Постанова

від 03.03.2015 по справі 910/16092/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2015 року Справа № 910/16092/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіДемидової А.М., суддівВоліка І.М., Шевчук С.Р. (доповідач) розглянувши касаційну скаргуПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі№ 910/16092/14 господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр" доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інтер-Поліс" провизнання недійсним договору та застосування наслідків недійсності договору в судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача: Шерегі В.М., дов. № 09/01 від 15.09.2014

- відповідача: Карпенко Ю.С., дов. № 10 від 01.12.2014

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Поліс-Центр" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інтер-Поліс" про визнання недійсною ковер-ноти № 01/001/2398ВаП-01 від 28.01.2013, застосування наслідків недійсності договору та стягнення з ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" 70 276,54 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі №910/16092/14 (суддя Гулевець О.В.), залишеним без змін Київським апеляційним господарським судом від 08.12.2014 (у складі головуючого судді Алданової С.О., суддів Дикунської С.Я., Коршун Н.М.), в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями, ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 92, 241 Цивільного кодексу України, ст. 65 Господарського кодексу України, ст.70 Закону України "Про акціонерні товариства", просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у даній справі та прийняти нове рішення, яким визнати недійсною ковер-ноту №01/001/2398ВаП-01 від 28.01.2013, застосувати наслідки недійсності договору та стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" на користь ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" 70 276,54 грн.

ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" надало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити оскаржувані судові рішення без змін.

В судовому засіданні 03.03.2015 представник ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" підтримав касаційну скаргу, просив задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 03.03.2015 представник ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" заперечив проти задоволення касаційної скарги, вважає рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 у справі №910/16092/14 законними та обґрунтованими, просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 01.09.2010 між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Поліс-Центр" та Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інтер-Поліс" укладено договір про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10, предметом якого є загальні умови перестрахування (ретроцесії) ризиків, взаємно переданих (прийнятих) сторонами на факультативній (необов'язковій) основі по договорам факультативного перестрахування (ретроцесії), а також права й обов'язки сторін, що беруть участь у перестрахуванні (ретроцесії).

Відповідно до п. 1.4 договору № 01/10 від 01.09.2010 ковер-нотою є форма конкретного договору факультативного перестрахування (ретроцесії) у вигляді документа-підтвердження факту прийняття запропонованого в перестрахування (ретроцесію) ризику. Конкретний договір факультативного перестрахування (ретроцесії) - угода між перестрахувальником та перестраховиком, в силу якої перестрахувальник зобов'язаний заплатити перестрахувальну (ретроцесійну) премію в визначений договором термін, а перестраховик зобов'язаний, при настанні страхового випадку, здійснити виплату страхового відшкодування перестрахувальнику згідно з визначеним лімітом відповідальності. Договір факультативного перестрахування (ретроцесії) може містити додаткові умови, визначені за згодою сторін.

Згідно з п. 1.3 договору № 01/10 від 01.09.2010 кожна сторона, що підписала даний договір, може приймати від іншої сторони або передавати їй ризики в перестрахування (ретроцесію). Питання про прийняття або передачу ризику вирішується кожною із сторін самостійно.

Конкретні договори перестрахування підписуються тільки особами, що мають необхідні повноваження для такого підпису. Список осіб, що мають необхідні повноваження для підпису конкретних договорів перестрахування, а також документи, що підтверджують наявність права підпису таких осіб (Статут, витяг з Статуту, довіреність, наказ та інше), є невід'ємною частиною цього Договору (п. 2.2.2. договору № 01/10 від 01.09.2010).

Відповідно до п. 6.1 договору № 01/10 від 01.09.2010 даний договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 01.09.2011. Якщо кожна із сторін за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору не зробить письмової заяви про свій намір припинити дію або змінити умови цього договору, дія останнього буде автоматично продовжена на наступний календарний рік.

Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за умовами ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" виступило перестраховиком за договором страхування №02/001/2398Ва від 18.01.2013, укладеного між ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" та ТОВ "Плодоовоч-Уж".

Предметом договору страхування за договором №02/001/2398 Ва від 18.01.2013 є майнові інтереси ТОВ "Плодоовоч-Уж", пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме товари в обороті загальною вартістю 21 295 921, 33 грн.

Згідно з умовами ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013, розмір відповідальності перестрахувальника - ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" за договором страхування становить 18 101 533,13 грн, а розмір відповідальності перестраховика - ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" становить 3 194 388,20 грн.

Відповідно до положень ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013, вона є невід'ємною частиною договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010.

У Додатку № 1 до договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010 сторони визначили список осіб, уповноважених підписувати договори перестрахування, згідно з яким уповноваженою особою від ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр", що діє на підставі довіреності, є провідний спеціаліст зі страхування Корнило А.В.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ковер-нота №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 від імені ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" була підписана провідним спеціалістом із страхування Корнило А.В., довіреність на якого була видана директором ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" Бережанським М.М. 27.05.2011 строком на один рік і була дійсна до 27.05.2012.

Відповідно до пп. 2 п. 10.5 статуту ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" (в редакції на час укладення спірного правочину) директор товариства вчиняє правочини від імені товариства з урахуванням обмежень встановлених пп. 18 п. 9.4.2 цього статуту.

Згідно з пп. 18 п. 9.4.2 статуту ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" до компетенції наглядової ради товариства належить прийняття рішення про вчинення правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його становить понад 50 000,00 грн.

Враховуючи те, що наглядова рада ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" не приймала рішення щодо укладення ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 з ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс", а довіреність провідного спеціаліста зі страхування Корнило А.В. втратила чинність 27.05.2012, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про укладення ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 з перевищенням повноважень представником ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" Корнило А.В.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 22.04.2014 ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" в особі в.о. директора Вереша М.М. та ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" була укладена додаткова угода до договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) №01/10 від 01.09.2010, відповідно до умов якої було внесено зміни до ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013.

24.04.2014 ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" на виконання умов договору про загальні умови факультативного перестрахуванняя (ретроцесії) № 01/10 від 01.09.2010 та ковер-ноти №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 на підставі платіжного доручення № 264 від 24.04.2014 перерахувало ПрАТ "Страхова компанія "Інтер-Поліс" перестрахувальну премію у сумі 70 276,54 грн.

За таких обставин, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що здійснення позивачем сплати перестрахувальної премії згідно ковер-ноти № 01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 та внесення змін до вказаної ковер-ноти свідчать про схвалення позивачем спірної ковер-ноти відповідно до положень ст. 241 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для визнання недійсною ковер-ноти № 01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 та застосування наслідків недійсності такого правочину.

Відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 111 28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

У постановах Верховного Суду України від 26.08.2014 у справах №3-94гс14 і № 3-95гс14 за результатами розгляду заяв про перегляд постанов Вищого господарського суду України з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ст. 241 Цивільного кодексу України зазначено, що наведена норма застосовується, якщо представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу права на здійснення правочину, який встановлено особою, яку він представляє, діючи при цьому в межах закону.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли передчасного висновку про застосування до спірних правовідносин положень ст. 241 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що спірна ковер-нота №01/001/2398 ВаП-01 від 28.01.2013 була укладена від імені ПрАТ "Страхова компанія "Поліс-Центр" не уповноваженою особою, а не представником з перевищенням повноважень, коли можливе наступне схвалення правочину в порядку, передбаченому ст. 241 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з ч. 1 ст. 111 10 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 111 9 ГПК України колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати прийняті у справі судові рішення з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно з'ясувати обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для їх розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від цього прийняти основане на законі рішення.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Поліс-Центр" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.12.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2014 у справі №910/16092/14 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддя А.М. Демидова

С у д д я І.М. Волік

С у д д я С.Р. Шевчук