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги, оскільки позивачем доведено, що при укладенні договорів він переконався у тому, що підприємства-контрагенти були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, а також зареєстровані як платники податку на додану вартість і мали право на видачу податкових накладних. Доводів протилежного ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надано. При укладені договорів головним для суб'єкта господарювання є предмет договору, цінова політика, строки та спосіб доставки (виконання) предмету договору, розрахунки по договору (угоді), а також реєстрація постачальника як суб'єкта господарювання в органах виконавчої влади та допоміжна інформація про реєстрацію платником податку на додану вартість у органах податкової служби. Тому відповідач не має права наполягати на отримані додаткової інформації позивачем від його контрагента - постачальника товарів (робіт, послуг).

Анулювання свідоцтв платників ПДВ ТОВ «Лонгфорд» в січні 2012 року, ТОВ «Мідуей Україна» та ТОВ «Азбрук Трейд» в грудні 2011 року не впливає на формування позивачем валових витрат та податкового кредиту за результатами договірних відносин з вказаними контрагентами, оскільки вони відбувалися у часі раніше, до анулювання їх статусу платників податку на додану вартість.

В акті перевірки, серед іншого, податкова інспекція посилається на те, що в провадженні СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області перебуває кримінальне провадження №42012110060000242 від 13.12.2012р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.209 та ч.3 ст.212 КК України, щодо створення підприємств (серед яких і контрагенти позивача) з ознаками фіктивності. Однак, під час розгляду справи ні суду першої, а ні суду апеляційної інстанції ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області не надала доказів прийняття вироку суду у вказаній справі. Таким чином, до винесення судом вироку, що вступив у законну силу, не можна однозначно стверджувати про доведеність вчинення тих чи інших дій, що призвели до порушення кримінальної справи за ст.ст.209, 212 КК України, так як кримінальна справа порушується за наявності ознак вчинення того чи іншого злочину, і лише вирок суду дає чітке визначення винуватості чи невинуватості осіб, відносно яких порушено кримінальну справу.

Більше того, порушення прямими контрагентами позивача порядку здійснення господарської діяльності, не можуть впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь - яка юридична відповідальність особи, згідно до ст.61 Конституції України, має індивідуальний характер.

У разі невиконання контрагентом (іншими особами - учасниками господарських операцій з контрагентами позивача в ланцюгу постачання товару) добросовісного платника податків зобов'язань по сплаті податку до бюджету, негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього.

Що ж до висновків акту перевірки на укладення ТОВ «МПК Інжінірінг» угод без мети настання реальних наслідків колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюванний правочин).

Згідно ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочини, якщо його недійсність установлено законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання судом такого правочину недійсним не вимагається. Нікчемний правочин є недійсним на підставі закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Оскільки встановлено, що договори з контрагентами ТОВ «Фрімен», ТОВ «Лонгфорд», ТОВ «Мідуей Україна» та ТОВ «Азбрук Трейд» укладені у письмовій формі, виконання вказаних договорів підтверджується первинними документами, тому суд апеляційної інстанції вважає, що сторони договору діяли виключно для досягнення економічних результатів та з метою отримання прибутків у відповідності до ст.3 ГК України. Укладені договори відповідають вимогам ст.203 ЦК України, не порушують публічний порядок, не спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, недійсність таких договорів прямо законом не встановлена, а також такі договори судом недійсними не визнавалися, а отже є чинними.

При винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції не враховано, що ані актом перевірки, ані іншими матеріалами справи не встановлено жодного фактичного порушення саме позивачем вимог законодавства, яким регламентується порядок формування податкового кредиту та валових витрат, яке б позбавляло його права на формування валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Фрімен», ТОВ «Лонгфорд», ТОВ «Мідуей Україна» та ТОВ «Азбрук Трейд».

Враховуючи відсутність доказів на підтвердження обставин, на які посилається відповідач, вказуючи на нікчемність правочинів, укладених позивачем та його контрагентами, суб'єктивний та оціночний характер доводів, якими це підтверджується, наявність первинних документів та інших доказів на підтвердження товарності зазначених правочинів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Як наслідок, суд апеляційної інстанції скасовує податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 17 червня 2014 року №0001942206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 854 157 грн. та №0001952206, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 563 264 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 263 565 грн., як такі, що прийняті без передбачених на те законом підстав.

Поряд з цим, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення вимог ТОВ «МПК Інжінірінг» щодо визнання протиправними дій відповідача щодо складання податкових повідомлень-рішень від 17 червня 2014 року №0001942206 та №0001952206.

Обґрунтовуючи вимоги позову в цій частині позивач посилається на те, що оскільки перевірку проведено на підставі п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України - у зв'язку з отриманням постанови слідчого, тому, на підставі п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України, податкові повідомлення-рішення можуть бути прийняті контролюючим органом лише протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом судового рішення (обвинувального вироку, ухвали про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Колегія суддів не бере до уваги такі посилання позивача, оскільки чинна на час проведення перевірки та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень редакція п.86.9 ст.86 ПК України, на відміну від попередньої редакції цієї норми, конкретизувала коло осіб щодо яких не може бути прийнято податкове повідомлення-рішення до отримання контролюючим органом відповідного судового рішення, а саме - якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки проведеної з обставин, визначених п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 КАС України, щодо кримінального провадження, в якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця.

Тобто, зазначена норма містить вказівку, що певна кримінальна справа повинна бути порушена відносно конкретного платника податків, що перевіряється, або посадових осіб підприємства, щодо якого призначена податкова перевірка.

Наслідком отриманням акту перевірки №2306/15-53-22-06/36344540 від 28 травня 2014 року є визначення контролюючим органом податкових зобов'язань платнику податків відповідно до п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.

А відтак, позов ТОВ «МПК Інжінірінг» в цій частині задоволенню не підлягає.

Під час розгляду справи судом першої інстанції не повно з'ясовано обставини справи, а також порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, постановлене судове рішення на підставі ст.202 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ТОВ «МПК Інжінірінг».

Керуючись ст.ст. 184, 185, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області від 17 червня 2014 року №0001942206 та №0001952206.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: А.В. Бойко

Суддя: Т.М. Танасогло

Суддя: О.В. Яковлєв