Рішення

від 14.10.2014 по справі 910/16092/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16092/14 14.10.14

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр"

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс"

про визнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Шерегі В.М. (дов.)

Від відповідача: Карпенко Ю.С. (дов.)

У судовому засіданні 14.10.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Поліс-Центр" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про визнання недійсною Ковер-ноти № 01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013р. та застосування наслідків недійсності договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.08.2014р. порушено провадження у справі № 910/16092/14 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 02.09.2014р.

01.09.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

01.09.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ОСОБА_3 надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

Пунктом 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін (стаття 27 ГПК України). Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

У вирішенні питання щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Розглянувши клопотання ОСОБА_3 про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі жодним чином не може вплинути на права та обов'язки ОСОБА_3, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а тому суд відмовляє в задоволенні відповідного клопотання.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр в судове засідання 02.09.2014р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/16092/14 від 06.08.2014р. не виконав, однак від нього надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" у судове засідання 02.09.2014р. не з'явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва № 910/16092/14 від 06.08.2014р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2014р. розгляд справи №910/16092/14 відкладено на 30.09.2014р.

19.09.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Відділу державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, легалізації об'єднань громадян реєстраційної служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції Головного управління юстиції у Закарпатській області надійшли копії реєстраційних документів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр".

29.09.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" надійшов відзив на позовну заяву.

30.09.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від ОСОБА_3 надійшли письмові заперечення.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр" в судовому засіданні 30.09.2014р. надав суду письмові пояснення по справі, надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" в судовому засіданні 30.09.2014р. надав суду пояснення по суті заперечень на позов, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Представники сторін у судовому засіданні 30.09.2014р. заявили клопотання про продовження строку вирішення спору відповідно до ст. 69 ГРП України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2014р. продовжено строк вирішення спору у справі № 910/16092/14 на 15 (п'ятнадцять) днів.

В судовому засіданні 30.09.2014р. оголошено перерву до 14.10.2014р.

09.10.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр" надішли пояснення на відзив.

10.10.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" надійшли додаткові пояснення по справі.

Представник позивача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр" в судовому засіданні 14.10.2014р. позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" в судовому засіданні 14.10.2014р. заперечення на позов підтримав, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 14.10.2014. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником.

01.09.2010 року Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Поліс-Центр" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Поліс" укладено Договір про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10 предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, що взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права та обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Відповідно до п. 1.4. Договору, ковер-нотою є форма конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) у вигляді документа-підтвердження факту прийняття запропонованого в перестрахування (ретроцесію) ризику. Конкретний договір факультативного перестрахування (ретроцесії) - угода між перестрахувальником та перестраховиком, в силу якої перестрахувальник зобов'язаний заплатити перестрахувальну (ретроцесійну) премію в визначений договором термін, а перестраховик зобов'язаний, при настанні страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування перестрахувальнику згідно з визначеним лімітом відповідальності. Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) може містити додаткові умови, визначені за згодою сторін.

Даний договір є основним документом, який регулює та визначає принципи взаємодії сторін у сфері факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права і обов'язки при укладанні та виконанні договорів факультативного перестрахування, взаємну відповідальність сторін, порядок врегулювання збитків та вирішення спірних питань (п. 1.2.).

Відповідно до п. 1.3. Договору, кожна сторона, що підписала даний Договір, може приймати від іншої сторони або передавати їй ризики в перестрахування (ретроцесію). Питання про прийняття або передачу ризику вирішується кожною із сторін самостійно.

Конкретні договори перестрахування підписуються тільки особами, що мають необхідні повноваження для такого підпису. Список осіб, що мають необхідні повноваження для підпису конкретних договорів перестрахування, а також документи, що підтверджують наявність права підпису таких осіб (Статут, витяг з Статуту, довіреність, наказ та інше), є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.2.2.).

Відповідно до п. 6.1. Договору, даний Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.09.2011 року. Якщо кожна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору не зробить письмової заяви про свій намір припинити дію або змінити умови цього Договору, дія останнього буде автоматично продовжена на наступний календарний рік.

Відповідно до Ковер - ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Поліс" виступило перестраховиком за договором страхування №02/001/2398 Ва від 18.01.2013 р. укладеного між ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр" та ТОВ "Плодоовоч - Уж".

Предметом договору страхування за договором №02/001/2398 Ва від 18.01.2013 р. є майнові інтереси ТОВ "Плодоовоч - Уж", пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме товари в обороті загальною вартістю 21 295 921, 33 грн.

Згідно ковер - ноти №01/001/2398 ВаП - 01 від 28.01.2013 р., розмір відповідальності перестрахувальника (ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр") за договором страхування становить 18 101 533, 13 грн., а розмір відповідальності перестраховика (ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр") становить 3 194 388, 20 грн.

Відповідно до Ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., даний ковер-нот є невід'ємною частиною Договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010р.

У Додатку № 1 до Договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010р. сторони визначили список осіб, уповноважених підписувати конкретні договори перестрахування, відповідно до якого уповноваженою особою від ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр" є провідний спеціаліст зі страхування ОСОБА_4

Позивачем на виконання умов Договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010р. та Ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., було перераховано відповідачу перестрахувальну премію у сумі 70276,54 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 264 від 24.04.2014р.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, вказує, що Ковер-нота №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р. була підписана від імені ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр" ОСОБА_4 без відповідних повноважень, оскільки у директора ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр" - ОСОБА_3 були відсутні повноваження на підписання договорів перестрахування та видачу довіреностей на підписання таких договорів, а термін дії довіреності від 27.05.2011 року на підставі якої було підписано спірну Ковер-ноту закінчився 27.05.2012р., у зв'язку з чим Ковер-нота №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013р. підлягає визнанню судом недійсною.

