Постанова

від 22.10.2014 по справі 820/11980/14

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Харків

22 жовтня 2014 р. справа № 820/11980/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Сагайдак В.В.,

при секретарі судового засідання - Ромащенко М.П.,

за участю:

представників позивача: Малахової Ю.А., Бондарчука О.М.,

представника відповідача - Михайлової О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромфарба" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромфарба", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 03.06.2013 р. № 0001662220, № 0001672220;

- скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 14.05.2014 р. № 606-25.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на підставі акту перевірки від 18.05.2013 р. № 1888/22.2-05/37363611 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "НВП "Укрпромфарба" (код ЄДРПОУ 37363611) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Барс-11" (код ЄДРПОУ 37797302) за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р.", відповідачем 03.06.2013 р. винесені податкові повідомлення - рішення № 0001662220 та № 0001672220. Позивач вважає висновки акту перевірки неправомірними, а вказані податкові повідомлення - рішення № 0001662220 та № 0001672220 від 03.06.2013 р. такими, що підлягають скасуванню. Також, зазначив, що податкова вимога ДПІ у Московському районі м. Харкова від 14.05.2014 р. № 606-25 є такою, що існує при відсутності у позивача узгодженої суми грошового зобов'язання, а отже є незаконною та такою, що підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечував, зазначивши, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога прийняті на законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представники позивача в судове засідання прибули, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання прибув, проти позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "НВП "Укрпромфарба" зареєстроване Виконавчим комітетом Харківської міської ради 25.11.2010 р., перебуває на податковому обліку в ДПІ у Московському районі м. Харкова з 29.11.2010 р. за № 38310, зареєстрований платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ від 29.12.2010 р. № 100316853 (а.с. 10, 11, 12).

Згідно довідки серії АА № 321347, наданої Головним управлінням статистики у Харківській області, ТОВ "НВП "Укрпромфарба" має наступні види діяльності за КВЕД: інші види оптової торгівлі; виробництво лаків та фарб; виробництво лаків та фарб; виробництво сухих будівельних сумішей; оптова торгівля будівельними матеріалами (а.с. 13).

Фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "НВП "Укрпромфарба" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Барс-11" за період з 01.07.2012 р. по 31.07.2012 р., за результатами якої складено акт від 18.05.2013 р. № 1888/22.2-05/37363611 (а.с. 14-17).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем:

- п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 9819,00 грн., в тому числі за 3 квартал 2012 року в сумі 9819,00 грн.;

- п. 198.4, п. 198.3 ст. 198 ПК України, занижено податок на додану вартість в загальній сумі 9351,00 грн., в тому числі за липень 2012 року в сумі 9351,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ у Московському районі м. Харкова 03.06.2013 р. було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001672220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 14026,50 грн., з яких 9351,00 грн. - за основним платежем, 4675,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, та податкове повідомлення-рішення № 0001662220, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 14728,50 грн., з яких 9819,00 грн. - за основним платежем, 4909,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с. 18, 19).

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугував висновок податкового органу про порушення контрагентом позивача ТОВ "Барс-11" своїх податкових зобов'язань, приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад) .

В основу висновку ДПІ у Московському районі м. Харкова було покладено відомості акту ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 02.04.2013 р. № 344/22.2-10/37797303 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Барс-11" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період липень 2012 року" (а.с. 195-203), яким було встановлено, що у липні 2012 року ТОВ "Барс-11" відповідає критеріям «податкова яма», а саме: на підприємстві працює менше десяти осіб, на балансі підприємства відсутні основні засоби, директором та бухгалтером є одна особа, у діяльності підприємства чітко прослідковується безтоварність задекларованих операцій та використання його з метою формування додаткового ланцюга в русі грошових потоків, підприємство не надає договори, акти, накладні, документи щодо транспортування ТМЦ, на підприємстві заробітна плата не нараховується та не виплачується. Отже, податковий орган дійшов висновку щодо нереальності здійснення ТОВ "Барс-11" господарських операцій у липні 2012 року.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що правочини, укладені позивачем з ТОВ "Барс-11", що виконувались у липні 2012 року, мають ознаки нереальності здійснення.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що в перевіряємому періоді позивач мав взаємовідносини з ТОВ "Барс-11". Між ТОВ "НВП "Укрпромфарба" (Покупець) та ТОВ "Барс-11" (Продавець) 04.06.2012 р. було укладено договір купівлі-продажу № 040612, згідно якого позивачем було придбано функціональні добавки Additive OF та MEKO, грунт-емаль (а.с. 34).

Матеріали справи містять: видаткові та податкові накладні від 05.07.2012 р., 18.07.2012 р., 27.07.2012 р., платіжні доручення, попередні калькуляції вартості виробництва продукції, акти на списання сировини, штатний розклад, накази, свідоцтво про реєстрацію ТЗ, договір оренди (а.с. 35-46, 65-107).

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, місце складання. Всупереч зазначеним вимогам надані видаткові накладні такої інформації не містять (а.с. 35, 37, 39, 41).

Крім того, відповідно до видаткових накладних фактично товар було отримано Кравченко JI.C. (згідно з видатковою накладною № РН-270701 від 27.07.2012 р. за довіреністю № 38 від 27.07.2012 р., згідно з видатковою накладною № РН-50703 від 05.07.2012 р. за довіреністю № 33 від 05.07.2012 р.).

Відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. При цьому, позивачем не надано довіреностей на отримання товару за договором, а також витягу з журналу реєстрації довіреностей.

