Ухвала

від 28.07.2015 по справі 815/3686/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2015 року м. Київ К/800/67567/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Костенка М.І., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року

у справі №815/3686/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МПК Інжінірінг» (надалі - ТОВ «МПК Інжінірінг»)

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (надалі - ДПІ у Приморському районі м.Одеси)

про визнання дій протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому поставлено питання про визнання протиправними дій посадових осіб ДПІ у Приморському районі м. Одеси щодо складання податкових повідомлень-рішень №0001942206 від 17.06.2014р. та №0001952206 від 17.06.2014р. та їх скасування.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.10.2014р. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014р. рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 17.06.2014р. №0001942206 та №001952206. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.12.2014р. та прийняття нового рішення, яким відмовити в позові повністю.

Відповідно до ч.2 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанції, відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України, на підставі наказу ДПІ у Приморському районі м.Одеси від 13.05.2014р. №1046, у зв'язку з отриманням постанови слідчого з ОВС першого ВКР СУ ФР ГУ Міндоходів в Одеській області Узун М.Ю. про призначення перевірки від 19.03.2014р., у період з 15.05.2014р. по 21.05.2014р. службовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «МПК Інжінірінг» з питань підтвердження господарських взаємовідносин з ТОВ «Фрімен», ТОВ «Лонгфорд», ТОВ «Мідуей Україна», ТОВ «Азбрук Трейд», ТОВ «БК «Енкі», ТОВ «КК «Бремексгруп ЛТД», ТОВ «Потенціал Голд» за період з 01.01.2011р. по 31.12.2012р. та визначення впливу на податковий облік за відповідні податкові періоди, за результатами якої складено акт перевірки №2306/15-53-22-06/36344540 від 28.05.2014р.

Проведеною перевіркою, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.14.1.27 п.14.1.ст.14, п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п.«і» п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість.

На підставі вищезазначеного акта 17.06.2014р. відповідачем прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

№0001942206, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання податку на прибуток в розмірі 854157,00грн.

№0001952206, згідно з яким позивачу збільшено суму податку на додану вартість в розмірі 826829,00грн. (в т.ч. за основним платежем - 563264,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 263565,00грн.)

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що господарській операції з його контрагентами не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

В силу приписів ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи, в тому числі договори, податкові накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

Так, згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної/контрактної вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін та складається з сум податків, нарахованих/сплачених платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів, у тому числі при їх імпорті, та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України).

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними).

Отже, надання належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як вбачається з матеріалів, у період, що перевірявся позивачем було укладено ряд договорів поставки, а саме:

- від 01.04.2011р. №6Т з ТОВ «Мідуей Україна»

- від 17.06.2011р. №9Т з ТОВ «Азбрук Трейд»

- від 01.07.2011р. №10Т з ТОВ «Лонгфорд»

- від 01.07.2011р. №11Т з ТОВ «Фрімен»

- від 01.08.2011р. №12Т з ТОВ «Мідуей Україна»

На підтвердження виконання умов вищезазначених угод позивачем було надано видаткові накладні, податкові накладні, про оплату отриманого позивачем товару свідчать платіжні доручення.

Зазначені первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Колегією суддів апеляційної інстанції вірно не взято до ували посилання податкового органу, що в податкових накладних виписаних з 06.08.2011р. відсутня інформація щодо коду товару з УКТ ЗЕД, оскільки п.п.«і» п.201.1 СТ.201 Податкового і кодексу України передбачено обов'язковість зазначений коду товару згідно УКТ ЗЕД лише для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

Подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Лонгфорд», ТОВ «Мідуей Україна», ТОВ «Азбрук Трейд»не призвело до недійсності укладених угод та не позбавляло правового значення виданих за цими господарськими операціями податкових накладних, оскільки анулювання свідоцтва здійснювалось значно пізніше.

В подальшому придбаний позивачем товар частково було реалізовано іншими суб'єктам господарської діяльності, про що свідчать надані позивачем видаткові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних, товарно-транспортні накладні.

З урахуванням викладеного, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що господарській операції між позивачем та його контрагентами здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи.

Відсутність належним чином оформлених товарно-транспортних накладних не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. При цьому, як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платника податків, яким у даному випадку є позивач. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

До того ж, відповідачем не надано обвинувального вироку, які набрали законної сили, відносно посадових осіб позивача чи його контрагентів.

Поряд з цим слід зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконання контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник, яким у даному випадку позивач не є.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо задоволення позовних вимог та визнання протиправними й скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ Приморському районі м. Одеси щодо №0001942206 від 17.06.2014р. та №0001952206 від 17.06.2014р.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судом апеляційної інстанції, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

М.І. Костенко

---

Ю.І. Цвіркун