Також, позивач просить суд застосувати наслідки недійсності договору та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь позивача 70 276,54 грн.

Відповідач позовні вимоги заперечив у повному обсязі з огляду на їх безпідставність, посилаючи на те, що спірний договір було схвалено позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв'язок, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", у господарських відносинах правочин (договір), як правило, вчиняється шляхом складання документа (документів), що визначає (визначають) його зміст і підписується безпосередньо особою, від імені якої він вчинений, або іншою особою, яка діє в силу повноважень, заснованих, зокрема, на законі, довіреності, установчих документах. Вирішуючи спори, пов'язані з представництвом юридичної особи у вчиненні правочинів, господарські суди повинні враховувати, що письмовий правочин може бути вчинений від імені юридичної особи її представником на підставі довіреності, закону або адміністративного акта.

Судом встановлено, що Ковер-нота №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р. від імені позивача - ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр", була підписана провідним спеціалістом із страхування ОСОБА_4.

Відповідно до Додатку № 1 до Договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010р. ОСОБА_4 мав право підписувати конкретні договори перестрахування на підставі довіреності.

Згідно зі ст 246 ЦК України, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 247 ЦК строк довіреності встановлюється у довіреності. Якщо строк довіреності не встановлений, вона зберігає чинність до припинення її дії.

Позивач, обґрунтовуючи позов, вказує, що ОСОБА_4 мав право підписувати конкретні договори перестрахування на підставі довіреності від 27.05.2011 року, виданою ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр" в особі директора ОСОБА_3, який як вказує позивач не мав повноважень на підписання договорів перестрахування та видачу довіреностей на підписання таких договорів.

Відповідно до п.п. 18 п. 9.4.2. Статуту ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр" (в редакції на час укладення спірного правочину), до компетенції Наглядової ради Товариства належить прийняття рішення про вчинення правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його становить понад 50 000,00 грн.

Підпунктом 2 пункту 10.5 Статуту передбачено, що директор Товариства вчиняє правочини від імені Товариства з урахуванням обмежень встановлених пп. 18 п. 9.4.2 цього статуту.

Відповідно до п.п. 5 п. 10.5. Статуту, директор Товариства видає довіреності від імені Товариства.

Судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_4 довіреність від 27.05.2011 була видана строком на один рік і була дійсна до 27.05.2012 року.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 248 ЦК України представництво за довіреністю припиняється у разі закінчення строку довіреності.

Оспорювана Ковер-нота була укладена 28.01.2013 р., тобто після закінчення строку дії довіреності від 27.05.2011р. виданої ОСОБА_4, що свідчить про те, що спірна Ковер-нота була підписана від імені позивача особою, що не мала на момент вчинення правочину необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Статтею 241 ЦК України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Пунктом 3.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем - ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр", на виконання умов Договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010р. та Ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., згідно з платіжним дорученням № 264 від 24.04.2014р. було перераховано відповідачу - ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" перестрахувальну премію у розмірі 70276,54 грн.

У платіжному дорученні № 264 від 24.04.2014р. платником зазначено ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр", призначення платежу: перестрахувальна премія згідно Ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р.

Суд, ухвалами від 06.08.2014р. та від 02.09.2014р. зобов'язав позивача надати письмові пояснення щодо особи якою подано на виконання платіжне доручення №264 від 24.04.2013р. від імені Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр" з долученням відповідних документів в підтвердження даних обставин.

Позивачем не було надано суду доказів, які б підтверджували подання на виконання платіжне доручення №264 від 24.04.2013р. від імені Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр" особою, що підписала оспорювану Ковер-ноту №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., тобто провідним спеціалістом зі страхування ОСОБА_4

Водночас, в платіжному дорученні № 264 від 24.04.2014р. платником зазначено ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр".

Також, як вбачається з матеріалів справи 22.04.2014 року Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Поліс-Центр" в особі в. о. директора Вереша М.М. та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Поліс" укладено Додаткову угоду до Договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) №01/10 від 01.09.2010 року, відповідно до умов якої було внесено зміни до Ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р.

Вищевстановлені судом обставини щодо здійснення позивачем - ПрАТ "Страхова компанія "Поліс - Центр" відповідно до платіжного доручення №264 від 24.04.2014р. сплати перестрахувальної премії у розмірі 70276,54 грн. згідно Ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р. та внесення змін до оспорюваної Ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р. свідчать про схвалення позивачем оспорюваної Ковер-ноти.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що позивачем здійснено наступне схвалення Ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., у зв'язку з чим унеможливлюється визнання даної Ковер-ноти недійсною на підставі того, що вона підписана не уповноваженою особою.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевстановлені судом обставини щодо схвалення Ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 р., суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання Ковер-ноти № 01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013р. недійсною, застосування наслідків недійсності договору та стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь позивача 70 276,54 грн.

Підсумовуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр".

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про визнання недійсною Ковер-ноти № 01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013р. та застосування наслідків недійсності договору відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 20.10.2014р.

Суддя О.В. Гулевець