Згідно наданого на запит суду ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві звіту за формою 1-ДФ по ТОВ "Барс-11", у 3 кварталі 2012 року на вказаному підприємстві працювала 1 особа - керівник підприємства (а.с. 220). Згідно декларації з ПДВ за липень 2012 року, обсяги постачання ТОВ "Барс-11" (без ПДВ) склали 1270240,00 грн. (а.с. 221). Отже, суд приходить до висновку, що незначна кількість працівників вказаного підприємства не мала фізичної можливості здійснювати господарську діяльність підприємства з мільйонним оборотом.

На підставі викладеного, суд вважає неможливим здійснення даної господарської операції, та вважає її здійснення позивачем з метою штучного формування валових витрат та штучного формування податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Отже, згідно вказаної правової норми, первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Порядок формування валових витрат, обчислення і сплати податку на додану вартість платниками податку визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 139.1.9. п.139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України, витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Таким чином, за відсутності належних первинних документів, позивачем не підтверджено правомірність формування валових витрат.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду, та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З огляду на викладені положення, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів, послуг чи основних фондів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, а не саме лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на поточних рахунках платників податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 ПК України).

Положеннями п. 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. При цьому, оцінюватись при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV, первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і складання первинного документу.

Таким чином, враховуючи ознаки нереальності здійснення ТОВ "Барс-11" господарської діяльності, позивачем під час судового розгляду не надано доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентом ТОВ "Барс-11" , не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв в складі валових витрат та в складі податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з вказаним контрагентом.

Отже, при наявності таких первинних документів, як податкові накладні, не було встановлено фактичне вчинення правочину, виконання його умов в межах господарської діяльності. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Із врахуванням встановлених обставин, суд вважає, що податкові повідомлення-рішення ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.06.2013 р. № 0001662220 та № 0001672220 відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги позивача щодо скасування вказаних податкових повідомлень -рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про скасування податкової вимоги ДПІ у Московському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 14.05.2014 р. № 606-25 суд зазначає наступне.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0001662220 та № 0001672220 були винесені відповідачем 03.06.2013 р. Не погодившись зі здійсненими донарахуваннями позивач 10.06.2013 р. подав до Головного управління Міндоходів у Харківській області відповідну скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення (а.с. 20-22).

Головним управлінням Міндоходів у Харківській області 06.08.2013 р. було прийнято рішення за № 1054/10/20-40-10-04-07 про залишення податкових повідомлень-рішень від 03.06.2013 р. № 0001662220 та № 0001672220 без змін, яке засобами поштового зв'язку було направлено 07.08.2013 р. на адресу позивача: вул. Куйбишева, 9, м. Харків, та повернуто поштовим відділенням 09.09.2013 р. у зв'язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 27-28).

Відповідно до п. 58.3 ст. 58 ПК України, у разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Таким чином, вважається, що 09.09.2013 р. TOB «НВП «Укрпромфарба»» було вручено рішення про результати розгляду скарги, а податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 р. № 0001662220 та № 0001672220 з цієї дати є узгодженими.

Після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня (п.п. 129.1.1 п. 129 ст. 129 ПК України).

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Таким чином, враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 р. були узгоджені 09.09.2013 р., у позивача виник обов'язок в строк до 19.09.2013 р. сплатити суму таких зобов'язань. Проте, TOB «НВП «Укрпромфарба» вказаної вимоги не виконало. При цьому, даний позов про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.06.2013 р. було подано до суду лише 24.06.2014 р. Враховуючи зазначене, контролюючим органом, з урахуванням положень ст.ст. 59, 129 Податкового кодексу України було нараховано пеню, та виставлено податкову вимогу від 14.05.2014 р. № 606-25.

Зазначена вимога за своєю суттю є похідною стосовно податкових повідомлень-рішень, що є предметом розгляду даної судової справи, оскільки, скасовуючи податкові повідомлення-рішення, несплата за якими стала підставою для нарахування пені, відкликаною є і податкова вимога.

Відповідно до п. 57.4 ст. 57 ПК України, пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню. Згідно п.п. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 ПК України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що у разі набрання законної сили рішенням суду, яким будуть скасовані податкові повідомлення-рішення від 03.06.2013 р. № 0001662220 та № 0001672220, то і податкова вимога (згідно п. 60.5 ст. 60 ПК України) буде відкликаною. При цьому, у разі, якщо матиме місце рішення, яке набрало законної сили і яким у задоволенні позову буде відмолено, позивач повинен буде відповідно до вищезазначених вимог податкового законодавства сплатити суму основного зобов'язання, штрафних санкцій та пені, зазначених у податковій вимозі від 14.05.2014 р. № 606-25.

Отже, суд приходить до висновку щодо правомірності винесення відповідачем вказаної податкової вимоги від 14.05.2014 р. № 606-25.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 94 КАС України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 158, ст. 159, ст. 160, ст. 163, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромфарба" до Державної податкової інспекції у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Укрпромфарба" (61001, м. Харків, вул. Куйбишева, буд. 9, код ЄДРПОУ 37363611) на користь Державного бюджету України (УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова Харківської області, код 37999628, банк ГУДКСУ у Харківській області, МФО 851011, р/р 31217206784011) судові витрати у розмірі 1644,30 грн. (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні тридцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

У повному обсязі постанову складено 23.10.2014 р.

Суддя Сагайдак В.В.